УП 100. Бізнес

Petcube – одна з команд, які сформували уявлення про український стартап нового покоління: технологічний, глобальний за амбіцією, уважний до дизайну і здатний конкурувати на найскладнішому споживчому ринку світу – в США.

Компанію заснували Алекс Нескін, Андрій Клен та Ярослав Ажнюк – команда із сильним поєднанням інженерного, дизайнерського, маркетингового та управлінського досвіду. Petcube почався з дуже людської ідеї: створити продукт, який допомагає власникам залишатися ближчими до своїх домашніх улюбленців. Але дуже швидко ця ідея перетворилася на глобальний hardware-стартап, що зібрав успішну кампанію на Kickstarter, пройшов Y Combinator і став одним із перших українських прикладів побудови tech-бренду світового рівня.

Для української підприємницької екосистеми Petcube мав значення не лише як одна успішна компанія. Він став рольовою моделлю для покоління фаундерів 2010-х: показав, що українська команда може мислити категоріями глобального ринку з першого дня, будувати фізичний продукт, працювати з дизайном, виробництвом, брендом, американськими інвесторами та міжнародними клієнтами.

Важливо й те, що історія Petcube не завершилася однією компанією. Подальші траєкторії її засновників і людей навколо команди дали українській екосистемі нові сильні бізнеси та ініціативи – Ozero Design, FuelFinance, OddSystems, TheFourthLaw, Stand with Ukraine та інші проєкти, що продовжують працювати на перетині технологій, підприємництва, дизайну й суспільного впливу.

Олександр Яценко, принципал SMOK Ventures та голова правління Techosystem

Коли півтора року тому я приїхав в Україну, не маючи досвіду життя в країні під час війни, я шукав для себе людей, які стануть опорою. Тих, за чиєю роботою я спостерігаю, ким надихаюся і з кого беру приклад. Саме такі люди відкривають для мене справжнє обличчя України. Серед них – Інга Андреєва.

Інга відіграла важливу роль у цифровізації України та трансформації платіжного ринку і продовжує рухати його вперед. Я щиро пишаюся, що ми є партнерами Mastercard.

За час управління Інгою офісом Mastercard в Україні український ринок став одним із найдинамічніших у впровадженні безготівкових та цифрових платежів: від безконтактних оплат до стрімкого поширення NFC-оплат із використанням Apple Pay / Google Pay.

Коли Інга прийшла в Mastercard, більшість карткових транзакцій в Україні були зняттям готівки. Зараз тренд протилежний: 9 із 10 операцій з картками – безготівкові. Нині це також філософія нашого спільного партнерства – payments as lifestyle, тобто непомітні й інтегровані в життя платежі.

Ще одна сфера, де наші цінності сходяться і як наслідок виростають у плідне партнерство – підтримка безбар'єрності. На жаль, величезна кількість українців отримали травми внаслідок бойових дій.

Спільно з Інгою та її командою ми працюємо над тим, щоб підтримати всіх, хто цього потребує. Чи то через створення інклюзивних просторів, як-от на фестивалі Atlas Weekend, чи через безпосередню підтримку лікування постраждалих, співпрацюючи із Superhumans Center.

І це вже давно не лише про бізнес. Це про людяність, відданість підтримці України, цінності та гідність. Я вдячний Інзі за її лідерство. Вона була моїм прикладом півтора роки тому, залишається зараз, і я впевнений, що залишатиметься ще дуже довго.

Мікаель Бьоркнерт, CEO ПриватБанк

Олексій Бабенко є представником нової генерації українських оборонних бізнесменів. Йому притаманні максималізм, непокора старим "звичаям" в індустрії, вміння надихати колег та бути свого роду візіонером у дроновій галузі.

Бабенко не просто займається бізнесом, але й робить значний внесок у публічну дискусію – завдяки десяткам годин його виступів на каналі УТ-2 багато журналістів, військових та інших виробників пізнають особливості оборонної галузі та просто "звіряють годинники" зі своїм розумінням ситуації на фронті в технологіях.

Але все це було б порожнім звуком, якби його дрони не показували результат на фронті. Уже не перший рік усі мої знайомі військові називають безпілотники компанії та її сервіс одними з найкращих на ринку. Бабенко будує велику корпорацію, яка від складання FPV-дронів переходить до виробництва компонентів, наземних роботів, інших безпілотників, та, можливо, от-от відкриє виробництво у Європі.

Богдан Мірошниченко, шеф-редактор "Оборонки"

Юлія Бадрітдінова – людина, яка справді надихає. В ній дивовижно поєднуються сила лідера, стратегічне мислення та щира людяність. Особливо це відчувається зараз, у час, коли керувати великим бізнесом в Україні означає щодня брати на себе величезну відповідальність – за людей, команду і майбутнє.

Обслуговувати понад 101 мільйон клієнтів за один рік у воюючій країні – це результат, це відданість, це довіра. Під час повномасштабної війни Юлія разом із командою не лише втримала роботу 140 ресторанів, а й відкрила 38 нових.

Юлія вміє залишатися спокійною, впевненою та зосередженою навіть у найскладніших обставинах. Для неї немає безвихідних ситуацій – є задачі, які потрібно вирішувати мудро, вчасно і з турботою про людей. Саме така внутрішня сила та здатність підтримувати інших роблять її справжньою лідеркою сучасної України.

Поруч із такими людьми особливо відчувається, що українське жіноче бізнес-лідерство сьогодні – це про сміливість, емпатію та віру в Україну.

Андрій Гундер, президент Американської торговельної палати в Україні

Катерина – одна з ключових жінок-лідерок в українському дефенсі. Вона поєднує значну експертизу – як з боку екосистемного гравця Defence Builder, так і тепер з боку міжнародної оборонної компанії.

Керуючи акселератором Defence Builder, вона активно допомагала молодим командам визначити стратегію розвитку та підготуватися до подальшого зростання. 

А її робота в Tekever має стати важливим етапом для збільшення впливу міжнародного виробника БПЛА на перебіг подій на фронті.

Артем Мороз, керівник напряму залучення інвестицій у Brave1

Владислав Бельбас – плоть від плоті українська оборонна промисловість. Він займався машинобудуванням ще в той момент, коли всі вірили в український автопром і дуже часто згадує в розмовах ці часи.

Сьогодні він – один із найвідоміших українських менеджерів у виробництві зброї та важлива фігура для постачання військової техніки з-за кордону. Зараз Владислав очолює компанію "Українська бронетехніка", яка інвестує мільярди в нові заводи, будує партнерства з великими міжнародними оборонними компаніями та незмінно є одним із головних постачальників зброї для Сил оборони.

Бельбас – послідовний прибічник ринкових цінностей. За останні роки він зміг фактично створити приватного конкурента "Укроборонпрому", підживлюючи азарт і змушуючи менеджерів із державних підприємств працювати ефективніше. 

Богдан Мірошниченко, шеф-редактор "Оборонки"

Є люди, які створюють сильні продукти. А є ті, хто створює відчуття руху вперед – навіть у найтемніші часи. Анна саме така.

У світі стартапів дуже легко говорити мовою інновацій, масштабування чи технологій. Але набагато складніше – залишатися людиною всередині цього всього. І саме це, здається, найбільше відчувається в Анні: поєднання сильної системності з вірою в людей.

Esper Bionics сьогодні – це не просто українська deep tech компанія з міжнародним визнанням, гучними відзнаками на кшталт TIME Best Inventions чи мільйонами інвестицій. Це історія про те, як технології можуть буквально повертати людям відчуття себе, автономії та майбутнього. І велика частина цієї історії – про здатність Анни тримати величезну відповідальність без втрати людяності.

За всією операційною складністю, масштабом виробництва та глобальними амбіціями завжди залишається місце для дуже "нестартапних" речей: уважності, відкритості до експериментів, готовності слухати людей і шукати рішення навіть там, де інші б сказали, що це неможливо.

Мабуть, саме тому історії навколо Esper часто звучать не як історії про технології. А як історії про людей, яким повернули можливість жити повніше.

команда Esper Bionics

Владислав Болоховський належить до тих підприємців, які змогли перетворити наукову ідею на міжнародний високотехнологічний бізнес. За освітою інженер-біотехнолог, він у 1999 році разом із батьками-науковцями заснував компанію BTU, яка за чверть століття пройшла шлях від невеликого сімейного підприємства до одного з найбільших виробників мікробіологічних препаратів у Східній Європі.

Як менеджера Болоховського вирізняє стратегічний підхід і довгострокове бачення розвитку галузі. Він одним із перших в Україні почав системно просувати ідею відновлення родючості ґрунтів за допомогою біотехнологій, коли ринок був орієнтований переважно на традиційні хімічні засоби.

Окремою рисою його стилю управління є поєднання інноваційності та відповідальності. Болоховський послідовно розвиває бізнес у логіці сталого розвитку, приділяючи увагу не лише комерційному результату, а й екологічному ефекту від діяльності компанії.

Сьогодні Владислав Болоховський є одним із найпомітніших представників українського біотехнологічного бізнесу. Його кар'єра демонструє, що сучасне підприємництво може базуватися не лише на комерційному успіху, а й на створенні продуктів, які мають довгостроковий вплив на аграрну галузь, екологію та продовольчу безпеку.

Микола Максимчук, редактор "Економічна правда"

Для мене Артем Бородатюк – це один із підприємців, які не просто будують компанії, а створюють середовище, де народжуються нові підприємці. Він починав з невеликої інтернет-маркетинг-агенції в Одесі, а згодом перетворив її на цілу екосистему технологічних бізнесів. Сьогодні його FRACTAL (раніше Netpeak Group) – це десятки компаній, сотні продуктів і тисячі людей.

Та найбільше мене вражає навіть не масштаб, а тип мислення. Артем – рідкісний вид підприємця-візіонера, який вміє поєднувати системність із живою людяністю. Він може однаково захоплено говорити про корпоративне управління, меми, штучний інтелект, біг чи про те, чому гумор – це недооцінений інструмент менеджменту. В його компаніях культура ніколи не була "додатком до бізнесу" – вона завжди була фундаментом. Не випадково всередині його екосистеми виросли десятки партнерів і нових фаундерів.

Є й неочікуваний факт: Артем багато років веде окремий Telegram-канал… із жартами та мемами. Для людини, яка керує величезною групою IT-компаній, це виглядає неочікувано, але в цьому і є Артем. У нього дуже сильне відчуття енергії людей і команд.

Ще одна річ – це здатність мислити довгими дистанціями. Більшість підприємців будують "компанію". Артем будує інфраструктуру для появи нових компаній і нових лідерів. Його підхід нагадує не класичний холдинг, а своєрідний підприємницький університет, де люди отримують шанс запускати власні продукти, помилятися, рости й масштабуватися. І саме тому навколо нього так багато сильних особистостей.

Мені здається, Артем – один із тих українських підприємців, які формують нову бізнес-культуру країни. Без зайвого пафосу, але з дуже високою внутрішньою планкою.

Артур Міхно, співзасновник та СЕО Work.ua

Геннадій Владиславович – людина, яка не просто, краще за інших "влучає в ціль". Його інтуїція дозволяє йому бачити ціль там, куди інші навіть і не думають дивитися. Він має неймовірне чуття і, що важливо, це його природний стан.

Незважаючи на великі досягнення в бізнесі він залишається скромним у побуті та спілкуванні, чим видає своє гарне виховання. Дуже близький зі своєю родиною, друзями дитинства та молодості, що свідчить про його постійність.

Різносторонньо розвинутий і начитаний, любить спілкування і постійно прагне саморозвиватись. Завжди вірний своєму слову. Надійний і вірний друг.

Він отримує задоволення не через себе, а через емоції людей, яким робить добро. Будуючи стадіони, реалізуючи різноманітні благодійні проєкти. Він бачить, як люди займаються спортом, розвиваються, як у їхніх очах з'являються нові сенси. І ці емоції інших людей приносять йому задоволення.

Завжди оточений людьми. Завжди дуже активний. Геннадій Владиславович живе життя на повну і робить це з достоїнством.

Олександр "Флінт" Настенко, командир 475-го окремого штурмового полку "CODE 9.2", Герой України, бізнесмен

Перше, що вражає при зустрічі з Мікаелем Бьоркнертом – це щирість посмішки і справжня увага до співбесідника. Не просто ввічлива, а справжня. Напевне, лише людина з такою глибокою емпатією могла ухвалити рішення очолити найбільший державний банк України в розпал повномасштабної війни, переїхавши з безпечних умов Швеції в Київ, який регулярно зазнає обстрілів. Це заслуговує на велику повагу.

І не можна не відмітити вагомість впливу пана Бьоркнерта на стратегію ПриватБанку. Нам з Ощаду, як найближчим конкурентам, це дуже добре помітно. Його відчуття потенціалу в підтримці реального сектору економіки та стратегічних галузей економіки є запорукою успіху команди банку. Новий рівень відкритості ПриватБанку, його соціальна відповідальність, розширення спеціалізації, готовність до галузевого партнерства – у всьому відчувається ґрунтовний європейський підхід.

Впевнений, що Мікаель Бьоркнерт справді втілить всі стратегічні плани, з якими очолив ПриватБанк. І це буде на користь фінансовій системі України та нашій економіці. Тож щиро бажаю удачі!

Юрій Каціон, голова правління "Ощадбанку"

Алла Ванецьянц належить до тієї категорії банківських керівників, які формують навколо себе зрілу управлінську культуру.

Банк "Південний" багато років є помітним і сильним гравцем українського фінансового ринку, особливо в південному регіоні. Це системно важливий банк, один із найбільших банків з українським приватним капіталом, із сильною позицією в корпоративному бізнесі. І важливо, що за цими статусами стоїть якість управління, стабільність команди, довіра клієнтів і здатність працювати в складних умовах.

Алла має цікаву для банківського ринку комбінацію якостей: глибоке розуміння корпоративного бізнесу, управлінську витримку, уважність до людей, розуміє потреби бізнесу і водночас зберігає банківську обережність там, де вона необхідна. Її лідерство не виглядає демонстративним – воно спокійне, професійне та послідовне.

У період війни українські банки проходять справжній тест на стійкість. І роль керівника тут визначається тим, чи здатна установа зберігати довіру клієнтів, фінансувати бізнес, підтримувати команду, виконувати свої зобов'язання перед державою і бути надійною частиною фінансової системи. Банк "Південний" цей тест проходить достойно.

Сергій Наумов, президент Національної асоціації банків України

Кого ми уявляємо, коли говоримо про сучасний український бізнес? Здебільшого засновників і засновниць. Та коли Україна знову боронить свою незалежність, ідентичність і право на тяглість, у підприємництві уваги також варті спадкоємці.

Великий виклик – творити з нуля. Не менший – зберігати здобуте і при цьому трансформуватися, бо встигати за часом недостатньо. Потрібно бути на крок попереду. Цей виклик у сімейному бізнесі приймає друге і кожне наступне покоління.

Олена Вовк – не засновниця бізнесу, але саме її заслуга, що найбільша в Україні, батькова компанія з виготовлення хлібопекарських дріжджів продовжує трансформуватися в біотехнологічного гравця і стає однією з найстійкіших у Східній Європі. Це не єдиний її здобуток у сімейному бізнесі, який Олена розвиває разом із братом, щоб передати справу далі.

Ми познайомилися в 2004-му. Я прийшов в Enzym Group працювати фінансовим директором. Вже тоді компанія була лідером ринку. Відчувалося, що, попри те, що це український бізнес, підходи повністю відповідають міжнародним практикам. Але галузь стагнувала, і засновник Орест Вовк вирішив диверсифікувати бізнес. Так з'явився, як тоді казали у нас в компанії, "проєкт Kormotech", який тепер знають як один зі світових петфуд-гравців, що динамічно розвиваються.

На початку 2000-х Олена ще не була залучена в операційну діяльність Enzym Group, але активно залучена в усі стратегічні рішення. Вона очолила київський офіс Kormotech і відіграла вагому роль у розвитку нового бізнесу, вибудувавши дистрибуцію. Вже тоді її сильною стороною були маркетинг і продажі.

Проте неочевидною перевагою стало вміння співпрацювати. Залучивши як консультантів і підрядників міжнародні компанії, вона послідовно запускала процеси. Пам'ятаю, як здавалося, що це надто дорого. Надлишково. Проте менш як за 10 років стратегічні кроки Олени дали свої плоди.

Ще одна її сильна сторона – вчасно ставити правильні запитання. Зокрема з питання про те, як далі розвивати дріжджовий бізнес, Enzym Group почала трансформуватися в біотехнологічну компанію, що розробляє рішення на основі дріжджової клітини.

По-справжньому розвивати сімейний бізнес в Україні – це працювати не для себе, а для громади і наступних поколінь, перейнявши відкритість, чесність, порядність і принципове бажання працювати прозоро. Олена точно успадкувала батьків перфекціонізм і вміння заглиблюватися в деталі, та при цьому вона вміє ефективно делегувати. Вона керується презумпцією довіри, і це те, що дозволяє компанії швидше рухатися.

Коли в Enzym Group готувалися (а ми готувалися) до повномасштабного вторгнення, Олена пішла на непростий крок – сконцентрувати владу в ситуації невизначеності в одних руках, щоби швидко приймати рішення. Це була моя роль.

Коли власники бізнесу в кризові моменти тяжіють до того, щоб усе взяти під свій контроль, Олена готова була відпустити заради сильної вертикалі. Завдяки цьому ми як компанія вміємо долати часи викликів і виходити з криз сильнішими.

Олена Вовк – драйвер змін. Якщо за щось береться, то доводить це до кінця. Послідовно, крок за кроком, а головне – системно. У роботі і довкола Олена – Людина з великої букви. Щира. Надзвичайно відповідальна. З добре розвиненим чуттям. Людиноорієнтована. І останнє чи не найдужче вирізняє її серед інших.

