Як збудувати майбутнє без корупції.
Гайд про лідерство та доброчесність від Української школи політичних студій

Про матеріал
СПЕЦПРОЄКТ
10 лютого 2025
Боротьба з корупцією – не просто одне із завдань на шляху становлення демократичного суспільства. Насправді це фундаментальна умова для його існування.
Для справжніх і системних змін важливо формувати об’єднання людей з однаковими поглядами та цінностями. Саме цим займається Українська школа політичних студій. У межах навчальної програми "Лідери доброчесності" в Українській школі політичних студій (УШПС) прагнуть створити платформу для формування спільноти однодумців, які щодня працюють над тим, аби прозорість, справедливість і відповідальність стали для України нормою.
У чому полягає шлях лідера доброчесності? Спікери програми поділилися своїм баченням та досвідом, які кроки варто зробити, аби наблизити Україну до майбутнього без корупції.

Крок 1: Відчувати власну відповідальність за спільні надії

Відповідальність починається з розуміння проблеми та усвідомлення своєї ролі в її розвʼязанні. Це не завжди про масштабні дії чи гучні заяви – інколи достатньо просто не ігнорувати те, що можна змінити.
Молодший лейтенант ЗСУ та випускник УШПС Андрій Андрушків власним прикладом засвідчує, як відповідальність може трансформуватися в дії. До повномасштабної війни Андрій працював у громадському секторі, співпрацював з міністерствами та органами місцевого самоврядування, а тому пропонує подивитися на проблематику антикорупції ширше, оглядаючись як на всім відомі проблеми, так і на запит на справедливість, який велика війна актуалізувала ще гостріше.
Звісно, це повʼязано і з питанням довіри громадян до держави, а також проблемою підігравання очікуванням, що обумовлює бажання "швидких результатів". А згодом – такого ж "швидкого" розчарування.
"У боротьбі з корупцією немає простих рішень. Це не працює за принципом «кава три в одному» – залив, і все стало добре. Потрібно змінювати правила, щоб створити превентивні механізми. Це складно, але можливо", – зазначає Андрій Андрушків.
Тоді що змушує людей діяти так чи інакше? Панівний міф, що задає напрям дій та вчинків для кожної людини, а також інституції, які звужують рамку цих дій і встановлюють межі. Впливає на це й культурний вимір – біблійні тексти, народні казки, культурно-історичні артефакти та навіть меми. Відповідно, ставлення до корупційних проявів і злочинів у нас сформувалося певним чином, і суспільство має шукати механізми, які допоможуть долати цю проблему ефективніше.
Адже, як зауважує Андрій, протидія корупції напряму пов’язана з бажанням справедливості. Ми хочемо, щоб держава функціонувала в межах чинного законодавства й окремі представники влади не шукали способів обійти його. Коли реальність інша, виникає сильне відчуття порушення справедливості та водночас відсутність надії. Адже справедливість не може існувати без соціального виміру. Про цей виклик – виклик досягнення справедливості – йдеться ще від античних класиків філософії до актуальних соціологічних досліджень. Різниця лише в тому, що для нас це вже не перегорнуті сторінки історії, а реальність, яку потрібно формувати – на кожному рівні, своїми рішеннями та спільним пошуком.
Слідкувати за доброчесністю влади – це не про постійне обурення чи пошук винних. Це про здоровий громадський контроль і вимогу прозорості.
Директор Transparency International Ukraine та випускник УШПС Андрій Боровик знає, як важливо зробити процеси у владі видимими для громадян. За його словами, відкритість даних – це перший і найважливіший крок.

Крок 2: Слідкувати за доброчесністю влади

"Якщо дані відкриті, тоді моніторинг стає ефективнішим. За 10 років після Революції гідності ми зробили великий прогрес у тому, щоб влада була прозорішою. Але підзвітність повинна бути постійною, а дії чиновників – обґрунтованими", – підкреслює він.
Так, на сьогодні в арсеналі українських громадян є чимало інструментів, які допомагають активно слідкувати за діями влади. Наприклад, система ProZorro допомагає моніторити публічні закупівлі та дозволяє всім зацікавленим перевірити, як витрачаються державні кошти. Єдиний вебпортал використання публічних коштів відкриває доступ громадянам до звітів про фінансові операції з бюджетними витратами. Система DREAM гарантує підзвітне управління в процесах відновлення інфраструктури.
Завдяки цим та подібним інструментам моніторингу громадяни отримують можливість не лише спостерігати за діяльністю влади, а й брати активну участь у забезпеченні прозорості та підзвітності у використанні державних коштів.
Проте іноді просто відкрити інформацію у реєстрах недостатньо. Боровик зізнається, що інколи доводиться "розхитувати човен", піднімаючи резонансні питання й надаючи їм широкого розголосу.
"Деякі проблеми можна розвʼязати через робочий формат і співпрацю, але бувають ситуації, коли без суспільного резонансу нічого не змінюється. У таких випадках журналісти роблять величезну роботу", – зазначає він.
Боровик переконаний, що є багато людей у владі, які справді стараються змінити ситуацію в країні. Але поодинокі випадки корупції серйозно підривають довіру до них загалом. Саме тому важливо не просто викривати проблеми, а й працювати над їх запобіганням.
За словами Боровика, влада також це розуміє, тому співпраця з громадянським суспільством в останні роки стала більш тісною та відкритою.
"Сьогодні чиновники стали набагато відкритішими до діалогу з громадськими організаціями. Це позитивна динаміка, і ми бачимо, як разом можемо розвʼязувати складні питання", – зазначає Боровик.
Відтак моніторинг дій влади – це щось більше, ніж пошук помилок. Це процес, який дозволяє вибудовувати довіру та змінювати систему, щоб корупція ставала все менш можливою. І кожен із нас може бути частиною цього процесу – через контроль, участь і небайдужість.

