10 лет до победы

16 просмотров
Вторник, 09 ноября 2010, 18:00
Остап Крывдык
политолог, активист
Кожна загроза є водночас можливістю для радикальної зміни. Люди, ідеї і інституції (партії і громадські організації) є зоною ризику і можливостей для української справи.

Йти до влади можна, тільки маючи якісний кадровий потенціал, ідею майбутнього і ефективну структуру. Без політики і партій - залишимося там, де і сьогодні, з перспективою стати безправними безголосими рабами.

Ця стаття - спроба описати альтернативу до влади Януковича і проектів Кремля в Україні на найближчі 10 років. Для неї спеціально вибрано саме позитивний ключ, хоча спокуса писати "немає", "бракує", "слабкі", "зруйновані", "мало" була і залишається дуже великою.

Мова не йде про саме суспільство, яке на великий відсоток є джерелом теперішньої влади, на яку заслуговує - і теж мусить мінятися (це тема окремої статті).

Люди

Хто керуватиме Україною через 10 років? Що треба зробити для того, щоб створити таких людей?

Перш за все, дати людям державний досвід, реалізуючи проекти в громадах, вивчаючи засади public policy (адміністрування громадського інтересу).

Для цього треба створити кадрові школи, де відбуватиметься відбір і навчання. Люди, які були при владі (екс-міністри, голови ОДА, депутати), експерти з діаспори або іноземці - могли б там поділитися своїм знанням і досвідом.

По-друге, запустити "соціальні ліфти" всередині своїх середовищ, реалізовувати нові проекти, котрі народжуватимуться і помиратимуть, але залишатимуть за собою досвід організаційного і партійного життя.

По-третє, ці люди мають організувати для себе оплату своєї праці, - у тому числі, взявши ці гроші у нас, звичайних громадян. Коли ми платимо 7 гривень за 1 літр молока, ми розуміємо, що ми купуємо - так само має бути й тут.

Надання громадських послуг має стати окремим ринком зі своєю конкуренцією і співпрацею. Для частини людей громадська праця повинна стати основним місцем роботи - і громада мусить бути готовою це фінансувати, інакше залишиться без альтернативи.

По-четверте, необхідна нова система мотивації для громадсько-політичної роботи (цікаво+важливо+окупно) - для того, щоб перспективні люди не покидали політику і Україну.

По-п'яте, нова еліта має між собою по максимуму познайомитись, постійно цікавитися справами один одного, взаємно підтримуватися і поширювати інформацію, щоб люди могли оцінювати довіру до них.

По-шосте, треба зважати на роботу агентів чужого впливу, котрі сваритимуть між собою людей, на кампанії з дискредитації. Відбуватиметься поглинання амбітних людей теперішньою владою - варто розуміти такі процеси і уважно до них ставитися: втрата часом буває дуже корисною.

Ідеї

Які ідеї пануватимуть в умах і душах українців через 10 років? Де шукати таких ідей?

Першоджерело ідей нового часу - "ідеєдії", єдність слова і справи. Саме тут - з конфлікту пріоритетів ("що найважливіше, що - у першу чергу") - виросте і змагання ідеологій (мінімальний рівень - "зібрати і поділити" версус "дати змогу витратити самим").

Саме дія має припинити здешевлення слів і втому від них, відновити мову політики як мову громадського інтересу з новим словником.

По-друге, існує потреба цілісної "картини світу", крізь яку можна оцінювати все, що відбувається. Основа такої "картини" - цілісне бачення Нової України як віри ("августинізм") і як раціональної системи ("томізм").

У третю чергу, негативні гасла можуть бути тільки тактикою, у жодному разі - не стратегією (тут їх необхідно перетворювати у позитивні). Заперечення без альтернативи - дорога в нікуди, яка веде до системного програшу владному "позитивові".

По-четверте, необхідно зняти "конфлікт шлунку і мозку", протиставлення економічного, соціального і гуманітарного.

По-п'яте, треба працювати із дефіцитом пам'яті у суспільстві, що допоможе уникнути її моделювання зі сторони, нав'язування чужих світоглядних матриць.

Інституції

Які структури (сили, спільноти, організації) будуть здатні змінити Україну через 10 років, сконцентрувавши довіру людей і взявши владу в країні?

По-перше, це сили, котрі зможуть створити "свої території" з "своїми правилами гри", на яких вже будуть реалізовуватися спільні цінності - щоб їх показувати людям, а, відтак, здійснювати ідейну і територіальну експансію. Найближчим аналогом таких "територій" і "правил" є церква.

