Чому українське законодавство не цінує людські життя на дорогах і що з цим робити

Коли стається резонансна аварія на дорогах, вона заслужено стає головною темою для суспільства та медіа. Зазвичай увага прикута до питання "хто винен?", а головний заклик – максимально суворо покарати порушників. Однак вкрай рідко ДТП вивчають як системну проблему, аби знайти системне рішення, а надалі – запобігати новим трагедіям.

А саме це мало б бути головним завданням. Бо навіть якщо винуватець аварії проведе решту життя за ґратами – це ніяк не поверне загиблих у ДТП людей. Тим часом, у нашому Кодексі України про адміністративні правопорушення є норма, що фактично спонукає водіїв і далі повторювати помилки, котрі вбивають людей.

Ми вирішили подивитись на те, як працює українське законодавство і правосуддя, на прикладі конкретної трагедії. Вона сталася 16 квітня 2016 року в місті Броди на Львівщині. Мотоцикліст на швидкості об’їжджав автомобіль, який здійснював поворот, та влетів у групу велосипедистів. Внаслідок цього ДТП двоє людей, зокрема 14-річна дівчина, загинули, ще одна людина – отримала несмертельні травми.

Чи покараний винуватець ДТП?

Після аварії розпочалося досудове розслідування та судовий розгляд, які сукупно тривали більше 4 років. Суд ухвалив обвинувальний вирок лише 30 травня 2022 року. Ще через пів року, у листопаді, справу розглянув апеляційний суд, і вирок набрав законної сили.

Суд визнав водія мотоцикла винним і відправив його за ґрати на 5 років (також позбавивши права керувати транспортними засобами на 3 роки). Додатково з мотоцикліста стягнуть майже 1,86 млн грн матеріальної та моральної шкоди. 

Отож, водій не уникнув покарання, закон працює, справедливість – втілена. Держава витратила на це сумарно 4,5 роки та залучила чимало фахівців (слідчих, прокурорів, експертів, суддів тощо), аби ухвалити остаточне рішення у цій справі. 

Однак жодне рішення суду не виправить усієї шкоди від ДТП, адже люди вже загинули.

А чи можна було цьому запобігти?

Відповідь на це дає експертний висновок, на який посилався суд у своєму вироку. Там вказано, що від перехрестя до опори мотоцикліст їхав зі швидкістю 81 км/год. 

Насправді він уже порушував правила (на той час у населених пунктах діяв поріг у 60 км/год), але в Україні водіїв не карають за перевищення швидкості менш ніж на 20 км/год, тому чимало українців звикли розганятися до 80 км/год в містах.

Але навіть якщо водій перевищив швидкість на 20-50 км/год (і це помітили), він відбудеться невеликим штрафом: 340 гривень, якщо порушника зупинив інспектор, або 170, якщо перевищення фіксує камера, бо закон передбачає для порушників "знижку" на такі випадки!

Тим часом, експерти, які аналізували ДТП в Бродах, дійшли висновку: якби водій мотоцикла рухався зі швидкістю 50 км/год, то автомобіль міг би безпечно повернути, тоді мотоциклісту не довелося б гальмувати, він би не втратив керування – і аварії взагалі б не сталося.

Тобто вирок суду свідчить: трагедії можна було б запобігти, якби законодавство виконувало профілактичну роль та стимулювало водіїв дотримуватися швидкості до 50 км/год у місті. 

Чи виконав закон своє завдання із запобігання зазначеного правопорушення?

Якщо коротко, то ні. Оскільки чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) повністю ігнорує небезпеку, яку створює для всіх українців перевищення швидкості.

З висновку експертів випливає, що: 

1. швидкість 81 км/год у місті призводить до жахливих наслідків і в людей не було шансів вижити. Відео дуже яскраво демонструє жахливі наслідки такої швидкості.
2. рух на швидкості 81 км/год у місті – серйозне порушення, здатне призвести до смертельного ДТП.

Однак, за логікою КУпАП, перевищення швидкості (на зразок випадку в Бродах) за ступенем загрози – те саме, що порушення правил зупинки та стоянки. А от зупинка на смузі громадського транспорту або несплата за паркування – значно небезпечніші для суспільства.

Про це сам законодавець говорить мовою штрафів: 

• за перевищення швидкості до 20 км/год водій не платитиме нічого;
• за перевищення швидкості на 20-50 км/год водій сплатить 340 грн (зі знижкою – 170 грн);
• за зупинку на смузі громадського транспорту – 680 грн (наразі знижка можлива лише в одному місці – на бульварі Миколи Міхновського у місті Києві);
• за несплату за паркування у центрі Києві – 700 грн (зі знижкою – 350 грн.). 

