Саша-Мерседес как главный тормоз реформ в Украине

1029 просмотров
Понедельник, 04 февраля 2013, 16:06
Татьяна Монтян
юрист

Нещодавно на радіо "Свобода" я вчергове озвучила загальновідому для спеціалістів тезу про те, що базові реформи в Україні системно та свідомо саботуються міністерством  юстиції та особисто його очільником Олександром Лавриновичем на прізвисько "Саша-Мерседес", любителем їздити на крадених автомобілях. 

На мій подив, журналісти радіо "Свобода" нарешті зрозуміли суть проблеми, і навіть поставили Саші-Мерседесу відповідне питання. Але - "Міністр юстиції Олександр Лавринович заперечує інформацію про те, що Мін’юст не ухвалює рішення, необхідні для запровадження реформ у житлово-комунальному господарстві.  "Взагалі, це питання до Міністерства юстиції немає ніякого стосунку. Воно не перебуває і ніколи не перебувало в компетенції Міністерства юстиції", – сказав міністр юстиції, відповідаючи на запитання кореспондента Радіо Свобода. 

Соррі, пане Лавринович — але я не можу допустити, аби мої слова ставилися під сумнів. А мій авторитет — підривався якимось корумпованим по самісінькі гланди недоучкою з другою вищою юридичною освітою, який навіть не знає, чим має займатись очолюване ним міністерство. 

Отже, надаю обгрунтування того, чому саме через Сашу-Мерседеса Україна перебуває в глибокій дупі, і не вилізе звідти доти, доки він або кудись не анігілюється — або не припинить саботувати реформи. І справа тут далеко не тільки в ЖКГ. Хаос в ЖКГ — це лише похідна від тотального хаосу з системою реєстрації майнових прав, який Саша-Мерседес влаштував з метою заробити кілька мільярдів на реєстраційній монопольці

Отже, що потрібно для того, аби встановити економічно обгрунтовані тарифи - і при цьому провадити успішну технічну модернізацію ЖКГ? Для цього є одна необхідна передумова: глибоке реформування "правил гри" у всьому секторі. Тобто - інституційна реформа правовідносин між власниками, співвласниками, експлуатаційними організаціями, органами місцевого самоврядування, постачальниками послуг та іншими зацікавленими сторонами. 

У сфері ЖКГ ми маємо справу з певним майном - приватним, комунальним, державним. Далеко не в усіх випадках можна чітко визначити, хто й у яких межах володіє певним майном і, відповідно, має ним опікуватися - особливо з огляду на те, що часто таке майно є спільним. Отже, і досі у питанні майнових прав є багато невизначеності. І поки ця невизначеність триватиме - житлово-комунальне господарство України продовжуватиме котитися в прірву, адже невизначеність щодо власника здебільшого означає занепад майна. 

Отже, центральними питаннями успішної реформи ЖКГ є формалізація (реєстрація) майнових прав. А крім того - впровадження ефективних механізмів прийняття легітимних колективних рішень щодо спільного майна. Також мають бути вироблені дієві механізми примусового  виконання таких рішень. 

Ще раз повторю: проблеми ЖКГ в Україні спричинені саме невизначеністю ("розмитістю" та асиметричністю) майнових прав на будівлі (особливо житлові) і на комунікації, а також фактичною відсутністю механізмів ухвалення легітимних колективних рішень щодо спільного майна взагалі та багатоквартирних будинків зокрема. Тобто, насправді ніякої "проблеми ЖКГ" в Україні немає — є проблема невизначеності майнових прав, яка автоматично породжує всі інші проблеми. 

Для прикладу візьмемо багатоквартирний будинок (схожою буде картина для будинку "багатоофісного" або "змішаного"). Такі будинки наш закон не обліковує як цілісні майнові комплекси - хоча в дійсності це саме так - і не визначає чітко часток кожного співвласника. Земельні ділянки, на яких розташовані ці будівлі, не виділені в натурі та не розмежовані. Такі майнові права, як володіння та користування, не реєструються взагалі. 

