Почему официальную дружбу Украины и РФ разорвали только сейчас?

997 просмотров
Пятница, 07 декабря 2018, 15:00
Олег ПетровецОлег Петровець
политический эксперт

Ще з початку цього тижня однією з найочікуваніших політичних подій був розгляд Верховною Радою законопроекту "Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією". Останній був ініційований президентом та зареєстрований у парламенті 3-го грудня поточного року.

Передбачити, яким буде результат голосування, в принципі, було неважко – 6 грудня депутатськими голосами законопроект підтримано. А от із розумінням того, чому даний крок зроблено тільки сьогодні, на п’ятий рік війни з Росією, у багатьох виникли проблеми.

Саме це питання активно обговорюється в суспільстві та ЗМІ. Саме воно найчастіше лунало при обговоренні законопроекту народними обранцями у сесійній залі. І, якщо відверто, з логікою тут не посперечаєшся.

Бо ж, дійсно, про яку дружбу співробітництво і партнерство взагалі могла йти мова усі ці роки, в той час, коли "друг" проливав кров наших співгромадян та розтерзував тіло держави?

Чому ж горезвісний "великий договір" не розірвали раніше?

Очікувано і цього разу український політикум не зрадив уже усталену традицію, і розділився на тих, хто кричить про перемогу і так званих "зрадофілів".

Аргументи перших зрозумілі – Росія ніякий не друг, тому обраний шлях непродовження цього договору піде нам тільки на користь, а головне – ніяк не зашкодить. А, зважаючи на черговий акт російської агресії проти України в морі, по-іншому вчинити Україна просто не мала права.

Натомість "зрадофіли" апелювали до наступного:

  • українське політичне керівництво начебто відмовилося робити відповідальний крок і розривати цей договір один-два-три роки тому, коли це пропонувала опозиція;
  • багато хто з депутатів посилався на те, що ще 6-го вересня Рада національної безпеки й оборони України підтримала пропозицію президента стосовно непродовження договору, 17-го вересня Петро Порошенко підписав відповідний указ, а вже 24-го вересня МЗС України надіслало Росії офіційну ноту про намір не продовжувати договір на наступні 10 років після 31-го травня 2019 року. Тому багато парламентарів заявляли, що не розуміють необхідності голосувати за аналогічний законопроект ще й у стінах Верховної Ради;
  • Ну і, звісно ж, не обійшлося без використання улюбленої останнім часом багатьма політиками теми виборів, що наближаються. В даному контексті ініціювання президентом законопроекту про розірвання договору про дружбу з РФ саме зараз опозиційниками було подане як один з елементів передвиборчої кампанії чинного президента, яка неформально вже нібито розпочалась.

Цікаво, що деякі народні обранці навіть фактично повторили нещодавно озвучену заяву Путіна про небажання "брати участь у виборчій кампанії Петра Порошенка".

Але насправді при чіткому аналізі вітчизняного та міжнародного законодавства картина вимальовується дещо відмінна. Насправді, все куди простіше, аніж це може здаватися на перший погляд. І політика в саме такому рішенні, звісно ж, є, проте юридичної логіки набагато більше.

ДЛЯ ДОВІДКИ:

Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією було підписано 31 травня 1997 року (набув чинності 1 квітня 1999 року після відповідної ратифікації ВРУ) терміном на 10 років.

В самому документі (стаття 40) зазначено, що його подальше продовження на наступні десятирічні періоди є автоматичним, якщо жодна зі сторін не заявить про своє бажання припинити його дію не менше ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду.

Згідно з договором, між Україною і Російською Федерацією закріплювався принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності наявних кордонів, поваги до територіальної цілісності та взаємного зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці іншої сторони.

Ну, по-перше, зрозуміло, що даний договір уже давно не виконується Росією, оскільки вона напала на Україну, анексувала частину нашої території, вчинила проти нас акт відкритої агресії в морі.

І не те, щоб він якось заважав нам нормативно, навіть навпаки – це ще один доказ порушення Росією усіх можливих норм і правил. І тут "зрадофіли" могли б запитати, навіщо скасовувати те, що не заважає?

В моральному плані офіційне визнання агресора другом для українців - наче ярмо уже багато років. А останні події в Азовському морі тільки зробили його ще важчим, ще непосильнішим, ще принизливішим.

Зняття цього ярма, а також чергова демонстрація своєї твердої позиції всьому світу – якраз і є той єдиний політичний момент, який варто вбачати у цьому випадку, коли Україна таки пішла на такий крок – не продовжувати договір.

Звісно, можна було би спробувати позбутися цього тягаря раніше, пішовши шляхом розірвання в односторонньому порядку.

Втім, це набагато складніший і ризикованіший в юридичному сенсі механізм. Адже відповідний спосіб в самому документі не прописаний, а Росія з легкістю могла б не визнати такого кроку України.

Крім того, як стверджують в українському МЗС, цей документ фігурує у кількох міжнародних судових позовах України проти Росії.

Ще цікавий момент: можливо хто не звернув уваги чи має коротку пам’ять, та першими пропозицію денонсувати окремі статті договору про дружбу запропонували саме росіяни – ще у січні цього року.

Тоді держдумівець Костянтин Затулін запропонував скасувати пункти договору, де країни визнають територіальні кордони один одного, адже вони закріплюють визнання РФ територіальної цілісності України, зокрема й щодо Криму.

Тому зрозуміло, що раніше розривати цей договір ми не могли. Юридично це була б програшна стратегія.

А пояснити необхідність голосування у Верховній Раді попри вже виданий указ президента і надіслану ноту МЗС до Росії чимось більш адекватним, аніж спробою політичного піару будь-кого, також не складно, якщо оперувати законодавством.

Так, відповідно до статті 106 Конституції України, президент України зокрема укладає міжнародні договори. Відповідно, ініціювання щодо розірвання чи припинення таких договорів – також сфера повноважень президента.

Пригадаємо, як прописано в самому договорі про дружбу з РФ (стаття 40), в разі відмови його продовжувати сторона, яка цього не бажає, має повідомити про це іншу сторону не пізніше, аніж за 6 місяців до моменту чергової автоматичної пролонгації.

І ми це зробили.

Одночасно до повноважень ВР належить ратифікація та денонсація міжнародних договорів України (стаття 85 Конституції України). А пункт 2 статті 24 Закону "Про міжнародні договори" каже, що коли парламент давав згоду на договір, то виключно у формі закону має бути оформлене і розірвання чи припинення цього договору.

Все дуже просто. Жодної зради – тільки встановлена законом процедура.

Як говориться у відомому афоризмі: час розкидати каміння і час збирати каміння. І цей час, коли ми отримали змогу офіційно перестати називати Росію другом без жодних негативних юридичних наслідків для себе, настав. Ми мали це зробити, і ми це зробили.

Олег Петровець, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)