Все, що ви хотіли знати про статус держави-спонсора тероризму

Вичерпне пояснення від санкційної групи Єрмака-Макфола

Тероризм не має пояснень, які б могли бути прийняті людством, тероризм має лише наслідки. І завжди це страшні наслідки для тих, проти кого відбувається терористичний акт, і дуже часто будь-яких наслідків, на жаль, уникають ті, хто вчиняє терор.

росія - приклад тероризму з тридцятирічною історією. Утім у світі існує механізм, який дозволяє терористам набути офіційного визнання «терорист». Саме про це наш спільний з експертами санкційної групи спецпроєкт, який дозволить відповісти на два простих запитання: чому це так важливо для всього світу і чому цього так бояться росіяни.

Зміст

Що таке «країна-спонсор тероризму»?

«Держава-спонсор тероризму» – це «почесний» статус, який надається виключно США окремим країнам за підтримку актів міжнародного тероризму. Може це зробити лише Державний секретар, який є частиною уряду США і призначається президентом за схвалення Сенату. З 26 січня 2021 року посаду Держсекретаря США обіймає Ентоні Блінкен.

Тероризмом в даному випадку для «країни-спонсора» вважається сприяння терористичним організаціям, вчинення терористичних актів агентами відповідної держави, або організація і сприяння кібертероризму.

Такий статус тягне за собою юридичні, економічні та дипломатичні наслідки. Країна перетворюється на вигнанця на всіх основних міжнародних майданчиках, більшість держав світу не бажатимуть мати справ з нею через ризик ускладнення відносин із світовим поліцейським – Сполученими Штатами.

Ще є подібні рішення інших країн щодо визнання росії «державою-спонсором тероризму». Наприклад, литовський Сейм.

Суто політично будь-яка країна може прийняти декларативну резолюцію або ухвалити інше подібне рішення, і визнати росію державою-спонсором тероризму. Це не матиме особливих наслідків для посилення міжнародних санкцій, однак свідчить про дипломатичну підтримку, що також дуже важливо.

З чого складається статус «країна-спонсор тероризму»?

Усі обмеження для «спонсорів тероризму» перераховані в декількох основних законах.

Перший – Розділ 620A Закону про іноземну допомогу 1961 року з поправками – забороняє допомогу США для таких країн.

Другий – Розділ 40 Закону про контроль за експортом зброї, який «забороняє експорт, кредити, гарантії, іншу фінансову допомогу, ліцензування експорту та загальне постачання боєприпасів відповідно до цього закону»;

Третій – Розділ 1754(c) Закону про експортний контроль від 2018 року – ліцензування та контроль; а також деякі інші.

При цьому «набір» застосованих норм для кожного статусу зазвичай унікальний. Тобто, статус «держава-спонсор тероризму» це певний конструктор, що складається з окремих норм з посиланнями на окремі закони, також і окрім перелічених вище.

Добре. Які конкретні акти міжнародного тероризму вчиняє російська федерація?

Таких актів, насправді, чимало. Агент держави – армія рф – вчиняла тортури і вбивства цивільних в Бучі, вбила полонених у Оленівці, завдавала і продовжує завдавати ракетних ударів по цивільним об’єктам, через що загинули уже сотні громадян, зокрема і діти, і вже тривалий час викрадає людей у Криму і Донбасі.

Інший агент держави росія – ЧВК "Вагнер" – вчиняв звірські вбивства і застосовував хімічну зброю проти цивільних у Сирії. Є свідчення про вчинення членами цього угрупування тортур і в Україні.

Сюди також можна додати звірства у Чеченських війнах, розстріли цивільного населення у Грузії, і регулярні кібератаки, які підтримує рф.

А більш конкретно, які можуть бути наслідки для рф у випадку її визнання «країною-спонсором тероризму»?

1. Символічний. Це визнання одним з головних світових гравців звірств та терору, які РФ здійснює щодо мирного населення.

2. Дипломатичний. Передбачає скорочення формальних зв'язків і спільних програм між США і росією, посилення дипломатичного відчуження росії, можливо, взаємні скорочення дипломатичних місій.