По-друге, це структури, оперті на широку мережеву основу (у тому числі, за допомогою новітніх медіа, що здешевлюють і посилюють координацію).

По-третє, це організації з умінням знайти ресурси на свою дію, заробити їх виконанням речей, потрібних громаді, не покладаючись на одного "доброго дядю" з грішми, а прозоро адмініструючи неприбуткові доходи.

По-четверте, це спільноти, здатні ефективно інформувати про себе: повідомляти і організовувати прихильників, бути постійно інформаційно присутніми, стимулювати комунікацію (організовувати дискусійні клуби чи гайд-парки).

По-п'яте, це вдале інтелектуальне забезпечення: власні "мозкові центри", котрі напрацьовуватимуть професійні відповіді на всі питання, високотехнологічні інструменти для ведення партійного життя, якісні "партійні школи".

Ризики

Протягом 10 років влада може зробити достатньо, щоб не дати створити системну альтернативу (людина-ідея-інституція). Бачимо це на прикладі "випаленої землі" на Донбасі, де "інших" або витісняють, або поглинають.

Втім, у випадку, якщо українську альтернативу не викує опозиція (що зараз видається дуже вірогідним), такою альтернативою може стати модерна частина сучасної української влади з непосткомсомольською/непосткомуністичною психологією.

Теперішня влада, яку не сприймають, може організувати симуляцію протесту, спокушаючи незгідних насильством (навіть з кровопусканням) - щоб налякане суспільство ще більше підтримало "стабільність". І тільки чітке слідування моральній максимі ненасильства позбавить владу цього шансу.

Найбільший ризик - не створити чіткого світогляду майбутньої Нової України. Тоді ідейна сліпота не дасть реалізуватися - навіть при отриманні влади у майбутньому.

Тоді безлика "стабільність" знову виплодить інерційних керівників. Втім, з перспективи "вічної України" така невдача буде тільки ще однією невеликою сходинкою в нашій історії.

Підсумок

Десятирічний порядок денний може видаватися надто довгим часом - але виховання нового покоління, напрацювання нових ідей і творення нових структур десь так і триває. Це не означає, що не треба захищати українську державу зараз - але тактика не повинна заступати стратегію.

Основна сила регіоналів у тому, що сьогодні їм немає якісної альтернативи.

Вольові і морально цілісні люди, здатні домовлятися між собою, брати і утримувати владу, з яскравою картиною майбутнього, сильнішою за "стабільність", з широкими ефективними мережами довіри збудують Нову Україну - якщо ми цього справді захочемо.

Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП



powered by lun.ua
Децентрализационные изменения в Конституцию: необходимость или прихоть?
Стоит ли вносить изменения в Конституцию в части реформы децентрализации и есть ли на это общественный запрос? (укр.)
Новый вызов для "зеленой" энергии: кто заплатит за ограничения?
Энергетиков заставляют отключать ветровые и солнечные станции из-за проблем в энергосистеме и импорт электроэнергии. Экологически чистых киловатт в стране станет меньше, а "зеленые" предприятия начинают нести убытки. (укр.)
Преодолеть прецедент Авакова
Учитывая прецедент Авакова, возникает существенная потребность уменьшить влияние должности министра МВД вообще, и прежде всего на полицию. И вместе с этим решить вопрос о продолжительности пребывания оного лица в должности министра. (укр.)
"Ужасно" низкая инфляция. Чего ждать от НБУ и потребительских цен
Низкая инфляция не представляет рисков для экономического роста в Украине. Она будет способствовать снижению процентных ставок и оживлению кредитования. (укр.)
Гибридный Шарий. Как распознать пророссийского блогера
Целевая аудитория гибридной войны – это украинцы, которые сомневаются. Им Россия озвучивает их же сомнения, мысли, страхи и подкрепляет их правоту. При этом месседжи должны идти от того, кому доверяет диванная сотня. Поэтому создают авторитетных блоггеров. Как можно распознать пророссийского блогера – читайте в колонке. (укр.)
Недетские игры вокруг законопроекта о лечении подростков
Праздное ожидание, "совковый" отказ признавать юного человека полноценной личностью является тем злом, которое мы должны преодолеть, чтобы иметь право называться современным обществом. (укр.)
План возвращения Донбасса: чья политическая игра?
Что следует делать, чтобы обеспечить реальное возвращение временно оккупированных территорий в реальную административную и юридическую систему координат государства Украина. (укр.)
Польский расклад: как президентские выборы могут повлиять на отношения с Киевом
Победа оппозиционерки может упростить исторический диалог Киева и Варшавы. Однако усиление политического противостояния в Польше может быть опасным для Украины. (укр.)