Зі мною назавжди лишається один щемкий момент: на 50 років Олена зробила мені подарунок. Це був особистий годинник Ореста Володимировича. Дарунок супроводжувала вітальна листівка, де Олена написала, що це для неї дуже цінна річ, бо належала батькові, і яку вона тепер довіряє саме мені. Так просто, але так сильно. Промовистий і символічний спосіб підкреслити довіру. 

Українське підприємництво впливає на суспільство, коли є лідери і лідерки, з якими можна звіряти годинники. 

Андрій Цегелик, СЕО біотех-компанії Enzym Group, член Міжнародної Наглядової Ради бізнесу Родини Вовк

Ростислав Вовк – один із тих українських підприємців, хто вміє поєднувати сміливість рішень із довгостроковим мисленням. Він бачить можливості там, де інші бачать лише ризики, але водночас системно будує бізнес на роки вперед.

Для мене особливо цінно спостерігати, як "Кормотех" та Enzym Group еволюціонують із сильного family business у зрілу інституційну компанію з корпоративним управлінням і баченням наступних поколінь.

Окремо ціную в Ростиславі вміння об'єднувати навколо себе сильних людей, будувати партнерства на роки та зберігати людяність у бізнесі. І що важливо – це відчувається не лише в роботі, а й поза нею.

Маючи можливість знати Ростислава та його родину ближче, я ще більше поважаю цінності, на яких вони будують свій бізнес: family first, команда, партнерство і довіра.

Поліна Кошарна, співвласниця і голова наглядової ради Suziria Group

Данило Волинець – представник покоління банкірів, для яких репутація та відповідальність завжди були найважливішими цінностями. Його професійний шлях охоплює розвиток як державного банківського сектору, так і приватного банку.

У 2008-му він став співвласником і головою наглядової ради "Акордбанку", який за останні роки суттєво посилив свої позиції на українському ринку та увійшов до переліку найбільш динамічних банків країни.

Данило Волинець – це взірець системної покрокової роботи без надмірної публічності та піару, з орієнтацією на витривалість на довгій дистанції з умінням зберігати стійкість навіть у найскладніші періоди.

Під час повномасштабної війни "Акордбанк" не лише забезпечив стабільну роботу та виконання зобов'язань перед клієнтами, а й активно долучився до підтримки країни та українських військових, спрямовуючи десятки мільйонів на допомогу ЗСУ, а також передавав броньовані автомобілі, обладнання, дрони та засоби зв'язку для потреб фронту.

У професійному середовищі Данило Волинець належить до тих банкірів, які будують довіру не через гучні заяви, а через послідовність рішень, відповідальність перед клієнтами та щоденну системну роботу, результати якої формують репутацію роками. Це робить його банк цінним партнером бізнесу.

Руслан Гриценко, колишній виконавчий директор Національної асоціації банків України

Олена Волошина не потребує представлення ані українському бізнесу, ані фінансовому чи державному сектору.

1992 рік – перший співробітник Міжнародної фінансової корпорації в Україні.

1994–96 роки – перша українка керівник проєкту USAID, який не лише допоміг приватизації 33 000 об'єктів малого бізнесу, а й фактично надав поштовх розвитку малого бізнесу та підприємництва в Україні. Цей проєкт отримав визнання Світового банку як один із найуспішніших.

2000-і роки – перші угоди в нефінансовому секторі – "МХП" та "Сандора", які мали величезний успіх.

І це не лише про фінансування. Це і про допомогу в структуруванні бізнесу.

За участі Міжнародної фінансової корпорації Олена працювала над основами корпоративного управління.

Багато років завдяки її роботі вітчизняний бізнес має доступ до міжнародного фінансування. Чимало вітчизняних корпорацій, які досягли успіху, завдячують саме їй. 

Як справжній партнер Олена не лише допомагала розвитку і становленню бізнесу в мирні й відносно стабільні часи. З початку повномасштабного вторгнення вона продовжила працювати над тим, щоб вітчизняний бізнес отримував фінансування. 

IFC підписала угоди про змішане фінансування на суму майже 970 мільйонів доларів із Європейською Комісією, Францією, Великою Британією, Італією, Нідерландами, Північноатлантичним Союзом, Бельгією, Швейцарією та Японією. Власний внесок IFC за цей період – майже 2 мільярди доларів.

Високий професіоналізм, глибоке знання економічних і бізнес-процесів, любов до України та віра в нашу перемогу – все це про Олену. І я щаслива й неймовірно пишаюсь співпрацею та знайомством із нею.

Катерина Рожкова, колишня перша заступниця голови НБУ

Олена Вольська вирізняється здатністю розкривати потенціал людей та об'єднувати команди навколо амбітних цілей.

Вона вміє надихати інших тим, що надихає її саму – від стратегічних управлінських ідей до енергії спорту, який багато років залишається важливою частиною її життя та джерелом внутрішньої дисципліни.

Особливе місце в її філософії лідерства посідає розвиток жінок у професійному середовищі. Задовго до того, як питання гендерної рівності стало частиною корпоративного порядку денного, Олена створювала простір, де жінки могли зростати до управлінських ролей, отримуючи реальну підтримку своїх амбіцій.

Тетяна Казімірко, head of business development компанії EBS

Олександр Гадомський ще в 2014-му році заснував компанію, яка розробила базу для будь-якого військового – якісний і правильний турнікет SICH.

Для когось турнікети здаються чимось простим та очевидним, але, досліджуючи тему медичної евакуації, ми неодноразово чули, який головний біль викликають у медиків неякісні турнікети, які фактично не залишають пораненим шансів на виживання.

Ще більше здивувались, коли на міжнародній збройній виставці в Саудівській Аравії до нашого виробника підходили представники міноборони інших країн, які просто не знали, що таке турнікет.

Турнікети SICH – це технологія, перевірена кров'ю тисяч наших співвітчизників. І мені складно назвати виріб в українській оборонній промисловості, який би врятував більше життів.

Продукт компанії Гадомського має величезний потенціал у світі, але зараз компанія працює суто для забезпечення власної армії.

Богдан Мірошниченко, шеф-редактор "Оборонки"

Ірина – одна з тих людей, поряд з якими ти мимоволі починаєш працювати краще, навіть якщо не мав до розмови з нею на це ні сили, ні ентузіазму.

Що мене в ній чіпляє найбільше – вона бачить систему там, де всі інші бачать суцільні емоції і рандомність прийнятих рішень. Наш шоубіз довго тримався на культі однієї зірки та інтуїції "ну я так відчуваю". Ірина прийшла з банку, з фінансів, з абсолютно холодною головою – і зробила те, чого тут не було. Лейбл, де артист лишається вільним, але не лишається сам.

Я бачив, як вона перебудовувала Mozgi на pomitni. Розрив з партнером, з яким вона працювала понад десять років, війна, повна невизначеність – і вона не стала латати старе. Розібрала все до нуля і зібрала заново, по-своєму. Чесно, мало хто на таке здатен. Більшість чіпляється за те, що працювало вчора, до останнього. А вона вміє відпускати те, що вже відпрацювало. Як на мене – це найкрутіше в ній.

Працювати з Іриною – це постійно перевіряти себе. Вона не йде в очевидне і не дає цього робити тим, хто поруч. Каже, що зробить pomitni першим лейблом країни. І, знаєте, я в це чомусь вірю без жодних питань. Відчуваю, що ми вже майже там.

Дуже цікаво, що вона придумає далі. Впевнений – щось, до чого ми всі ще не додумались.

В'ячеслав Дрофа (OTOY), артист

Михайло та Олег – справжні професіонали своєї справи, люди з сильними принципами, щирим патріотизмом і людяністю. Вони енергійні, відкриті, живі та завжди залучені в те, що роблять. Я щиро поважаю їх і дуже ціную нашу багаторічну співпрацю, якій справді радію.

Ірина Старомінська, CEO "Універсал Банк"

***

Український банківський ринок з 2014 року пройшов шлях від обслуговування бізнес-інтересів вузького кола власників до однієї з найважливіших ланок економіки, яка забезпечує її стійкість навіть в умовах повномасштабної війни.

З того часу лідерство у фінтесі, разом із частиною колишньої команди "Привату", перейшло до monobank – застосунку компанії "Фінтех Бенд", який працює на базі "Універсал Банку".

У новій ролі та на новому місці Олег Гороховський і Михайло Рогальський зуміли перевершити досягнення ПриватБанку. Вони створили продукт, у центрі якого зручність та інтереси клієнта – від оплати у кав'ярні за QR-кодом до сотень тисяч волонтерських зборів на "банку".

Інколи творці mono потрапляють у неприємні та навіть скандальні ситуації. Проте не спотикається лише той, хто нікуди не йде. Monobank же не просто йде, а біжить, нарощуючи свою клієнтську базу та руйнуючи гегемонію держави в топі найбільших фінустанов.

Понад 10 мільйонів клієнтів mono та третє місце за кількістю вкладників за менш ніж 10 років від появи monobank – це, мабуть, найкраща оцінка роботи Гороховського та Рогальського, яку українці ставлять власною гривнею.

Ярослав Вінокуров, заступник головного редактора "Економічної правди"

З Владом ми знайомі вже більше як 10 років. Вперше ми зустрілись у 2015 році, тоді я працював в одному проєкті з розвитку громад у Донецькій області, а Влад приїхав спілкуватись з місцевою молоддю та громадськими діячами.

Того ж року він заснував рекрутську агенцію Lobby X. Завдяки їй багато молодих людей знайшли свою першу роботу та долучились до розвитку громадянського суспільства України. Велика перевага цієї платформи з працевлаштування в тому, що знайти собі в команду гарних і талановитих людей вони допомагають саме громадським організаціям та ціннісному чесному бізнесу.

Ще більше ми стали спілкуватись після 2022 року. Коли почалось повномасштабне вторгнення Росії, Влад запустив волонтерський фонд "Опірорг". Я прийшов йому допомагати, ми займались пошуком і постачанням речей для Сил оборони, намагаючись знайти гроші в іноземних донорів. 

2022 рік дав нову мету і бізнесу Влада. Lobby X запустив платформи, де різні підрозділи Сил оборони могли виставляти свої вакансії, а люди відгукувались на них, потрапляючи служити саме туди, куди хочуть. Це був перший приклад системного добровільного рекрутингу до лав ЗСУ.

Загалом Влад гарна людина та друг, який завжди буде поруч, допоможе та не засудить.

Володимир Фомічов, журналіст "Українська правда"

Станіслав – винятково чуйна й максимально надійна людина.

Його емпатія, людяність і працьовитість дозволили побудувати одну з найефективніших компаній в індустрії оборонних технологій. Компанію, де в основі стоїть ключове – чути та розуміти користувача, бути з ним постійно поряд.

Станіслав є прикладом підприємця нової генерації. Сподіваюсь, в Україні буде більше таких прикладів.

Можу про це говорити з повною впевненістю, адже нас об'єднують не лише роки спілкування в цивільному житті, але й спільна служба в одному з підрозділів Сил оборони України.

Ігор "Змій" Черняк, військовослужбовець одного з підрозділів спеціального призначення Збройних сил України

Я знаю Альону 10 років. Неймовірна жінка, організаторка масштабних подій, засновниця фестивалю "Кураж", мама двох синів і моя близька подруга.

Альона вміє створювати навколо себе простір, де кожен може знайти щось особливе для себе. Це місце і для мистецтва, і для самовираження, і для добрих справ. Вона – втілення нестримної енергії, натхнення та щирої любові до людей, що відчувається в кожному її проєкті.

Особливо вона вразила мене своєю роботою з темою безбар'єрності. На кожній локації проводять аудит на доступність, додають пандуси, подіуми під сценою, занижені барні стійки, а з 2016 року всі концерти перекладають жестовою мовою.

Ще більшої важливості це набуло після 24 лютого 2022 року, але – що найголовніше – надихнуло інші бізнеси на зміни. 

Я досі пам'ятаю їхню співпрацю з Superhumans, яка дозволяє зробити видимими людей з протезами, надаючи їм простір для зустрічей і консультацій. Для команди "Куражу" важливо створювати безпечне і доступне для всіх середовище, в якому можливо побудувати комунікацію і розуміння між військовими та цивільними.

Альона – людина не лише масштабу, а й глибокого серця.

Даша Кацуріна, засновниця бренду Katsurina

Бути жінкою в бізнесі сьогодні – це вміти поєднувати залізну стійкість із м'якістю та емпатією. І для мене моя Леруся Гузема – яскравий приклад цієї нової енергії.

Вона своїм прикладом доводить, що можна будувати кар'єру та успішний бізнес, проходити через виклики війни, бути мамою трьох дітей і при цьому залишатися справжньою жінкою. А найголовніше – на жодному кроці не зраджувати собі та своїм цінностям.

Я багато років за нею спостерігаю й захоплююсь тим, як у ній поєднуються ніжність, відкритість і внутрішня сила. Вона така тендітна, уважна до інших, завжди підтримає, порадить, знайде правильні слова. Але водночас ти абсолютно чітко розумієш – перед тобою жінка, яка точно знає, чого хоче, і впевнено йде до своєї мети.

Дуже надихає бачити, як за ці роки виріс її бренд. Від великої мрії – до міжнародного рівня та впізнаваності далеко за межами України. І це результат щоденної роботи, великої віри у свою справу та вірності собі та своїм цінностям.

Саме такі жінки створюють нову історію українського бізнесу.

Ірина Горова, засновниця та CEO музичного лейбла pomitni, співзасновниця платформи "На її основі"

Олена Гусєва – засновниця бренду тактичного одягу Miligus, дизайнерка, співзасновниця Львівської Інноваційної Школи Кравецької Майстерності, менторка ветеранських бізнесів у Львівській бізнес-школі УКУ (LvBS).

До 2022 року дизайн-ательє Олени Гусєвої шило одяг для фешн-брендів та дизайнерів із семи країн світу. 80% виробів експортувалися за кордон. З перших днів повномасштабного вторгнення підприємиця переформатувала бізнес під потреби оборони країни. Так народився бренд функціонального тактичного одягу Miligus.

Сьогодні Miligus — це власне виробництво у Львові, професійна команда та якісний тактичний одяг, який носять понад 80 тисяч захисників і захисниць України. Продукція бренду представлена в офлайн- та онлайн-магазинах по всій Україні, а також в Польщі.

Miligus — один із перших українських брендів, який почав системно створювати тактичний одяг з урахуванням жіночої анатомії, комфорту, мобільності та реальних умов служби. Сьогодні бренд є одним із лідерів у розробці та виробництві тактичного одягу для жінок-військовослужбовиць в Україні.

Окрім розвитку власного бізнесу, Олена активно підтримує підприємницькі ініціативи ветеранів та ветеранок, виступає менторкою ветеранських бізнесів у LvBS, ділиться практичним досвідом масштабування виробництва, побудови бренду та виходу на нові ринки. Також вона реалізує освітні проєкти у сфері легкої промисловості, спрямовані на професійний розвиток жінок, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій населення.

Марʼяна Павловська, маркетолог MILIGUS

Василь Даниляк – це про масштаб мислення, лідерство та людяність. Людина, яка вміє тримати команду й бізнес як єдину систему, об'єднану спільними цінностями та баченням майбутнього. Пройшовши шлях від менеджера до одного з найсильніших управлінців та інвесторів країни, сьогодні він задає темп ринку й формує нову культуру українського бізнесу.

Його ключова риса – вміння бачити можливості там, де інші бачать лише виклики. Поки хтось вагається, Василь уже аналізує сценарії, приймає рішення та рухається вперед. Так ОККО став першим бізнесом, який наважився публічно підтримувати військо з "Повернись живим". На той час це було революційне рішення, що започаткувало новий етап у сфері корпоративної та соціальної відповідальності бізнесу, а на сьогодні підтримка мілітарних проєктів з боку бізнесу вже стала нормою.

Василь Даниляк – дуже чіткий, системний і орієнтований на результат керівник, який водночас залишається відкритим, щирим і уважним до людей. 

Ще до повномасштабного вторгнення ОККО стало надійним партнером "Повернись живим", і досі допомагає нам підтримувати українські Сили безпеки й оборони на мільйони.

Олег Карпенко, заступник директора "Повернись живим"

Про Олександра Деркача на молочному ринку говорять неохоче. Його не хвалять вголос, але й не згадують як про випадкову людину біля активу під назвою "Молочний альянс". І в цій стриманості насправді відчувається більше поваги, ніж у готових компліментах.

Перший великий бізнес Деркач зробив у фінансах. Він був серед засновників банку "Аваль", який у 2005 році разом із партнерами продав австрійській Raiffeisen International за понад 1 мільярд доларів. Уже за рік частину активів колишніх власників банку зібрали в "Молочний альянс" – групу на базі кількох молокопереробних заводів.

Далі його прізвище відійшло в тінь брендів. Однак про успіх Деркача гучніше говорять "Яготинське", "Пирятин" і "Славія". Поза молочною групою в його біографії є приклади з медицини та волонтерських програм допомоги.

Водночас Деркач не схожий на підприємця однієї великої угоди. Він заходив у різні сфери й залишав по собі зібрані команди й готові сервіси. І хоча він рідко з'являється в публічному полі, за ним тягнеться довга лінія бізнесів, які живуть роками.

Артур Крижний, журналіст "Економічна правда"

Uklon – крутий приклад того, як український стартап виріс у справжнього tech-лідера. Вони створили власний продукт і власний стандарт сервісу, який став частиною щоденного життя цифрової України.

Філософія засновників Uklon багато в чому перегукується з цінностями "Аврори" – швидкість, готовність адаптуватися до змін і постійно розвиватися.

А ще нас об'єднує спільне розуміння ролі бізнесу під час війни. І Uklon, і "Аврора" продовжують інвестувати в Україну, створювати робочі місця та підтримувати країну. 

Саме такі компанії сьогодні формують нове обличчя української економіки – стійкої, відповідальної та орієнтованої на майбутнє. Пишаюся, що в Україні є такі сильні партнери по ринку.

