План перемоги Майдану
Очевидно, що потрібно міняти формат боротьби. Мітинг на Майдані дивиться гарно, і майже в усіх є класні фотки на згадку, але треба виходити за рамки "карнавалу". Очевидно, що діалог неможливий, а мирний характер протесту обов’язковий. Як з таким джентльменським набором можна рухатись далі?
Готової відповіді, на жаль, не існує, але є декілька ідей.
1) Майдан є мікромоделлю нової форми владарювання та господарювання. Цю модель потрібно чітко виписати та формалізувати. Там є майже усі ознаки "держави в державі" - спільні доходи, певні управлінські інститути, механізми самоорганізації.
Це треба розширити і розробити легітимний механізм делегування повноважень - підняття рук юрби нікуди не годиться. У світі є багато вдалих прикладів прямого делегування. Врешті решт в 21 столітті живемо. В деяких країнах через Інтернет навіть конституції приймають.
2) Створивши усі атрибути "держави в державі" потрібно почати розширювати вплив цієї самоврядної структури. Найперша ціль – це відбудувати повноцінне самоврядування у Києві.
Тут виникає проблема легітимності виборів мера за поданням делегатів Майдану, але якщо у таких виборах візьмуть участь більше 50% Киян, то далі в роботу включається юридична казуїстика. Врешті решт, статтю 5 Конституції про те, що джерелом влади є народ, ще ніхто не відміняв.
3) Наступний крок – це формування вже легалізованих киянами загонів муніципальної міліції, які будуть підконтрольні тільки виборній київські владі. Після цього кроку правоохоронці-гастролери можуть їхати додому.
4) Далі вмикаємо важелі економічної конкуренції. Бізнес, який хоче працювати на території "розширеного Майдану", платить податки за ставками та відповідно до режиму, який визначається керівництвом звільненої території, і є під охороною громади.
Іншими словами, потрібно подумати, яким чином перевести це протистояння у русло децентралізації. Без голосних заяв, істерик та лозунгів просто перебудовувати відносини "центр-місцеві громади" навколо себе.
Якщо влада вже вирішила ігнорувати думку значної частини населення країни та жити своїм життям, то давайте і собі облаштовувати своє життя. Але так, як годиться.
Хтось сказав, що Майдан 11 грудня вступив у ЄС. Чудова думка. Якщо Майдан зміг своєю самоорганізацією та прагненням змін вступити у ЄС, то чому це не можуть зробити інші громади, які цього прагнуть? Змінюючи правила гри на своєму рівні.
Місто за містом, селище за селищем. А там вже подивимось чия модель устрою та економіки буде більш живучою.
І нехай на Сході та на Півдні марять Митним союзом, ми у своїх громадах створимо такі умови, такі економічні стимули, що бізнесмени і з Луганська, і з Донецька будуть прагнути жити і платити податки саме в наших громадах. Відбудованих за моделлю Майдану.