Тобто хоча через неоплачене паркомісце ніхто не помирає, водій заплатить за це дорожче (навіть зі знижкою), ніж за їзду містом на швидкості 100 км/год, вдвічі швидше, ніж дозволяють правила! А якщо він "сповільниться" до 69 км/год, то взагалі не отримає покарання.

Звучить як повний абсурд, коли згадати смертельні наслідки аварій на високих швидкостях.

Висновок: українське законодавство не лише не стримує водіїв від порушень. Навпаки, воно підштовхує українців перевищувати швидкість, адже "амністія" за надмірні 20 км/год і скромні штрафи, поєднанні з людським бажанням "доїхати швидше" та переконанням про "зі мною такого не станеться" у сумі дають саме такий результат.

Показово, що навіть найрезонансніші ДТП минулих років не змінили думку багатьох водіїв. Так, за даними Нацполіції, за 2022 рік у аваріях через перевищення швидкості загинули 1633 людини.

Як законодавство може стати на заваді таким трагедіям?

Польща показує гарний приклад того, як законодавці мають ставитися до перевищення швидкості і що з цим робити. 

По-перше, у Польщі діє розвинута система градації штрафів відповідно до ступеню перевищення швидкості. Нарахування штрафів починається від перевищення швидкості більш ніж на 1 км/год. Сума штрафу залежить від масштабу порушення: за кожні додаткові 5-10 км/год штраф збільшуватиметься.

Для прикладу, штраф за перевищення швидкості до 10 км/год становить 50 злотих (420 грн). За перевищення швидкості на 11-15 км/год доведеться заплатити вже вдвічі більше, тобто 100 злотих (840 грн). За перевищення швидкості на 31-40 км/год (як у ДТП, з якого ми почали) водія у Польщі карають штрафом у 800 злотих (6 724 грн). Найбільший штраф буде за перевищення швидкості більш ніж на  71 км/год, повторене вдруге за рік – 5000 злотих (42 026 грн). 

Тобто штраф за повторне максимальне перевищення швидкості – у 100 разів вищий, ніж штраф за мінімальне перевищення швидкості (до 10 км/год).

Ба більше, на додачу до штрафів, у Польщі існує система штрафних балів: якщо водій набирає певну кількість, він втрачає право керувати. Скільки балів отримає порушник – також залежить від розміру перевищення швидкості. Відповідно, якщо самі лише штрафи не переконують водія їздити безпечно (наприклад, він дуже багатий і платить їх без проблем), то держава позбавить його права сісти за кермо.

Як наслідок, Польща дуже різко зменшила смертність на дорогах. Лише за останні чотири роки – з 2019 до 2022 року – смертність знизилася на 35%: з 2 909 до 1 896 людей за рік. У 2023 році Польща навіть здобула міжнародний приз за свої досягнення з покращення ситуації на дорогах.

Що може зробити Україна?

Звісно, щоб запровадити штрафні бали, потрібно спочатку розробити та ухвалити закон, а далі – створити автоматизовану систему, яка рахуватиме штрафні бали для кожного водія. А от змінити штрафи за перевищення швидкості на раціональніші та справедливіші можна вже зараз (причому без жодних витрат із бюджету). 

Очевидний крок до цього – зміни до КУпАП, якими потрібно:

1. скасувати "стимулювання" водіїв їздити з перевищенням швидкості на 15-20 км/год, запровадивши штраф за перевищення швидкості більше ніж на 10 км/год;
2. запровадити градацію штрафів у діапазоні між 10 та 50 км/год, збільшуючи їх пропорційно за кожні додаткові 10 км/год.

Повномасштабна війна як ніколи гостро нагадала нам, наскільки цінне кожне людське життя. Українські воїни, ризикуючи життям, захищають країну і життя її громадян. Службовці ДСНС, поліцейські та медики роблять все можливе, рятуючи постраждалих після обстрілів чи інших катастроф. 

Однак ми можемо зберегти ще тисячі життів, зробивши українські дороги безпечними – адже зараз люди гинуть і травмуються в ДТП ледь не щодня. Саме тому навіть під час війни держава має і далі реформувати законодавство, наближаючи його до найкращих практик ЄС та міжнародних рекомендацій у сфері безпеки руху.

Іван П’ятак, юрист Кампанії "За безпечні дороги", Центр демократії та верховенства права