Крок 3: Інтегрувати в антикорупцію технології

Протидія корупції – це складний і тривалий процес, який вимагає постійної взаємодії з великими обсягами даних. Використання цифрових інструментів у роботі стає ключовим для ефективного відстеження зловживань.
Засновник OSINT-агенції Molfar, видавець AIN.UA та випускник УШПС Артем Старосєк вважає, що розвідка на основі відкритих даних стала помічним інструментом у протидії корупції.
"OSINT дозволяє швидко аналізувати великі обсяги даних і виявляти підозрілі фінансові потоки, наприклад, через реєстри держзакупівель чи декларації чиновників. У реальному часі можна відслідковувати тендери, закупівлі та бізнес-зв’язки", – переконує Старосєк.
До прикладу, OSINT-інструменти допомогли викрити діяльність колишнього керівника ПАТ "Мотор Січ" Вʼячеслава Богуслаєва, який постачав Росії компоненти українського виробництва під час війни. Так само OSINT посприяв у розслідуванні діяльності американської компанії Allied Mineral Products, яка попри санкції працювала у спеціальній економічній зоні Росії, що пов’язана із виробництвом військової техніки.
Старосєк додає, що OSINT також активно використовується журналістами для моніторингу соцмереж, де нерідко "випливають" дорогі покупки чи незадекларовані активи чиновників.
За словами Артема Старосєка, удосконалення процесів автоматизації моніторингу активів та способу життя посадовців може стати проривом у боротьбі з корупцією.
"Системи, що аналізують реєстри, статки, медіазгадки та соціальні мережі чиновників через алгоритми штучного інтелекту, дозволяють виявляти невідповідності в доходах. Вони працюють автономно, сповіщаючи операторів про потенційні ризики", – пояснює Старосєк.
Експерт з кібербезпеки, засновник ініціатив із захисту критичної інфраструктури та випускник УШПС Єгор Аушев додає, що кібертехнології можуть допомогти у виявленні корупції й одночасно посилити безпеку країни.
"Україна – одна з країн, яку найбільше атакують у кіберпросторі. Проти нас розгорталися масштабні кібероперації, результати яких ми всі відчуваємо. У час війни та цифровізації держави така робота є життєво необхідною для забезпечення стійкості країни. Зокрема, рішенням уряду тепер дозволяється випробувати системи критичної інфраструктури в рамках баг-баунті програм, які дозволяють «білим» хакерам знаходити вразливості в державних і приватних системах. Запустивши таку програму, можна знайти купу дірок у своїх системах, витрачаючи мінімальні ресурси на це", – зазначає він.
Проте експерти визнають: технології – лише частина комплексного підходу. Головне – це створення систем, які будуть одночасно інноваційними та захищеними від спроб їх обійти.
Системи в антикорупційній сфері та їхня спроможність розвиваються, зокрема, завдяки міжнародній підтримці. Аллан Паг Крістенсен, керівник Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI), розповів, що однією з ключових цілей роботи програми є підтримка України у розробці та впровадженні ефективних антикорупційних інструментів у боротьбі з корупцією та її запобіганні.
"Ми надаємо стратегічну підтримку з питань інституційного розвитку та законодавства. Ми також працюємо разом над впровадженням цифрових інструментів, підтримуємо спеціалізовані тренінги для детективів, прокурорів та суддів, надаємо міжнародну експертизу та комунікаційну підтримку, організовуємо навчальні візити та багато іншого. Наша підтримка є комплексною й цілісною та працює за усіма напрямами, які можуть покращити діяльність інституцій, їхню ефективність та підтримати їхню незалежність", – зазначає Крістенсен.
Зокрема, EUACI активно працює спільно з партнерами над впровадженням IT-продуктів, у тому числі для оцінки ризиків у закупівлях, що дозволяє значно знизити можливості для корупції. 
"Одним із партнерів EUACI є місто Миколаїв. Разом з керівництвом міста ми створили комплексну модель отримання, контролю та звітування за проєктами, що фінансуються донорами. І вся інформація тепер доступна онлайн і відкрита для всіх охочих. Такі цифрові рішення підвищують прозорість та підзвітність. Це також сприяє більшому залученню громадян і медіа", – поділився Крістенсен.
Журналістська робота – один із найважливіших інструментів громадського контролю, який привертає увагу до проблем. Саме це допомагає підсвітити корупційні схеми та активізувати суспільний контроль.
Протягом десятиліть українські журналісти-розслідувачі доводили, що їхня робота здатна змінювати правила гри. І хоча зміни часто не відбуваються миттєво, розслідування створюють основу для суспільного тиску та поступових реформ.