3. Санкції та обмеження транзакцій. Для фізичних та юридичних осіб США участь у фінансових операціях з урядом росії стане незаконною. А це, у свою чергу, блокування всіх державних банків, державних підприємств рф і пов’язаних з державою осіб. А також це посилення експортного контролю для ширшого списку товарів в торгівлі між країнами.

4. Вторинні санкції. Статус сам по собі є підставою для можливого застосування вторинних санкцій до тих суб’єктів, які пов’язані, наприклад, транзакціями з «державою-спонсором тероризму» та її установами.

Тобто, це означає, що США і їхні союзники можуть накласти санкції, зазвичай, фінансові чи торгівельні, на країну, яка продовжує співпрацювати з країною із відповідним статусом.  

Підставою для такого рішення буде не вчинення якоїсь загрози для США чи світового порядку, а те, що така країна не поставились з повагою до санкцій на країну-спонсора тероризму. Наприклад, індійській банки не йдуть на контакт із підсанкційними російськими банками через страх отримати вторинні санкції від США за це.

5. Внесення росії до чорного списку The Financial Action Task Force (FATF). Це міжурядовий орган, який розвиває і впроваджує на міжнародному рівні заходи та стандартів боротьби з відмиванням грошей.

На відміну від часткового відключення російських банків від тієї SWIFT, такий крок буде діяти на банківську систему РФ тотально, а не вибірково.

Включення РФ у «чорний список» FATF – це блокування кореспондентських рахунків російських банків по всьому світу, в тому числі і в Китаї. І це вже не обмеження технології передачі фінансових повідомлень, це вже фактично «чорна мітка» всій банківській системі.

Тобто, будь-які технології передачі фінансової транзакції не можуть застосовуватися. І китайські банки, наприклад, якщо б вони захотіли зберегти свої кореспондентські рахунки в доларах і євро, мусили б закривати кореспондентські відносини із російськими банками.

6. Судовий, виконавчий, суверенний імунітет, або реальна можливість притягнути РФ до відповідальності у судах інших держав. Зазвичай, суд однієї країни не може прийняти рішення проти будь-якої іншої держави, це основа міжнародного порядку. Однак статус спонсора тероризму означає виняток з юрисдикційного імунітету держави. Практично, це дозволить громадянам, військовослужбовцям і чиновникам США (і лише їм) вимагати і отримувати в судах США компенсації за дії росії в Україні (а можливо, і Сирії), в тому числі шляхом примусового стягнення російських державних активів.

Наприклад, родина американського громадянина, якого вбили російські військові в Україні, зможе піти до суду в США, отримати рішення про компенсацію за цей злочин, і ці гроші будуть стягнуті у США з російських активів. Таких активів росії у США наразі заблоковано на суму близько 30 млрд дол (REPO оцінка), та нашим пріоритетом є їх стягнення на відбудову України, а не відшкодування американцям за рішеннями судів, і це можливо – про це нижче.

А як впливає цей статус на перших осіб «держави-терориста»?

Якщо статус буде накладено в жорсткій формі, тобто будуть заборонені всі транзакції з державою, державними особами та підприємствами, то це призведе до подальшого блокування активів перших осіб. Залежно від формату накладання вторинних санкцій – їх дія може бути поширена на третіх сторін, які будуть проводити такі фінансові транзакції з першими особами.

Також посилюється дипломатична ізоляція, бо хто ж захоче тусуватись із очільником держави-спонсорки тероризму. І загалом після того, як Байден назвав Путіна воєнним злочинцем, це вже не так важливо.

Скільки країн зараз в американському списку держав-спонсорів тероризму. Чи є різниця між ними та росією?

До поточного списку входять Північна Корея, Сирія, Іран і Куба. Попередні списки включали Ірак, Лівію, Південний Ємен і Судан. Кейс росії найбільше нагадує Іран: велика країна, чия армія вчиняє звірства і заперечує це, і чий уряд підтримує терористичні організації.

Північна Корея, наприклад, отримала свій статус після збиття цивільного авіалайнера. У 1987 році цивільний літак, який летів до Сеулу, вибухнув у повітрі після детонації бомби, закладеної двома північнокорейськими агентами (хто згадав Малазійський Боїнг?).

Чи є певні критерії чи «маркери» для визнання «країною-спонсором тероризму»?

