Убийца "Княжицкого" становится "Княжицким"

Вторник, 19 января 2016, 13:38
журналист

Це історія, коли чоловік тихцем іде із сім’ї, а дружині й дітям пост-фактум дзвонить: "Вибачте, але я пішов від вас, щоб створити нову сім’ю, тому я ще й забрав усю сімейну заначку. А ви й так же не бідні".

Тільки це не просто наша сімейна заначка, друже.

Це ті гроші, які впродовж двох років тисячі громадян давали НЕ на самопроголошену "Громадську народну республіку", а на телебачення, якому можна довіряти, і яке цінує довіру глядачів, керується статутом і правилами.

Ми не маємо морального права простити тобі ці гроші, вони не наші, вони зібрані з усього світу на колектив відданих своїй справі "безбашених" людей.

Скільки разів я повторив в ефірі: "Громадське існує на внески громадян", скільки тисяч разів це повторили Сайчук, Гнап, Гуменюк, гарантуючи чесність і честь своїми власними іменами?

Ти ж сто разів міг реалізуватись і розвиватись у цьому колективі, робити будь-які проекти, запускати "Громадське. Київ", якби просто захотів, якби робив це.

Натомість, ти крадькома від усіх кількома траншами вивів де-факто гроші Громадського на власний рахунок за кордоном. Потім так само тихцем від усіх, ввівши в оману Агентство інтернет прав, ти зняв гроші від монетизації всіх наших відео на youtube, зібрані всіма нами від початку нашого мовлення...

Як ви думаєте, коли всі дізнались, що пояснив Роман?
Нічого. Він не з’явився ні цього дня, ні наступного. Минув не один тиждень! Поки раптом в фейсбуку не з'явилася заява про "Громадське. Київ", яке створюватиметься "на кошти, акумульовані за два роки".

Ох як тяжко...

Громадське – це моя сім’я, в якій можна покласти на кухні гаманець, і за тиждень ніхто до нього навіть не торкнеться.

Найменше в світі я чекав підлості від людини, яка заснувала мою сім'ю.

Видно, мало просто вбити дракона-Княжицького, треба ще винищити його в собі.

Я – не суддя. Але мовчати, щоб не виносити "сор із ізби" – це для традиційних, олігархічних, приватних компаній, це – не для нас.

Ми повністю підзвітні глядачам, і наш обов’язок – донести будь-яку важливу інформацію.

Я не хочу нічого знати про "своїх" чи "чужих".

Є місія Громадського: служіння аудиторії, і є совість. І також є честь.

Мені страшенно соромно за те, що сталося, і страшенно прикро, що таку роль зіграв дуже симпатичний мені Роман Скрипін, але я не маю вибору, ніж іти далі.

Я вимушений робити далі свою справу і все-одно проситиму нам довіряти. Довіряти тим, то не готовий покривати шантаж і брудні ігри з коштами глядачів. Довіряти справжньому Громадському. "Ми й..нуті, а тому – непереможні"

*   *   *

"Наглядова рада ГО "Громадське телебачення" в своїх діях виходить з довготермінового інтересу глядачів. Усвідомлюючи відповідальність як перед благочинцями, так і перед українським суспільством загалом, розуміючи вагу встановлення прикладу для інших громадських та суспільних медіа, Наглядова рада звертається до Загальних зборів, Програмної ради, Голови ГО "Громадське телебачення"...

Повний текст звернення Наглядової Ради ГО "Громадське телебачення"

Богдан Кутєпов, журналіст 

Текст передруковано з FB Bohdan Kutiepov