Тарас Панасенко, співзасновник мережі мультимаркетів "Аврора"

Костянтин Єфименко – управлінець, що послідовно розвиває в Україні вкрай складний сектор біофармацевтичного виробництва та інвестує в напрямки, що потребують довгого горизонту планування, технологічності й високих стандартів.

Biopharma – лідер біофармацевтики в Україні. Під час російського вторгнення компанії вдається утримувати безперервність критично важливих процесів, зберігати потужності, команду, розвиток та навіть розширювати виробництво.

Роль Костянтина Єфименка у цих процесах є центральною.

Оксана Мулярчук – професіонал, яка добре розуміє ціну стабільності в медицині, бо пройшла шлях від роботи з пацієнтами в "Охматдиті" до побудови систем у масштабах країни. 

Оксана присвятила життя сектору крові, свого часу долучалась до написання закону "Про донорство крові". Зараз вона керує мережею Biopharma Plasma з понад десятком центрів плазмування. 

Саме такі управлінці, як Оксана Мулярчук, формують системну медицину через розвиток культури донорства та сучасної інфраструктури.

Володимир Тунік-Фриз, журналіст "Економічна правда"

Філя Жебровська – одна з тих людей, завдяки яким українська фарма взагалі існує як індустрія, а не як ринок імпортованих препаратів. Її шлях – це історія не швидкого успіху, а багаторічного утримання складності виробництва, стандартів, управління, незалежності.

В українських умовах особливо видно різницю між бізнесом, який росте в комфортному середовищі, і бізнесом, який навчився розвиватись попри кризи, зміну правил і війну. Фармак пройшов саме цей шлях. Тому присутність Філі Жебровської в цьому списку – це не лише про особистий авторитет, а й про роль людей, які багато років формували критично важливу для країни галузь.

Володимир Костюк – управлінець, який мислить не короткими циклами, а горизонтом років. І саме це сьогодні особливо важливо для української фармацевтики. Бо в умовах постійної нестабільності втримати складне виробництво, людей, розвиток і якість часто складніше, ніж швидко вирости.

Під час великої війни стало очевидно, що фарма – це не лише про бізнес. Це про здатність країни забезпечувати безперервність лікування, виробництва й доступу до базових речей навіть у кризі. І роль таких управлінців, як Володимир Костюк, саме в тому, щоб ці системи продовжували працювати й розвиватись незалежно від обставин.

членкиня Стратегічної ради фармкомпанії "Дарниця" Катерина Загорій

З локальної полтавської історії Тарас Панасенко і Лев Жиденко зробили мережу, що сьогодні налічує понад 1900 магазинів і входить до найбільших роботодавців приватного сектору. Це тисячі робочих місць у регіонах, які роками страждали від відтоку людей, і мільярди гривень податків, що залишаються в Україні. А ще вони допомагають українським бізнесам в експорті.

Найбільше в цій історії мене вражає не так швидкість зростання, а те, як "Аврора" працювала і продовжує працювати під час повномасштабної війни. Коли інші скорочувалися, вони відкривали нові магазини, відновлювали логістику в деокупованих громадах, продовжували платити працівникам. Це і є та сама "економіка стійкості", про яку ми всі багато говоримо, але мало хто здатен її реально побудувати.

Тарас і Лев – приклад підприємців, які дуже щирі у своїх цілях, не женуться за визнанням, думають про країну. Вони просто роблять. І роблять у тих масштабах, які реально змінюють країну. Без галасу.

А ще вони приємні та вайбові люди. Якщо рейтинг "УП100: Бізнес" існує саме для того, щоб відзначати тих, хто ефективно й людяно будував економіку України, то їхнє місце в ньому – безсумнівно.

Артем Бородатюк, CEO та засновник IT-екосистеми FRACTAL

Андрій Журжій – один із тих українських підприємців, хто не просто будував бізнес, а фактично формував нові правила гри для цілих ринків. Юрист за освітою, парламентар і реформатор у минулому, сьогодні він відомий передусім як засновник Inzhur – компанії, яка зробила інвестиції в комерційну нерухомість доступними для десятків тисяч українців.

Андрій у різні періоди своєї кар'єри послідовно працював із трансформацією українського ринку капіталу: від формування регуляторних підходів до практичного запуску інвестиційних інструментів. Його діяльність охоплює як законодавчий рівень (зокрема участь у розробці та просуванні реформ у сфері фінансових ринків), так і створення інфраструктурних рішень, які переводять ці реформи в практику ринку.

Ключовий фокус його останніх років – розвиток інструментів колективного інвестування в реальні активи через модель REIT-фондів, із використанням ринків капіталу як основного каналу залучення приватного інвестора. Через створені ним структури він фактично тестує і впроваджує в Україні механізми, які поєднують ринок нерухомості з публічними інвестиційними інструментами, розширюючи доступ фізичних осіб до класу активів, який традиційно був закритим або інституційним.

У ширшому контексті його діяльність лежить на стику регуляторної політики та ринкової практики: він послідовно просуває ідею розвитку внутрішнього ринку капіталу як джерела фінансування відновлення та економічного зростання України. Це охоплює не лише створення нових інструментів, а й формування культури інвестування та довіри до ринкових механізмів у сегменті приватного капіталу.

Максим Лібанов, член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Валерій Зарубін – відповідальна та амбітна людина із сучасним баченням технологій та майбутнього України. Він ідейний, патріотичний, візіонер, який не боїться дивитися вперед і бачити можливості там, де інші бачать труднощі. 

Його вирізняє вміння критично мислити, аналізувати ситуацію та буквально складати пазли з різних викликів і рішень. При цьому Валерій залишається дуже відкритою та вихованою людиною – він завжди готовий вислухати, розібратися в проблемі та дати пораду.

Його головна відмінність – це бачення майбутнього та глибоке розуміння сучасної війни, технологій і потреб війська. Валерій вміє об'єднувати людей навколо спільної мети, мотивувати команду та надихати працювати заради перемоги. До людей він ставиться з розумінням і повагою, що створює сильну атмосферу всередині команди. 

Окремо варто сказати про його вплив на розвиток українських оборонних технологій. Розробки, створені компанією BlueBird Tech під його безпосереднім керівництвом, уже сьогодні реально рятують життя військових на фронті та допомагають технологічно посилювати українських захисників. 

Одним із таких рішень став детектор дронів "Чуйка" – смілива та насправді проривна ідея для свого часу. Це продукт, аналогів якому раніше фактично не було: простий у використанні, ефективний та максимально практичний для сьогоднішнього фронту. 

Його команда бачить перспективні напрямки, швидко інтегрує сучасні рішення на поле бою та вміє створювати кастомні продукти під потреби конкретних підрозділів. І саме якість, швидкість адаптації та реальне розуміння потреб фронту сьогодні є тим, що найбільше вирізняє BlueBird Tech серед інших.

"Рубін", командир спецпідрозділу "Лаври Патріотам" Сил безпілотних систем ЗСУ

Знаю Андрія вже багато років і можу сказати, що це людина, яка ніколи не зупиняється на досягнутому. Він належить до тих підприємців, які не просто будують успішні компанії, а формують цілі категорії ринку, задають нові стандарти та змінюють середовище навколо себе. Те, як із локального бізнесу виросла "Біосфера", що сьогодні успішно конкурує на міжнародних ринках, багато в чому відображає характер самого Андрія.

Його завжди вирізняли масштабність мислення, допитливість, стратегічне бачення та готовність брати відповідальність за складні рішення. Саме ці якості дозволяють йому знаходити можливості там, де інші бачать ризики.

Водночас за успіхом бізнесмена стоїть відкрита людина, яка постійно навчається, ділиться досвідом і підтримує розвиток підприємницької спільноти. Не випадково Андрій є співзасновником бізнес-клубу Inspira – це ще одне підтвердження його прагнення об'єднувати сильних людей, створювати середовище для розвитку та інвестувати свій час у майбутнє українського підприємництва.

Останні роки стали серйозним випробуванням для українського бізнесу, але Андрій вкотре продемонстрував, що справжнє лідерство проявляється саме в кризові часи. 

Здатність зберігати команду, продовжувати інвестувати в країну та впевнено дивитися в майбутнє заслужено принесла йому повагу не лише як успішному підприємцю, а й як одному з тих українських бізнесменів, які формують репутацію сучасного українського бізнесу у світі.

Борис Марков, член Ради директорів корпорації АТБ, співзасновник бізнес-клубу Inspira

Поліна Іванишина – одна з тих людей, поруч із якими одразу стає спокійніше, бо ти знаєш: вона може вирішити все.

Її усмішка ніби має суперсилу – віриш, що вона здатна розв'язати найскладніші задачі ще до того, як вони встигають стати проблемами. Як партнер компанії "Труман" вона поєднує блискучий розум, системність і неймовірну людяність.

Поліна – фантастично креативна, вона знаходить рішення там, де інші бачать лише хаос і виклики. Її рівень відповідальності вражає. Я щиро визнаю, що таких людей зустрічаєш дуже рідко.

Поруч із нею відчуваєш надійність, комфорт і впевненість, ніби тебе підтримують та ведуть дуже сильні й турботливі руки. Вона яскрава, добра, розумна і водночас абсолютно справжня – без зайвого пафосу чи награності.

Поліна – приклад нового покоління інклюзивних лідерок, які не просто керують бізнесом, а ведуть людей і країну вперед. У її стилі лідерства є сила без жорстокості, амбіція без зверхності та впевненість без потреби щось доводити.

Саме такі жінки сьогодні формують майбутнє – людяне, сильне, професійне й натхненне.

Ксана Нечипоренко, голова правління освітньої фундації GoGlobal, співзасновниця Фонду Маша, non-executive director Truman

Олексій Іванкін – підприємець, який за допомогою відкритих даних відбудовує довіру до держави. Він переконаний: надаючи доступ бізнесу до державних даних, можна побудувати відкриту державу та підвищити прозорість влади.

З 2016 року Опендатабот надає українцям доступ до державних даних з основних публічних реєстрів. Компанія, яка була створена як сервіс моніторингу реєстрів, перетворилась на платформу, яка змінила підхід українців до роботи з державними даними з понад 6 мільйонами користувачів.

Опендатабот став інструментом швидкого доступу до важливої інформації: перевірки бізнесу та людей, судових рішень, боргів, нерухомості, штрафів і аналітики державних даних.

Команда системно створює сервіси, які підвищують прозорість держави, допомагають бізнесу контролювати ризики й ухвалювати рішення. Автоматизація роботи з реєстрами надала можливість тисячам бізнесів відбудувати процеси аналізу даних і створювати рішення за участю штучного інтелекту.

Важливим напрямом роботи стали публічна аналітика та дослідження, які допомагають суспільству, медіа та державі бачити реальну картину. Дані Опендатаботу регулярно стають основою для суспільно важливих тем та економічного аналізу країни.

Під керівництвом Олексія компанія не тільки досягла значних результатів, а й загалом змінила підхід до роботи з відкритими даними в Україні.

Яна Собко-Бурова, редакторка "Lойер", викладачка Київської школи економіки

Якби потрібно було описати Віктора трьома словами, я б назвав витримку, масштаб і людяність. Він із тих керівників, хто робить більше, ніж говорить, і керує з розумінням, що за кожним гектаром стоять люди.

Віктор як підприємець чітко усвідомлює: якщо занепадає територія, де живуть його люди, бізнес не матиме майбутнього. Тому "Астарта" майже з першого року свого існування інвестує у школи, підтримує місцеве підприємництво, розвиває громади та підтримує молодь через освіту. Він будує не лише компанію, а й розвиває середовище, в якому бізнес можливий. Бо без інвестицій у людей не буде ні економіки, ні країни.

І ще один показник, який для мене важливіший за рейтинги – в "Астарті" люди працюють десятиліттями. І це не випадковість – це корпоративна культура.

Ми можемо конкурувати в бізнесі, але в питаннях розбудови та відновлення нашої країни ми точно в одній команді. Міцний бізнес і міцна країна – це одне й те саме завдання для нас.

Євген Осипов, СЕО "Кернел"

Можна багато говорити про Анну як про особистість і фахівця. Про те, що в ній дивовижно поєднані людяність і професіоналізм. Але це не має сенсу, адже про ефективних лідерів найкраще говорять їхні проєкти.

Вже друге десятиліття компанія АІММ, якою керують Анна Іскіердо та Максим Мятко, є тією, яка першою відгукується на складний, соціальний проєкт. Відновити "Жовтень", спроєктувати будинок для важкохворих дітей або реабілітаційний центр для дітей, що постраждали під час війни, ревіталізувати цілий район чи створити унікальний культурний об'єкт – це завжди до АІММ. І це – не відповідь на "соціальний тренд". Так було завжди.

Анна належить до такого типу людей, з якими незручно нудьгувати. За всі роки я не пригадаю жодного моменту, коли вона б була бездіяльною. Perpetuum mobile в повному розумінні: робить креслення, генерує ідеї, співкерує компанією, паралельно організовує збір для Сил оборони, розробляє фортифікацію і десь між усім цим малює власні картини. 

З початку повномасштабного вторгнення їй вдалося об'єднати основних гравців сфери будівництва і архітектури навколо допомоги Силам оборони в проєкті "Крила архітекторів". І вона не зупиняється. 

Міжнародне визнання АІММ, проєкти в 14 країнах світу і те, що їхній архітектурний почерк вже є впізнаваним – це дуже важливо для нас, як для держави. Так наш професійний голос набуває ваги. 

Ми зараз переживаємо момент, коли архітектура або стає свідомою, або залишається тлом. АІММ давно зробили свій вибір. Саме такі компанії і їхні керівники будують майбутнє – в буквальному сенсі.

Олександр Чижевський, президент Національної спілки архітекторів України, заслужений архітектор України, член Української Академії Архітектури

Олег Калашніков – приклад підприємця, який зміг побудувати не просто велику мережу клінік, а одну з небагатьох в Україні системних компаній у приватній медицині. І це насправді значно складніше, ніж здається збоку. 

Медичний бізнес – це постійний баланс між сервісом, довірою пацієнта, якістю процесів, командою лікарів, операційною ефективністю та довгостроковими інвестиціями. Масштабувати таку систему без втрати якості – непросте управлінське завдання, але топменеджмент добре з ним справляється.

Те, що "Добробут" став одним із лідерів українського ринку приватної медицини, багато в чому є результатом саме такого системного та довгострокового підходу до розвитку бізнесу. 

Як людина, яка також розвиває мережу медичних центрів, я добре розумію, наскільки складним є цей ринок і скільки управлінських рішень стоїть за побудовою такої системи. Тож вважаю Олега Калашнікова одним із підприємців, які суттєво вплинули на розвиток сучасної приватної медицини в Україні.

Володимир Гаврилей, CEO та співзасновник мережі медичних центрів "Лікую"

З Юрієм Каціоном я познайомився під час численних робочих зустрічей у Кабінеті міністрів та Національному банку вже в період повномасштабної війни. У той час державні банки спільно з урядом та регулятором працювали над запуском критично важливих програм підтримки економіки: фінансування енергетики, підприємств ОПК, агросектору та інших стратегічних галузей.

З перших хвилин знайомства Юрій справляє враження керівника, який глибоко розуміє предмет, швидко орієнтується в складних питаннях і водночас вміє знаходити практичні рішення для досягнення результату. Для мене це приклад професійного державницького підходу – коли в центрі уваги реальний ефект для економіки та країни.

Особливо цінно, що при всій складності завдань він завжди зберігає фокус на інтересах клієнтів і розвитку команди. Саме така комбінація – професійна глибина, системне мислення та здатність об'єднувати сильних людей навколо спільної мети – формує сильних лідерів у фінансовому секторі.

За останні роки Ощадбанк суттєво посилив свої позиції у фінансуванні великого корпоративного бізнесу, енергетики та оборонно-промислового комплексу, а також активно розвивав документарний та аграрний напрями. Це результат не лише стратегії, а й щоденної управлінської роботи.

Для мене Юрій – це також приклад конструктивного партнерства між державними інституціями, такого необхідного в час повномасштабної війни.

Євген Заіграєв, член правління ПриватБанку

Тарас Кицмей – IT-підприємець, а його компанія SoftServe – одна з найбільших на ринку сучасних послуг країни, яка розробляла продукти для Microsoft та Google.

Однак Тарас не зосереджений лише на тому, щоб заробляти. Він багато вкладає, зокрема, в освітні проєкти, підтримує благодійні ініціативи в науці та сфері технологій.

Кицмей створив SoftServe академію, де можна отримати якісну ІТ-освіту в Україні. Зараз там навчається більше ніж 10 тисяч студентів.

Він долучається до безпосередньої роботи з дітьми та студентами й допомагає з ремонтом і обладнанням комп'ютерних класів для шкіл і університетів.

Володимир Фомічов, журналіст "Українська правда"

Я керую маркетплейсом. Тому почну з факту: без "Нової пошти" українського e-commerce не існувало б. Кожен маркетплейс, кожен магазин в Instagram, кожен підприємець, який відправив першу посилку зі своєї кухні, стоїть на плечах Климова і Поперешнюка.

Для мене вони – обличчя нової української економіки.

Топсписки Forbes за перші 30 років незалежності – це переважно бізнес на зв'язках, приватизації та адмінресурсі.

"Нову пошту" збудували інакше. На операційці. Усе почалося з одного конверта, який двоє інженерів у 2001-му відвезли з Харкова до Києва. 

Двадцять п'ять років глибокої щоденної роботи.

Великого швидко не буває – оце справжній приклад для тих, хто починає сьогодні. 

Попереду в них новий виклик: зовнішні ринки. Перетворити компанію, народжену в Україні, на бренд, який знає світ.

Час минає. З роками приходить мудрість. А запал той самий, що й із першим конвертом. Бо ціль ще не взята.

