Молчание ягнят

89 просмотров
Четверг, 09 декабря 2010, 15:56
Наталья Позняк-Хоменко

На початку 90-тих, на хвилі національного піднесення, особливим шиком було процитувати Шевченка і вкотре подивуватися: от воно як виходить – писав чоловік півтора століття тому, а воно як про наш час писано!

Особливою популярністю користувалася його цитата із славнозвісного "Посланія":

А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: "Нехай, каже,
Може, так і треба".

І от минуло двадцять років, а ми все цитуємо і дивуємося. І – МОВЧИМО. І чим далі – тим більше. Але – чи варто?

Півроку тому довелося стати свідком стилю роботи нової влади. Було собі Державне акціонерне товариство "Хліб України". У квітні головою його правління новий Кабінет Міністрів призначив свого ставленика Андрія Андріївського. Презентація нового голови відбулася якраз напередодні травневих свят – 30 квітня о 16 год.

А за півгодини після закінчення презентації (під час якої, як розповідали, новий голова не промовив жодного слова, а лише з відсутнім виглядом жував жувачку) кабінетами пройшлися помічники нового керівництва і настійливо запропонували усім (!) співробітникам протягом півгодини покласти на стіл заяви на звільнення "за згодою сторін".

А там, мовляв, будемо розглядати питання, звільняти людину, чи залишати на роботі.

Не будемо вдаватися в подробиці, наскільки законними були ці вимоги. Цікаве інше – за півгодини усі заяви таки лежали на столі нового керівництва. Більшості з них одразу ж після свят було дано хід.

В липні стався ще один інформаційний скандал: керівником Українського інституту національної пам`яті Микола Азаров призначив комуніста Валерія Солдатенка.

В Інтернеті журналісти деякий час цю новину пообговорювали, повисували версії, яку стратегію національної пам’яті запропонує людина, що уособлює силу, яка свого часу й спричинила і Голодомор, і репресії, і викривлення історії.

Але що цікаво: жодного слова проти цього призначення не пролунало з вуст співробітників самого інституту (а якщо й пролунало, то були такими тихенькими, що їх практично ніхто й не почув).

Не було ані страйків, ані публічних акцій протесту проти такого приниження. Як наслідок – з’являється проект указу Януковича про… ліквідацію Українського інституту національної пам`яті.

Звичайно, навіщо йому цей Інститут, адже Голодомору в нас не було, і репресії були не такі вже й жахливі, і взагалі, треба почекати, яку історію нам напишуть спільні комісії (ну як не згадати того ж Шевченка: "Німець каже – ми моголи…") під керівництвом відвертого українофоба, а за сумісництвом – міністра освіти (іще один сумний оксюморон) Дмитра Табачника.

До речі, щодо Табачника. Схоже, наступною жертвою після Інституту національної пам`яті може стати Національний науково-дослідний інститут українознавства.

Ця структура, створена свого часу під егідою Міністерства освіти, минулого року (за президентства Віктора Ющенка) отримала національний статус, нині – як більмо в оці нового очільника Міністерства освіти.

Але взяти його з наскоку, як це в стилі нової влади, стрьомно – все-таки діаспора може своє слово сказати, міжнародний імідж зіпсувати, виправдовуватися доведеться.

Тому й починається підкилимна гра: спочатку директора Інституту, відомого професора Петра Кононенка, у якого спливає термін контракту, викликають на приватну розмову в Міністерство і по-дружньому радять… написати заяву на звільнення за власним бажанням.

Кандидатура нового директора, якого підтримав колектив, довгий час не знаходить підтримки в міністерських кабінетах (а, за Статутом ННДІУ, Міністерство не може нав’язати Інституту свого керівника без згоди колективу).

Натомість, колектив Інституту отримує від Міністерства листа з рекомендацією переписати цей самий Статут, бо там, мовляв, крім усього, нечітко прописана… процедура ліквідації установи.

Правда, співробітники Інституту українознавства (не в останню чергу – завдяки фаховості їхнього юриста, який чітко знає закон і вміє розгледіти підводні камені), виявилися не настільки слухняними, як на це розраховували міністерські чиновники.

Всупереч міністерським приписам, в Інституті пройшли загальні збори, на яких було прийняте одностайне рішення керуватися засадничими принципами діяльності Інституту, а не забаганками міністерських чиновників.

Що це буде – початок великої війни чи просто гра м’язами, покаже час. Зрозуміло одне – мовчати і коритися ніхто не збирається.

До речі, як показує практика, саме публічні акції протесту лишаються чи не єдиною зброєю проти свавілля влади. Хотіли депутати з "нової команди" протягти закон 2450 (про заборону мирних зібрань), але після кількох пікетувань Верховної Ради зупинилися.

Кілька разів збиралися вносити в порядок денний законопроект про мови, але досі не внесли. І навіть Податковий кодекс, свій, кровний, що мав за собою не якісь ідеологічні дивіденди, а цілком конкретний матеріальний інтерес – і той довелося урядовцям переписувати під загрозою нового, непроплаченого Майдану за участі приватних підприємців.

Так що варто, хоча б через інстинкт самозбереження, і нам витягти гасла французьких студентів 1968-го: "Заборонено забороняти" і "Будь реалістом: вимагай неможливого".

А мовчання… Відомий російський письменник Володимир Набоков свого часу сказав про Велику Радянську енциклопедію, що вона "мовчить, наче крові в рот набрала". Не хотілося б, щоб нинішнє мовчання потім довелося відхаркувати.

Наталка Позняк-Хоменко, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)