Юліан Шпол
[1895 – 1937]
Справжнє ім’я – Михайло Яловий. Ще одне псевдо – Михайло Красний.
Саме про нього пише на початку своєї передсмертної записки Микола Хвильовий: "Арешт Ялового – розстріл цілої Генерації… За що?" Вочевидь, саме ця подія стала однією з визначальних причин того, що 13 травня 1933 року Хвильовий застрелився, протестуючи й бажаючи таким чином вберегти від репресій побратимів.
На легендарному будинку "Слово" в Харкові висить меморіальна табличка, де вказано його славетних мешканців ("відомі літератори та діячі мистецтва"). Там припущено помилку: вказано і Михайла Ялового, і Юліана Шпола, письменницьке альтер его. Мешкав у квартирі № 30, із дружиною Лідією Вовчик-Блакитною, вдовою політичного діяча та письменника Василя Еллана-Блакитного.
На початку 1920-х був редактором харківської газети "Селянська біднота", де друкував футуристичні поезії Михайля Семенка, що також працював у редакції. Пізніше, у 1921 році, Яловий, Семенко та Василь Алешко організують "Ударну групу поетів-футуристів". Семенко відгукувався про нього словами "блискучий деструктивний талант Юліан Шпол".
У 1925 році Яловий, разом із багатьма іншими письменниками, створює ВАПЛІТЕ і стає першим президентом однієї з найвпливовіших і найпродуктивніших тогочасних літературних організацій.
Ялового, разом із Хвильовим і Олесем Досвітнім, називали "трьома мушкетерами".
Вірші Юліана Шпола читає волонтерка й очільниця проєкту "Птахи" Тата Кеплер, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Вірші Майка Йогансена читає актор театру й кіно Андрій Ісаєнко, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Не чіпайте не чіпайте мене сьогодні

Не чіпайте,
Не чіпайте мене сьогодні.
В моїй душі вогонь,
В моїй душі –
Відблиски
Тисячолітніх змагань,
Загадані
Міліонними поколіннями...
Коли червонокрилі натовпи
Захльобують виямки вулиць, –
Плачуть розколисані, наелектрені струни,
Кудляться розбуджені омайданені звірі.
Рвуться заклялкі болі.
З аговним посвистом
Змітаються віки космічною мітлою, –
Висмикнутий з нетрів минулого,
Я – засліплено голий.
Не чіпайте мене,
Оголеного.

Загасіть вогні
Загасіть вогні
Минулих днів,
У попіл викиньте
Докурену
життя цигарку –
Світ без анархічного,
П’яного руху вулиць,
Світ без салонних вогнів –
Це гарно...
В залізних обіймах
народження,
В кривавій пітьмі
Повзе локомотив
На скелю одвічних
далини вічного,
Чується гуркіт
Нових днів –
Радій...
Ах, так загасіть же вогні
минулих днів,
У попіл викиньте
Життя докурену цигарку: –
Світ без салонних огнів –
Це – гарно...
15 вересня 1920
Юліан Шпол
Слухати випуск подкасту «Нечитані вірші»
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.

‍ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.