И от закона не убежишь

5 грудня у Верховній Раді було зареєстровано дуже цікавий і важливий законопроект, прийняття якого таки дозволить саджати парламентарів-злочинців до в'язниці.

Депутатська недоторканність. Це словосполучення всього-на-всього розкриває суть законодавчого механізму, яким народним обранцям надається певна гарантія щодо свободи здійснення їхньої політичної діяльності. Однак серед простих українців воно викликає дуже сильні, однозначні й переважно негативні емоції.

Причин такої ситуації декілька:

• Рівень суспільної довіри до політичних інституцій, в тому числі й до парламенту, дуже низький, насамперед через тотальну корумпованість усіх сфер суспільного життя. На цьому тлі демонстрація владоможцями своїх статків викликає суспільне роздратування. Депутат апріорі асоціюється зі злочинцем, який обкрадає народ;

• Добре розуміючи суспільні настрої, різні політичні сили у ході виборчих кампаній спекулювали на даному питанні, постійно обіцяючи скасувати депутатську недоторканність. Зрозуміло, що це робилося тільки задля завоювання електоральних балів – натомість політичні еліти виховували народну зневагу до інституту депутатської недоторканості, який сам по собі не є для суспільства злом.

• Часто народні депутати прикривають "недоторканним статусом" власні корупційні схеми. А якщо все ж таки ці злочини викриваються, через слабкість механізму притягнення до відповідальності завжди є можливість просто втекти за кордон.

Довідково:

Суть інституту депутатської недоторканності розкривається у статті 80 Конституції України, яка говорить: "Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".

Прикладів використання цієї прогалини в законодавстві чимало.

Згадайте хоча б одіозного нардепа Онищенка, щодо якого парламентарі хоч і прийняли рішення про зняття депутатської недоторканості – але перед цим він благополучно встигнув втекти за кордон.

Тепер домогтися понесення ним покарання за скоєне практично неможливо. Натомість маємо чергову критику правоохоронних органів, наростання рівня недовіри до парламентарів і навіть назріваючий політичний скандал.

І зовсім свіже зняття недоторканності з іншого нардепа Новинського, що відбулося 8 грудня, та подальші перспективи притягнення його до відповідальності наразі спираються виключно на його добру волю та обіцянку про невтечу.

Здавалося б, тема депутатської недоторканості вже надто банальна для українців.

Проте "нового дихання", так би мовити, їй цього разу додала нещодавно зареєстрована у парламенті законодавча ініціатива, яка може нарешті поставити жирну крапку в питанні зловживання статусом народного депутата.

Мова йде про законопроект №5487 "Про внесення змін до деяких законів України (щодо недоторканності народних депутатів України)", яким пропонується внести зміни до ряду законів, якими регулюється порядок внесення у Верховну Раду та розгляду подань про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народних депутатів.

Отже, що саме пропонують автори даної ініціативи?

1. Внести до законодавства зміни, відповідно до яких необхідні слідчі дії, як-от обшук народного депутата чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, буде здійснюватися на загальних підставах у порядку, встановленому законом – без надання на це згоди парламенту.

2. Залучити до даного процесу САП через введення норми закону, відповідно до якої подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради Генеральним прокурором, а якщо воно містить інформацію про злочин, віднесений до підслідності Національного антикорупційного бюро України – його заступником – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

3. При внесенні подання обмежитись посиланням на статтю Кримінального кодексу, за якою депутат має бути притягнений до кримінальної відповідальності – замість наведення конкретних фактів і доказів, що підтверджують факт вчинення депутатом злочину. Адже, як констатують автори законопроекту: "Парламент має підтвердити, що питання притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешту не є політично вмотивованим, а не досліджувати факти та докази, що є виключно завданням суду".

4. Спростити процедуру внесення до парламенту подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт – зокрема, прибрати норми про надання письмового пояснення депутатом, щодо якого внесене подання у п'ятиденний термін.

5. Спростити та пришвидшити процедуру розгляду комітетом з питань регламенту такого подання шляхом обмеження терміну, у який він може надати свій висновок щодо подання одним днем з моменту його внесення.

6. Пришвидшити процедуру розгляду парламентом відповідного подання. Пропонується включати питання, пов'язані з розглядом подання, до порядку денного сесії позачергово і без голосування; розгляд такого подання обмежити 3 днями.

7. Для запобігання випадків виїзду за кордон депутатів, щодо яких внесене подання, запропоновано ввести для таких випадків обмеження щодо виїзду такого депутата з України до розгляду Верховною Радою відповідного подання щодо нього.

Таким чином, як бачимо, надія на те, що одвічна українська мрія і безкінечні обіцянки політиків про те, що "всі злочинці повинні сидіти у в'язниці", має реальний шанс на здійснення.

Лишається сподіватись, що після оприлюднення електронних декларацій Верховна Рада зможе повторити "депутатський подвиг" щодо демонстрації політичної волі .

Олег Петровець, спеціально для УП