Такою невизначеністю користуються органи місцевого самоврядування по всій Україні. Вони масово присвоюють собі майнові права, що належать громадянам, оголошуючи своїми рішеннями багатоквартирні будинки "комунальною власністю". 

Це є прямим порушенням Рішень КС від 02.03.2004 р. і від 09.11.2011 р. та ч. 2 ст. 382 ЦК України. Згідно з ними, будинки та допоміжні приміщення є спільною власністю всіх власників квартир та інших приміщень в цих будинках, незалежно від підстав набуття прав власності. 

Але крім того, що це є фактично незаконним привласненням, є й інша проблема. Органи місцевого самоврядування об’єктивно неспроможні ефективно керувати таким майном. І, на відміну від власників, вони не зацікавлені в утриманні будинків та інфраструктури у належному стані. 

Поняття "колективна приватна власність", або співвласність, яке є одним з ключових в цивільному праві будь-якої держави, відсутнє в Цивільному Кодексі України як таке. 

Також в українському праві є такий нонсенс, як "подвійна" та "потрійна" власність на один і той самий об’єкт, або його частини. Зокрема, до такої ситуації призводять взаємовиключні норми, які містяться в Цивільному кодексі. 

Так, згідно ч.1 ст. 384 ЦКУ, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом (ЖБК), є його власністю (як юридичної особи). Згідно ж ч. 3 цієї ж статті, у разі викупу квартири в такому будинку член ЖБК стає її власником. А згідно ч.2 ст. 382, всі складові будь-якого будинку, в тому числі і того, який належить ЖБК, окрім житлових та нежитлових приміщень -  належать на праві спільної сумісної власності саме власникам цих приміщень. Саші-Мерседесу час вбити себе апстєну від сорому, нє? 

Також є багато будинків, забудовники яких оформили на себе права власності на ці будинки як на цілісні майнові комплекси. Згодом вони розпродали квартири та нежитлові приміщення в цих будинках, не анулювавши свої правовстановлюючі документи на весь будинок.

Створення інституцій  для управління колективною приватною власністю як юридичних осіб особливої правової природи (ОСББ, кондомініумів, квартирних товариств, кооперативів, тощо) не є обов’язковим навіть за наявності значної кількості співвласників. Ухвалення легітимних колективних рішень без інституціалізації можливе лише консенсусом, тобто одноголосно (ст.ст. 358 та 369 ЦКУ), що є об’єктивно неможливим. Наслідком цього є те, що практично 100% організацій, що обслуговують багатоквартирні будинки (комунальні та приватні ЖЕКи) — роблять це без будь-яких правових підстав. 

Така законодавча неврегульованість спричиняє нерозв’язувану плутанину щодо майнових прав, системно перешкоджає чіткому встановленню прав та обов’язків щодо управління, обслуговування та розпорядження будинками, що практично унеможливлює розв’язання проблем ЖКГ. 

В умовах повної інституціональної невизначеності будь-яке бюджетне інвестування в ЖКГ позбавлене сенсу, оскільки без ефективного власника, здатного проконтролювати використання коштів, більше 90% цих коштів буде банально розікрадено.

Про це свідчать численні кримінальні справи, фабула яких зазвичай стандартна: 
(1) з бюджету виділяються кошти на ремонт будинку(ів); 
(2) ці кошти "освоюють" фірми, підконтрольні місцевим чиновникам; 
(3) при проведенні будівельної експертизи з’ясовується, що фактично виконано робіт на 1/10 від прозвітованого; 
(4) акти про виконання робіт в повному обсязі або підроблені, або дійсно підписані — або начальниками ЖЕКів, або навіть головами ОСББ чи ЖБК, які або корумповані, або резонно вважають, що краще 1/10 від ремонту, ніж нічого. 

Світовий досвід показує, що лише інституції співвласників будинків здатні ефективно освоювати інвестиції в ЖКГ, причому лише на умовах співфінанування та/або низьковідсоткового кредиту. 