Андрій Логвін, засновник і CEO Kasta.ua

До повномасштабного вторгнення нас познайомив Олег Дроздов, під час роботи над великим проєктом у Харкові. Вже тоді я знав, що Всеволод задовго до 2022-го був не лише про бізнес. Він підтримував культурні та освітні ініціативи в Харкові, був одним із меценатів Харківської школи архітектури, допомагав військовим ще з 2014 року. В ньому є внутрішнє відчуття відповідальності за місто та країну, в якій він живе.

Я б описав його як людиною зі стрижнем. Принципова, пряма, внутрішньо міцна. Якщо поділяєш його цінності, ви команда. І завжди знаєш: на нього можна покластися.

Його головний талант – створювати сильні команди. Тонко відчуває людей, розуміє, кому що довірити, хто в чому найсильніший. Якщо довіряє, реально делегує і дає людині будувати процес навколо себе.

У бізнесі це допомогло йому побудувати одну з найбільших аграрних компаній країни. У війську з нуля створити "Хартію".

В перші місяці великої війни добровольче формування швидко стало однією з найорганізованіших бойових структур. Багато людей із його бізнесу та оточення опинилися поруч з ним на фронті, бо довіряли не лише його рішенням, а й принципу, на якому він будує команди: чесність, відповідальність, максимальна віддача.

У війську його поважають ще й за те, що не створює дистанції. Постійно буває в підрозділах, на зв'язку з командирами й бійцями. І однаково впевнено працює всередині військової системи й поза нею, об'єднуючи бізнес, волонтерів і меценатів навколо спільної мети.

Вимогливий до себе і до людей. Без зайвих емоцій і прикрас, але з дуже високою планкою. Жорсткий у хорошому сенсі. Одна фраза дуже добре його характеризує: "Найлегший день був учора".

Добре запам'ятав одну історію з перших місяців війни. "Хартія" стояла в Руській Лозовій. Ми сиділи в підвалі, і я як людина з бізнесу почав питати про плани.

Він спокійно сказав: "Я не знаю, що буде за місяць. Можливо, зараз у цей підвал прилетить снаряд і нас тут не стане. Тому треба просто сьогодні робити максимум".

Не мотивує красивими словами. Просто чесно говорить про реальність і щодня робить усе можливе.

Ігор Райков, засновник "Київська Школа Девелопменту" та "Спільнота – Девелопер нової генерації", офіцер 2-го корпусу НГУ "Хартія"

Мирослава Козачук прийшла у франчайзинг тоді, коли його в Україні фактично не існувало. Франчайзинг – це було незрозуміле слово на "ф", яке серйозно не сприймав ніхто. І замість того, щоб чекати, поки ринок сформується, вона його сформувала сама.

Franchise Group – це 13 років роботи з тими, хто хоче рости, але не знає як. З підприємцями, у яких є сильний продукт, але немає системи. З власниками бізнесів, які відчувають потенціал масштабування, але зупиняються перед його складністю. Компанія стала місцем, куди приходять, коли вирішили робити це серйозно.

620+ франшиз. Тисячі угод. Клієнти, які починали з одного об'єкту і виросли в мережі. Але за цими цифрами – щось важливіше: розуміння, що масштабування це не про шаблони і швидкі обіцянки. Це про чесний шлях, де кожен бізнес унікальний і потребує власної стратегії.

Мирослава – архітекторка систем. Тих, що працюють після того, як вона виходить з кімнати. Тих, що дають підприємцям не просто інструмент, а впевненість рухатись далі самостійно. 

І поки інші будують бізнеси, вона будує індустрію – з ціллю, яка вже давно стоїть у календарі: Україна 2030, найфранчайзабельніша країна Європи.

Анастасія Саракуз, PR Head Franchise Group

Пан Зіновій Козицький – один із львівських підприємців, чий сімейний бізнес багато років працює у сферах видобутку газу, енергетики та розвитку відновлюваних джерел енергії.

Для Львова важливо, коли частина приватного капіталу інвестується в проєкти, що формують якість міського життя. Йдеться, зокрема, про медичний центр "Горизонти" та мистецький простір ZAG.

Наскільки знаю, створення сучасного медичного центру має для нього також особистий вимір, пов'язаний із медичною освітою, яку він здобув свого часу. У цьому є правильна логіка: після багатьох років у бізнесі люди повертаються до ідей і професійних сенсів, які колись були для них важливими.

Так само важливо, коли приватні інвестиції допомагають створювати нові культурні простори. Для Львова це внесок у середовище, відкритість міста та якість життя.

Андрій Садовий, голова Львівської міської громади

Я працював з Олександром сім років як член ради директорів компанії "Київстар". Вважаю його одним із найкращих топменеджерів у країні, заслужено.

Крім постійного росту бізнесу (і спостереження зсередини організації, наскільки системно він забезпечується), Олександр завжди піклується про свою команду, здатний перемикатися з дуже серйозного режиму керівника мільярдної корпорації на неформальний настрій.

Враховуючи те, в яких умовах ми як українська компанія працювали останні роки і при цьому не просто зростали, а й перетворили компанію на холдинг, включили нові сектори бізнесу, складно згадати настільки ж ефективний бізнес і менеджмент в Україні.

Дуже комфортний керівник, який довіряє своїм менеджерам і дає їм свободу досягати поставлених цілей, як вони вважають за потрібне.

Михайло Нестор, Chief Product Officer в Swarmer (ex-CPO в "Київстар")

Олександр – надзвичайно прямолінійна людина, його талант називати речі своїми іменами дуже приваблює.

Він дає мільйонам людей у всьому світі пристрої, що дарують спокій. Понад 4 мільйони людей у 180 країнах світу лягають спати трохи спокійніше, тому що Конотопський створює для них систему захисту Ajax. 

Це неймовірна відповідальність. Коли я замислююся про це, підозрюю, що сам би дуже нервував із таким багажем. Саша теж нервує, але за багато років нашої дружби я жодного разу не бачив його з опущеними руками, пригніченим чи розгубленим.

Я дуже радий, що такий талановитий підприємець народився в Україні та з гордістю представляє нашу країну у світі – як надзвичайно просунуту технологічно країну, цифрову, сучасну та амбітну. 

Ajax – справжній український єдиноріг. 

Пишаюсь знайомством. Глобальний успіх у нього вже є, тож бажаю трішки більше відволікатися від роботи;)

Андрій Ставніцер, засновник центру воєнної травми Superhumans, співвласник та СЕО порту TIS

Знайомий з Олександром більше ніж 20 років. За весь цей час він не втомився мене дивувати своїм оптимізмом, вірою в людей, розумінням технологій, людяністю та скромністю. Олександр заснував компанію MacPaw, ще коли був студентом, і з того часу вона виросла від 10 працівників до майже 500, практично весь час відіграючи роль лідера ринку або трендсеттера.

Важко переоцінити внесок Олександра в розвиток української tech-екосистеми, бо він не тільки створив кілька всесвітньо відомих софтверних продуктів, не тільки підготував багато спеціалістів найвищої кваліфікації, а й через наш фонд SMRK допоміг сформувати нових лідерів у своїй галузі: Ajax, Competera, OSavul.

Олександр є зразком self-made man, демонструючи, що успіх та визнання досяжні, якщо ти достатньо розумний і працьовитий.

Андрій Довженко, співзасновник та керівний партнер фонду SMRK

Володимир Костельман власник Fozzy Group, яку ми знаємо завдяки мережам супермаркетів "Сільпо" та "Фора".

Роздрібною торгівлею Костельман зайнявся в 1992 році одразу після розпаду СРСР. Перший великий, глобальний успіх прийшов до нього за п'ять років, коли він відкрив свій перший Fozzy Cash&Carry. Цей гіпермаркет пропонував оптові ціни на імпортні товари з Європи. Цим Костельман був сильнішим за конкурентів.

Рік по тому з'явився перший супермаркет "Сільпо", який згодом розрісся до великої торгової мережі.

Костельман разом із Кирилом Кисляковим заснував компанію "Брати камікадзе", яка зараз володіє баром "БарменДиктат", а раніше ще закладами "Торф" і "Склад". Для київської барної культури це культові місця.

Пам'ятаю, коли мене тільки звільнили з полону, то першим баром, у який я потрапив, був "Торф". Як це не дивно, він зіграв велику роль у моїй реабілітації, бо саме там я міг знайти близьких по духу людей, які завжди були готові допомогти.

"БарменДиктат" таким залишається й зараз. У 2024 році в ньому грав на гітарі держсекретар США Ентоні Блінкен. "Сюди ходять багато відомих, успішних людей передусім, бо це людяний бар, це бар для людей. Це його головна історія", – говорив партнер Костельмана по барному бізнесу Кирило Кисляков.

У бізнес-колах Костельману приписують фразу: "Краще втратити гроші, ніж довіру". Довіра та людяність і є головними принципами, згідно з якими він веде свої справи.

Володимир Фомічов, журналіст "Українська правда", колишній полонений

Катерина з тих небагатьох українських підприємців, які від самого початку мислили глобально і змогли цю планку втримати.

За більш ніж 20 років вона пройшла шлях від невеликої продуктової студії Terrasoft у Києві до Creatio, глобального вендора платформи для автоматизації CRM і бізнес-процесів. Сьогодні компанія має штаб-квартиру в Бостоні, R&D у Києві та клієнтів по всьому світу.

Як підприємицю Катерину вирізняє кілька речей. Це сильна продуктова дисципліна і вміння грати в довгу. Creatio системно інвестує в R&D і платформенну архітектуру, що дозволяє роками залишатися серед лідерів. Це також здатність будувати складну міжнародну організацію з різними ринками, партнерами і продуктовими лініями, не втрачаючи при цьому український R&D як технологічне серце компанії.

Євген Кагановський, керівник Microsoft в Україні та країнах Балтії 

Коли мене питають, чому я настільки оптимістично дивлюся на Україну, я часто згадую Олену та команду Horizon Capital.

Після початку повномасштабної війни вони підняли два нові фонди та вже залучили в Україну понад 500 мільйонів доларів нового капіталу. В момент, коли більшість світу радили "почекати". Для мене це не просто про гроші. Це про віру в Україну та готовність діяти, коли найважче.

І справа не лише у фондах. Datagroup – одна з найбільших угод в історії незалежної України, майже 1,5 мільярда доларів. Creatio – українська компанія з оцінкою 1,2 мільярда доларів вже під час повномасштабної війни. За цими цифрами стоїть величезна робота, сильна команда, експертиза, нетворк та операційна дисципліна. І, звичайно, такі потрібні інвестиції для амбітних українських бізнесів.

Ми в "Аврорі" це відчуваємо щодня, бо Horizon Capital – наш акціонер. І цінність, яку вони приносять понад капітал, дуже відчутна.

Олена – справжня лідерка. Така, що робить Україну сильнішою та заможнішою. Пишаюся можливістю працювати з нею та командою Horizon Capital. Попереду ще багато великих задач та амбіцій.

Тарас Панасенко, співвласник мережі мультимаркетів "Аврора"

Мені дуже імпонує в Поліні поєднання масштабу й людяності. Це рідкісне вміння водночас розвивати велику компанію, мережу і виробництво, але при цьому не втрачати емпатію та ідею, з якої цей бізнес починався.

Для мене Поліна ще й про справжність. Коли ми робимо спільні акції, це ніколи не виглядає як історія "для галочки". За цим завжди є постійність, сталість і бажання не просто допомагати, а змінювати культуру ставлення до тварин.

Мені здається, це дуже цінно, коли бізнес будується саме так. Як система, в якій розвиток компанії, допомога і зміна культури підсилюють одне одного.

Коротше кажучи, нам усім пощастило з Поліною.

Олександр Тодорчук, військовослужбовець, засновник організації UAnimals

Валерій Красовський – один із тих масштабних лідерів, які визначають вектор розвитку українського технологічного сектору. Коли ми в Асоціації IT Ukraine обговорюємо стратегічні виклики галузі, позиція Валерія завжди є прикладом стратегічного бачення.

Разом із партнерами з Sigma Software Group він пройшов колосальний шлях – від локальної харківської команди до глобального hi-tech гіганта. Захоплює те, як Валерій діє в умовах повномасштабної війни. Він проактивно масштабує бізнес, відкриває нові ринки, забезпечує стабільність для своєї команди та продовжує інвестувати в Україну.

Валерій системно драйвить українську tech-екосистему на всіх рівнях: через Sigma Software University інвестує в ІТ-освіту, через венчурне крило Sigma Software Labs та інвестиційні фонди SID Venture Partners та Inspirium Laboratories – створює реальний капітальний місток у майбутнє для молодих стартапів та інноваційних продуктів. 

Він також є співзасновником корпоративного благодійного фонду Sigma Software Unity Fund, що від початку війни передав понад 5,5 мільйона доларів допомоги армії та цивільним.

Захоплює те, що попри масштаби глобального бізнесу та венчурних інвестицій, Валерій залишається лідером, максимально близьким до людей. Він є активним амбасадором України за кордоном та представляє її як потужний ІТ-хаб на десятках провідних конференцій та у світових медіа.

Його здатність поєднувати глобальну бізнес-дипломатію, системне менторство та справжнє лідерство дозволяє формувати нову, надихаючу історію українського бізнесу.

Марія Шевчук, виконавча директорка Асоціації ІТ Ukraine

З 17 років існування компанії я понад 14 років у команді і мав змогу спостерігати за шляхом, який вона пройшла, а також безпосередньо працювати із засновниками над багатьма проєктами. 

Максим, Олексій і Дмитро створили знаковий продукт для української технологічної індустрії, який вийшов на глобальний ринок і здобув понад 40 мільйонів щоденних активних користувачів у всьому світі.

За свою історію компанія Grammarly пройшла через безліч трансформацій і нещодавно здійснила ребрендинг і вихід у нову категорію. Водночас є один аспект, який від самого початку залишався в центрі всього – спільні цінності. Засновники будували не лише бізнес, а й культуру, яку команда несе із собою крізь усі періоди трансформацій.

Маючи сьогодні глобальну команду з понад 1500 людей на двох континентах, компанія залишається вірною своєму українському корінню та підтримує країну в найскладніший час. Майже 7 мільйонів доларів було спрямовано на підтримку гуманітарних і медичних ініціатив, проєктів із відбудови інфраструктури, освітніх програм та багатьох інших напрямів.

Особиста залученість Максима, Олексія та Діми стала запорукою реалізації великої кількості проєктів, які змінили чиєсь життя. Попри те, що Дмитро Лідер у 2024 році відійшов від операційної діяльності, його внесок у розвиток української галузі обробки природної мови та створення освітніх можливостей для фахівців у цій сфері також неможливо переоцінити.

Особисто для мене Максим, Олексій і Дмитро – це приклад наполегливості, повної відданості своїй справі та спільним цінностям. А ще людяності та емпатії.

Анатолій Вісікірський, Senior Director of People Operations and Technology у Superhuman

"У мене є мрія". Для більшості з вас ця фраза асоціюється з назвою найвідомішої промови американського проповідника Мартіна Лютера Кінга, яку він виголосив у 1963-му в Вашингтоні. А в мене вона назавжди пов'язана з фігурою мого друга й ділового партнера, очільника інвестиційної компанії EFI Group Ігоря Ліскі. 

Масштаби його діяльності та різноманітність сфери інтересів не можуть не вражати: виробництво скла, високопротеїнових кормових добавок, аграрної продукції, пакувальних матеріалів, картону, медичний бізнес, виробництво меду та натуральної косметики на його основі тощо.

– Припустимо, з промисловістю мені все зрозуміло. Але чому ти взявся за мед?

– У мене дід був пасічником, багато важливих спогадів, – відповів Ігор.

Ця розмова у нас відбулася ще задовго до великої війни, коли торгова марка "Біхайв" (власне, сам мед) вже існувала, а до старту "Біхайв косметикс" залишалось ще п'ять років. 

Ігор ніколи не боявся і не боїться мріяти – навіть якщо багатьом людям навколо його мрії видаються нездійсненними. Але він не просто мріє, але й діє. Як ви вже могли зрозуміти – системно, послідовно, крок за кроком втілюючи те, що вже створив у своїй уяві.

Створення нових форм там, де раніше була пустка – його стихія. І він ніколи не боїться починати з нуля. Як уже зробив це в 2014-му році, залишивши все на рідній Луганщині.

Але його історія не тільки про нові форми, а й про відродження, утворення й утвердження нових сенсів.

Коли він вперше розповів мені про те, що хоче придбати якусь занедбану історичну пам'ятку, щоб повернути її до життя, знаючи його, я абсолютно не здивувалась. І коли влітку 2023-го року він виклав у соцмережі фото на тлі стін палацу Жевуських-Лянцкоронських, що в Роздолі на Львівщині, (точніше на тлі того, що від них залишилось) з підписом "У мене є мрія", пазл повністю склався – Ігор знайшов "ту саму" пам'ятку. 

Вдумайтеся: в середині 2023-го року, коли країна охоплена великою війною, а майбутнє абсолютно незрозуміле, він не тільки розвиває бізнес тут, в Україні, а й інвестує в збереження історичної спадщини. 

В тому ж 2023-му ми започаткували спільний проєкт Lb.ua та EFI Group "Нова країна". Слоган майданчика: "Давайте говорити про майбутнє". За ці три з хвостиком роки ми провели понад пів сотні фахових обговорень із тими, хто справді ухвалює рішення, впливає на суспільну думку, є носієм унікальних компетенцій і знань. "Нова країна" давно перестала бути просто дискусійною панеллю (яких нині, будьмо чесними, не бракує), але стала унікальним явищем – простором справді вільного діалогу та взаємодії.

Ми не тільки говоримо про майбутнє, а й формуємо його тут і зараз – бо обоє віримо у великі перспективи України. Мрії про розквіт країни обов'язково здійсняться. Ігор точно знає, як їх реалізовувати. 

Соня Кошкіна, шеф-редакторка Lb.ua

Тетяна Лукинюк – керівниця глобального рівня, наставниця, авторка книги: "Як хотіти й отримати все (але це неточно)", мама та прекрасна дружина (це точно!).

