Яценюк и Луценко пошли в народ

9 просмотров
Татьяна Николаенко, УП
Понедельник, 7 октября 2013, 14:38

Українська опозиція пішла в народ. Причому робить це не шляхом масових мітингів, а через роботу з малими групами.

Кілька тижнів тому Арсеній Яценюк став їздити на локальні зустрічі по Київщині. А у понеділок він долучився до ініціативи Юрія Луценка роздавати стрічки, прапорці та буклети з агітацією про ЄС.

Задля цього політики на 1,5 години занурились у метро, проїхавши від Арсенальної до Лівобережної і звідти назад, до Хрещатика.

- А ви за ЄС чи ні? - питає дівчина біля метро Арсенальна, і тицяє буклет. – Я вам ще стрічечку і прапорець дам.

- Та мені в принципі не дуже треба, я і так підтримую. А ви тут давно? - питаю в неї.

- А я працюю в Луценка дизайнером, чи ви мене про агітацію питаєте? - сміється дівчина.

- І як беруть? - оглядаюсь на пусту площу, де лише ятки торговок гуцульськими кошиками і зимовими шапками прикрашені агітацією.

- Та по всякому, - відповідає білявка, намагаючись наздогнати хлопця з похмурим обличчям.

- А тут же десь мали бути Луценко і Яценюк? - питаю в неї.

- А, так вони в метро пішли, - показує вона на вхідні двері.

Побачити як агітують Луценко і Яценюк, вдалося лише на метро Лівобережна. При чому одразу на власному досвіді.

- А ви за ЄС чи проти? То ми вас зараз загітуємо, - сказав Яценюк, хвацько прикручуючи до рукава стрічечку. – О, і ще на сумку одну повісимо.

Луценко ж дав буклетик.

Дочекавшись потяга, політики зайшли у вагон у різні двері, і почали роздавати символіку, рухаючись до центру.

 
 
 

 
 

Присутність фотокамер дещо створила тисняву, хоча насправді прес-служби і не поширювали анонси, взявши кілька ЗМІ. В подібному форматі преса заважає.

Народ подекуди шарахався від несподіванки, але агітацію брав. І на мобільні телефони фотографував. Яценюк здебільшого спілкувався з молоддю, Луценко – зі старшими.

- Ми за вас дуже переживали, і дуже раді, що ви тут з нами, - сказала йому одна бабця. - Спасибо, вам за жизненную позицию. Как там Юлечка? - підтримала її інша, тягнучись до Луценка.

- Не преживайте, там есть решение Европейского суда и, думаю, что на днях что-то изменится, - кричить їй на вухо Луценко.

- Ну що, Юра, ти вже там усіх загітував? Давай перейдемо в наступний вагон, - кричить йому Яценюк з іншого кутка.

Вийшовши на перон на станції Дніпро, Яценюк прикручує кілька стрічок до огорожі.

- Вважай, що всі проїжджаючі під мостом вже загітовані, - жартує з нього Луценко.

- Юрій Віталійович, ви на Євросоюз наступили, - каже йому хтось з фотографів. - Да? Ну а що робити, як він сам під ноги кидається, - сміється політик.

Чекаючи потяга, політики говорять про реакцію людей, що брати символіку відмовляються як правило прихильники Януковича.

- Якби Росія кинула на цей фронт когось сильнішого, ніж Медведчук, то Янукович мав би гігантські проблеми, а так…, - говорять вони один до одного.

- Брати агітацію відмовляється хіба що один з 50, питають нас, коли підвищать пенсії, зарплати, - розповідає Луценко журналістам.

 
 

 

Наступну зупинку роблять на Хрещатику, де багато людей. І одразу опиняються в натовпі.

- А дайте, дайте и мне флажок ЕС, - протягує студентка руку до Яценюка.

- Конечно, вот вам флаг ЕС, именно так он выглядит. Э-э-э, подождите, куда же вы, а ленточки, - тягнеться до неї Яценюк з повним комплектом агітпродукту.

- Так, кругом! - кидає йому через плече Луценко і тут же звертається до перехожого.

– Привіт, ти звідки? - З Вінниці, - каже чоловік років 30.

- То передавай привіт Вінниці, - плескає його Луценко по плечу.

