Политический анализ в заложниках битвы украинских социологов

1616 просмотров
Понедельник, 04 апреля 2016, 07:23
Алексей Роговик
Алексей Роговик, координатор Free Voice Information Analysis Center, для УП

З початку року українське суспільство мали змогу ознайомитися з низкою соціологічних опитувань. Ці опитування демонстрували, як би голосували українці на парламентських виборах у випадку їх проведення в лютому та березні 2016 року.

Поруч з цим уже не вперше виникають підстави сумніватися в об'єктивності цих соціологічних досліджень з огляду на можливий зовнішній тиск на соціологічні служби.

Із порівняння результатів цих досліджень неможливо зробити висновок про наявність тиску – але аналіз цифр дає змогу зробити висновок, чи можна на їхній основі будувати адекватний політичний аналіз.

Протягом лютого та березня 2016 року в засобах масової інформації були поширені результати 5 соціологічних досліджень від 4 організацій:
1) соціологічне опитування групи "Рейтинг" від 4 лютого 2016 року,
2) соціологічне опитування "Інституту Горшеніна" від 23 лютого 2016 року,
3 та 4) опитування КМІС від 23 лютого 2016 року та опитування цього ж інституту від 16 березня2016 року,
5) опитування "Центру Разумкова" від 22 березня 2016 року.

Спробуємо проаналізувати ці дослідження, щоб зробити висновки щодо рейтингів політичних сил в Україні, супутніх політичних процесів та особливостей політичної системи загалом.

Першим і найважливішим, що впадає в око під час аналізу, стає суттєве розходження результатів різних соціологічних досліджень. Наприклад:

1) рейтинг партії "Батьківщина", що у дослідженні КМІС від 16 березня складає 18,6%, а в дослідженні "Центру Разумкова" 9,1%;

2) рейтинг партії "Свобода", що у дослідженні КМІС складає 6,2%, а у "Центру Разумкова" – 3,7%;

3) рейтинг БПП, що у лютневих дослідженнях "Рейтинг" та КМІС має 16,3 та 16,6% відповідно, а в дослідженні "Інституту Горшеніна" – 9,7%;

4) рейтинг Радикальної партії Олега Ляшка, що у лютневому дослідженні "Рейтинг" має 6,5%, а в дослідженнях КМІС та "Інституту Горшеніна" – 10,3 та 12,5% відповідно.

Очевидно, що такі розходження, від 4 до 9%, знаходяться поза межами статистичної похибки, а отже, результати або є наслідком занадто різної методології роботи соціологічних служб, або є результатом впливу на них інших факторів.

Наслідком цього впливу може бути штучне заниження або завищення показників. Роман Чернишев у своєму аналізі відзначає: "Немає жодних даних, які дозволяють припустити навмисне спотворення результатів опитувань". У своєму матеріалі він наводить словесну перепалку керівників КМІС та "Інституту Горшеніна". Коментувати цю ситуацію складно, але фактом є те, що "битва соціологів" таки існує, а побудувати адекватний політичний аналіз на цих даних дуже складно.

Поруч з цим можливість здійснювати аналіз щодо окремих моментів залишається.

Одним із таких моментів є можливість загальної оцінки рейтингів політичних партій в Україні. Враховуючи різноманіття показників, спробуємо представити межі рейтингів партій, "консенсус"/середнє арифметичне результатів, та порівняти їх у динаміці від лютого та березня.

Якщо дивитися на результати досліджень лютого від "Рейтинг", КМІС та "Інституту Горшеніна", то можна відзначити такі особливості рейтингів партій:

1) "Блок Петра Порошенка" – 14,2% (від 9,7% і до 16,6%);
2) "Батьківщина" – 14% (від 12,9% до 15,1%);
3) "Самопоміч" – 13,6% (від 11,8% до 15,6%);
4) "Опозиційний блок" – 13,6% (від 12,8% до 14,2%);
5) Радикальна партія Олега Ляшка – 9,8% (від 6,5% до 12,5%);
6) "Свобода" – 7,7% (від 6,2% до 8,6%);
7) "УКРОП" – 5,7% (від 5,2% до 6,1%);
8) "Громадянська позиція" – 5,1% (від 3,8% до 6,1%).

Окремо також варто зазначити про рейтинг партії Міхеїла Саакашвілі, якої не існує, що за даними має "консенсус" 11,9% (від 11,6% до 12,2%).

З огляду на дійсну конфігурацію партійного складу Верховної Ради, на лютий 2016 року вибори, за винятком мажоритарки, мали здійснити "очищення парламенту" від "Народного Фронту" та дати квитки на входження до українського парламенту для "Свободи", "УКРОПу", "Громадянської позиції" та неіснуючої партії Саакашвілі.

У березні, згідно з даними КМІС та "Центру Разумкова", ситуація вже кардинально інша. Зміни пояснюються не тільки часовим чи окремими політичними факторами, але й пакетом соціологічних досліджень, що були взяті до уваги:

1) "Батьківщина" – 13,9% (від 9,1% до 18,6%);
2) "Опозиційний блок" – 12,3% (від 11,3% до 13,2%);
3) "Блок Петра Порошенка" – 11,3% (від 11,1% до 11,4%);
4) "Самопоміч" – 11,1% (від 10,9% до 11,2%);
5) Радикальна партія Олега Ляшка – 8,8% (від 6,6% до 10,9%);
6) "Свобода" – 5% (від 3,7% до 6,2%).