Вона представляє покоління українських лідерів і лідерок, які сформувалися в глобальному конкурентному середовищі, але продовжують інвестувати свій досвід, знання та енергію в розвиток України. Її професійний шлях є прикладом того, як поєднання компетентності, репутації та людських цінностей здатне створювати довгостроковий вплив.

Наразі Тетяна очолює Google в Україні. Втім, її професійна історія значно ширша за назву будь-якої окремої компанії. Адже вона належить до окремої категорії керівників, чий авторитет формується не посадою, а послідовністю рішень, якістю реалізації та здатністю створювати результат незалежно від галузі чи обставин.

ЇЇ кар'єрний шлях є прикладом системного професійного зростання в компаніях, які формують глобальні стандарти бізнесу. Coca-Cola, Sun InBev Ukraine, Oriflame, Mars, Red Bull – кожна з цих організацій є школою управління світового класу. Працювати в таких компаніях означає навчатися працювати з масштабом, високими стандартами, складними ринками та міжнародними командами. Пройти цей шлях успішно означає сформувати унікальну управлінську компетенцію, яка виходить далеко за межі окремої індустрії.

Саме тому сьогодні Тетяну сприймають не лише як керівницю великої технологічної компанії, а як одну з найсильніших представниць сучасної української управлінської еліти.

Тетяна поєднує стратегічне мислення з винятковою дисципліною виконання. Уміння бачити довгострокову перспективу, працювати з трансформаціями, будувати команди та водночас доводити рішення до конкретного результату стало.

Важливою частиною професійної діяльності Тетяни є розвиток людей. Вона активно займається менторством, викладанням та підтримкою нових поколінь управлінців. У 2022 році вона долучилася до програми UNEW як менторка, допомагаючи жінкам розвивати лідерські компетенції та реалізовувати професійний потенціал.

Цей напрям діяльності часто залишається поза увагою рейтингів і фінансових звітів, але саме він формує довгострокову конкурентоспроможність країни. Інвестиції в людей завжди були найскладнішою та водночас найефективнішою формою інвестицій.

Не менш показовою є її роль у популяризації культури знань. Для Тетяни книги є не просто особистим захопленням. Вони стали частиною її світогляду та інструментом розвитку спільнот. Через книжковий клуб, професійні дискусії та освітні ініціативи вона створює середовище, де знання стають основою для ухвалення рішень і професійного зростання.

У світі, де інформації дедалі більше, а уваги дедалі менше, здатність формувати культуру осмисленого навчання та критичного мислення стає окремою формою лідерства. За всіма успіхами стоїть людина, яка змогла зберегти баланс між кар'єрою, особистими цінностями та родиною.

Родина, яку вони будують разом із коханим чоловіком, є прикладом того, що довгостроковий успіх неможливий без справжніх довгострокових цінностей. Атмосфера довіри, партнерства, взаємної підтримки, спільних традицій і розвитку дітей є не менш важливою частиною її історії, ніж професійні здобутки.

Для рейтингу "УП100: Бізнес" важливими є не тільки фінансові показники та квартальні звіти. Значущими залишаються доброчесність, внесок у розвиток суспільства, створення можливостей для інших людей та відповідність сучасним стандартам корпоративного управління.

Тетяна Лукинюк демонструє всі ці якості одночасно. І будьте певні, саме такі управлінці сьогодні визначають не лише успіх окремих компаній, а й якість майбутньої української економіки.

Микола Давидюк, політолог

Святослав Лучин – співзасновник і CEO Flying Age, агентства повного циклу зі Львова. Компанія допомагає бізнесам створювати цифрові продукти – від першого прототипу до запущеного сервісу. Flying Age – резидент Дія City, учасник Web Summit і MWC Barcelona.

Святослав будував компанію з нуля та без досвіду. Сьогодні Flying Age – понад 130 проєктів, понад 50 клієнтів із чотирьох континентів, 98% задоволеності. Один із проєктів – робота зі стартапом Pebbles AI: матеріали, які підготувала команда, допомогли залучити перші 1,5 мільйона доларів інвестицій.

Підхід Flying Age – зрозуміти бізнес-задачу клієнта і зробити продукт, який її вирішує. Саме тому більшість клієнтів повертаються.

Паралельно команда підтримує Збройні сили та інші ініціативи, пов'язані з обороною країни. Flying Age долучається як фінансово, так і власною експертизою – створює цифрові продукти та сервіси для оборонних та волонтерських проєктів.

Команда Flying Age

За час великої війни в Україні стало більше людей з інвалідністю. Суспільство їх помічає, але ще вчиться правильно з ними взаємодіяти. Однак люди з ментальною інвалідністю залишаються поза увагою не лише громадян, а й держави.

Для допомоги таким людям 8 років тому Владислав Малащенко відкрив у Києві інклюзивну пекарню Good Bread from Good People, яка їх працевлаштовує. Там, зокрема, працюють підопічні психоневрологічного інтернату – часто це люди, які перебували в інтернатах з дитинства і фактично не бачили життя поза його межами.

Пекарня для багатьох із них стала єдиними місцем, де вони можуть почуватися повноцінними членами суспільства, бути почутими, важливим і долученими до спільної справи.

Ба більше, робота змінює життя не лише самих працівників, а і їхніх родин. Часто люди з ментальною інвалідністю все життя перебувають під опікою близьких і значною мірою залежать від них у повсякденних справах. Батьки чи опікуни нерідко змушені підлаштовувати під це власне життя, кар'єру та дозвілля, адже не мають можливості залишити рідну людину саму або просто не знають, що вона здатна на більшу самостійність.

Робота в пекарні дає таким сім'ям кілька годин на день для власних справ, відпочинку чи роботи, а самим працівникам – можливість будувати власний розпорядок, брати на себе відповідальність та виходити за межі звичного кола спілкування.

Через страх, упередження або надмірну турботу суспільство часто позбавляє людей з інвалідністю можливості самостійно ухвалювати рішення, працювати, користуватися транспортом чи виконувати прості побутові завдання, хоча багато хто з них цілком здатні це робити. Good Bread from Good People на практиці демонструє інший підхід: тут люди вчаться працювати в команді, відповідати за свої обов'язки, взаємодіяти з іншими та поступово ставати більш незалежними.

За роки роботи Владислав зміг перетворити невелику ініціативу на символ інклюзії та людяності. Внесок пекарні вимірюється не лише випеченими буханцями хліба чи створеними робочими місцями, а й десятками історій людей, які вперше отримали можливість бути потрібними та побаченими суспільством.

Анастасія Дячкіна, журналістка "Економічна правда"

Іван Малкович – один із "динозаврів" нашого книговидання, тих, завдяки кому українська література збереглася в 90-ті та розвинулася у 2010-ті.

Тільки справжній поет, яким є Іван (лауреат Шевченківської премії), міг придумати таку назву для видавництва, зробивши брендом франкове оповідання. Тільки людина з селянськими коренями може бути таким нонконформістом у видавничому бізнесі – особисто редагувати тексти, доводити кожну ілюстрацію до ідеального стану, відстежувати якість друку кожної сторінки в друкарнях.

Для дитячої літератури в Україні "А-ба-ба-га-ла-ма-га" є символом якості з усіх боків – текст, оформлення, поліграфія. Кожен, хто провів бізнес через дев'яності, розуміє, що це – щоденна боротьба за виживання в агресивному середовищі. Але Іван зберіг уміння спілкуватися з дітьми, з колегами, з авторами завжди з усмішкою.

Бізнес Малковича – на позитиві. Зрозуміло, що він був тією людиною, яка розпізнала майбутнє Гаррі Поттера, виховала ціле покоління авторів і художників.

Олександр Красовицький, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо"

З Антоном Мартиновим я познайомився на семінарі Аспена "Відповідальне лідерство". І, мабуть, не можна уявити більш відповідної назви для семінару, в якому бере участь Антон. Адже він належить до тієї рідкісної, завжди дефіцитної категорії людей, яких у повному значенні слова можна назвати елітою нації.

І це визначення сьогодні потребує окремого пояснення, бо в Україні за останні десятиліття слово "еліта" було настільки дискредитоване олігархатом, політичним бандитизмом і цинізмом влади, що фактично стало лайкою.

Але якщо відкинути наш травматичний досвід і повернутися до класичного розуміння еліти, то Мартинов дуже точно відповідає цьому поняттю.

Передусім справжня еліта – це про готовність іти проти течії тоді, коли ця популярна течія шкодить стратегічним інтересам власного народу, це про здатність працювати не на чужий інтерес, а створювати свій власний, наш формат. І саме це Мартинов свого часу продемонстрував, коли як співзасновник видавництва "Наш формат" зробив ставку не на швидкоплинні й часто добре профінансовані чужі наративи, а на розвиток української культури та українського сенсу.

Друга річ, яка принципово відрізняє його від більшості людей, що заходили в політику чи владу з бізнесу – це поведінка після приходу на урядову роботу. Мартинов реально продав свою частку в бізнесі. Не переписав формально, а справді вийшов із бізнесу, щоб це не суперечило державній службі.

На таке готові одиниці. Це не просто юридичний жест – це демонстрація відповідальності й поваги до правил. А готовність жити за законом і добровільно обмежувати себе заради спільного інтересу – це теж одна з базових ознак справжньої еліти.

Як і вміння бачити можливість і використовувати момент для розвитку своїх можливостей.

Коли почалось велике вторгнення Антон уже заснував нове видавництво "Лабораторія", яке мало стати тихим ламповим бізнесом, видавати кілька книг на рік, але особливих.

"Коли ринок очистився від російської продукції і впливу, стало зрозуміло, що або ми зараз зробимо ривок і займемо цей простір, збудуємо свою мережу впливу, або потім росіяни в якійсь формі через підставні фірми чи ще якось, але точно повернуться. Мені, може, і не хотілося, але це така річ, яку треба було зробити", – розповідав якось Антон, пояснюючи, чому його "лампове" видавництво стало випускати десятки і сотні найменувань продукції.

І, мабуть, головне – справжня еліта проявляється в момент великих викликів. Коли країна опиняється перед загрозою, справжня еліта не сідає у свої Maybach і не тікає до Монако, відвернувшись від власного народу. Вона стає поруч із ним – обличчям до ворога.

Те, як без вагань Мартинов відклав убік свій бізнес, відмовився від комфортного життя й пішов служити на захист України, остаточно підтверджує: визначення "представник еліти" у його випадку – не комплімент і не пафос. Це просто точне формулювання.

Роман Романюк, політичний оглядач "Українська правда"

Іван Матвейченко – блискучий приклад нового покоління українських лідерів, який зумів здійснити вражаючий за масштабами перехід від успішної міжнародної кар'єри до безпосереднього захисту Батьківщини та створення революційних оборонних технологій. 

Отримавши престижну американську освіту в College of William & Mary та збудувавши солідний професійний фундамент у фінансовому департаменті світового гіганта IBM, він не зупинився на досягнутому. Виняткове стратегічне мислення та управлінський талант дозволили йому вчасно залишити затишний корпоративний сектор, щоб успішно реалізувати себе як самостійного, далекоглядного підприємця, здатного мислити глобально.

Коли перед країною постав найважчий виклик у 2022 році, Іван проявив найвищу громадянську зрілість та безкомпромісну мужність, без вагань змінивши успішний бізнес на військовий однострій. 

Продемонструвавши залізну волю та відвагу в лавах легендарної 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", він пройшов крізь пекло найжорстокіших боїв за Бахмут і Соледар.

Навіть після важкого поранення та демобілізації його відданість справі не згасла – він миттєво переформатував свої зусилля в потужний волонтерський рух, довівши, що істинний патріот залишається ефективним воїном на будь-якому фронті.

Справжнім тріумфом його підприємницького та інженерного генія стало заснування в 2024 році британсько-української компанії Trypillian у партнерстві з Бруксом Ньюмарком. 

Іван надзвичайно тонко відчув виклики сучасної війни, зробивши ставку на розробку систем штучного інтелекту, автономного зв'язку та комплексів глибокого ураження (Deep Strike). Завдяки його бездоганній репутації та вмінню розмовляти з глобальним світом однією мовою, компанія здійснила неймовірний прорив, залучивши в 2025 році рекордні 5 мільйонів доларів інвестицій у межах pre-seed раунду. Це стало однією з найуспішніших публічних угод в історії вітчизняного Defense Tech.

Сьогодні Іван Матвейченко заслужено вважається одним із найперспективніших і найефективніших архітекторів української технологічної перемоги. Він зміг унікальним чином поєднати фінансову експертизу західного зразка з безцінним бойовим досвідом, створюючи зброю, яка рятує життя на "нулі" вже зараз. 

Сергій Гончаров, виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI)

Свою кар'єру Матіяш побудував у сфері фінансів та управління, а до команди Activitis приєднався в 2019 році. Під його керівництвом компанія трансформувалася з фінансової установи у фінтех-екосистему, яка розвиває цифрові сервіси для підприємців, аграрного сектору та торгового фінансування.

Як керівник Павло Матіяш робить ставку на інновації та фінансову інклюзію. Під його керівництвом компанія запустила сервіси eDilo та WEAGRO – одні з перших в Україні рішень формату Buy Now, Pay Later (BNPL) для бізнесу. Ці інструменти дозволяють підприємствам купувати товари та послуги з відтермінуванням платежу, отримуючи доступ до оборотного капіталу без складних банківських процедур та надмірної бюрократії.

Окрему увагу Матіяш приділяє підтримці малого та середнього бізнесу, який вважає ключовим драйвером економічного розвитку країни. Та його професійна діяльність виходить за межі управління окремою компанією. Він активно бере участь у розвитку українського фінтех-ринку, виступає експертом з питань факторингу, фінансової інклюзії та цифрових фінансових сервісів.

Павло є прикладом менеджера, який поєднує стратегічне бачення, технологічний підхід та орієнтацію на потреби клієнта. Його кар'єра демонструє, що сучасний фінансовий сектор може бути не лише джерелом капіталу, а й інструментом розвитку підприємництва, економічного відновлення та впровадження нових цифрових моделей ведення бізнесу в Україні.

Команда Activitis

Денис Мельник і Станіслав Луговський – ключові фігури на українському ринку приватної лабораторної діагностики. Разом із третім партнером Сергієм Дядюшком вони змогли побудувати мережу "Ескулаб", перетворивши її на одного з найбільших гравців медичного ринку України.

Попри серйозну внутрішню кризу та гучний корпоративний конфлікт, партнери продовжують утримувати свої позиції в галузі та масштабувати нові бізнес-проєкти.

Останні роки "Ескулаб" лихоманить. Мельник разом з Луговським посварились із Сергієм Дядюшком. Компанія кілька разів могла зазнати краху. Але бізнес вдалося врятувати.

"Ескулаб" став активним учасником Національної програми "Скринінг здоров'я 40+" і вже встиг отримати замовлення на проведення медичних досліджень на суму майже 34 мільйони гривень.

Володимир Фомічов, журналіст "Українська правда"

Роль технологій у бізнесі часто стає помітною лише тоді, коли щось перестає працювати: зупиняється логістика, не сходяться фінанси, губляться дані або компанія втрачає контроль над власними процесами. Насправді ж саме такі системи тримають великі організації в робочому стані. Під час війни це стало ще очевидніше.

Ганна Мікулицька добре розуміє цю логіку. В її професійному досвіді поєдналися фінанси, право, понад 20 років роботи в Citibank, консалтинг і управління українським підрозділом глобальної технологічної компанії.

З липня 2022 року вона очолює SAP Ukraine – український підрозділ одного з глобальних лідерів у сфері програмного забезпечення для управління бізнес-процесами та корпоративними даними. Це був особливо складний момент для такого лідерства. Керувати технологічним бізнесом в Україні під час великої війни означає більше, ніж відповідати за продажі, стратегію чи операційну ефективність. Це також про здатність зберігати довіру клієнтів, підтримувати команду, пояснювати глобальній організації український контекст.

Мікулицька не мислить технології окремо від людей, інституцій і країни, в якій вони працюють. Тому діяльність SAP в Україні під її керівництвом – це не лише про корпоративні рішення для фінансів, логістики чи управління даними, а й про ширшу відповідальність: підтримку гуманітарних, освітніх і соціальних ініціатив, розвиток STEM-освіти та проєкти, важливі для українського суспільства.

Пилипів Ігор, журналіст "Економічна правда"

У світі складно знайти більш ефективний інструмент боротьби з корупцією, аніж прозорість. Публічні декларації державних службовців, відкриті та прозорі тендери, публічна звітність компаній та інформація про їхніх справжніх власників – сьогодні це не просто норма, а необхідність. І всі ці дані зводить воєдино система YouControl.

Сергій Мільман – затятий прихильник ідеї відкритих даних, яку системно втілює в життя вже понад десятиліття. Усе починалося зі сканування друкованих довідників на сотні напівпрозорих сторінок, на яких періодично публікували реєстраційні зміни компаній, описані 8-им шрифтом.

Вже сьогодні YouControl об'єднує десятки реєстрів, історичну інформацію, фінансові звітності та дозволяє будувати системи взаємозв'язків між компаніями та людьми, що робить цей сервіс фактично незамінним для журналістів-розслідувачів. І Мільман це розуміє. Проте замість того, щоб монетизувати таку потребу, він пішов іншим шляхом.

YouControl вибудував симбіотичні відносини з медіасередовищем: система дозволяє журналістам проводити якісні розслідування, натомість результати цих розслідувань стають частиною набору даних, які можна знайти про компанію в YouControl.

Така взаємодія має свою ціну, адже левова частина клієнтів компанії користуються її послугами безкоштовно. Проте така ціна більш ніж виправдана, адже дозволила створити не просто сервіс доступу до державних реєстрів, а цілу екосистему відкритих даних, яка продовжує працювати на благо держави.