Тим часом за його плечима Яценюк агітує малечу.

- Ось тобі прапорець, ось стрічечка, ось буклет, - нахиляється до малого Яценюк.

- А я еще не умею читать, - схвильовано каже малюк.

- Не вмієш читати? То давай я тобі почитаю, - пропонує політик.

- Я еще в садик хожу, - продовжує виправдовуватися хлопча. - А який садок? - питає Яценюк.

- В Украине, - відповідає малий. - Ну то даси бабці, мамі, тату, хай читають, - пропонує політик хлопчині, який шаріється від несподіваної уваги багатьох людей.

Роздача агітматеріалу на станції триває хвилин 20, поки політики не розуміють, що утворили затор у метро. Тоді вони вирішують вийти на Хрещатик. До того ж, запаси агітпродукції в них вже закінчились.

На вулиці вони агітують ще кількох жінок, і вирішують розходитися.

Кореспондент УП спитала в одної з агітованих жінок, як вона почувалася в цій ситуації.

- Ну, здається, це краще, ніж говорити з телебачення чи з газет. Чому? По-перше, такий ефект, коли бачиш цих людей, що вони таки є серед нас. І тоді виникає відчуття, що вони дивляться на нас, як на звичайних людей. Наприклад, мені було приємно, - зізнається Вікторія.

На питання, чи цікавилась вона сама до того перевагами ЄС і чи цікавить її ця тема, жінка каже, що працює в страховому агентстві, і їй відомо лише те, що торкнеться безпосередньо її сфери.

- Чесно кажучи, я не цікавилась усіма перевагами ЄС, але я працюю в страховій компанії, і в нас є така інформація, що є певні вимоги ЄС до України по захисту життя. І я знаю, що повинно бути застраховано 20% людей. Як на мене, це дуже правильно, бо наш народ на сьогодні просто незахищений. І думаю, що хоч це спонукає людей думати про себе самих. А то звикли за Радянського Союзу, що держава за нас все робила. Ну а тепер і це почитаю, - каже жінка.

 
 
 
 
Фото Тетяни Ніколаєнко

Самі політики кажуть, що такий формат роботи їм до вподоби. Як відомо, Луценко давно намагався довести Яценюку, що без роботи в полі з електоратом тому мало що світить. Особливо це було актуально після того, як опозиція взимку не змогла організувати масові протести в Києві. Те, що тепер лідер фракції "Батьківщина" їздить по капусниках у селах, свідчить, що його таки переконали іти в народ.

Як вам так працювати з людьми? Де комфортніше? - спитала автор у Яценюка.

- Тут комфортніше. Мені подобається так ходити по вагонах, по метро, спілкуватися тет-а-тет, - зізнався політик.

- Але ж так ви мало що можете їм донести по суті питання...

- Тут розумієте, яка історія... Якщо суто з електоральної точки зору, політтехнологічної, то це шлях в нікуди. Так скажуть технологи, але з сутнісної точки зору – це єдино правильний шлях. По іншому нічого не буде. Бачте, я там зустрічаюсь (в регіонах). Але в хаті 20-30 людей. Мені треба 100 чи 200 років, щоб усіх загітувати. Але це, якщо рахувати. А тут не математична формула, тут енергія почуттів, думок. Ну я пішов далі, - сказав Яценюк і поїхав у справах.

За кілька хвилин по тому до його прес-секретаря підійшли двоє респектабельних чоловіків і попросили прапорці.

- На машину хотіли почепити, - зізнались вони журналісту.

- А Яценюка і Луценка ви бачили?

- А були вони тут? Ні не бачили, - розвели чоловіки руками.

Роздача стрічок – це такий спогад про технологію 2004 року. Гіркий спогад, бо в суспільстві давно вже немає тієї віри і драйву. Гірко і від того, що суспільство повернуте в стан 2004 року.

powered by lun.ua
Реклама:
Десять правил успешных наций: из каких стран вырастают экономические "звезды"
БАДы и коронавирус: могут ли защитить и облегчить COVID-19 витамины С, D, а также цинк
Стадион, так стадион! Три вопроса президенту от Зеленского
Кредит с побочными эффектами: как коронавирусная коррупция развалила эстонское правительство
Все публикации