На початку 2026 року Держспецзв’язку
заборонив використання російського ПЗ 1С / BAS в органах держвлади та на об’єктах критичної інфраструктури. За вашими оцінками, чи спрацювала ця заборона?
– Рішення регулятора є, але, за моїми спостереженнями, особливого впливу воно не мало. Величезна кількість підприємств – за моїми оцінками, до 80%, – як працювали раніше на цьому ворожому ПЗ, так і продовжують це робити.
До речі, не всі продукти потрапили до цього списку Держспецзв’язку. 1С / BAS – найбільш розповсюджені, на слуху, але на держпідприємствах дуже часто використовуються й інші ворожі системи – зокрема "Парус", "Галактика" зустрічаються досить часто. Вони до
переліку регулятора наразі не потрапили.
– Чому, на ваш погляд, держкомпанії не надто активно відмовляються від російського ПЗ?
– Варто розуміти, що перехід з 1С / BAS після багатьох років роботи з ними – це величезні зусилля, треба мати терпіння, бажання і дуже багато знань. Знань мало, оскільки держкомпанії дуже часто зосереджуються лише на своїй основній діяльності, а проєкти з впровадження нових інформаційних систем, за нашими спостереженнями, відбуваються раз на 8–10 років.
До того ж наші держкомпанії мають відповідати законодавству про закупівлі. Але нюанс у тому, що це законодавство розроблене під закупівлю матеріальних об’єктів, які мають фізичні характеристики, і ціну, яка відповідає цим параметрам. А впровадження інформаційних систем – це консалтинг, тобто Progressive Elaboration – поступове уточнення і розробка, що унеможливлює фіксовану ціну в угоді.
Звісно, закладаються індикатори для оцінки вартості послуг, але точну суму до завершення проєкту ми назвати не можемо, бо впровадження нових систем потребує тестувань і уточнень. Тобто ми не знаємо наперед, скільки зусиль треба докласти – це приблизна оцінка, а законодавча процедура закупівель потребує фіксованої ціни.
Проте способу визначити, скільки зусиль треба зробити для того, щоб запустити програмний продукт під конкретне підприємство, немає, бо всі компанії абсолютно різні. Цей підхід із закупівлями треба удосконалювати.
І треба міняти стиль управління держкомпаніями загалом – він не має відрізнятись від управління приватним бізнесом: у менеджменту мають бути ті самі свободи й можливості. А держпідприємства зараз, як ми всі чуємо з новин, дуже зрегульовані, а стратегії їм часто "спускають згори".
– А як щодо приватних компаній: чи можливе таке ж рішення регулятора для них? І чи можливо технічно повністю обмежити використання ворожого софту для українського бізнесу за прикладом блокування VK і OK.ru?
– Якщо програмний продукт встановлений на обладнані компанії, на власному сервері чи в приватній хмарі (орендовані обчислювальні потужності), то заблокувати немає можливості. Якщо продукт використовується як "сервіс" – надається доступ до ПЗ, що встановлено на серверах виробника або його партнерів, – то тоді такий доступ можна блокувати, але постійно відстежувати, чи не змінили адресу, бо для таких застосунків не обов’язково мати постійну назву, як назва вебсайту для зазначених заборонених соцмереж, а можна робити зміни навіть автоматично.
І VK, і OK.ru – це, по суті, популярні вебсайти, бренди, асоційовані з доменним іменем, і заблокувати ці домени просто. Домени, на яких знаходяться системи для ведення обліку, не такі відомі й не мають таких популярних назв. До того ж можна зробити невеличку програмку, яка буде стояти на комп’ютері у замовника, він буде отримувати нову адресу, якщо треба її змінити, – і все.
Заблокувати адміністративними шляхами можна, якщо слідкувати, на яких адресах, умовно, знаходяться кібертерористи, але це складно, бо вони динамічно їх змінюють. Словом, це складна робота, і я не впевнений, чи вона взагалі можлива. На це питання мають відповісти фахівці з інформаційної безпеки та держоргани, які займаються кібербезпекою.
До того ж продовжує функціонувати
Спілка автоматизаторів бізнесу, яка пропонує навчальні курси та ліцензійний доступ до BAS. Якщо заборонити діяльність цієї спілки, то під ризиком опиниться величезна кількість українських підприємств, бо у них облік ведеться за допомогою цього програмного забезпечення.
Тому в контексті заборон треба зважати й на економічну безпеку. Так, 1С / BAS – ворожі продукти, через які росіяни можуть шпигувати чи отримувати важелі впливу на українські підприємства. Це свого роду атомна бомба в кіберпросторі. Але ліквідовувати її треба компетентно і поволі, зважаючи на кількість користувачів, щоби не призвести до зупинки діяльності підприємств і дати час на перехід на нові системи.
На жаль, ми як країна на поточний момент залежні від 1С / BAS. Це як із нафтопроводом "Дружба" – якщо ми хочемо отримати фінансування від ЄС і потім приєднатись до блоку, то були змушені розблокувати "трубу" і дозволити ворогу заробляти на експорті нафти якийсь час. Тут подібна ситуація: заборонити це ПЗ для комерційного сектору – це дуже вагомий крок і до нього треба ретельно готуватись.
– Якщо простежити хронологічно, внаслідок чого 1С стільки років було і залишається незмінним для багатьох бізнесів. Що це – зручність, дешевизна, відсутність на той час альтернатив?
– Я займаюся ERP і CRM-системами з 1994 року. Тоді в Києві бухгалтерські програми в абсолютній більшості розповсюджувались нелегально на ринку "Петрівка": на компакт-дисках і дискетах продавались різні продукти – у тому числі від російської "1С".
У РФ раніше ухвалили законодавство, яке обмежує порушення авторських прав, – так "1С" почала збирати в Росії гроші, у нас же таких обмежень ще багато років не було. Таким чином російський виробник отримав кошти зі свого локального ринку та реінвестував їх у розвиток продукту – так вони відірвалися вперед по можливостях і функціональності. Потім українські ентузіасти зробили локалізацію цього продукту.
"1С" згодом усвідомила, що контролює наш ринок – тоді вони відкрили представництво, через яке лобіювали захист авторських прав в Україні, і наші законодавці це ухвалили.
Тобто в руках "1С" опинився монополізований ринок із великою базою користувачів: компанія заборонила незаконне використання і почала збирати гроші з усіх, хто хотів працювати легально, протягом десятків років отримуючи з нашої країни значні доходи. Які, звичайно, інвестувалися в агресивний маркетинг, розширення спектра функцій та співпрацю з місцевими розповсюджувачами. Це призвело до нинішнього домінування – ми, по суті, стикаємось із монстром, подолати якого буде непросто.
CRM-системи російського походження, на кшталт "Бітрікс 24" або AmoCRM, – ще один монстр, якого треба подолати. До нас звертаються багато компаній щодо міграції, адже для них це велика проблема.
Саме тому Innoware просуває в українському бізнес-просторі відмову від російського ПЗ і перехід на ERP-, CRM-, HR-рішення від Microsoft як дієвий крок до перемоги України у кібервійні проти країни-агресора.
– Які стоп-фактори можуть утримувати бізнес від такої міграції?
– Найбільший стоп-фактор – це бюджет, тобто необхідність зробити інвестицію зараз, в часи невизначеності. Компанії, це об’єктивна реальність, зараз дуже сильно економлять, і у багатьох просто немає фінансової можливості перейти на новий програмний продукт. Все інше – це вже практичні аспекти.
Якщо говорити про міграцію, яку
пропонуємо ми, то невеликі компанії можуть придбати готові конфігурації, розроблені нашою командою на базі найпопулярнішої у світі ERP-системи Microsoft Dynamics 365 Business Central, – "IW Фінанси+", "IW Торгівля" та "IW Кадри та заробітна плата". Вартість впровадження – від 1200 до 20 000 доларів залежно від пакета додаткових послуг. Термін запуску в експлуатацію такої конфігурації – від 1 місяця.
У більших компаніях, окрім систем для ведення обліку, використовується величезна кількість іншого ПЗ, з яким треба інтегруватися, тому зробити якусь лише одну інтеграцію неможливо. Це сильно впливає на проєкт, тривалість його впровадження і вартість.
Пакетні пропозиції для великих підприємств зазвичай не повністю підходять, бо чим більше підприємство, тим більше у нього унікальних процесів і специфічних вимог, які треба додатково реалізовувати, але готові пакети можна взяти за основу, як ядро, і потім треба додатково налаштовувати всю специфіку й унікальні вимоги конкретного підприємства. Тобто кожен такий проєкт треба оцінювати окремо – універсального шаблону немає.
– У липні 2025 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт
№ 13505, який пропонує поступовий перехід на безпечне вітчизняне або міжнародне ПЗ. Що Закон передбачає і чому його досі не ухвалили?
– Передбачається, що всі заборонені програмні продукти мають бути виведені з експлуатації до 1 січня 2030 року. Основні положення Закону набирають чинності через 6 місяців з дня опублікування, а санкційний блок – з 1 січня 2030 року.
Документ мали виносити на голосування в першому читанні ще в листопаді, але, на жаль, як ми бачимо, на роботу Ради дуже сильно вплинув "Міндічгейт" – зараз, грубо кажучи, не до цього.