Цей подзвін по кожному з нас

Третя річниця Майдану. Третя річниця ночі першої спроби його знищити.

Мікс почуттів: розгубленість і рішучість. Здається, ці протилежні стани в тренді у "покоління Майдану".

З одного боку, відкриті рани системи, яку руйнуємо, крихкість системи, яку створюємо.

З іншого боку, наші відкриті рани. Ми злі, нам бракує слів, віри у свої сили, але ми діємо щодня, щоб змінити те, що нам не подобається в державі і в собі.

Мій Майдан почався після розгону студентів 30 листопада 2013 року. Тоді відчай, біль і рішучість вивели на вулиці мільйони людей, кожен з яких вирішив стати тим, хто змінить Україну.

Ніхто не знав "як", не мав плану протесту. Як і зараз, будемо щирими, ніхто точно не знає "як". Але система самоорганізовувалася і досягала мети. І ми досягнемо.

Чи готові ми триматися на плаву без "якорів" – зустрічей, текстів, дискусій… Емоційних і розгублених, таких, як ми самі. Я вважаю, що не готові. Принаймні, поки що.

Однією з переломних ночей Майдану була ніч з 10 на 11 грудня 2013 року, коли Михайлівський золотоверхий монастир безперервно бив у дзвони – як під час навали татар у грудні 1240 року.

На дзвін монастиря з усього міста стікалися кияни. Стривожені, але безстрашні. Цей дзвін, який вже неможливо забути, і покликані ним люди врятували Майдан. В цю ніч прокинувся Київ.

Ці дзвони Михайлівського монастиря не можна перекласти на президента, уряд, парламент чи інші країни, як не можна перекласти на будь-кого відповідальність за свою країну.

У цю суботу, 10 грудня з 19.00 до 22:00 Михайлівський монастир знову битиме у дзвони і вже вдруге кияни зберуться на акцію ПО КОМУ ПОДЗВІН.

Немає "маленької людини" або незначного внеску. Є лише особиста відповідальність кожного, трансформована в щоденну працю над собою, своїм містом, країною.

Ця акція – не просто "якір", символом пам’яті, віри в себе. Це мотиватор до подальших дій з вірою в мрію, яку ми здатні перетворити на реальність лише об’єднавшись.

Наприклад, одразу після акції, зранку 11 грудня, ми поїдемо на схід (Слов’янськ, Костянтинівка, Покровськ, Лисичанськ, Старобільськ), де будемо працювати над об’єднанням активних людей, бізнесу і представників місцевих адміністрацій заради створення та відновлення публічних просторів.

Але 10 грудня з 19:00 до 22:00 я буду на Михайлівській площі, щоб ніколи не забувати, що цей подзвін по кожному з нас.

Час дій настав давно. Головне не зупинятися і діяти.

Приходьте!

Женя Кулеба, координатор створення Скверу Небесної сотні, керівник ГО Місто-сад, для УП