Зрештою було б неможливо скласти рейтинг "УП100: Бізнес" без YouControl, за що редакція "Економічної правди" висловлює окрему подяку Сергію Мільману.

Ярослав Вінокуров, заступник головного редактора "Економічна правда"

З Володимиром Многолєтнім ми познайомилися на старті роботи Міністерства цифрової трансформації. Тоді ми працювали над ідеєю Дія.City – правового та податкового простору для розвитку технологічного бізнесу в Україні. Володимир був одним із тих підприємців, які не лише підтримували цю ідею, а й проактивно долучалися експертизою: баченням, аргументами та розумінням того, як насправді працюють і що потрібно технологічним компаніям.

Відтоді ми підтримуємо зв'язок, і я з великим захопленням стежу за тим, як він разом із партнерами розвиває Genesis.

Володимир – один із найбільш системних і візійних людей, яких я зустрічала в українському технологічному секторі. У ньому дуже помітний досвід інвестиційного банкінгу: здатність бачити не окремий продукт, а всю архітектуру – бізнес-модель, ринок, таланти, капітал, юрисдикцію і довгострокову стратегію. Він мислить категоріями екосистеми.

Саме так розвивається Genesis. Це не окрема компанія в класичному розумінні, а цілісна технологічна екосистема. Кожен новий напрям, кожна компанія, кожна освітня ініціатива чи соціальна інвестиція доповнює попередні й посилює загальну картину. Вони працюють не лише на масштабування власного бізнесу, а й на розвиток українського технологічного сектору та спроможності країни загалом.

Візія, яку реалізують Володимир, Василь і вся команда Genesis, дуже перегукується з тим, як ми бачимо майбутнє українського інноваційного сектору. Україна має бути місцем, де виростають продуктові технологічні компанії, здатні конкурувати глобально й бути серед найкращих у світі. І водночас зберігати міцний зв'язок з Україною – не просто як із країною походження, а як із юрисдикцією.

Наталя Денікеєва, заступниця міністра цифрової трансформації

З Іваном Анатолійовичем ми познайомилися ще в 2000 році. Тоді він вже займався бізнесом – налагодив виробництво та фасовку бакалеї. Я працював в іншій компанії, яка продавала ці позиції великим гуртом.

Він і зараз виглядає дуже молодо, а тоді мені здалося що переді мною майже підліток. І от коли цей юнак раптом каже: "Я візьму вагон", я грішним ділом подумав, що він трохи не в собі. Угоду він закрив за декілька годин, повністю на довірі. Тоді я зрозумів: з цим хлопцем можна мати справу.

Коли в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, ми волонтерили. Коли ресурс почав вичерпуватися, стали звертатися по допомогу до інших компаній та знайомих. І нам почали ставити логічне запитання: "А ви взагалі хто?". Маючи управлінський досвід, я зрозумів, що потрібна офіційна організація, і ухвалив рішення відкрити благодійний фонд.

Буквально одразу після реєстрації мене набирає Анатолійович. Так народилася спільна благодійна діяльність – благодійний фонд "Україна на крилах надії". 

Найяскравіший і водночас найвідповідальніший момент для мене – це коли завдяки Івану ми закупили перші важкі дрони "Вампіри" на мільйони гривень. Ці "Вампіри" зараз роблять усе: заміняють артилерію, тримають логістику, доставляють харчі, ліки та обладнання на найважчі позиції, куди людині не дійти.

Якщо описувати Анатолійовича коротко, то перші слова, які спадають на думку, це наполегливість та впевненість. Але головне для мене – те, що він зумів зберегти в собі людяність.

Ніде правди діти: великі гроші, влада та слава часто псують людей. А от Іван Анатолійович, попри масштаби бізнесу, обсяги та капітали, залишився Людиною. Це його надзвичайно важлива риса.

Щодо його управлінської суперсили – це унікальне поєднання мотивації та маніпуляції (в найкращому, правильному сенсі цього слова). Без цього справжній лідер і великий керівник просто не відбудеться. 

Він має рідкісний дар добирати "ключик" до кожної людини. Він уміє так запалити й замотивувати співробітника чи партнера, що той готовий гори звернути. А якщо бачить, що у когось опускаються руки або щось не виходить, може десь тонко підколоти, десь застосувати м'який психологічний тиск, щоб людина зібралася й видала результат. 

Це вищий пілотаж управління.

Андрій Руденко, бізнесмен, меценат, волонтер, співзасновник благодійного фонду "Україна на крилах надії"

Юлія Орлова – справжня лідерка, для якої немає нічого неможливого. Ми конкуренти і колеги одночасно. Навіть видавництва розташовані в одному місті, в прифронтовому Харкові.

По собі знаю, як складно позитивно мислити та надихати команду навіть тоді, коли емоційно знесилений. Але книжки неможливо робити без позитивної енергетики. Юля, як справжній лідер, це розуміє. 

У видавничому бізнесі дуже важливо бути системним: щоб отримати результат, треба постійно бити в одну точку. Тобто тримаєш фокус – отримуєш результат.

Енергія і системність – саме так я охарактеризував би переваги Юлії.

Віктор Круглов, генеральний директор видавництва "Ранок"

Євген Осипов належить до покоління українських менеджерів, які не лише створювали сучасний аграрний бізнес країни, а й довели його конкурентоспроможність на світовому рівні. За роки нашого знайомства я завжди бачив у ньому поєднання стратегічного мислення, професійної дисципліни та вміння брати на себе відповідальність за складні рішення.

Особливо ціную в Євгені його людські якості. Попри значні досягнення та високі посади, він залишається відкритою, порядною та конструктивною людиною, яка вміє слухати співрозмовника і поважає різні точки зору. У нашому бізнес-середовищі такі риси не менш важливі, ніж професійні компетенції.

У найскладніші для України роки Євген продемонстрував стійкість і лідерство. Він належить до тих керівників, які не шукають виправдань обставинами, а знаходять рішення. Саме тому його авторитет ґрунтується не на посаді, а на результатах роботи та довірі людей, з якими він працює.

Окремо хочу відзначити нашу спільну роботу в Президії Українського клубу аграрного бізнесу. Мені приємно, що Євген є частиною команди, яка сьогодні працює над європейським майбутнім українського аграрного сектору та розвитком аграрного експорту. Його досвід, виваженість і стратегічне бачення допомагають знаходити рішення не лише для окремих компаній, а й для всієї галузі в умовах надзвичайно складних викликів.

Вважаю, що визнання Євгена Осипова серед найкращих представників українського бізнесу є цілком заслуженим. Це відзнака людини, яка багато років робить вагомий внесок у розвиток українського аграрного сектору та економіки країни загалом.

Алекс Ліссітса, генеральний директор IMC Group

Вперше побачив Миколу в 2015 році, на одній із зустрічей, коли народжувалось Prozorro. Я тоді керував реформою публічних закупівель в уряді, а він був серед бізнесменів, які повірили в можливість справжніх змін у країні і були готові інвестувати ресурси, час і власну репутацію, щоб стати майданчиками, через які Prozorro працює.

Я спізнився, приїхав з пакетом з МакДональдзу, мені вже не знайшлось стільця в переповненій кімнаті. Я сидів на шкільній парті і з шоком слухав запеклі суперечки власників великих українських ІТ-компаній стосовно технічної архітектури, бізнес-процесів і необхідних змін законодавства. Група компаній EVO вже тоді об'єднувала цілу низку провідних ІТ-продуктів, флагманським з яких був один із найбільших вітчизняних маркетплейсів – prom.ua. Тому створення zakupki.prom.ua було великим кроком для Prozorro, який додавав в екосистему десятки тисяч бізнесів, що торгували через prom.

Створення zakupki.prom.ua, який і наразі лишається одним з найбільших майданчиків і в закупівлях, і в продажах та оренді державного майна – це один із прикладів підприємницьких рішень Миколи, який завжди був готовий швидко ухвалювати рішення, створювати нові компанії, експериментувати, відмовлятись від того, що працює гірше, аніж йому хотілось, і знову створювати нове.

Після успішної кар'єри програміста, в 2008-му, Микола став інтернет-підприємцем та інвестором, дотичним у різних ролях до десятків проєктів у різних країнах. "Продай через Пром", "Знайди помічника на Кабанчіку!", "Підпишемо через Вчасно?". Всі ці вирази знайомі мільйонам українців. Для когось ці та інші бренди EVO стали підробітком, а для когось – основою бізнесу й роботи.

З Миколою завжди приємно працювати. З одного боку, спокійний, системний, він інколи міг здаватись навіть флегматичним. Не типовим "інтернет-підприємцем", який ще до 10-ої ранку має настрочити 20 постів у LinkedIn про "успєшний успєх". З іншого, його історія – це історія людини та бізнесмена, який міг би досягати успіху в Сан-Франциско чи Лондоні.

Великим інвестором EVO був легендарний південно-африканський техно-гігант Naspers, а в 2018-му EVO приєдналось до ROZETKA, ставши яскравим прикладом формування "національного чемпіона".

Микола продовжив керувати напрямком маркетплейсів у об'єднаній компанії, успішно провівши бізнес через всі виклики повномасштабного вторгнення – падіння до тисячі виконаних замовлень у перші дні великої війни, необхідність радикального 30%-го скорочення персоналу в березні, відновлення попиту і зростання в півтора раза наприкінці року, блекаути та переорієнтація на військові товари.

Напевно, оце точно не досвід менеджера в Сан-Франциско, але для мене це яскраво характеризує Миколу як людину, що вміє досягати успіху, незважаючи ні на що, а не просто тому, що пощастило і весь ринок зростав.

У 2023-му Микола покинув позицію CEO EVO і знову вирушив у вільне плавання, тепер вже на чолі VCHASNO Group, куди ввійшли не тільки продукти навколо електронного цифрового підпису, податкової звітності та документообігу, але і zakupivli.pro, переіменований майданчик публічних закупівель і продажів, з якого почалось наше знайомство.

Напевно, після челленджу боротьби з Тендерною Палатою і корупціонерами в державних тендерах, робити українську податкову систему зручною і клієнтоорієнтованою вже не видається такою страшною задачею. Врешті, це і є справжній драйв підприємця, який бачить можливості там, де інші бачать проблеми, вважає, що немає гарних і поганих рішень, а є ухвалені й не ухвалені, і бачить своє майбутнє в українських технологіях, а не в закордонних маєтках.

Тепер я щасливий бути користувачем сервісів, які розвиває Микола, і з нетерпінням чекаю, що він і його команда продемонструють нам далі!

Максим Нефьодов, співзасновник ГО "Технології Прогресу", перший заступник міністра економіки 2015–2019

"Укрзалізниця" сьогодні – це парадокс, який складно пояснити раціонально. Останні роки компанія живе в режимі постійного антикризового управління: евакуаційні рейси, удари по інфраструктурі, нічні відновлення після атак – і водночас рух країни без зупинки. Те, що система витримала ці навантаження і при цьому змінила ставлення до себе всередині країни – багато в чому результат конкретних управлінських рішень.

Про Олександра Перцовського часто кажуть: це людина, яка майже не спить. У системі, що працює 24/7 під час війни, робочий день керівника просто перестає існувати. Якщо стається серйозний збій чи удар по інфраструктурі, він включається в роботу миттєво – незалежно від часу доби.

Але, мабуть, найбільше в ньому підкуповує не це. А відсутність будь-якого пафосу чи дистанції. Перцовського постійно можна побачити не в кабінетах, а безпосередньо на Центральному вокзалі – серед команди, процесів, щоденної операційної роботи. Він уважний до деталей, швидкий у рішеннях і при цьому дуже делікатний у спілкуванні з людьми. Для керівника такої великої державної системи це рідкісна риса.

За останні роки "Укрзалізниця" змогла втримати стабільність руху в найскладніші періоди війни.

Але не менш важливо, що поступово змінилася і внутрішня культура компанії. "Укрзалізниця" стала значно більш відкритою до потреб пасажирів і самих залізничників. І саме це, напевно, є головною різницею між просто ефективним адмініструванням і справжнім лідерством.

Фелікс Зінченко, керівник департаменту ДТЕК з комунікацій та взаємодії з неурядовими організаціями

Марк Петкевич є одним із найвідоміших управлінців українського ритейлу, який два десятиліття працює у сфері торгівлі та розвитку роздрібних мереж. Під його керівництвом Novus активно розвиває омніканальні продажі, інвестує в логістичну інфраструктуру та впроваджує сучасні сервіси для покупців.

Як менеджера Петкевича вирізняє орієнтація на довгостроковий розвиток та системний підхід до управління. Він послідовно наголошує на важливості ефективної корпоративної культури, розвитку команд і підготовки управлінських кадрів усередині компанії. У своїй роботі приділяє значну увагу якості клієнтського сервісу, вважаючи довіру споживача головним активом будь-якої роздрібної мережі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Петкевич став одним із керівників, які забезпечували безперервність роботи критично важливої для населення інфраструктури. Попри складні умови, перебої в логістиці та безпекові ризики, Novus продовжував роботу, підтримував постачання товарів і реалізовував гуманітарні ініціативи.

Діяльність Марка Петкевича демонструє, що успішне управління великою торговельною мережею вимагає не лише глибокого розуміння економіки та споживчого ринку, а й здатності ухвалювати стратегічні рішення в умовах постійних змін.

Редакція "Економічна правда"

Володимир Петренко – дуже цікава та самобутня фігура українського паливного ринку і бізнесу загалом.

Розпочавши юнаком свій трудовий шлях наприкінці 90-х з продажів деревини, і до сьогодні, коли Петренко стабільно перебуває в трійці найбільших імпортерів нафтопродуктів, він живе і працює в Коростені, районному центрі Житомирської області. Саме там, на потужній залізничній станції, де накопичувались цистерни з пальним, розпочався його "нафтовий" шлях. Кажуть, він з біноклем рахував вагони конкурентів.

Він один. І це його головна проблема і перевага одночасно. Немає наглядових рад, правління, зборів акціонерів. Проте все працює дуже швидко. Останнім часом все більше залучається у справи компанії син Дмитро.

Амбіцій коростенському хлопцю не позичати: він завжди хоче бути першим. Найбільший автозаправний комплекс має бути тільки в нього. Складається враження, що він вже змагається сам із собою, бо кожен новий його АЗК більший за попередній. Не здивуюсь, якщо колись там сідатимуть літаки.

А нещодавно виявилось, що він хоче мати і найбільшу мережу. І от вже Петренко, який ніколи не розумів тих маленьких заправочок, щомісяця десятками перефарбовує старі іржаві наливайки колись всесильного Ігоря Коломойського.

Важко сказати, навіщо йому все те, але тут вже явно не про гроші. Вони його якось самі знаходять. Йому цього замало, він хоче нам всім щось довести. Що він найуспішніший, найкращий і найбільший. Цікаво, а що буде потім?

Сергій Куюн, директор Консалтингової групи "А-95"

Андрій Пивоварський – людина, яка однаково добре розуміє і державу, і бізнес. Для України це рідкісна комбінація, адже ці два середовища традиційно існують у взаємній недовірі.

Коли Андрій прийшов на державну службу, було помітно, що він приніс туди багато підходів із бізнесу: прагматичність, орієнтацію на результат і розуміння того, що система має не просто існувати, а працювати.

Водночас у ньому завжди відчувався саме сильний бізнесовий менеджер. Це людина, яка вміє ухвалювати рішення, брати відповідальність, мислити стратегічно та працювати в команді. В його стилі роботи ніколи не було зверхності чи дистанції. Навпаки, завжди відчувалася повага до людей, із якими він працює.

На мою думку, одна з його сильних сторін – це здатність залишатися раціональним навіть у складні періоди. Без зайвої драматизації чи показової емоційності. У цьому відчувається внутрішня стійкість і вміння не втрачати здатність рухатися вперед. Це було помітно і в бізнесі, і на державній службі.

Пивоварський – один із небагатьох, хто приходив у державне управління не за статусом чи політичним капіталом, а з бажанням зробити систему ефективнішою. 

У нього ніколи не було образу людини, яка працює на популярність. Швидше навпаки: його завжди більше цікавило, чи працюватиме система через кілька років, ніж те, який вигляд матиме рішення сьогодні. Це доволі рідкісний тип мислення для середовища, де швидкий ефект часто цінується вище за довгу та непомітну роботу.

Людей із таким підходом в Україні досі менше, ніж потрібно. А от бізнесу із ним пощастило.

Томаш Фіала, засновник Dragon Capital

Представник другого покоління сімейного бізнесу, який знає компанію не по звітах, а зсередини. Свій шлях після інституту Сергій починав з низових посад і пройшов майже всі етапи роботи. 

Одружений. Батько трьох дітей. Разом із дружиною розвиває "Ковальську" як велику сімейну справу.

Поєднує професійність і глибоке розуміння всіх процесів з людяністю, приязністю та харизмою "свого хлопця". Складається враження, що будь-які задачі даються йому легко, хоча за цією легкістю – роки досвіду, увага до деталей та глибоке занурення в операційну роботу.

Саме після того, як він очолив бізнес, "Ковальська" помітно змінилася. Нерухомість стала архітектурно естетичною, асортиментний портфель поповнився новими продуктами. Завдяки підходу Сергія та Ольги "Ковальська" – це не просто квадратні метри чи тонни бетону, а рішення для життя, комфорту і краси.

колектив "Ковальська"

З Петром вперше познайомився багато років тому, але очолювана ним компанія "Модерн-Експо" вже тоді впевнено формувала репутацію одного з найсильніших українських виробників та експортерів. З перших розмов стало зрозуміло: переді мною не просто підприємець, а системний будівничий індустріального бізнесу, який мислить категоріями десятиліть, виробничих екосистем і глобальної конкуренції.

У спільній роботі в Федерації пан Петро завжди був серед тих членів Президії, які не просто підтримують позицію бізнес-спільноти, а формують її зміст. Як голова Експортного комітету він послідовно просуває ідею, що український виробник може і має конкурувати на рівних у Європі та світі.

