Суд на коленях

Іще зовсім недавно влада в Україні відрапортувала про судову реформу, а політики і досі сльози ллють. Бо, як сказала Інна Богословська, ми живемо у багнюці, а опоненти усе не заспокояться, та галасують з приводу і без, створюючи собі імідж.

Так і є, шановна Інна Германівна, але сльозами горю не допоможеш, хіба що сльози промиють очі. І людина зможе відрізнити бажане від дійсного.

За мою невелику практику юриста змінився і мій погляд на життя.

Споглядаючи на нашу правову систему з середини, я спочатку дуже емоційно сприймала стовідсотково несправедливі рішення, які виносять суди. А згодом зрозуміла, що суд – це лакмус того, що насправді відбувається у суспільстві, а не поодинокі прояви несправедливості. Немає права, немає правосуддя.

Уся система не має нічого спільного із законністю і справедливістю.

Остання моя справа стосувалася наслідків дорожньо-транспортної пригоди за участю пенсіонера та водія великої комерційної структури, яка розглядалась у Шевченківському суді міста Києва. Вона все розставила по своїм місцям.

Представники підприємства з іноземними інвестиціями стверджували, що від дотичного удару у ліву передню фару авто пошкодило собі задню частину і ще й обшивку салону.

Як наслідок, підприємці відрехтували усю задню панель, замінили бачок для води, зробили антикорозійне покриття і ще багато чого.

Представниця позивачів розводила руками, мовляв, не зовсім доведені позовні вимоги. Та не біда, суд задовольнив позов у повному обсязі, залишивши пенсіонера без засобів існування.

Таке наше правосуддя.

А ви, Інно Германівно, кажете…

Бо не у тому справа, що закони у нас погані. Справа у нас самих – ми не зважаємо на совість, не маємо жодного співчуття до ближнього, мудрість повністю підмінена спритністю, і справедливість стосується лише власних статків.

Та ні про яку Європу мови не може бути. Бо тим, чим живе влада, просякнута уся система, а суд не забезпечує законність, а є гарантом владних статків. Ваших, Інно Германівно, у тому числі.

Які потреби у влади – такий і суд. Тож неважливо, що там хто зробив, а важливо, що ви насправді хочете мати у результаті.

Адже якщо ви хочете законності та справедливості, то сльози на очах буде викликати отаке ганебне оббирання до нитки пенсіонера, а не "гавкіт" опозиції, яка хоче того ж – гарно їсти, добре пити, та жити за рахунок того, хто тебе не цей світ народив.

Бо коли йде мови про банк чи страховика, то суд ладен навколішки встати. Отаке, Інно Германівно, наше реформоване буття.

Наталя Зозуля, для УП