Австрійський бізнес Азарова. Скинемося всією Україною

Сергій Лещенко, УП — Четвер, 18 жовтня 2012, 09:30

В останні тижні перед виборами Партія регіонів запустила в агітаційну роботу новий буклет. Він супроводжується зверненням прем'єр-міністра Миколи Азарова до електорату, сповненим патетики та самореклами. "Створено фундамент для підвищення якості життя кожного громадянина України" - описує результати свого урядування Азаров.

Ставлячи підпис під цим текстом, перший номер регіоналів, очевидно, виходив із близьких до нього прикладів. Наприклад, власного сина, чия "якість життя" підвищувалася нечуваними темпами. Син Миколи Азарова не просто проводить виборчу кампанію, профінансовану коштом платників податків. Він ще примудрився отримати пряму фінансову допомогу з бюджету на розвиток сімейного бізнесу, коли батько працював прем'єр-міністром.

Президент Німеччини пішов у відставку тільки через те, що преса виявила - він отримав пільговий кредит у знайомого бізнесмена, а потім просив газету не друкувати матеріал на цю тему.

На фоні українських керівників європейські політики виглядають несумлінними дітьми, які виросли в тепличних умовах розвиненої демократії. В якій країні ще можна, щоб чиновник виділяв прямо з бюджету матеріальну підтримку своєму підприємству - своїм же рішенням?

 

Ідеться про відому історію, коли очолювана першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим урядова "Комісія з координації заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів" виділила 200 мільйонів гривень заводу того ж Клюєва, задіяному в його циклі сонячної енергетики.

Тоді ж "Українська правда" писала, що другий великий транш в розмірі 172 мільйони гривень отримала компанія тодішнього губернатора, а нині міністра житлово-комунального господарства Анатолія Близнюка. 

Але тільки зараз ми з'ясували, що і родина Миколи Азарова не змогла утриматися від цього процесу "розпилу" державний коштів на розвиток власного бізнесу. При чому Азарови не погидували і відносно невеликою сумою, порівняно з допомогою Клюєву і Близнюку - 3,3 мільйони гривень.

Ідеться про допомогу за кошти платників податків такому собі "Виробниче-комерційному підприємству Металіст", що розташоване в місті Макіївка Донецької області.

Державним агентством інвестицій та розвитку у 2010 році було укладено на підставі конкурсного відбору договір з ЗАТ "Виробниче-комерційне підприємство Металіст" про надання державної підтримки шляхом компенсації відсоткових ставок за користування кредитом... У 2010 році Держінвестицій було перераховано "Металісту" 3,283 мільйони гривень".

Із відповіді "Українській правді" заступника голови Держагентства інвестицій Миколи Стеблинського

Правда життя полягає в тому, що грошей мало не буває - тому складно утриматися навіть від такої спокуси. Адже цю суму не треба повертати - і навіть не треба нічого спеціально робити. Її треба підвести під інноваційний проект, який ти вже давно реалізував на своєму підприємстві.

Австрійські щасливчики

Зазирнемо у склад засновників "Виробничо-комерційного підприємства Металіст".

Воно існує у вигляді акціонерного товариства, тому власників можна встановити за публічним реєстром Нацкомісії цінних паперів та фондового ринку.

Отже, головним акціонером "Металісту", який отримав від уряду гроші, є австрійська компанія "Гарда" - їй належить 50%. Трохи менше у британської компанії "Овертакс Менеджмент" - 31%.

клікніть для збільшення

Загалом це досить дивно, що державний бюджет України має надавати підтримку підприємствам, що належать іноземним власниками.

Але, менше з тим, ми занурилися у пошуки кінцевих щасливчиків, які отримали цю дотацію коштом платників податків. Британська компанія "Овертакс" - це пустишка. Її дохід станом на березень 2012 року склав 79 фунтів стерлінгів, а корпоративними членами "Овертакс" є два белізських офшори - Advance Developments Ltd та Corporate Solutions Ltd.