Його позиція завжди була практичною: замість декларацій – конкретні механізми підтримки експорту, замість загальних тез – пропозиції щодо розвитку інфраструктури, логістики та сучасної промислової політики.

У межах нашої співпраці я неодноразово бачив, як Петро приймає рішення – спокійно, стратегічно, без зайвих емоцій, але з чітким усвідомленням відповідальності перед людьми, які працюють у компанії, і перед державою, яка потребує сильного виробничого сектору.

Історія "Модерн-Експо" – це кейс, який ми часто наводимо як приклад успішної трансформації української промисловості. Компанія, що виросла з невеликого виробництва у Луцьку, сьогодні стала одним із лідерів європейського ринку торговельного обладнання. Її рішення для ритейлу та логістики працюють у десятках країн світу, а сама вона входить до числа найбільших роботодавців і платників податків Волині.

Петро Пилипюк належить до тих українських промисловців, які не просто створили успішну компанію. Він довів, що українське виробництво може бути інноваційним, українська інженерія – затребуваною, а український бізнес – впливовим гравцем на глобальному ринку.

І саме такі люди й такі історії формують фундамент економічної стійкості України сьогодні та її конкурентоспроможності завтра.

Руслан Іллічов, генеральний директор Федерації роботодавців України

Сергій Позняк – це людина, в якій дивовижним чином поєднуються непохитна стійкість воїна, виваженість бізнесмена та дух справжнього морського вовка. 

Знайомство з ним відбулося ще в 2017 році, коли Сергій щойно повернувся з АТО. Вже тоді стало зрозуміло, що це непересічна особистість, адже доки він боронив країну, його компанія продовжувала стабільно працювати та розвиватися.

Його визначальна риса – це кристально чиста, абсолютна відсутність страху. Сергій – людина драйву, досвідчений шкіпер, який сміливо кидає виклик стихіям. За його плечима перетин Атлантики на парусному катамарані та неймовірно екстремальний похід до крижаних берегів Антарктиди на парусній яхті. 

Він пройшов крізь найлютіші океанські шторми, де вкотре довів своє вміння брати на себе тотальну відповідальність не лише за власне життя, а й за судно та всю свою команду. Саме цей командний дух і готовність до виправданого ризику роблять його лідером, на якого можна покластися.

Кадри його бойових операцій з передової, які він показував мені, вражають до глибини душі, адже в 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він знову без вагань вирушив на фронт. Щоб зберегти справу його життя – компанію "Фінстрім", яка спеціалізується на фінансуванні малого та середнього бізнесу, – партнери згуртувалися та створили потужну наглядову раду.

Завдяки цій синергії компанія не просто вистояла, а й набула унікального сенсу: сьогодні половину її кредитного портфеля складають саме ветеранські бізнеси. В Україні наразі немає жодної іншої фінансової установи, яка б підтримувала підприємців-ветеранів у таких вражаючих масштабах.

Сергій Позняк вийшов за межі класичного підприємництва, ставши потужним громадським діячем. Майже 70% його життя і часу тепер присвячено ветеранській тематиці, підтримці побратимів і складним питанням адаптації українського суспільства до нових реалій.

Юрій Пивоваров, голова організаційного комітету "Київського міжнародного економічного форуму"

За освітою менеджерка, Олена Полікарчик розпочала кар'єру в сфері дистрибуції стоматологічного обладнання та технологій, а згодом стала співвласницею і директоркою компанії InSpe. В 2019 році заснувала White Dental Group, яка за кілька років перетворилася на одного з провідних постачальників високотехнологічних рішень для стоматологів в Україні.

Як підприємиця вона зробила ставку не лише на продаж обладнання, а на створення комплексної екосистеми для розвитку стоматологічної галузі. Як менеджерку Олену характеризує орієнтація на розвиток професійної спільноти та довгострокове бачення ринку. Вона послідовно просуває ідею того, що сучасна стоматологія має базуватися не лише на якісних технологіях, а й на постійному навчанні лікарів, розвитку клінічної культури та впровадженні міжнародних стандартів лікування.

Окреме місце в діяльності Полікарчик займає соціальне підприємництво. Після початку повномасштабної війни вона заснувала благодійний фонд Dental Help UA, який об'єднав сотні стоматологічних клінік і фахівців, щоб безкоштовно лікувати українських військових.

У професійному середовищі Полікарчик сприймають як представницю нового покоління українських бізнес-лідерів, для яких комерційний успіх нерозривно пов'язаний із розвитком галузі та суспільною відповідальністю.

Редакція "Економічна правда"

В Юрію Риженкові одночасно вживаються дві особи. І обидві не характерні для галузі, в якій він керує найбільшим гравцем.

Перша – менеджер західного зразка. Півтора десятка років тому складно було навіть припустити, що компанію, під чиїм крилом зібрані основні металургійні заводи України, очолить людина, яка не починала свою кар'єру в радянські часи біля Мартенівської печі.

В цьому, мабуть, і криється головна причина рішення власника довірити Риженкову керувати одним із двох найбільших своїх бізнесів. В 36 років. Талановитий і перспективний фінансист з управлінською освітою у Великій Британії мислить не радянськими "п'ятирічками", а орієнтується на результат, з дотриманням принципу прозорості.

Все як у західному бізнесі, на який "Метінвест" орієнтується, в якого залучає фінансування і куди, судячи з усього, рухається.

Друга "половинка" Риженкова – людяність. Це те, що не часто почуєш про інших менеджерів групи, до якої входить "Метінвест".

В чому вона проявляється? Можна відповісти словами підопічних Риженкова, які описують його не як людину, яка просто віддає накази, а того, хто вислуховує альтернативні думки і лише тоді ухвалює рішення. Хоча, можливо, це той самий прояв західної управлінської школи.

Але найкраще цю рису його характеру підкреслюють речі, про які широкий загал не знає або просто не помічає. Наприклад, допомога окремим військовим підрозділам та ЗСУ в цілому, яку "Метінвест" не афішує. Або те, що сам Риженков після 2022 року перейшов на українську, яку, здається, вивчив досконало.

Микола Максимчук, редактор "Економічна правда"

"Олег – дуже рідкісне поєднання бачення, вміння будувати та продавати", – так описали мені Олега Рогинського кілька фаундерів, які знають його особисто. Перші дві якості, а точніше їхню відсутність, часто закидають українським засновникам. Мовляв, сильні інженери, але не вміють продавати продукт, залучати людей до свого бачення та будувати глобальні компанії.

Кар'єра Олега – хороший контраргумент. Від NLP-стартапу Semantria до People.ai, який у 2021 році став єдинорогом. А потім – новий виклик: U-FORCE, defense-tech компанія, що об'єднує виробників безпілотників.

Для мене Олег – одна з найсильніших рольових моделей серед українських технологічних підприємців. Приклад того, що українці можуть не лише створювати успішні світові технологічні компанії, а й робити це знову і знову.

Дмитро Кошельник, Chief Portfolio Officer Mission Possible

Я познайомився зі Станіславом Ронісом у 2017 році. Мені пощастило бути безпосереднім учасником розвитку Comfy від регіональної мережі до безумовного лідера на ринку України.

Сам Станіслав говорив, що Comfy – головний проєкт його життя. Але здається, найближчими роками його проєкти за кордоном можуть перерости "старшу" бізнес-дитину.

За більше ніж 10 років я переконався, що його ключова сила полягає не лише в підприємницькому таланті, а насамперед у здатності бачити значно далі за горизонт більшості людей. Станіслав належить до категорії власників, які мислять не наступним кварталом, а десятиліттями. Він завжди будував бізнес як довгострокову систему, здатну розвиватися незалежно від обставин та окремих людей.

Його стратегічне візіонерське мислення поєднується з рідкісною дисципліною в реалізації. За зовнішньою легкістю рішень завжди стоять глибокий аналіз, системний підхід і готовність інвестувати час у пошук найкращого рішення. Він ніколи не поспішає масштабувати те, що ще не довело свою ефективність, але коли бачить працюючу модель – діє швидко та рішуче.

Він створює середовище, в якому сильні професіонали можуть розкриватися, брати на себе відповідальність і зростати разом із бізнесом. Саме завдяки цьому в COMFY сформувалася команда, яка багато років демонструвала стабільно високі результати.

Для мене особливо цінною є його готовність постійно навчатися. Незважаючи на досягнутий успіх, він залишається людиною, яка ставить запитання, шукає нові підходи та здатна переглядати власні переконання, якщо бачить кращий шлях.

Станіслав є одним із небагатьох українських бізнесменів, кому вдалося не лише побудувати лідерський бізнес в Україні, а й успішно створити значні проєкти на європейському ринку, водночас вибудовуючи сучасну систему корпоративного управління та довгострокового розвитку капіталу.

Я щиро вважаю його одним із найсильніших підприємців свого покоління та людиною, яка залишає після себе не просто успішні компанії, а інституції, здатні працювати й розвиватися десятиліттями.

Ігор Хижняк, CEO Comfy

Міша Рудомінський – молодий і дуже талановитий технар, який з початку повномасштабного вторгнення замахнувся розвивати основу будь-якої воєнної операції – зв'язок.

Він заснував Himera – одну з небагатьох українських компаній, яка взялася за створення вітчизняних засобів військового захищеного зв'язку. Використовуючи цивільні комплектуючі та власні технології, команда змогла залучити інвестиції та з нуля створити пристрій, який швидко зацікавив не лише українських військових, а й іноземні компанії та навіть Дослідницьку лабораторію ВПС США.

Продукція компанії налічує кілька систем, які дозволяють розгорнути мережу захищеного і стійкого до глушіння зв'язку. Компанія також інтегрується з іншими виробниками та постійно шукає нішу на сучасному полі бою, де умови змінюються чи не щомісяця.

Ілля Волинський, журналіст "Оборонки"

Поетка й талановита видавчиня. Вже цього поєднання було б достатньо для великого та складного портрета. Та особливістю стилю роботи Мар'яни Савки є те, що завжди можливо зробити щось більше.

Можна зробити фестиваль – і не один, а два. Так з'явилися "Земля поетів" і Betseller Fest. Можна спробувати музичну творчість – і мати успіх на сцені із "Тріо Мар'яничі", мюзиклом для дітей "Пиши листи до Миколая" та іншими яскравими проєктами.

Та навіть якби всього цього не було, важливо розуміти, що "Видавництво Старого Лева" є винятковим у своєму русі та розвитку. Це історія змін – від першої книжки (рецептів солодкого печива Дарії Цвек) до верхніх щаблів топвидавців.

У їхньому портфелі важливе місце посідають сучасні українські автор(к)и – і наразі це справді є проявом соціальної відповідальності – в часи, коли набагато легше було б акцентувати перекладні хіти популярних жанрів.

І не просто так в її житті є танго – крок назад, крок вперед, діалог у русі... і виняткова елегантність у кожній справі.

Ірина Славінська, журналістка, виконавча продюсерка радіо "Культура"

Є підприємці, які будують компанії. Є ті, хто разом із компанією формує середовище. Для мене Віталій Седлер саме з таких. Він належить до покоління людей, які не просто скористалися трендом зростання українського ІТ, а власноруч це зростання творили.

Intellias сьогодні – це міжнародний технологічний бізнес із тисячами фахівців, клієнтами в різних країнах і впізнаваною експертизою на глобальному ринку. Компанія, яка задає тон на українському і не тільки ринку, яку цінують клієнти, партнери та працівники.

Віталій вміє говорити про складні речі прямо. Війна, глобальна конкуренція, вплив штучного інтелекту на ІТ-ринок – це теми, які він не оминає і не спрощує. Як лідер, він не створює ілюзій, а чесно дивиться на реальність і шукає відповідь у діях та провадить прикладом.

Для мене також важливо, що він ніколи не відділяв розвиток власної компанії від розвитку середовища. Intellias багато років є активною частиною Lviv IT Cluster, підтримує освітні ініціативи, менторські програми, галузеві події та розвиток технічної освіти у Львові та Україні. Це системна робота, яка не завжди помітна зовні, але дуже цінна для технологічної галузі загалом.

Intellias підтримує Сили оборони України, ветеранів, родини військових, освітні та соціальні проєкти. Для Седлера це не окрема кампанія, а частина відповідальності бізнесу в країні, яка воює. Його цікавлять бізнес, місто, культура, освіта й люди, які формують середовище навколо. Intellias вдалося вирости у велику міжнародну компанію і водночас зберегти відчуття приналежності до свого домашнього поля.

Віталій будує сильну міжнародну компанію і зміцнює довіру до української технологічної індустрії загалом. Для мене велика честь бути з Віталієм частиною однієї спільноти, яка багато років працює над розвитком українського ІТ.

Святослав Кавецький, голова наглядової ради Lviv IT Cluster

Літературознавець, викладач, видавець. Усі іпостасі Ростислава Семківа пов'язані з літературою і книжками, а точніше – з бажанням зацікавити ними якомога більшу аудиторію. З 2004 року він очолює легендарне видавництво "Смолоскип", історію якого ще в 1960-ті роки у США розпочав великий подвижник української культури Осип Зінкевич.

Після смерті Зінкевича Ростиславу та його команді вдається продовжувати ті головні завдання, з яких починався "Смолоскип": зберігати спадщину українських репресованих митців та авторів-шістдесятників, а також підтримувати молоде покоління в українській літературі. 

Найновіше видання "Смолоскипа" – повне зібрання творів Василя Стуса – без сумніву стане однією з найголовніших книжкових подій цього року.

Водночас у ширших колах Ростислава сьогодні знають насамперед не як видавця, а як блискучого лектора і літературознавця – співавтора YouTube-каналу "Шалені авторки" та автора книжок-бестселерів "Як писали класики" та "Як читати класиків". Серед курсів Ростислава в Києво-Могилянській академії – "Сатира і гумор у європейських літературах" та "Література американського кіберпанку".

Цілком можливо, що з наукового інтересу до гумору й жанрів масової літератури народився особливий талант Ростислава – просто, цікаво і з почуттям гумору розповідати про будь-які періоди в історії літератури.

Війна Росії проти України спонукала українців більше цікавитися своєю культурою і людьми, які її творили й творять. І нам дуже пощастило, що на цей запит так фахово і з такою любов'ю до своєї справи й літератури відповідає Ростислав – своїми книжками, лекціями, відеоблогами і виступами на різних літературних майданчиках.

Тетяна Терен, журналістка, культурна менеджерка, голова культурної аґенції "Терени"

У спорті я багато років спостерігаю, наскільки важливо вчасно побачити потенціал людини, створити для неї середовище для розвитку й не зламати її індивідуальність. Шкільна освіта також має слідувати цим принципам, і саме таку нову освіту будує "Атмосферна школа", яку очолює Тетяна Серебрянська.

За кілька років їм вдалося побудувати одну з найбільших шкіл України – сучасну EdTech-компанію, яка навчає тисячі дітей не лише в Україні, а й далеко за її межами. Дуже важливим є талантоцентричний підхід, за яким вони працюють: тут не "підлаштовують дитину під систему", а допомагають зрозуміти її сильні сторони та знайти власний унікальний шлях.

У 2025 році ми розпочали співпрацю між Національним олімпійським комітетом України та "Атмосферною школою" й разом із Тетяною підписали меморандум про співпрацю. У нас спільне бачення: сучасна дитина не повинна обирати між розвитком, спортом і освітою. Сильна країна формується там, де талановиті люди мають можливість гармонійно поєднувати всі ці напрямки.

Тетяна представляє сучасне покоління українських підприємців – тих, хто будує не лише успішні компанії, а й інфраструктуру майбутнього. Переконаний, що саме такі люди сьогодні змінюють Україну на роки вперед.

Вадим Гутцайт, президент Національного олімпійського комітету України

Засновники українського бренду Bob Snail Євген Шугаєв та Михайло Сіверчук – приклад підприємців нового покоління, які змогли перетворити глибоку експертизу в FMCG та дистрибуції на міжнародну історію успіху українського продукту. Вийшовши з корпоративного сектору, де обидва багато років працювали у Danone Ukraine, вони не просто створили компанію – вони побудували бренд, який сьогодні впізнають далеко за межами України.

Ще до запуску власного бізнесу партнери системно вивчали світові тренди FMCG-категорій, аналізували поведінку споживачів та моделі розвитку міжнародних брендів. Саме це стратегічне бачення, помножене на глибоке розуміння дистрибуції та роботи з ритейлом, дозволило їм масштабувати Bob Snail від українського виробництва до глобальної присутності. Сьогодні продукція бренду представлена від Європи до Австралії та США, а в Польщі Bob Snail можна знайти фактично в усіх форматах торгівлі – від продуктових мереж до автозаправних комплексів.

Особливо цінним є те, що Bob Snail став одним із символів сучасного українського експорту – прикладом того, як продукт із високою доданою вартістю, виготовлений в Україні, може бути конкурентним у світі. Це не просто історія про снеки чи успішний бренд. Це історія про українське підприємництво, яке мислить глобально, інвестує у якість, будує сильну дистрибуцію та формує позитивний імідж України на міжнародних ринках.

Від імені Асоціації ритейлерів хочу відзначити, що такі компанії є надзвичайно важливими для розвитку української економіки. Bob Snail демонструє, що українські виробники здатні не лише конкурувати зі світовими брендами, а й задавати нові стандарти у своїй категорії. Саме такі бізнеси сьогодні формують нову репутацію України у світі – країни сильних брендів, інновацій та підприємців, які вміють масштабувати український продукт глобально.

Андрій Жук, голова Асоціації ритейлерів України

Микола Скавронський – один із тих управлінців, які справді впливають на розвиток медичного ринку в Україні. Він добре розуміє, як поєднати бізнес-результат із користю для пацієнта та системи охорони здоров'я загалом.