В Україні наразі обидві можливі  інституції співвласників (ЖБК та ОСББ) є так званими "рибами без трусів". Тобто - юридичними покручами незрозумілої правової природи з необов’язковим членством та фактично без власного відокремленого майна. А це призводить до численних зловживань з боку як мешканців будинків, в яких наявне  ЖБК чи ОСББ, так і їх правління; до конфліктів з місцевою владою, з монополістами тощо, які нічого не отримують навіть при банкрутстві ЖБК чи ОСББ, оскільки що візьмеш з "риби без трусів"? 

Наразі ці інституції об’єктивно нездатні, за нечисленними винятками, пов’язаними з суто особистісними якостями окремих осіб - ані ефективно управляти будинками, ані, тим більше, освоювати державні інвестиції в ремонт, модернізацію, енергозбереження тощо. 

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, Мінюст є  головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, 

з формування та забезпечення реалізації державної правової політики,

з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, тощо. 

Є загальновідомим, що Мінюст фактично самоусунувся від розв’язання вищезазначених системних проблем. Представники Мінюсту ігнорують засідання Національної ради з питань створення та забезпечення функціонування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Навіть ті законопроекти про внесення змін до Цивільного Кодексу України та інших нормативних актів, які готуються Мінрегіоном, Мінюст відмовляється узгоджувати під вигаданими приводами. 

Таким чином, розв’язання зазначених проблем не перебуває в компетенції Мінрегіону; в той же час, без їх належного розв’язання Мінрегіон позбавлене можливості вирішувати проблеми галузі,  які якраз знаходяться в компетенції саме Мінрегіону та є похідними від інституціональних проблем регулювання питань власності. 

Саме саботаж  Міністерства юстиції України та його фактична відмова від співпраці задля розв’язання системних законодавчих проблем, вирішення яких знаходиться саме в компетенції Мінюсту, унеможливлює виконання Програми економічних реформ  на 2010-2014 роки в галузі реформування ЖКГ. 

Я доклала всіх зусиль до того, аби донести до вищого керівництва країни світлу думку про те, що Мінрегіон при вирішенні так званої "проблеми ЖКГ" - м’яко кажучи — не при справах. Справа Мінрегіону — пошук інвестицій в галузь, встановлення правил та нормативів надання послуг, тощо — але ж ніяк не внесення системних змін до Цивільного Кодексу. А тому — ганьба за провал "реформи ЖКГ" спіткає його нинішніх очільників та кураторів, а справжній винуватець провалу Саша-Мерседес — як завжди, опиниться весь в білому та "нє прі дєлах". 

Слід зазначити, що міністри та віце-прем’єри мене почули та зрозуміли зловісну роль Саші-Мерседеса в тому, що відбувається в Україні, але висловили обгрунтовані сумніви в тому, що позиції Лавриновича вдасться похитнути в очах Януковича, який незрозуміло з якого переляку вважає його мега-юристом, та й взагалі має до нього незрозумілу, нічим не вмотивовану,майже збочену прихильність. 

Бо якщо Лавринович примудрився вціліти на посаді навіть попри той невимовний жах, який панує зараз в системі реєстрації майнових прав — значить, він ріальне якийсь Невмирущий Чахлик, і впоратись з ним на даному історичному етапі неможливо :( 

ЗІ. Ну і в якості бонусу - позиція нотаріусів щодо мега-реформи Саші-Мерседеса. За провал цієї "реформи", в якому винен Лавринович, тільки Лавринович, і ніхто, крім Лавриновича — постраждав в якості цапа-відбувайла його заступник Леонід Єфіменко, якого було звільнено 1 лютого, коли масштаби епік-фейлу з реєстром приховувати вже стало неможливо. Свідчу, що він - відносно порядний та притомний чиновник, який цілком впорався б, якщо б не нестримне бажання Саші-Мерседеса збагатитися на монопольці.

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)