 

Виходить, що 31% акцій підприємства, яке спожило бюджетну допомогу, належить компаніям з Британського Гондурасу. 

Встановити кінцевих власників тут неможливо, тому ми зосередилися на пошуку другого акціонера компанії "Металіст" - австрійської фірми "Гарда", яка також отримала подарунок від українських платників податків.

Компанія "Гарда" зареєстрована у Відні, а директором цієї компанії до 18 квітня 2012 року значилася така собі Лілія Фатхуліна. Оголошення про звільнення її з посади, датоване цим днем, було оприлюднено у газеті Wiener Zeitung.

Ми замовили витяг про компанію "Гарда" у віденському комерційному суді. Виявляється, пані Лілія Фатхуліна має дуже знайоме місце реєстрації: Київ, вулиця Малопідвальна, 12, квартира 30.

 

Якесь недобре передчуття штовхало автора цих рядків до будинку на Малопідвальній. Виявилося, що будинку 12 не існує, а є будинок 12/10.

Але охоронці, які чергували внизу, розвіяли остаточні сумніви: квартира номер 30 в цьому помешканні належить... родині Миколи Азарова, прем'єр-міністра України. У розпорядженні редакції є аудіозапис розмови, який ми не оприлюднюємо з міркувань конфіденційності.

Звичайно, нам було недостатньо слів охорони про приналежність до Азарова квартири на Малопідвальній. Тому, завдяки своїм джерелам, ми отримали ще один документ - декларацію про доходи Олексія Азарова, яку він заповнив у зв'язку із балотуванням до Верховної Ради.

На сайті Центральної виборчої комісії фінансовий звіт Азарова-молодшого ретельно підчищено - там видалено адресу його реєстрації. Але "Українській правді" вдалося знайти автентичну версію його декларації - з інформацією про реєстрацію в Києві.

Все збіглося. Адресою проживання Азарова-молодшого та його родини є вулиця Малопідвальна, будинок 12/10, квартира 30.

А далі - ще цікавіше. Хто ж така пані Лілія Фатхуліна?

Наше розслідування встановило, що зараз ця людина носить прізвище... Лілія Азарова. Лілія Фатхуліна та Лілія Азарова мають однакову дату, місяць та рік народження. Отже, перед нами - дружина Олексія Азарова та невістка Миколи Азарова.

 

Таким чином, бюджетні субсидії заводу "Металіст", виділені за часів прем'єрства Азарова, насправді допомогла вистояти в кризу їх австрійським акціонерам, за якими маячить "рідна кровінушка" самого Азарова.

Що ще цікаво? У австрійському реєстрі Лілія Фатхуліна-Азарова в 2011 році значилася директором компанії "Гарда". А от в декларації про доходи Олексія Азарова за 2011 рік вона вказала, що за кордоном не отримала ні копійки (!) доходу. Тому або пані Лілія Азарова працювала в австрійській фірмі безкоштовно, або приховала свій заробіток у Відні від української влади.

Другим директором і формальним акціонером австрійської компанії "Гарда" є юрист Фрідріх Бубла з міста Баден, що неподалік Відня. Цей же пан Бубла разом з Олексієм Азаровим був директором іншої австрійської компанії - так званого Фонду "Стабільна Україна", який розміщав піар-кампанію на підтримку Азарова-старшого і завдяки якому нам вдалося знайти віденську нерухомість Азарова-молодшого.

В даному випадку обурює не тільки сам факт використання бюджетних грошей на бізнес родини, але і цинізм, з яким Азаров вимагає платити податки, тоді як його родина напряму причетна до бізнесу через "чорну діру" Британського Гондурасу.

Але на цьому перелік дивовиж не завершується. У листі Держінвесту на адресу "Української правди" сказано, що "Металіст" у 2010 році був визначений переможцем відбору та отримав 3,3 мільйони гривень компенсації за проектом "Придбання автоматичної установки для виготовлення стальних труб 18-76 LM 70 HF".