У його підході видно стратегічне мислення, уважність до деталей і здатність працювати в складному та динамічному середовищі. Особливо цінно, що він не обмежується лише операційними питаннями, а дивиться ширше – на доступність, якість і прозорість медичних послуг. Саме такі люди допомагають формувати сучасну інфраструктуру медичної допомоги в Україні.

Його експертиза в лабораторній сфері відчутна і в управлінських рішеннях, і в публічних коментарях щодо ринку. Він уміє говорити про складні речі просто, зрозуміло і по суті, що є великою перевагою для лідера галузі. Для мене це приклад професіонала, який поєднує сильний менеджмент, галузеву глибину та відповідальність перед суспільством.

Такі люди не просто працюють у системі, а реально її змінюють. Саме тому його поява в списку "УП100: Бізнес" виглядає цілком закономірною.

Євген Донець, генеральний директор HELSI

Написати Андрію в перший тиждень війни було одним із найкращих рішень у моєму житті. До того ми ніколи не працювали разом і не мали спільних проєктів. В один день я просто застрибнула в створений ним Help Ukraine Center, а вже за два місяці ми стали партнерами в реалізації його мрії – створити країну суперлюдей.

Тоді майже ніхто не вірив, що в країні, де триває повномасштабна війна, можна побудувати лікарню, яка не лише стане прикладом для України, а й за три роки отримає міжнародну акредитацію найвищого рівня. Андрій вірив. І цією вірою тримав усю нашу маленьку команду, яка росла щодня.

Сьогодні Superhumans – це вже три центри: Львів, Дніпро та Одеса. Понад 5000 пацієнтів, тисячі навчених фахівців по всій країні, нові стандарти реабілітації, протезування та повернення людей до життя. І все це почалося з ідеї, яку багато хто вважав неможливою.

Ми говоримо майже щодня, і я досі не до кінця розумію, як Андрію вдається поєднувати масштабні бізнес-проєкти, найбільшу благодійну справу його життя та родину, якій він присвячує значну частину свого часу.

Сьогодні ми обговорюємо стратегію розвитку на наступні п'ять років, а завтра можемо сперечатися про колір фасаду в Одесі. Він однаково швидко перемикається між стратегічними рішеннями та тактичними деталями. І в найскладніші моменти я завжди знаю: можна розраховувати і на підтримку, і на чесну пораду.

Мабуть, не існує місця, звідки Андрій не підключався б до дзвінків із партнерами чи донорами: потяги, літаки, парковки, лікарні, сімейні свята. І, здається, не існує питання, на яке він не спробував би знайти відповідь.

Мене часто запитують, у чому секрет успіху Superhumans. І я завжди відповідаю: це дуже точно зібраний Андрієм пазл із партнерств, сміливості, відчуття часу та справжньої відданості людям, які сьогодні воюють за Україну.

Ольга Руднєва, CEO Superhumans Center

Свій охоронний бізнес Дмитро Стрижов почав у 2003 році, заснувавши охоронну компанію SHERIFF. "Тоді ми не мали майже нічого", – пригадував Дмитро. На той момент у його компанії було 12 охоронців і кілька клієнтів, а перший офіс був розташований у шкільній радіорубці.

"Заходячи в офіс, доводилося стукати в двері, щоб не натрапити на зграю тарганів. Всі знайомі радили здатись. Але через 4–5 років ми обігнали багатьох своїх конкурентів", – згадує Стрижов. 

За 23 роки SHERIFF cтав лідером на ринку охоронних послуг України. Дмитро завдячує цьому мрії та дисципліні. 

"Ти повинен в душі відчувати, що готовий брати на себе відповідальність і вести за собою людей. Не просто милуватися собою, а ставати лідером заради чогось. Об'єднувати людей заради мети", – розповідає власник SHERIFF про те, як став одним із найуспішніших бізнесменів країни.

Володимир Фомічов, журналіст "Українська правда"

Найближче оточення голови ДТЕК називає його в кулуарному спілкуванні "Мегават". Офіційне пояснення цього "позивного" в тому, що ініціали Максима Вікторовича Тімченка повністю відповідають цій одиниці вимірювання потужності.

Та зупинитись на цьому тлумаченні – вважай, встати на півдорозі. Адже МВТ це не тільки про потужність, а й про холодну математику. Керівник найбільшої енергетичної групи країни буквально живе її проблемами та здобутками й не здатен на жодні компроміси на цьому шляху. Хай це питання стосується цинічної приватизації тих років чи необхідності "пожертвувати" будь-яким членом команди. Ти не приносиш результат ДТЕК? Вільний.

Мабуть, тільки з таким холодним розрахунком і можна побудувати те, що побудував Тімченко. Та навіть багаторічний шлях успішного холодного розрахунку потребує елементів людяності.

Очільник ДТЕК, досконало знаючи англійську, вже не перший рік системно вивчає з репетитором нашу, українську мову. Вона точно не потрібна йому для спілкування з власником групи, а надто на переговорах з кредиторами по реструктуризації боргів.

Але вона вочевидь допоможе групі стати ближче до тих простих людей в окопах, від яких залежить, чи буде Україна в принципі. А разом із нею і ДТЕК. Краще пізно, ніж ніколи. Краще так, ніж ніяк.

Дмитро Рясний, журналіст "Економічної правди"

Телеком завжди був "чоловічою" сферою. Можливо, саме тому мені так приємно бачити, як сьогодні в ній з'являється все більше сильних жінок – розумних, професійних, дуже зібраних і водночас людяних. Жінок, яким вистачає витримки там, де в багатьох уже закінчуються сили й нерви.

Під час війни зв'язок перестає бути просто послугою чи бізнесом. Це про можливість почути рідних після обстрілів або викликати допомогу. Про бізнеси, які продовжують працювати. Про координацію критичної інфраструктури. Про стабільність, яку люди часто навіть не помічають, поки вона є. Про країну, яка тримається разом навіть у найтемніші моменти. І саме в такі моменти особливо добре видно справжню ціну відповідальності тих, хто стоїть за цією системою.

Ольга Устинова – саме про таке відповідальне лідерство. Вона – приклад не лише професіоналізму та стратегічного мислення, а й великої внутрішньої сили. Її вирізняють гострий розум, поміркованість, уміння тримати фокус і ухвалювати рішення навіть за дуже складних обставин. Без пафосу, але з дуже чітким розумінням відповідальності за людей, за команду, за стабільність зв'язку для мільйонів українців. Вона завжди про конструктив, чесність і прямолінійність.

І, мабуть, одна з найважливіших речей для мене як для голови Телеком Регулятора – працювати з людьми, які здатні бачити повноту картини значно ширше, ніж бізнес-інтереси однієї компанії. Я ціную в Ользі розуміння того, що телеком під час війни – це не лише про бізнес-показники, а й про інтереси держави та потреби людей, стійкість країни, відповідальність перед суспільством та євроінтеграційний поступ.

Керувати одним із найбільших мобільних операторів країни в умовах повномасштабної війни – це не просто про менеджмент. Це про характер, внутрішню стійкість і лідерство, яке особливо цінне тоді, коли від стабільності зв'язку залежить так багато. І Ольга точно є людиною, у якої ці якості є.

Лілія Мальон, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку

Томаш – людина слова, на яку завжди можна покластися. Думаю, всі, хто з ним коли-небудь працював, погодяться, що одні з його головних рис – працьовитість і наполегливість.

Він справжній self-made бізнесмен, який самостійно досяг усього, що має, завдяки своїй цілеспрямованості та тяжкій праці. Має дуже гарну пам'ять і увагу до деталей.

Ми тривалий час працювали разом у рамках ЕВА в період його президентства. Це був дуже продуктивний етап для асоціації: організація суттєво зросла та зміцнилася, і в цьому, безумовно, є важлива заслуга Томаша.

В особистому плані ці риси також добре видно. Щоб пройти Ironman, потрібні і витривалість, і дисципліна.

При цьому Томаш доволі демократичний та не обмежує свободу команди. Попри свій статус і досягнення, він дуже простий, легкий та приємний у спілкуванні. З ним цікаво.

Анна Дерев'янко, виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації

Дмитро – дуже системна людина, яка послідовно розбудовує компанію та перетворює її на міжнародного гравця, зокрема з виробництвом у Великій Британії.

Він займався оборонною сферою ще до того, як це стало мейнстримом. Компанія "Укрспецсистемс" працює з безпілотниками з 2014 року і фактично стояла біля витоків створення цілої галузі в Україні.

Саме вони одними з перших започаткували розвідувальні безпілотники, які стали очима військових у небі.

Катерина Михалко, керуюча директорка New Age Defence

Сергій Черненко – один із тих керівників банківського сектору, кому вдалося поєднати стратегічне бачення, системність і людяність. Під його керівництвом ПУМБ не лише зміцнив свої позиції як один із найбільших банків країни, а й став прикладом швидкої адаптації, технологічності та стійкості в період безпрецедентних викликів для української економіки.

Особливо показово те, що банк пройшов крізь пандемію, повномасштабну війну та надзвичайно складні для країни роки, не лише не втративши позицій, а й зберігши стабільність, довіру клієнтів та динаміку розвитку. Це багато говорить про Сергія Черненка як про сильного, системного та відповідального лідера, здатного ухвалювати рішення в умовах найвищої невизначеності.

Водночас одна з його ключових рис – глибока людяність. За професійною жорсткістю управлінця завжди відчувається повага до людей, команди та відповідальність перед суспільством. Саме це поєднання професіоналізму, витримки та людяності сьогодні формує нову якість українського банківського лідерства.

Олена Коробкова, колишня виконавча директорка Національної асоціації банків

Є хороший вислів: "Голова має бути біля неба, щоб бачити далеко, але ноги мають стояти в брудній землі – щоб не відірватися від неї". Мені здається, у випадку Rozetka ця формула дуже точно описує тандем Владислава та Ірини Чечоткіних.

Слава завжди більше дивився на довгі тренди: куди рухається ринок, які великі зміни впливатимуть на бізнес, що може стати наступною великою ставкою для компанії. Так у полі зору Rozetka з'являлися маркетплейс, власний ритейл, фінансові сервіси та інші напрями, які з часом змінювали масштаб бізнесу. 

Іра, навпаки, завжди мала дуже точний і твердий погляд на щоденні операції. Саме ця здатність тримати бізнес у щоденній реальності допомогла Rozetka пройти шлях від інтернет-дискаунтера до одного з найнадійніших постачальників щоденних товарів для мільйонів українців.

У цьому, на мою думку, і є феномен Rozetka. Компанія вміє мислити стратегічно, але перемагати тактично – у логістиці, сервісі, клієнтському досвіді, окремих категоріях і тисячах дрібних рішень. Органічне взаємодоповнення Слави та Іри стало одним із ключових інгредієнтів, які дозволили бізнесу так вирости. 

Rozetka – це ще й дуже рідкісне поєднання жорсткої торговельної культури та великої людяності. З одного боку, це бізнес, який звик боротися за кожну копійку, ефективність і частку ринку. З іншого – компанія, яка не втрачає людського виміру, коли йдеться про клієнтів, співробітників, військо, гуманітарні чи культурні проєкти. І в цьому теж видно характер засновників. 

Андрій Федорів, засновник FEDORIV Group

Ольга Шевченко належить до покоління українських менеджерів, які будували великі національні компанії практично з нуля. Вона працює в мережі EVA з моменту її заснування у 2002 році, а з 2010 року очолює компанію як виконавча директорка. За цей час EVA перетворилася з регіонального ритейлера на найбільшу drogerie-мережу країни з більш ніж тисячею магазинів та одним із провідних e-commerce майданчиків у сфері краси та догляду.

Її часто називають менеджеркою антикризового типу. Під час пандемії, а згодом і після початку великої війни, EVA не лише втримала бізнес, а й продовжила розширення мережі, запуск нових сервісів та інвестиції в розвиток. Одним із ключових принципів її управління стало збереження команди навіть у найскладніші періоди.

Хоча Шевченко не є підприємицею в класичному розумінні слова як засновниця власного бізнесу, її внесок у розвиток EVA можна порівняти з роллю співтворця компанії. Вона брала участь у формуванні бізнес-моделі мережі, масштабуванні операцій та створенні корпоративної культури. Саме тому її часто розглядають як одну з найвпливовіших жінок українського ритейлу та одну з найуспішніших управлінок країни.

Сьогодні Ольга Шевченко є прикладом сучасної української менеджерки, яка поєднує стратегічне мислення, операційну дисципліну та лідерство, орієнтоване на людей. Її кар'єра демонструє, що успішне управління великим бізнесом полягає не лише в досягненні фінансових показників, а й у здатності створювати стійкі організації, які розвиваються навіть у найскладніших умовах.

Микола Максимчук, редактор "Економічна правда"

Проєкт Дмитра Шимківа AeroDrone на початку здавався мені дуже дивним. Переробляти легкомоторні літаки в безпілотники й робити з них "діпстрайки" – достатньо дороге та нішове рішення. Але коли наші OSINT-аналітики почали фіксувати їх біля "Алабуги" та Грозного за 1000 кілометрів від лінії зіткнення, а також в інших цікавих місцях, сенс цього проєкту став зрозумілим.

Дмитро серед тих підприємців, що не бояться виступати публічно та критикувати неефективні рішення влади. Це особливо цінно, враховуючи повну залежність зброярів від державного замовлення. 

Круто, що він один із тих оборонних бізнесменів, які вірять у продовження свого продукту в цивільному житті та чітко бачить нішу для своїх виробів по всьому світу: чи то гасіння пожеж у джунглях, чи використання в аграрці. 

На одному з форумів він сказав, що українська оборонка має крокувати світом та опановувати більше технологічних викликів, і ніщо не зупинить креативного вітчизняного бізнесмена на шляху до цього. 

Хоча насправді зараз достатньо просто долітати до цілі та гучно вибухати.

Богдан Мірошниченко, шеф-редактор "Оборонки"

Руслан Шостак – мій близький товариш, якого знаю з 2000 року, і на моїх очах він сформувався як бізнесмен. Він є надзвичайно цілеспрямованим візіонером із масштабним баченням та проактивною позицією.

Руслан зумів побудувати ритейл-мережі EVA та VARUS, які сьогодні займають лідерські позиції на українському ринку. Він створив корпорацію TERWIN, що об'єднала бізнеси під його управлінням, та реалізує масштабні й амбітні проєкти, спрямовані на зміцнення української економіки, зокрема WINHUB – логістичний бізнес та інші ініціативи.

Для розвитку бізнесу в Україні, особливо в умовах війни, на мій погляд, необхідно мати чотири ключові якості: бути візіонером із довгостроковою стратегією, вміти брати на себе відповідальність, мати сміливість, а також надійну і міцну команду. І Руслан володіє всіма чотирма. Саме це дає йому можливість ставити високі цілі та досягати їх.

Особисто мене вразив його вчинок, коли на початку війни він вивіз тисячі дітей-сиріт до Туреччини на кілька років. Це було його особисте рішення – допомогти державі врятувати дітей.

Коли рік тому виробничий комплекс "Біосфери" постраждав від влучання російської ракети, Руслан одним із перших простягнув руку допомоги: його компанія здійснила авансові платежі за продукцію та показала приклад усьому ринку. Це допомогло нам швидше відновитися.

Руслан уміє бачити можливості там, де інші бачать лише виклики. Я поділяю його підхід до справи, який завжди базується на стратегічному мисленні та вмінні об'єднувати навколо себе професіоналів.

Сплачує мільярди гривень податків, створює десятки тисяч робочих місць, допомагає армії, інвестує в країну, реалізовує соціальні проєкти – усе це робить бізнес Шостака. І саме це допомагає країні вистояти під час війни та створює потужний потенціал для майбутнього розвитку.

Андрій Здесенко, засновник та СЕО корпорації "Біосфера"

Олександр Яковенко – один із провідних представників нової генерації українських підприємців, який робить вагомий індустріальний внесок у розвиток вітчизняного miltech-сектору. Маючи за плечима солідний досвід створення та масштабування успішних цивільних бізнесів у логістичній та інвестиційній сферах, із початком повномасштабного виклику він повністю переорієнтував свій підприємницький талант на захист держави. 

Олександр приніс у miltech суворі закони великого бізнесу: системність, швидкість та орієнтацію на масове виробництво, зумівши перетворити розрізнені технологічні розробки на чітку конвеєрну систему серійного випуску безпілотних комплексів для TAF Industries.

Показником високої управлінської зрілості Яковенка стало його свідоме рішення повністю відійти від поточної операційної діяльності на користь глобальної стратегії. Для українського бізнесу, де засновники традиційно схильні до тотального мікроменеджменту та ручного керування всіма процесами, такий крок є рідкісним і нетиповим винятком. Передавши щоденну рутину професійній команді директорів, Олександр зміг звільнити ресурс для вирішення довгострокових завдань – капіталізації бренду, прогнозування технологічних трендів та формування стратегічних альянсів.

На міжнародному рівні Олександр Яковенко продемонстрував якісно новий підхід до оборонної дипломатії, перейшовши від моделі отримання матеріально-технічної допомоги до формату повноцінного бізнес-партнерства. 

Він зміг позиціонувати українські технології як цінний інтелектуальний актив, що дозволило вести переговори з провідними європейськими оборонними компаніями на рівних. Результатом цієї стратегії стало укладання офіційних угод із німецькими компаніями Wingcopter та THYRA, що відкрило шлях для розгортання виробництва високошвидкісних перехоплювачів лінійки "Kolibri" безпосередньо в безпечних юрисдикціях ЄС.

Наразі Олександр Яковенко уособлює прагматичне, орієнтоване на європейські стандарти крило українського оборонного бізнесу. Він довів, що вітчизняні приватні компанії спроможні успішно входити в ланцюжки постачання для європейських оборонних відомств. 

Своєю діяльністю в TAF Industries він не просто насичує фронт сучасною робототехнікою, а послідовно інтегрує оборонно-промисловий комплекс України в глобальний європейський ринок безпеки.

Сергій Гончаров, виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI)