Сніг більше не є подарунком природи. Як сучасні курорти готуються до зими

Ще кілька десятиліть тому успіх зимового сезону в горах значною мірою залежав від погоди. Якщо зима була сніжною – курорт працював на повну потужність. Якщо снігу випадало мало або він приходив запізно, страждали туристи, готелі, ресторани, школи катання та місцевий бізнес.

Сьогодні ця залежність стає дедалі ризикованішою. Зміна клімату змінює правила гри для всієї гірськолижної індустрії – від Альп до Карпат. Для сучасних курортів питання вже звучить не лише як "Чи буде сніг?", а й "Чи здатний курорт гарантувати зимовий сезон незалежно від погодних коливань?".

Питання снігу стало викликом для всієї туристичної галузі Європи. У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Climate Change, науковці проаналізували понад дві тисячі гірськолижних курортів у 28 країнах Європи. Висновки виявилися доволі промовистими: за сценарію підвищення глобальної температури на 2°C понад половина європейських курортів може зіткнутися з високим ризиком дефіциту природного снігу. За сценарію потепління на 4°C цей ризик поширюється вже на більшість курортів континенту.

Саме тому індустрія активно інвестує в технології засніження, накопичення води, автоматизацію та енергоефективність. Для багатьох курортів це вже не додаткова опція, а критично важлива частина інфраструктури.

Особливо актуальною стабільність зимового сезону стає для регіонів середньої висоти, до яких належать і українські Карпати. Від нього залежить не лише комфорт туристів, а й економіка цілих громад, розвиток готельної інфраструктури, робота малого бізнесу та інвестиційна привабливість регіону.

Перша черга курорту GORO передбачає 13 кілометрів лижних трас і близько 50 гектарів площі для засніження. За словами керівника проєкту гірської та лижної інфраструктури GORO Андрія Дьоміна, систему проєктують так, щоб забезпечити засніження всіх 100% трас першої черги та створити передумови для стабільного зимового сезону. Для цього використають понад 150 снігових гармат і понад 180 точок підключення.

У масовій свідомості система засніження часто асоціюється зі сніговими гарматами на схилі. Насправді ж вони є лише видимою частиною складної інженерної системи.

Щоб система працювала ефективно, потрібні водні резервуари, насосні станції, системи моніторингу погоди, програмне забезпечення для автоматичного керування та детальне розуміння особливостей місцевого клімату, пояснює Назар Яремчук, директор з управління проєктами GORO Mountain Resort.

За словами Назара Яремчука, на першому етапі роботи курорту воду для засніження братимуть із річки через спеціальну водозабірну споруду, пізніше побудують спеціальне озеро-накопичувач у верхній частині курорту. Далі вона трубопроводами надходитиме до насосно-компресорної станції біля Welcome Centre. Саме там насоси й компресори створюватимуть потрібний тиск для подачі води та повітря на схили. Після цього вода й повітря трубопроводами високого тиску подаватимуться до снігогенераторів на схилах. Уже всередині обладнання, у форсунках, із цієї суміші формуватиметься сніг.

За словами Андрія Дьоміна, на різних ділянках трас у GORO використовуватимуть різні типи снігогенераторів. Потужні вентиляторні гармати Titan 5.0 працюватимуть на широких схилах, де потрібно засніжувати більшу площу. Снігові рушниці встановлюватимуть на вужчих трасах і в лісових зонах, де вітер впливає менше.

Ефективність засніження залежить не лише від обладнання, а й від температури та вологості.

Фактично сучасний курорт керує не лише виробництвом снігу. Він керує водою, енергією, погодними вікнами та якістю покриття на трасах. 

Сьогодні оператори прагнуть максимально ефективно використати кожну годину сприятливих температур. Для цього застосовуються автоматизовані системи, які аналізують в реальному часі температуру повітря, вологість, швидкість вітру, стан обладнання та параметри окремих ділянок схилу, пояснює Андрій Дьомін. Фактично рішення про те, коли запускати засніження, дедалі частіше ухвалює не людина, а програмне забезпечення. Для цього GORO використовуватиме систему цифрового керування SnowVisual від DEMACLENKO.

Автоматизація також зменшує залежність від людського чинника. Оператору не потрібно вручну контролювати кожну гармату на схилі.

Ще одним важливим фактором є якість виробленого снігу. Щільніший технічний сніг довше зберігається на схилах, повільніше тане та потребує меншої кількості повторних циклів засніження. Відповідно зменшується споживання води, електроенергії та навантаження на техніку.

Саме тому провідні виробники обладнання сьогодні конкурують не лише за продуктивністю, а й за ефективністю використання ресурсів. За оцінками Юрія Бондаренка, сучасні системи засніження є приблизно на 20–25% продуктивнішими та на 20–25% енергоефективнішими порівняно з обладнанням початку 2000-х років. Для курортів це означає не лише економію ресурсів. Це можливість швидше підготувати траси до відкриття сезону та підтримувати стабільну якість покриття навіть у складніших погодних умовах.

Питання екологічного впливу систем засніження залишається одним із найбільш дискусійних у світовій гірській індустрії. Основні розмови стосуються використання водних ресурсів і споживання електроенергії. Саме тому сучасні курорти дедалі частіше переходять до моделей накопичення води в спеціальних резервуарах, які поступово наповнюються протягом року.

Такий підхід дозволяє уникати значних сезонних навантажень на річки під час самого зимового сезону.

Окремим напрямом для команди GORO стало проєктування системи управління водними ресурсами. Для цього планують створити озеро-накопичувач у верхній частині курорту. У теплі місяці його поступово наповнюватимуть водою. Взимку цю воду братимуть для засніження трас. Також система збиратиме дощову воду й талий сніг.

Назар Яремчук пояснює, що перед проєктуванням системи управління водними ресурсами команда GORO майже три роки досліджувала місцеві річки – Славку та Рожанку. Аналізували, як змінюється рівень води протягом року: під час паводків, у різні сезони та в періоди найнижчого стоку.

Проєкт пройшов усі передбачені законодавством процедури та екологічну оцінку впливу на довкілля.

Для відвідувачів курорту вся ця інфраструктура залишається майже непомітною. Вони не бачать насосних станцій, трубопроводів чи цифрових систем керування.

Для курортної екосистеми це також означає більшу передбачуваність: можливість планувати сезон, завантаження інфраструктури та роботу сервісів. Для готелів, ресторанів і місцевого бізнесу стабільніший сезон створює прогнозованіший попит, а для інвесторів – вищий рівень впевненості у довгостроковій роботі проєкту.

У цьому сенсі для сучасних гірських курортів сніг уже давно перестав бути лише природним явищем. Він став результатом роботи інженерів, екологів, операторів інфраструктури та цифрових систем управління. І саме від того, наскільки ефективно курорти навчатимуться працювати в нових кліматичних умовах, залежатиме майбутнє зимового туризму як в Європі загалом, так і в українських Карпатах зокрема.