Крок 4: Викривати корупцію медійно

Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди", наголошує на тому, що журналістські розслідування – це важливий крок до системних змін у протидії корупції.
"Розслідування і їхня цінність часто розкриваються з роками. Ми не можемо в момент викорінити корупцію – має відбутися трансформація всередині суспільства, системна робота на усіх ланках протидії корупції та культивування культури доброчесності. І журналістика – безумовно, важлива складова цього процесу", – зазначає Мусаєва.
Успіх журналістських розслідувань вимірюється їхньою спроможністю сприяти змінам та підштовхувати систему до роботи над помилками. Сплеск публічності та спровокований резонанс – головні каталізатори ефективності у цьому процесі.
"Головне – прозорість і підтримка аудиторії. Коли розслідування стають публічними, а суспільство активно залучається до обговорення, владі стає складніше ігнорувати проблеми чи тиснути на журналістів", – додає Мусаєва.

Крок 5: Поступово реформувати систему – комплексно і зсередини

Ефективна боротьба з корупцією потребує не тільки створення нових антикорупційних органів та інституцій, а й трансформації правоохоронної та судової систем так, щоб вони могли оперативно реагувати на корупційні виклики.
Євген Крапивін, експерт з кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ, зазначає, що побудова антикорупційної інфраструктури повинна відбуватися в комплексі з реформою загальної системи кримінальної юстиції.
"Антикорупційна система має бути частиною більшої системи кримінальної юстиції. І хоча створення таких органів, як-от НАБУ, САП і ВАКС, є важливим, необхідно постійно вдосконалювати ці структури, а також усю кримінальну юстицію", – говорить він.
Розвиток судової системи є ще одним важливим елементом євроінтеграції. Іван Міщенко, суддя Верховного Суду та випускник УШПС, наголошує, що судова гілка влади повинна взяти на себе відповідальність і встановити чіткі стандарти несприйняття корупції. Він пропонує кілька конкретних кроків для поліпшення ситуації.
"Першим кроком може бути прийняття Кодексу етики Верховним Судом, що згодом можна поширити на апеляційні суди та суди першої інстанції. Також потрібно запровадити чіткий алгоритм дій у випадку звинувачення судді конкретного суду в корупції, щоб система діяла прозоро і зрозуміло", – говорить він.
Міщенко також підкреслює важливість внутрішньої самосвідомості суддів і готовності системи реагувати на випадки корупції.
"Адекватна реакція на випадки корупції в судовій системі повинна стати нормою. Це буде сигналом для суспільства про те, що судова система усвідомлює свою відповідальність", – зазначає він.
Євген Крапивін переконаний, що для ефективної боротьби з корупцією важливо створити систему, яка не залежить від окремих спеціалізованих органів, а інтегрує антикорупційні заходи в загальний кримінальний процес. Ідея полягає в тому, щоб боротьба з корупцією була частиною більшої стратегії безпеки та справедливості.
Адже протидія корупції – це комплексний та тривалий процес, що потребує синергії у впровадженні змін. Завдяки спільним зусиллям та особистій залученості кожного можна досягти значущих змін, сприяти трансформації системи та держави в цілому.
А розпочати варто з усвідомлення власної відповідальності за майбутнє. На шляху до змін важливо бути залученим до спостереження за діями влади, використовувати інновації для моніторингу корупційних зловживань та підтримувати діяльність журналістів-розслідувачів – і зрештою, поступово реформувати систему як ззовні, так і всередині.
Якщо ви хочете бути частиною змін і допомогти формувати майбутнє без корупції, приєднуйтесь до Спільноти Української школи політичних студій. Відбір на основну програму УШПС триває до 10 лютого включно. Разом ми зможемо зробити прозорість, справедливість і відповідальність нормою для України. Подайте заявку на участь та долучайтеся до руху, який змінює країну на краще.
Цей матеріал підготовано УШПС за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) – провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії. Думки та погляди, висловлені експертами або організаціями в цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Данії.