Зачем власть сделала подножку антикоррупционерам в виде e-деклараций

2368 просмотров
Среда, 04 апреля 2018, 08:30
Алексей МинаковOlexiy Minakov
политический эксперт

Дуже часто доводиться чути думку, що e-декларації для антикорупціонерів стали нібито помстою влади тим, хто її критикує і підриває рейтинг.

Але помста – це емоційна реакція, а ми маємо справу з цілком виваженим і стратегічним кроком, направленим на дискредитацію і придушення тих, хто заважає утриматися при владі.

Влада мала цілий рік до 1 квітня 2018 року, щоб скасувати цю норму, але так і не скасувала, що є зайвим підтвердженням всієї холоднокровності розрахунку.

Сьогодні громадськість і нові обличчя – найбільша політична загроза чинним можновладцям. Різні соцопитування одностайно демонструють запит на нових політиків.

Найбільший показник, з величезним відривом, у всіх політичних рейтингах має поле з тими, хто не визначився за кого голосувати, адже люди розчарувалися в чинних "елітах".

Як тільки серед політичної пропозиції з'являться нові сили, адекватні та конструктивні, а також не замішані в корупційних скандалах, – це буде поразкою для представників "старої гвардії".

Колись журналіст Мустафа Найєм був тим самим антикорупціонером, "якому не заздрив" тодішній президент, а згодом він став народним депутатом. Аналогічно журналіст Сергій Лещенко. Вікторія Сюмар і Єгор Соболєв – та ж історія.

Ігор Луценко прийшов до політики з журналістики і громадської діяльності. Ганна Гопко опинилася в політиці після громадського сектору. Олена Сотник, окрім юридичної практики, займалася громадською діяльністю.

На прикладі цих представників "молодої крові", які вперше стали депутатами, чудово видно, що громадська діяльність є ще й кузнею політичних кадрів.

Тому прикрутити гайки цій кузні стало святою справою для політиків, які будь-якою ціною прагнуть утриматися при владі та не хочуть поступатися дорогою молодим.

Владу навіть не спинили заяви послів G-7 і Держдепу США. Тобто бажання поставити підніжку антикорупціонерам було дуже і дуже потужним.

Свою відволікаючу піар-місію ця норма вже виконала – як заявила представник президента Ірина Луценко, "усі побачили, хто є хто, от тепер можна відміняти".

Чесно кажучи, не знаю, що там побачила пані Луценко. Але я не бачу ніякої корупції в тому, що журналіст-розслідувач Дмитро Гнап заробив за рік більше 1 мільйона гривень.

Так само не бачу криміналу в тому, що керівник "Центру протидії корупції" Віталій Шабунін задекларував майже 1 мільйон гривень доходу. І немає нічого поганого в тому, що виконавчий директор Transparency International Україна Ярослав Юрчишин мав дохід більше 1 мільйона гривень за рік.

А коментарі пані Луценко виглядають дешевими закидами в стилі "подивіться, як багато вони заробляють".

Це смішно, бо, по-перше, вони заробляють, а не крадуть з бюджету. По-друге, це взагалі не співставно з реальними статками тих же депутатів і міністрів. Просто певним політикам зручніше переводити стрілки і обговорювати чиї завгодно гроші, тільки не власні.

До речі, згадайте, який був ажіотаж з e-деклараціями держслужбовців у попередні періоди – картини, годинники, колекції вин, храми, ікони, святі мощі – і порівняйте з млявістю цього року.

Наразі всі обговорюють не те, що голова фракції БПП витратив на навчання більше, ніж заробив, і не те, що Олег Ляшко нібито виграв у лотерею півмільйона, і взагалі не кричущі факти з понад 800.000 поданих e-декларацій чиновників, а e-декларації громадських активістів.

Дуже правильно вчинили деякі антикорупціонери, які не влаштували "плач ярославни", а креативно "обіграли" цю ситуацію: хтось задекларував Кобзар, хтось – собак-переселенців, хтось – триметрову "антикорупційну дупу", хтось – ще якусь цікавинку.

Але нехай громадські активісти не поспішають радіти, що їм вдалося вийти сухими з води. Адже в будь-якому випадку інформацію з їхніх декларацій можуть використати для заведення справ, тиску і шантажу.

Завжди можна доколупатися, особливо руками підконтрольних правоохоронних органів. Тому вказане "невинне" майно все одно створює додатковий важіль впливу з боку влади, яка хоче тримати кожного "неслухняного" антикорупціонера за найінтимніші місця.

Те, що влада не скасувала вчасно e-декларування для антикорупціонерів, – лише один із проявів тенденції загострення протистояння між владою і громадським сектором.

Чого тільки вартий нещодавній інцидент із Громадською радою доброчесності, яка вийшла з процесу кваліфікаційного оцінювання суддів у процесі "судової реформи".

Але воювати з громадськістю – це недалекоглядне і помилкове рішення влади, lose-lose (програшна для всіх) стратегія.

Олексій Мінаков, політичний експерт, спеціально для УП

Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)