Спільна "заява трьох": ілюзія страху?

Середа, 16 грудня 2015, 17:45
координатор Громадської кампанії "За відповідальну владу"

Спільна заява президента Порошенка, спікера Гройсмана і прем'єр-міністра Яценюка, з одного боку, викликала відчуття дежавю, з іншого – породила низку запитань до підписантів.

Щодо першого, то подібні заяви в Україні вже двічі поширювалися. Як правило, з'являлися вони в час загострення політичної боротьби і не гарантували безхмарного майбутнього підписантам.

Згадаймо: у 2001 році тодішні президент Кучма, голова Верховної Ради Плющ і прем'єр-міністр Ющенко оприлюднили спільну заяву з приводу руху "Україна без Кучми" – а вже через неповних три місяці, автори заяви організували висловлення недовіри одному з підписантів, тодішньому прем'єру Ющенку.

У 2007 році з'явилася інша спільна заява: тодішнього президента Ющенка, спікера Мороза і прем'єра Януковича, щодо невідкладних заходів, спрямованих на розв'язання політичної кризи шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради України. Через п'ять місяців після оприлюднення документу, тодішній голова ВР Мороз втратив свою посаду.

Вчорашня "заява трьох" свідчить про наявність парламентської кризи, а також може підтвердити одвічне правило – "третій зайвий". За очевидною логікою, можна припустити, що цим третім є Арсеній Яценюк, і "підуть" його весною 2016 року.

Сам текст заяви досить неоднозначний, але особливу увагу привертають кілька пасажів.

По-перше, не зрозуміло, до кого звертаються підписанти, оскільки саме вони є драйверами політичних процесів в Україні, і саме вони мають нести спільну відповідальність за суспільний мир та злагоду.

Натомість останні події демонструють, що сьогодні найгостріша боротьба відбувається між політичними силами, які очолюють Порошенко-Гройсман і Яценюк.

По-друге, підписанти "засуджують істеричну антивладну, антиурядову та антидержавну кампанію, організовану корумпованими олігархами" – а це означає, що вони визнають існування в БПП і Народному фронті корупціонерів-олігархів, які ведуть відчайдушну боротьбу між собою і проти єдності влади.

По-третє, теза щодо "неприйнятності будь-якої форми взаємопоборювання всередині парламентської коаліції як такої, що "ллють воду на млин" ворогів української державності та демократії" – може свідчити про те, що підписанти визнали наявність антиукраїнських політиків в коаліції.

Разом із тим, дехто "умиває руки" за майбутні події в парламенті.

Очевидно, що боротьба за ресурси, а також майбутню приватизацію набирає обертів. Ідеологічні постулати парламентських партій вже не можуть стримувати жагу до збагачення українських можновладців.

Порошенко і Гройсман втрачають контроль над фракцією БПП, а Яценюк, незважаючи ні на що, намагається всидіти в кріслі прем'єра. Інші ж парламентські сили, по-тихому, підливають масла в вогонь і чекають свого часу.

Мабуть, час єднатися ще не настав, а вороги єдності є як в опозиції, так і в коаліції.

І це треба визнати.

Ігор Курус, спеціально для УП