Приватизация и спекуляции

Останні півроку вся увага суспільства зосереджена на війні з Росією. На цьому тлі всі інші події відходять на другий план. А дарма, адже вони є не менш важливими.

"Уряд розглядатиме проект закону про об'єкти, які не підлягають приватизації. Ми оголосимо наймасштабнішу приватизацію за всі 20 років", − заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк у липні, проанонсувавши пропозиції уряду щодо приватизації державних об'єктів.

А вже в серпні відбулось загадкове вбивство екс-голови Фонду державного майна Валентини Семенюк. Вона, в давній українській традиції, "застрелилась". Нагадаю, найвідомішими українськими піонерами у "самострілах" були міністри Кравченко та Кірпа, які також стрілялись після революційних подій 2004-го.

Як обґрунтовується необхідність тотального розпродажу державної власності? До стандартного заклинання про державу як неефективного власника, сьогодні додається беззаперечна теза про гроші на потреби фронту. Розглянемо обидві тези окремо.

Отже, чому державні підприємства називають неефективними та корупційними? По-перше, тому що ними керують неефективні менеджери, по-друге – бо їхня діяльність загалом є непрозорою та безконтрольною.

Це дійсно великі і глибокі проблеми, але вирішувати їх продажем державної власності, це все одно, що лікувати головний біль гільйотиною.

Очевидно, що для призначення дійсно ефективних керівників підприємств, необхідно влаштовувати прозорі конкурси на посади. Щоб новопризначені керівники були вмотивовані на продуктивну роботу, вони мають отримувати гідну оплату праці, яка має залежати від прибутків підприємства.

Щоб суспільство мало контроль над ціновою та тарифною політикою, всі розрахунки мають також бути відкритими.

Стратегічні підприємства повинні служити державі і її громадянам, а не навпаки, як це відбувається сьогодні. Приватний власник не може створювати монополій і не повинен диктувати суспільству свою волю, інакше відбудеться знищення конкуренції, а без конкуренції не буває розвитку.

Соціальна відповідальність бізнесу

Метою приватизації є передача об'єктів державної власності ефективному власнику, здатному налагодити ефективний менеджмент, а також здійснити інвестиції в розвиток виробництва, його модернізацію і технічне оновлення.

Скільки приватизованих об’єктів дійсно залучили інвестиції і здійснили модернізацію? Для того, щоб продовжувати процес роздержавлення, необхідно проаналізувати попередні операції і проконтролювати, щоб всі договори були виконані.

За невиконання умов приватизації завжди передбачались певні санкції. Однак вони практично ніколи не застосовувались, адже не було здійснено належного контролю за діями щасливих власників роздержавленого майна.

В результаті отримуємо ситуацію, коли стратегічні підприємства знаходяться в руках ворогів. І вони фінансують ворожу армію і вбивства наших співгромадян, або просто своїми діями стоять на заваді ефективній обороні нашої країни.

Та й наскільки прозорими можуть бути аукціони? В умовах війни, коли увага суспільства прикута до військових дій на сході, найкращий час робити темні справи. На них просто не звернуть уваги. Тим паче, в Україні вже давно склалась традиція непрозорих аукціонів. Переважна більшість приватизованих об’єктів продана не публічно і тихо – за відповідний "відкат".

Тож, хто заробить на анонсованій приватизації? В кращому разі – українські олігархи, в гіршому – російський капітал.

Але ж, повертаючись до початку статті, як нам знайти додаткові кошти на оборону? Відповідь проста: реприватизація. необхідно просто перевірити, чи дотримані приватизаційні умови по збереженню робочих місць, розвитку інфраструктури, соціальній сфері.

І виявиться, що ми зможемо досить просто і швидко позбавити проросійських терористів потужних джерел фінансування, відібравши, в першу чергу, в російського капіталу та у представників колишнього режиму вкрадене в держави майно. Заодно і на армію вистачить…

Дмитро Сінченко, для УП