Як такого чек-боксу не існує. Однак, зазвичай вимагаються докази щодо наступних дій країни:

  • Дозволяє використовувати територію як притулок від екстрадиції за терористичну діяльність.
  • Надає зброю, вибухові пристрої або речовини для терористичної діяльності.
  • Планування, керівництво, навчання або допомога в здійсненні терористичної діяльності.
  • Надає фінансову підтримку терористичній діяльності.
  • Надає дипломатичне сприяння, типу підтримки дипломатами чи документи для терористів.

Загалом, це не вичерпний список, і можливо досить вільно тлумачити інші дії держави як «сприяння міжнародному тероризму», виходячи з тлумачення тероризму – «навмисне, політично мотивоване насильство, вчинене проти цивільних».

Що собою уявляє процес визнання?

Формально, це нескладний процес. Для визнання Державний секретар США приймає і опубліковує відповідне рішення.

Виглядає воно до смішного лаконічно: «Відповідно до [перелік положень законів] встановлюю, що [назва країни] неодноразово підтримувала акти міжнародного тероризму». Усе. 

Звісно, що за цим простим рішенням міститься ґрунтовний аналіз, доповідні записки, звіти та інші джерела, консультації, що підтверджують ось це саме "неодноразове підтримування актів міжнародного тероризму" і готовність Держдепу до наслідків присвоєння статусу.

Добре, а що дає визнання для посилення режиму санкцій проти росії?

Це значно спрощує застосування вторинних санкцій. Визнання, як уже зазначалось, фактично блокує будь-які фінансові транзакції з країною-спонсором тероризму та її установами у західному світі. При цьому, вторинні санкції накладаються не автоматично, але коло підстав для їх індивідуального застосування розширюється.

Це також суттєво розширює списки індивідуальних санкцій і ускладнює для всіх будь-які бізнес стосунки з російською федерацією, адже кожен випадок «бізнесу» з такою країною може призвести до санкцій.

Це суттєвий аргумент для запровадження будь-яких нових/подальших міжнародних санкцій, адже тепер санкціонується не рівноправний учасник світової спільноти, а «країна-спонсор тероризму». 

А також, це певна «броня» для недопущення зняття санкцій чи їх послаблення, що може бути навіть важливіше – хто захоче робити винятки не для «надійного енергетичного партнера», а  для країни-терориста?

Крім цього, це додатковий поштовх для впровадження і реалізації додаткових санкцій, наприклад нещодавно погоджений price cap (обмеження ціни на російську нафту) повинен бути реалізований – для чого слід контролювати всі брокерські, фінансові, страхові операції з нафтою і нафтопродуктами. Статус держави-спонсора тероризму додає можливості цього контролю а отже практичної реалізації price cap чи інших санкцій.

Для Сирії та Ірану США ухвалили індивідуальні пакети вторинних санкцій проти банків і осіб, залучених у операції з «терористами» за межами США.

Чи достатньо прийняття Сенатом США резолюцій для того, щоб це у підсумку сталось?

Поки що ні. Справа в тому, що вже ухвалена Сенатом резолюція лише закликає Держсекретаря прийняти відповідне рішення.

Однак Конгрес може юридично закріпити за росією відповідний статус, адже саме цей орган надав повноваження держсекретарю, а відтак може зробити все самостійно.

Так, раніше спікер Палати представників США Ненсі Пелосі уже зверталась до держсекретаря Ентоні Блінкена із закликом оголосити росію державою-спонсором тероризму, і наголошувала, що інакше це зробить Конгрес.

Правда, це стане можливим, якщо тільки Байден підпише прийнятий закон. Але в будь-якому разі таке рішення означатиме суттєвий політичний тиск, і у 2017 році саме Конгрес зрештою змусив Держдеп повернути Північній Кореї статус «країна-спонсор тероризму».

Чому для України важливе надання такого статусу росії?

По-перше, це справедливо, а тому важливо для громадян України і наших найщиріших союзників.

По-друге, це матиме бажані наслідки для росії, а саме: посилення санкцій, економічну, фінансову та дипломатичну ізоляцію росії, а відтак економічний ефект.

По-третє, це посилює переговорні позиції, особливо з урахуванням відкритого шляху до вилучення суттєвих суверенних активів.

