Про имитацию революции, увольнение Юры и другие горести жизни

46 просмотров
Понедельник, 08 апреля 2013, 13:51
Юрий Миндюк
Школа Ответственной Политики

В неділю, 7 квітня в Києві в парку Шевченка три опозиційні партії в рамках акції "Вставай, Україно!" проводили "підготовчі заходи" до "революції", яку оголосили на травень.

За песимістичними оцінками було десь близько п’яти тисяч учасників, за оптимістичними – ледь не п'ятнадцять. А правда, як завжди, – десь посередині. Цього разу мітинг-арбайтери вже не так виділялись, бо їх частка виглядала меншою, принаймні в порівнянні з 2 квітня під ВРУ.

Найкраще виглядала "Свобода", зіркою найманців знову, здається, стала Європейська партія Катеринчука, який вперто готується з новими партнерами до непростих процесів навколо виборів в Києві.

Ключові повідомлення на зібранні – "ми об’єднуємось", "буде непорушний союз могутньої трійки". Причини таких оголошень про єднання, думається, можуть бути високі – турбота про долю держави і відкидання на користь єдності суперечок і амбіцій. Втім, на це марно сподіватись.

Швидше всього учасники трійки просто вже домовились між собою, або близько до укладення таких угод щодо бачення своїх ролей в майбутньому. Цікавим було те, що звільнений Луценко не взяв безпосередньої участі в мітингу, а організатори обмежились тільки транслюванням його зверненням по телефону.

Також якось так сталось, що мітинг несподівано швидко закінчився, що справді дивно, враховуючи те, що на нього приїхало десь біля 30% учасників з інших областей, мобілізованих партіями-учасницями акції.

Якось не логічно партактивісту їхати в Київ сумарно від 5 до 15 годин в дві сторони, щоб постояти якусь годину на мітингу, який не доповнюється навіть традиційною вже для "Вставай, Україно!" ходою. Та й витрачені на це ресурси теж якось не виглядають раціонально використаними. Невже ж це боязнь конкуренції?

Чого ж можуть боятися лідери опозиційної трійки?

Юрій Луценко може претендувати сьогодні на звання лідера об’єднаної триєдиної опозиції. Причина цьому проста – в свідомості людей він, на відміну від трійки відомих лідерів, справді виглядає на опозиціонера, жертву режиму, незламного борця.

Він вже завтра може збирати повні зали і площі людей, з чим є певні проблеми в трійки. До того ж, навколо Луценка вже утворюється група, здатна забезпечити процес перетягування на себе опозиційної ковдри і організаційно, і фінансово.

Безумовно, критики будуть говорити, що Луценко стане вже четвертим лідером опозиції, ще більше розпорошить її і знову буде виконувати двояку роль "троянського коня", як це сталось свого часу з "Народною Самообороною", провівши через неї чимало людей із сумнівним минулим.

Об’єктивності в таких закидах не віднімеш, оскільки Януковичу справді вигідніше мати максимально розпорошену опозицію з великою кількістю лідерів, які в більшості борються між собою, а не з режимом.

Але питання в тому, чи піде Луценко таким шляхом?

Куди може рухатись Луценко?

На перший погляд, варіантів вибору в нього багато.

Я розглядаю як малоймовірний варіант, за яким він буде просто технічним пішаком влади і завдання його – тільки дестабілізувати опозицію, бо найбільше вигоди режиму в його звільненні все ж лежить в іншій площині – отримати певні тимчасові переваги для гри на європейському напрямку, намагання частково зняти з себе імідж авторитарного режиму, головне в цьому – щоб тільки далі сиділа Юля.

Тому звільнення Луценка само по собі має цінність для режиму і можливе і без його пролягання під режим.

Проте не можна відкидати і можливість укладання якихось домовленостей, цікавих для представників владного пулу.

Все ж найвірогідніше в Луценка є два основних варіанти на вибір, один з них – очолити чи хоча б посісти одну з керівних ролей в "Батьківщині". Цього напевно хоче група старих батьківщинівців, незадоволених Яценюком.

Та й динаміка стосунків там насправді невесела – ставленики Яценюка в Верховній Раді тушкуються, посилюються внутрішні протиріччя.

"Фронт Змін" завис в повітрі, кажуть, що зимою почався відтік кадрів звідти. Аж тут тепер на мітингах знову масово з’являються їх зелені прапори, які вже практично зникли після утворення Об’єднаної опозиції і її брендової прив’язки до "Батьківщини".

ОО сьогодні є найуразливішим політичним проектом серед опозиції, оскільки по суті знову повторює історію блокування на парламентських виборах в стилі НУНС, інші ж учасники опозиції пішли шляхом монопартійного виборчого проекту з сильним лідерством і відсутніми або незначними внутрішніми фракціями.

Можливість такого розвиту подій залежить від кількох проблем:

- чи захочуть ділитися владою в "Батьківщині" з Луценком наявні акціонери?

- чи зможуть посунути від впливів Яценюка з оточенням, щоб той одночасно і послабився і залишався надалі в проекті? Бо зрозуміло, що в випадку відходу Яценюка з ОО, фракція і весь політичний проект нестримно розпадуться;

- чи захоче влізати в чуже господарство Луценко і грати за чужими правилами?

Інший варіант – власний політичний проект. Хоча сьогодні Луценко і загально відхрещується від самодіяльності, але, як відомо, апетити зростають в процесі.

Шанси в такого проекту сьогодні видаються дуже високими – він і подолає виборчий бар’єр, і дозволить завести мажоритарників під своїм брендом. Були б тільки вибори. А охочі взяти участь і помогти матеріально знайдуться.

Можна спостерігати певну втому і часткову недовіру постпомаранчевого електорату щодо існуючих лідерів, крім цього більшою чи меншою мірою пусте поле правого центру чи більш характерного терміну для української політичної традиції – "націонал-демократії", куди Луценко цілком нормально заходить, додаючи до цього свою харизматичність, образ жертви і властивий йому популізм, на який так падкий український виборець.

Під новий проект в гіршому випадку може бути реанімований бренд "Народної Самооборони", але швидше за все буде знайдено новий образ, щось на кшталт "Право і Справедливість", "Народний Фронт", або більш радикальні конструкції із словами "опір", "спротив", тощо.

Такий проект має шанси серйозно понадкушувати рейтинги всіх трьох учасників опозиційної трійки, найбільше напевно в ОО і "Свободи". Логічним кроком в побудові такого проекту буде витворення цікавого списку фронт-менів, куди можна завести відомих діячів з журналістики, громадських рухів, літератури і мистецтва, науки тощо, відомих своєю громадянською позицією і діяльністю і не заплямованих участю в попередніх невдалих політичних проектах.

На мою думку, побудова власного політичного проекту значно посилить вагу самого Луценка і оточення в стосунках з опозиційною трійкою і дасть йому значно більше впливів, ніж якби він просто вливався вже і зараз в якийсь з цих проектів.

Навіть якщо пізніше він і увіллється в об’єднаний опозиційний альянс, якщо утворення такого коли-небудь відбудеться, то його роль там буде суттєво більшою і значнішою.

Тому, швидше за все, найближчими роками ми побачимо новий захід самого Луценка в політику і найімовірніше – народження його нового політичного проекту.

З поверненням, Юра!

Юрій Міндюк, Школа Відповідальної Політики, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)