Настанова дня: самолюстрація олігархів

Четвер, 17 липня 2014, 13:12
для УП

Панове олігархи, в країні відбувається військове протистояння, сторони якого визначать пізніше не тільки історики, а й слідчі органи та міжнародні трибунали.

У нього втягнуто народ України, який захищає суверенітет і держави, і країни. Зараз не найвдаліший час починати звичні для історії останніх десятиліть олігархічні війни.

Останні півроку сформували у людей нову спільну базу порівняння – вона, на жаль, кривава. Тому, звичні для політичних традицій України шаблони, вже не працюють.

А це означає, що вам не потрібно на огляд усієї країни влаштовувати люстрацію один одному. Займіться самолюстрацією!

Потрібно визначити справжні, а не вигадані, нехай і "історично" обґрунтовані, проблеми і братися до їх вирішення. Причому, і в першу чергу, й за свій власний рахунок.

Це стане найкращою легітимізацією приватизації власності, через яку сформовані ваші капітали.

А першочергові завдання наступні:

- допомога армії;

- допомога біженцям і населенню звільнених територій;

- допомога владі на місцях в організації мирного життя і так далі.

В армійських статутах такі заходи визначаються як ТНАВР – термінові невідкладні аварійно-відновлювальні роботи.

Подальшим завданням, яке потрібно буде вирішити для людей, є порядок в просторі власності та капіталів.

Це означає, що в країні повинна бути встановлена чітка нормативно-інституційна база, яку суди будуть тлумачити без вилучень і різночитань – закон почне діяти, а не застосовуватися.

Відповідальний капітал, який і визначиться вище зазначеними роботами, повинен буде сформулювати вимоги політичному класу:

- видалення бізнесу з влади, підкріплене відповідними законами і нормами: влада повинна перестати сприйматися як конкурентна перевага;

- спираючись на чіткий зв'язок між власністю і капіталом, розуміючи саме таким чином сенс капіталізму, бізнес повинен зажадати від політиків припинення маніпуляцій з соціальним замовленням людей.

Зв'язок між реальними, а не нав'язаними, очікуваннями людей і діями влади повинен стати жорстко координованованим, як зв'язок між власністю і капіталом.

У політичному просторі країни повинні з'явитися реальні смисли, а не "фейкові" політичні проекти. "Фейкові" влада і "фейкові" капітали – це одного поля ягоди, які роблять життя простої людини порожнім – "фейковим".

Метафорично таке політичне замовлення можна сформулювати так: "Нам не потрібні партії, які захистять нас від "гей-парадів". Нам потрібні партії, які захистять нас від поламаних ліфтів, відкритих люків з окропом і розбитих доріг-убивць";

- для забезпечення досягнення зазначених завдань відповідальний бізнес повинен негайно почати роботу з розвитку соціального капіталу інститутів громадянського суспільства та зміцненню їх переговорної сили.

Правозахисні, моніторингові, експертні групи і так далі, які не "супроводжують по життю" окремих капіталістів, а видають об'єктивні документи, повинні стати повсякденною опікою бізнесу.

Бажано її здійснювати через солідарні неперсоніковані фонди, що створені відповідальними бізнесменами;

- "інформація в журналістиці розуміється не як зручність, а як соціальне благо" – міжнародні принципи професійної етики в журналістиці, ЮНЕКСКО, 1983 рік.

Це визначення інформаційного простору як соціального блага має стати загальним і однаково розумітися всіма його суб'єктами та виконавцями. Це життєво необхідна для країни робота.

Метафорично її можна проілюструвати так: річка є суспільним благом. На ній можна поставити млин, зробити ставок і розводити рибу, а можна поставити мийку для машин і отруїти все поверхнево активними речовинами. Як "отруюється" інформаційний простір, і які бувають наслідки, ми теж вже знаємо.

Якщо спробувати всі ці завдання об'єднати, то інтегральна настанова для відповідального бізнесу буде формулюватися так: в країні потрібно побудувати капіталізм.

У такій країні ініціатива розкріпачена, правила ведення бізнесу єдині, влада підзвітна і відповідальна, суспільство утримує владу в демократичних сенсах, стежить за втіленням соціального замовлення в діях влади, а бізнесу забезпечує рівні конкурентні умови без його походу у владу.

Трудові ресурси країни – освіта, фах, здоров'я, дозвілля – мають отримати динамічний соціальний статус.

Початком такої роботи має стати розуміння обставин і згода всіх сторін.

Це повинен бути не чергова змова, а нова домовленість. Домовленість навколо нового бачення майбутнього країни.

Модератором такого переговорного процесу має виступити влада, хоча це не правильно, але в нинішніх умовах більше нікому.

Вона також повинна забезпечити в ньому представництво нових самоорганізованих громадських рухів і груп – це теж не правильно, але "маємо те, що маємо".

У цих рухів є виразне нове бачення країни, навколо якого і повинен відбуватися діалог.

Якщо дати саме загальне визначення політики, то це – стан власності в країні і стан діалогу між людиною (домогосподарством) і бізнесом, суспільством, владою.

Наповнити політичний простір України новими смислами і означає вирішити питання власності і діалогу.

Якщо після таких переговорів вдасться "запустити" самоорганізований діалог, то Україна отримає потужний поштовх у розвитку –  рента солідарних дій.

Зараз олігархи мають унікальний шанс. Він полягає в самолюстраціі.

Олігархам і всім гілкам влади, в будь-якому випадку, доведеться пройти через легітимізацію у народу, тому що у людей вже інша база порівняння, сформована війною.

Результатом такої самолюстраціі має стати розуміння необхідності розвитку країни, а не боротьба за владу.

Це і є найбільш комерційно вигідний проект олігархів, реалізація якого забезпечить їм шукану легітимізацію і перетворить в діловій істеблішмент.

Валентин Ткач, Чернівці, для УП