Такі справи: Мартиненко vs НАБУ. Шість місяців потому

Роман Романюк — Середа, 25 травня 2016, 12:15

Коли наприкінці 2014 року чеські і швейцарські журналісти повідомили про кримінальну справу проти Миколи Мартиненка у Швейцарії – мало хто вірив, що це щось серйозне. Не вірив у це й сам Мартиненко.

Однак за кілька місяців історія хабара у 30 мільйонів швейцарських франкі від чеської компанії Skoda JS переросла у найгучніший корупційний скандал нової влади.

Тож спочатку, у відповідь на опубліковані депутатом від БПП Сергієм Лещенком підтвердження, що справа проти Мартиненка таки є, "сірий кардинал" НФ просто заявляв, що це маніпуляції та інформаційна війна.

"Ціль тієї публікації – прибрати чеського конкурента Росії по добудові в Україні енергоблоків на Хмельницькій АЕС", – заявив тоді Мартиненко.

Для більшої переконливості Мартиненко нагадав, що у 2013 році він був "у жорсткій опозиції до влади Віктора Януковича і навіть теоретично не міг нікому сприяти".

Швейцарська прокуратура вважала інакше.

 У жовтні 2015 року офіс генпрокурора Швейцарії офіційно підтвердив розслідування проти Мартиненка. Більше того, швейцарські слідчі попросили українську прокуратуру про допомогу.

І хоч Мартиненко запевняв, що не боїться їздити у Швейцарію, її слідчим довелося просити українських колег провести його допит в Україні.

Сам же фігурант продовжував стверджувати, що ніякої справи не існує. Навіть не зважаючи на той факт, що у 2013 році його у цій справі допитували швейцарські слідчі.

Коли ж випливла так звана "Форма А", де Мартиненко вказувався кінцевим бенефіціаром офшорної компанії, яка отримувала від чехів "відкати", справи соратника Яценюка відчутно погіршились. Дійшло до того, що навіть ГПУ Шокіна відкрила за цим фактом справу.

Нових проблем Мартиненку додало розслідування про уранові оборудки Східного ГЗК, де також фігурувало його прізвище.

Схема, де за одним контрактом країна втрачала по 770 мільйонів гривень за рік, одразу зацікавила Антикорупційне бюро.

В атмосфері постійних викриттів, шаленого тиску західних партнерів на тоді ще прем'єра Арсенія Яценюка та кримінальних справ у кількох країнах – 30 листопада Мартиненко заявив про складання депутатських повноважень.

Невдовзі після цього НАБУ відкрило одразу дві справи проти соратника Яценюка, в яких Мартиненка уже двічі допитали. 

Натомість у Мартиненка вирішили, що розслідування скоро завершиться, причому – обов'язково провалом.

Адвокат "сірого кардинала" НФ Ігор Черезов 19 травня написав доволі симптоматичний пост у Facebook, де розкритикував роботу НАБУ взагалі й у справі Мартиненка зокрема.

"Українська правда" вирішила нагадати про зміст цих справ, і розібратися, як вони просуваються.

Завдання Шкоди

Українська справа за отримання хабаря проти Мартиненка була відкрита наприкінці 2015 року. 11 грудня слідчі НАБУ зареєстрували розслідування фактів, які у Швейцарії та Чехії розслідувались ще з 2013 року.

Суть справи: чеська фірма Skoda JS уклала угоду з панамською офшоркою "Bradcrest Investment" про "просування" своєї продукції на український ринок. Чеська компанія постачала обладнання на 1-й та 3-й енергоблоки Рівненської АЕС, 1-6 енергоблоки Запорізької АЕС та перший енергоблок Хмельницької АЕС. За свої "послуги" "Bradcrest Investment" отримувала "винагороду" від 18 до 20% суми контракту.

Однак слідчі вважають, що ці гроші були "відкатом", який Skoda JS платила українським чиновникам за виграш на тендерах.

Микола Мартиненко залишається одним з найближчих соратників Арсенія Яценюка

Загалом сума таких виплат склала 30 мільйонів швейцарських франків, які й були заарештовані у швейцарських банках BNP Paribas та Banque Hottinger & Cie.

