головна
Ладя Могилянська
[1899 – 1937]
Ладя Могилянська походила з дворянського роду Русобтовських-Могилянських.
Це була мистецька родина: батько Михайло Могилянський – юрист, письменник і літературознавець, автор праць про Драгоманова, Коцюбинського та Куліша; брат Дмитро Тась – поет-неосимволіст; сестра Олена Ісаєва – також письменниця. Серед знайомих і друзів сім’ї: Павло Тичина, Марко Вороний, Віктор Коновал. Останній, до слова, став письменниці чоловіком. Звісно, з такою родиною Ладі було не порятуватися від більшовицького терору.
Почала писати Могилянська ще в гімназії, особливо популярною серед однолітків була її любовна лірика, альбомна поезія – так почався професійний шлях нашої героїні. Вона не пропускала літературних "субот", де виступали Марко Вороний і Павло Тичина, відвідувала і мистецькі "середи" у будинку графіка Михайла Жука. Згодом все стало ще серйозніше: літературне об’єднання "Плуг", журнали ЛНВ, "Всесвіт", "Нова Громада".
Перший арешт припав на 1929 рік. Розстріл "милостиво" замінили на табори у Соловках і будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Ладю звільнили достроково за героїчне гасіння масштабної пожежі – вона ніколи не боялася ризикувати. На жаль, вдруге особиста героїчність Могилянську не врятувала. У 1937-му її заарештували знову, формальний привід – нібито участь у контрреволюційній терористичній організації. Цього разу – найвища міра. Присуд було виконано 6 червня 1937-го.
Ладя Могилянська – одна із найцікавіших, найдосконаліших на рівні форми поеток цього періоду. Її тексти пластичні, символістські, авторка постійно працювала над своїм стилем. Навіть на засланні не впадала у відчай і не припиняла писати. А звільнившись, стала редакторкою табірної газети "За нову людину".
Арештанти закохувалися в поетку, що носила зачіску "фокстрот" і модні спідниці. Попри всі випробування, їй вдалося зберегти юнацький, захоплений погляд на світ, відкритий та щирий. Навіть дитяче прізвисько авторка пронесла через життя як нагадування про овіяну ніжністю минувшину в будинку батьків. Саме такою пам’ятаємо її сьогодні: красивою, сміливою, сповненою вітальності. Безумовно талановитою мисткинею.
Вірші Ладі Могилянської читає головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва,
слухати подкаст "Нечитані вірші"
слухати подкаст "Нечитані вірші"
Вірші Майка Йогансена читає актор театру й кіно Андрій Ісаєнко, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Я ні з ким не піду до пивниці...
Я ні з ким не піду до пивниці,
Де пляшки наче очі медуз,
І нікому в диму не присниться
Хижий усміх фарбованих уст.
І ніхто, і ніхто у мій келих
Бурштинових хвилин не наллє,
І нікому мій голос веселий
І нікому горіння моє…
А коли у задумі вечірній
Розгойдається кожний ліхтар, –
Замаячать у хаосі тіні,
Наче тіні потворних примар…
І між ними химерною тінню
Промайну зачарована я,
І нікому привіту не кине
Золотая утома моя.
……
Дні летять, як зграя журавлів…
Дні летять, як зграя журавлів,
Гострим кутом дивляться вперед…
Бур’янами п’ють вуста землі
Запашних дощів прозорий мед.
Літо-молодиця із серпом
З жнив вертає в голубу сутінь…
Рук смуглявих втомлений валом,
І стрункого стану довга тінь…
Літо-молодице молода!
У задумі на плетінь схились;
Нерухома у ставку вода
Не колише ряски сонних слів…
Слухай, літо, золоті слова,
Повня сил і щастя навкруги!..
Що тобі і як тобі співать
Мушу я від повні і снаги?
Соняшник на захід зір втопив,
У вогняне коло свій привіт…
Хто тебе і як тебе навчив
Так сприймати журавлиний літ?
Завтра зранку – знову на жнива,
І тебе пізнають колоски…
Слухай, літо, золоті слова,
Повня сил і щастя навкруги!..
Ладя Могилянська