По-четверте, історично росія вже десь сотню років як де факто держава-терорист, і Україна, та й весь світ, давно страждають і через це, і через небажання це визнати – тож пора закріпити діагноз «росія-країна терорист» і встановити справедливість;

І зрештою, з точки зору публічної комунікації, мало хто в світі захоче публічно підтримувати державу з логічного ряду «Північна Корея, Сирія, Іран…».

Як саме це пов’язано із треком стягнення репарацій з росії?

Є побоювання, що після присвоєння відповідного статусу в судах США одразу з'являться численні позови про компенсації збитків, завдані внаслідок агресії росії. Ба більше, якщо в обґрунтування статусу додається, наприклад, Сирія, то й наслідки внаслідок дій у Сирії стануть теоретичним підґрунтям для позовів. Такі компенсації здійснюватимуться за рахунок активів російської федерації, і Україна, яка не може подавати такий позов, в майбутньому не зможе розраховувати на всю суму арештованих коштів рф.

Але рішення є і в такому випадку: заморожені кошти російського Центробанку слід вилучити зі сфери дії режиму країни-спонсору тероризму. Способи можуть бути різні: і резолюція Конгресу (проект), і рішенням Адміністрації про переміщення коштів на рахунок Федерального резерву, можливо й деякі інші. Головне – «вивести» суверенні активи з-під потенційних судових позовів, що посипляться після скасування суверенного імунітету. Тобто, зробити це до визнання росії державою-спонсором тероризму.

Чому Держдеп вагається з визнанням росії «державою-спонсором тероризму»?

Російська федерація – це велика ядерна держава і припинення дипломатичних стосунків з нею є геополітичним струсом, що може мати різні в тому числі непередбачувані наслідки.

З озвучених Білих домом: це може серйозно вплинути на здатність надавати допомогу в регіонах України; це може змусити критично важливих гуманітарних експортерів відмовитися від сприяння експорту продовольства; занепокоєння щодо можливого ненавмисного покарання союзників.

Ми з повагою ставимось до цих побоювань, однак не повністю їх поділяємо. Так, окупована територія України є українською, відтак навіть тимчасове перебування там російських військ не є підставою поширювати на відповідній території обмеження статусу держави-спонсора тероризму; на експорт продовольства статус вплине лише у частині угод з державою РФ, причому теж може мати гуманітарні виключення – і ми пам’ятаємо, хто заблокував українські порти, і хто використовує шантаж голодом (чим не форма тероризму?); вторинні санкції є «додатковою» частиною складного «конструктору» держави-спонсора тероризму, тобто їх накладають індивідуально – однак дійсно, співпраця стане підставою; втім, це може навпаки підштовхнути “нейтральні» країни, які продовжують торгувати з РФ, зробити вибір на користь коаліції.

Загалом є думка, що це все одно не змусить росію припинити війну, і навпаки підштовхне до прірви, адже агресору тоді не буде що втрачати.

Однак, всім ризикам запобігти неможливо, то ж чи слід їх боятись? Та й важко уявити, що ж ще такого може втнути росія, що вона ще не робила, якщо нібито підштовхнути її до «прірви самотності»? Крім того, статус «країна-спонсор тероризму» можна переглянути й відмінити, як це зробили нещодавно з Кубою.

В якому випадку статус держави-терориста може бути переглянутий?

Скасування визначення країни як держави-спонсора тероризму може бути переглянуте, однак політично це непростий процес, що може тривати роками.

Справа в тім, що для перегляду вимагається від президента США подати до Конгресу звіт, у якому підтверджується, що держава або 1) зазнала фундаментальних змін у керівництві та політиці, припинила підтримку актів міжнародного тероризму; або 2) утримується від підтримки міжнародного тероризму протягом не менше шестимісячного періоду та надала запевнення, що не відновить його підтримку в майбутньому.

Як будуть розвиватися події навколо росії, важко передбачити. Останнє таке рішення – зняття статусу з Північної Кореї у 2008 році – мало ознаки суто політичної домовленості.

Тобто, росії в такому випадку «гайки»?

Може, так, а може, й ні. Але для росії це буде остаточним перетворенням у Північну Корею, тільки велику і без чучхе.

Автори: Андрій Пишний, Ірина Мудра, Владислав Власюк, Дарія Зарівна, Наталя Шаповал
© Українська правда, 2022