Частину коштів – 769 тисяч доларів – у червні 2011 року було переказано з рахунку "Bradcrest Investment" на рахунок британської компанії "Randstone Commercial LLC" у латвійському банку "Regional Investiciju Banka", а звідти – на рахунок ТОВ "ТІА "Консольінвест" у "Прайм Банку" в Україні.

Згідно з матеріалами, що їх оприлюднив депутат Лещенко, офшорка "Bradcrest Investment" належить саме Миколі Мартиненку.

Уже за місяць після відкриття справи слідчі НАБУ отримали від суду дозвіл на вилучення оригіналів реєстраційної справи "Консольінвесту", яка через низку посередників отримала 769 тисяч доларів від Skoda JS. 1

18 січня НАБУ отримав доступ до даних рахунку цієї фірми у "Прайм Банку".

В НАБУ з'ясували, що "Енергоатом" та його підрозділ "Атомкомплект" уклали зі "Шкодою" сім різних контрактів на постачання обладнання. Для цього були використані рахунки Енергоатома в "Укрексімбанку" та "Атомкомплекту" в "Райффайзен банку Авалі" і "Діамантбанку".

Прикметно, що останній банк на чверть належить багаторічному бізнес-партнеру Мартиненка екс-депутату Давиду Жванії.

25 лютого НАБУ отримало повний доступ до документів в цих банках.

Однак після вилучення цих документів. усі клопотання слідчих НАБУ і відповідні ухвали слідчого судді у справі стали "забороненими для оприлюднення", що видно в реєстрі судових рішень.

На запит УП в Антикорупційному бюро повідомили, що досудове розслідування ще не закінчилось, і поки що Мартиненка допитували у цій справі у якості свідка.

Крім того, наприкінці квітня детективи НАБУ отримали від Генпрокуратури 40 томів матеріалів щодо цієї справи, яких чекали з кінця січня.

Збагачення ураном

Не гаяло часу НАБУ і в "урановій" справі Мартиненка.

Як свідчать дані Реєстру судових рішень, слідчі отримали доступ до документів усіх фігурантів цієї схеми.

Загалом "уранова" справа Мартиненка полягає у тому, що український Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який виробляє урановий концентрат для "Енергоатома", купив у 2014-2015 роках майже тисячу тон готового концентрату у казахського Степногірського гірничо-хімічного комбінату. Але зробив це не напряму, а через австрійську "прокладку" "Steuermann" Investitions- und Handelsgesellschaft mbH".

За оцінками журналістів, австрійська компанія на цій схемі заробила орієнтовно 34 мільйони доларів. У НАБУ збитки СхідГЗК оцінили у 20 мільйонів доларів.

Журналісти з'ясували, що австрійський посередник пов'язаний з Мартиненком.

В інтерв'ю УП його бізнес-партнер екс-депутат Давид Жванія, якого уже кілька разів допитувало НАБУ, підтвердив, що Steuermann належить Мартиненку.

Микола Мартиненко та його бізнес-партнер Давид Жванія
Дмитро Ларін, УП

30 грудня 2015 року слідчий суддя Солом'янського райсуду дав доступ НАБУ до документів СхідГЗК у київському відділені "Сбербанку Росії", де мали бути зазначені "ініціатори платежів та одержувачі коштів, номери платіжних документів, конкретний час та дата платежу, суми коштів, повні дані платника та отримувача коштів".

25 січня 2016-го НАБУ отримали доступ до документів СГЗК в іншому банку, через який проходили операції в "урановій" справі – все тому ж "Діамантбанку" Жванії.

Взялися слідчі НАБУ і за інших фігурантів уранової схеми.

18 січня київський суд дав дозвіл казахським слідчим вилучити документи продавця уранового концентрату Степногірського ГХК в Ексімбанку Казахстану.

Крім того, НАБУ добилося доступу до рахунків австрійської "прокладки" в банках Відня. Зокрема, 12 лютого суд надав дозвіл австрійським слідчим вилучити документи компанії "Steuermann" у віденській філії Meinl Bank AG.

НАБУ мало отримати дані про рух коштів на рахунку компанії в цьому банку "із зазначенням відомостей про осіб, які здійснювали перерахування коштів на цей рахунок та осіб, на користь яких здійснювалося перерахування коштів з цього рахунку, дат, сум та валюти".