Рейтинг неіснуючої партії Міхеїла Саакашвілі має "консенсус" 5% (від 4,1% до 5,8%).

Отже, якби вибори до ВР проводились у березні, НФ так само покине парламент, а до нього зайдуть "Свобода" та умовна "партія Саакашвілі" з результатом на межі статистичної похибки.

У порівнянні з лютим, до парламенту за "консенсусом" уже не заходять "Громадянська позиція" з результатом у 4% (від 2,9% до 5,1%, подолання бар'єру дає лише КМІС) та "УКРОП", що має результат 2,7% (від 2,6% до 2,7%).

Якщо ж говорити про тенденції, то згідно з аналізом "консенсусів" усі партії отримують зменшення своїх рейтингів.

Найбільше серед партій орбіти парламенту втрачають БПП, мінус 2,9%, "Свобода" мінус -2,7%, "Самопоміч" та "УКРОП" по 2,5%. Менше втрачають "Опозиційний блок" – мінус 1,6%, ГП мінус 1,1%, РПЛ втрачає1%, "Батьківщина" лише 0,1%. Окремо варто відзначити гостре падіння нечинної партії Саакашвілі – мінус 6,9%.

Якщо до уваги взяти дослідження лише КМІС, то посилять свої позиції у березні "Батьківщина" (+3,5%) та "Радикальна Партія Олега Ляшка" (+0,6%). Утратили позиції "Блок Петра Порошенка" (-5,2%), "Опозиційний блок" (-1%), "Самопоміч" (-0,9%), "Громадянська позиція" (-0,2%).

Окремі цікаві висновки можна зробити з досліджень групи "Рейтинг" від 4 лютого та "Інституту Горшеніна" від 22 лютого 2016 року. Враховуючи, що ці організації зробили окремі опитування у ситуації, коли неіснуюча партія Саакашвілі бере і не бере участь у виборах – можна зробити висновки про те, які парламентські партії найбільше експортують свій рейтинг для партії Саакашвілі.

Зокрема, лідерами такого експорту є:
1) "Свобода" – 2% (від 1,3% до 2,6%),
2) "Самопоміч" – 2% (від 1,8% до 2,2%),
3) Радикальна партія Олега Ляшка – 1,6% (від 1% до 2,2%),
4) "Блок Петра Порошенка" – 1,6% (від 1,2% до 2%),
5) "Батьківщина" – 1,6% (від 1,3% до 1,9%),
6) "Опозиційний блок" – 0,9% (від 0,3% до 1,5%),
7) "Громадянська позиція" – 0,8% (від 0,5% до 1%).

Це означає, що рейтинг потенційної партії Саакашвілі не має особливої ніші в спектрі політичних партій та "відколює" майже в рівній мірі рейтинги всіх провідних політсил.

Варто усвідомлювати, що рейтинги політичних сил занадто мінливі й чутливі до актуальних політичних подій. Пояснення змінам варто шукати в ключових інформаційних приводах, що передували проведеним дослідженням.

На фоні загального зростання негативних настроїв щодо влади логічною є втрата рейтингів парламентських політичних партій. Нині приналежність до влади межує на грані політичного самогубства, що складається з визнання власної "економічної неспроможності" та "політичної корупційності".

Однак наближеність окремих партій до влади, включно з їхнім перебуванням у парламенті, створює для них можливості більше фігурувати в центрі інформаційного простору. Наслідком таких інституційно-інформаційних переваг є те, що парламентські партії зберігають високі політичні рейтинги навіть в умовах кризи впровадження реформ та значного падіння рівня життя громадян.

Результати опитувань демонструють, що на руку політикуму грає "синдром забуття" виборцями давніх минулих "досягнень" політиків та акцент на події "короткої пам'яті".

Українська політика залишається політикою партійних вождів, де особистості, а не програми є визначальними.

Крім того, політична система залишається замкнутою системою, до якої партії малого капіталу практично не здатні увійти.

Але тривале падіння провідних партій створює потенційні можливості для "заміщення" в політичному просторі України.

Олексій Роговик, координатор Free Voice Information Analysis Center, спеціально для УП



powered by lun.ua
Слуги народа или прислуга олигархов: кого больше в стенах Верховной Рады
Даже приближение выборов не побуждает депутатов к защите интересов избирателей. (укр.)
Операция "электронизация", или Готова ли Украина к онлайн-выборам?
Когда фактически у каждого есть смартфон, большинство имеет доступ к Интернету, а без компьютера трудно представить современные будни, словосочетание "электронное голосование" звучит отнюдь не футуристично. (укр.)
10 трендов в сфере работы и офисов будущего
Что же произойдет с рынком труда и офисной инфраструктурой уже через 10 лет? (укр.)
Помахать ли нам МВФ рукой на прощание
Главным вопросом для следующей власти будет не продолжение или остановка сотрудничества с МВФ, а скорее поиск другой оценки прогресса осуществляемых реформ.
Война омбудсменов и права человека
Омбудсмены Памфилова, Москалькова, Лутковская, Денисова, Карпачева, Лубина. Как ведут себя омбудсмены Украины и России, и что делать в ситуации, которую уже можно назвать "войной омбудсменов"? (укр.)
Несмотря на потуги Кремля, или Цивилизационный выбор украинцев
Быть Украине независимым европейским государством или вернуться снова под крыло отсталой России и потерять собственную идентичность? (укр.)