Чего ждать от Антикоррупционного суда

Цей день ми наближали, як могли – у четвер 5-го вересня запрацював Вищий антикорупційний суд України.

Багато представників громадськості зітхне з полегшенням. Ще більше людей замруть в очікуванні бажаних результатів роботи. Але українці переважно взагалі не помітять, що щось змінилося. А дехто… причаїться, відчувши, що відтепер правила гри зміняться безповоротно. Принаймні, мають змінитися.

Що ж особливого в цьому суді, крім того, що в назві вказано на його антикорупційність?

Ми маємо судову систему з тисячами суддів, які протягом усіх років незалежності мали би боротися з корупцією та злочинністю у цій країні. А ще у нас є прокурори та слідчі.

Проте, на жаль, за останні 25 років склалося відчуття, що судова система і правоохоронні органи забули, для чого вони взагалі існують. І сподіватися на них не було сенсу. Якщо з прокуратурою є надія (вже вдруге) на очищення, то, наприклад, з поліцією ситуація значно гірша.

Саме тому і виникла ідея створення НАБУ та САП – органів, які концентруються винятково на топ-корупції. Порівняно з іншими, це невеликі правоохоронні установи. Попри нетривалий термін, уже панує така думка, що, яку б справу не розслідували НАБУ і САП, у суді вона все одно розвалиться через непрофесійність, заангажованість чи психологічну "крихкість" суддів.

Згадаємо про реформу судової системи, що була розпочата за попередньої влади.

По-перше, результати такої реформи ми могли б відчути за 5-10 років, а це надто довго в нашій ситуації.

По-друге, те, що називали реформою, насправді виявилось спробою окозамилювання.

Україна потребує зовсім іншого суду: з новими підходами до відбору, доброчесності, кваліфікації та подальшої якості роботи суддів.

Тому і виникла ідея щодо створення Антикорупційного суду, щоб, поки реформується та вичищається судова система, у нас була окрема максимально об'єктивна інстанція для розгляду справ топ-корупціонерів.

І хоча Антикорупційний суд почав приймати справи лише 5-го вересня, ми вже маємо принаймні 3 причини називати його справді особливим.

По-перше, це символ.

Наприклад, американці постійно зважають на поведінку президента США щодо тієї чи іншої особи – як він потиснув руку, чи усміхнувся співрозмовнику, яким тоном говорив. Для людей важливі такі невербальні сигнали, адже вони миттєво показують, як може змінитися їхнє життя через вчинки президента.

У випадку з Антикорсудом ідеться вже про сигнал суспільству, що справедливість у цій державі таки існує. І надія на те, що Україна може стати правовою державою, передусім – на рівні боротьби з топ-корупцією. А це вплине на наше подальше життя не менше, ніж інформація про те, чи потиснув Трамп руку Зеленському.

По-друге, судді Антикорупційного суду пройшли набагато жорсткіший відбір, ніж судді на інших рівнях.

Вперше в Україні до цього процесу були долучені міжнародні експерти, які мали ключовий вплив на прийняття рішень. До доброчесності кандидатів ставилися справді високі вимоги. Я дуже сподіваюся, що такі ж вимоги вже зовсім скоро ставитимуться і до суддів інших рівнів.

І по-третє, Антикорупційний суд – це логічна завершальна ланка у побудові антикорупційної системи в Україні.

Судді Антикорупційного суду працюватимуть з дуже складними справами. Топ-корупція так називається не лише тому, що стосується найвищих державних посадовців. Ці справи набагато складніші, ніж ті, з якими стикається щодня суддя районного суду.

За моїми спостереженнями, більшість людей від Антикорупційного суду очікує вироків, і під вироками мають на увазі "посадки", що хтось опиниться за ґратами.

Жага до посадок є абсолютно виправданою. Попередня влада дала забагато надії своїми гучними обіцянками. Проте мета справді чесного суду – виносити справедливе рішення про засудження особи або про її виправдання.

При цьому розглядати антикорупційні справи топ-рівня треба максимально прискіпливо та фахово.

Я сподіваюся, що судді будуть не просто критичними, а безпристрасними до обох сторін – захисту та обвинувачення. Вони працюватимуть під шаленим тиском і суспільства, зокрема, ЗМІ, і безпосередньо в залі судового засідання. Завдання дуже непросте, погодьтеся.

Зараз ми бачимо Антикорсуд таким, яким хочемо бачити ідеальний суд. Утім, ми ще не бачили, як він працює. Але можна сподіватися, що саме ця інстанція стане чудовим прикладом неупередженості.

Щоправда, варто також пам'ятати, що реальну об'єктивну картинку результатів роботи Антикорупційного суду ми навряд чи зможемо отримати раніше, ніж за рік.

Швидких справ по топ-корупції не буває, відтак і суспільство має запастися терпінням, щоб нарешті отримати бажане.

Андрій Боровик, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.