Більше того, вилучити мали й документи із зазначенням IP-адрес, з яких "Steuermann" чи інші особи мали доступ до цього рахунку.

Аналогічний дозвіл на вилучення документів і даних суд дав щодо рахунків австрійської "уранової прокладки" у віденському центральному відділенні Raiffeisen Zentralbank.

Сірі кардинали "Народного фронту" та БПП

Загалом в НАБУ повідомили УП, що на даний час у кримінальних провадженнях, в яких фігурує Мартиненко, уже:

– отримано понад 100 тимчасових доступів до документів,
– здійснено 49 обшуків,
– допитано понад 120 осіб,
– накладено арешт на 83 рахунки підприємств з ознаками фіктивності,
– скеровано 12 запитів про міжнародну правову допомогу, які на даний час перебувають на виконанні відповідних компетентних органів вказаних країн.

І географія розслідування вражає: Австрія, Великобританія, Чехія, Швейцарія, Латвія, Литва, Казахстан, Таджикистан та Киргизстан.

"Розслідування триває", – підсумували у НАБУ.

"Українська правда" звернулась до Миколи Мартиненка, щоб отримати його вичерпну позицію щодо обох справ, в яких він фігурує.

"Кепські" справи

"Зараз вже очевидно, що НАБУ опинилося в глухому куті – доказів причетності екс-депутата Миколи Мартиненка до будь-яких протизаконних дій якось не знайшлося. Йому не змогли висунути навіть підозр, не кажучи вже про звинувачення", –   написав у своєму Facebook  адвокат сірого кардинала НФ Ігор Черезов. Він  також розкритикував роботу НАБУ

Черезов видав навіть відчутно конспірологічну схему того, як НАБУ надалі зберігатиме "хорошу міну при поганій грі". Адвокат переконаний, що Бюро передасть в суд справи "без доказів", а коли судді їх закриють, то слідчі "звинуватять продажний український суд" у "розвалі чергової справи".

"Ну, там типу "адвокати сволочі", "судді не люстровані", "тиск на суд з боку продажних ЗМІ" та інший набір вже звичних штампів. Враховуючи ставлення до судів в нашому суспільстві, це буде логічний вибір "стрілочників", винних у відсутності доказів проти Миколи Мартиненка", – написав Черезов.

Прикметно, що фейсбучний допис адвоката став приводом для появи відповідної новини одразу на кількох інформаційних ресурсах. За дивним збігом обставин з доволі розлогого допису всі сайти зробили абсолютно однакові новини, з однаковими заголовками і текстом. Для прикладу, от кілька із них на Gazeta.ua, iPress та Цензор.net.

У цій ситуації глава Центру протидії корупції Віталій Шабунін побачив спробу за допомогою поширення у ЗМІ "джинси" підготувати суспільство до того, що суд таки розвалить справу Мартиненка.

"Мартиненко розганяє джинсу, готуючись через суд вбити розслідування, яке проти нього веде НАБУ. Детективи його вже добре піджали. Вони почали розганяти меседж, що справа пуста. А там доказів – "з головою". Тому в них єдиний шанс – розвалити справу в суді. От вони і готують поле для цього рішення", – заявив Шабунін в коментарі УП.

Загалом же історія Мартиненка багато в чому нагадує історію вже легендарного Павла Лазаренка. І ріднить їх не лише спільна стаття Кримінального кодексу Швейцарії. Хоч і це вже немало.

chesno.org

Перебіг подій розгортається за спільною драматургією: спійманий на крадіжці надвпливовий український політик спершу не вірить, що це серйозно, намагається вдати, що нічого не сталося, що це не він, що справи немає, що доказів не знайти…

А коли все стало явним і публічним і будь-які заперечення на фоні зібраних доказів виглядають безглуздо і смішно, йому не лишається нічого, крім останнього аргументу – "так нечесно, інші ж теж крали".

Лазаренко до останнього грав у цю гру. Грає у неї і Мартиненко.

Українське ж суспільство терпляче чекає на фінальну сцену.

Роман Романюк, УП