А тепер - увага. За повідомленням на сайті самого "Металісту", "новый импортный высокотехнологичный трубный стан LM 70 HF был введен в эксплуатацию в декабре 2008 года".

Тож схоже, що "Металіст" за часів прем'єрства Азарова отримав бюджетну допомогу на проект, який був реалізований ще за два роки до того!

Але, зрештою, можна бути спокійним - державні кошти не потрапила в чужі руки. Все-таки, в кризу грошима треба розпоряджатися раціонально, щоб потім не довелося переходити на саму капусту.

Допомога "помаранчевих папєрєдніков"

На цьому розслідування можна було би завершувати, якби не додаткова перевірка заводу "Металіст".

Виявилося, що цьому підприємству не вперше щастить із бюджетними грошима.

Так, в 2007 році "Металіст" отримав пільговий державний кредит у розмірі 8 мільйонів 950 тисяч гривень - на той час майже 2 мільйони доларів. Проект, який профінансував бюджет, називався "Впровадження перспективних енергозберігаючих технологій виробництва прецизійних зварних труб із вуглецевих, нержавіючих сталей та сплавів кольорових металів".

Рішення про виділення родинному бізнесу Азарова-молодшого двох мільйонів доларів державного кредиту було ухвалено 13 вересня 2007 року. Першим віце-прем'єром у той час працював Азаров-старший...

Ну і насамкінець. Конкурсну комісію з відбору проектів, які фінансувалися бюджетом, в 2007 році очолював пан на прізвище Віктор Івченко, тодішній голова Держагентства інвестицій та розвитку.

Щоб було більш зрозуміло, Віктор Івченко - це чоловік Віри Ульянченко, останньої керівниці секретаріату президента Ющенка.

Івченко - один з небагатьох чиновників епохи "помаранчевої розрухи", який залишили на посаді при Януковичі з Азаровим. Спочатку він був заступником міністра освіти Табачника, а зараз працює заступником голови Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації. 

Більше того, при "донецьких" його справи ідуть вгору - влітку 2010 року Івченко став головою наглядової ради націоналізованого "УкрГазБанку", контрольним пакетом якого управляє уряд Азарова.

Є всі підстави вважати, що Азаров не забув доброти Івченка, коли той підтримував коштом бюджету завод його сина.

 

Ну і найостанніше. У декларації, поданій Олексієм Азаровим до Центрвиборчкому, вказано його нинішню посаду. Син прем'єра офіційно працює директором такого собі "Міжнародного фонду сприяння інвестиціям".

"Міжнародний фонду сприяння інвестиціям" існує у формі громадської організації. І, згідно з Єдиним державним реєстром, керівником цієї установи є... Віктор Івченко, чоловік Віру Ульянченко.

Напевно, це можна назвати словосполученням "кругова порука", чи не так?

P.S. "Українська правда" намагалася отримати коментар Олексія Азарова в ході підготовки матеріалу. Єдиний наявний телефон у відкритих джерелах - це контакти Ініціативи Олексія Азарова "Наш регіон", яка діє на його виборчому окрузі в Слов'янську. Але там не змогли надати координат прес-секретаря Азарова-молодшого чи навіть його штабу.

Нам вдалося розшукати юриста, яка працює з Олексієм Азаровим - Олену Статіву. Зокрема, вона була присутня на судових розглядах оскарження дій сина прем'єр-міністра. Ми переказали їй прохання про коментар Азарова-молодшого, на що пані Статіва обіцяла передзвонити. Але після цієї телефонної розмови вона не виходила на зв’язок та не відповідала на дзвінки та смс-повідомлення.

У разі бажання Олексія Азарова прокоментувати діяльність австрійської фірми "Гарда" та підтримку з бюджету України, яку отримує його підприємство, ми готові надати йому таку можливість.