Спецпроєкт
14 серпня 2026
Повномасштабна війна змінила модель надання соціальних послуг в Україні й посилила роль громадянського суспільства. За понад чотири роки українські громадські та благодійні організації стали невіддільною частиною системи підтримки населення. Сьогодні вони працюють із ветеранами, людьми з інвалідністю, внутрішньо переміщеними особами та громадянами, які опинились в складних життєвих обставинах. Нерідко саме неурядові організації є тими, до кого звертаються по допомогу найперше, бо держава просто не встигає або не має ресурсу закривати всі нагальні питання.
Потреба у підтримці лише зростатиме й НГО готові працювати надалі. Водночас вже зараз виникають питання щодо стійкості громадянського суспільства у разі ймовірного скорочення міжнародного фінансування, адже наразі саме іноземні кошти складають близько половини бюджетів українських НГО.
Як побудувати якісну співпрацю між державою та неурядовими організаціями й забезпечити фінансову стійкість громадянського суспільства у разі скорочення міжнародного фінансування в майбутньому? Та яку роль має виконувати громадянське суспільство в процесі євроінтеграції України та післявоєнному відновленні?
Про це "Українська правда" поспілкувалась з представниками міжнародних організацій, місцевого самоврядування, держсектору, громадянського суспільства та благодійного сектору для спецпроєкту, підготовленому в межах проєкту EMPOWER, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом і впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
Читайте в матеріалі:
Що змінила війна і чому про співпрацю НГО і держави важливо говорити саме зараз
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває п’ятий рік. Ворог продовжує наступальні дії та регулярно обстрілює мирні міста, лишаючи тисячі українців без домівок і змушуючи переїжджати з прифронтових місць в більш безпечні віддалені регіони. Лише за офіційними даними кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в країні дорівнює 4,62 млн. Станом на травень 2026 статус ветерана в Україні вже мають понад два мільйони людей.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
Попри виклики війни, держава продовжує функціонувати, забезпечуючи діяльність усіх сфер – політичної, економічної, соціальної, правової, екологічної та міжнародної. Водночас існує багато питань, які державні інституції не встигають розв’язувати, і тут ініціативу вже п’ятий рік поспіль перехоплюють громадські та благодійні організації.
Однак зараз, хоча потреба у підтримці громадського сектору продовжує зростати, міжнародна спільнота стикається з новими реаліями розподілу ресурсів. Зокрема, координатор ООН з гуманітарних питань в Україні Матіас Шмале зауважує, що, фінансування від закордонних партнерів стає дедалі менше, тож громадському сектору доводиться урізати другорядні проєкти, концентруючи залишки ресурсів виключно на критичних напрямах. Мова йде про роботу безпосередньо на лінії фронту, вивезення людей із небезпечних зон та ліквідацію наслідків прильотів.
Спад екстреного фінансування змушує експертів дедалі більше говорити про майбутнє громадського сектору. Зі згортанням міжнародними донорами програм швидкого реагування (emergency response) дедалі актуальнішими стають питання довгострокової стійкості організацій та інтеграції напрацьованого ГО досвіду в державну систему.
ГО не повинні заміняти державу: розподіл ролей у відновленні країни
Україна протистоїть повномасштабній війні, підтримує соціальний захист для мільйонів переміщених людей і ветеранів і водночас просуває реформи, через що державна система перебуває у стані постійного стресу й працює на межі своїх інституційних можливостей. Саме тому робота неурядових громадських і благодійних організацій має критично важливе значення.
Водночас скорочення бюджетів змушує організації чітко обирати пріоритети. На думку посла Великої угоди (Grand Bargain Ambassador) Міхаеля Кьолера, НГО мають сфокусуватись на тих сферах, де держава відверто недопрацьовує або не справляється. Він наголошує, що навіть після закінчення війни в країні залишиться велика кількість переселенців і людей, які потребуватимуть підтримки. В політиці можуть про них забути, адже ці люди не мають потужного лобі, і саме тому критично важливо, щоб залишились громадські організації, які не лише піклуватимуться про громадян, а й стануть їхнім голосом у політичних дискусіях.
На фото: Гайко Томс, Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні (у період з вересня 2025 року до 4 серпня 2026 року) під час виступу на конференції
При цьому міжнародний експерт застерігає, що тривала концентрація на кризовому реагуванні та заповненні прогалин у системі соціальної підтримки може віддалити громадські організації від їхньої основної місії. Без сталого зв'язку з громадою та її потребами існує ризик, що організації перетворяться переважно на виконавців проєктів і постачальників послуг.
"Громадська організація має бути містком між людьми та реальною допомогою, інакше вона перетвориться на звичайну комерційну фірму. Суть НГО – не просто розвозити гуманітарку, а будувати демократію та формувати суспільство, готове до вступу в Євросоюз", – каже Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
Спад екстреного фінансування змушує експертів дедалі більше говорити про майбутнє громадського сектору. Зі згортанням міжнародними донорами програм швидкого реагування (emergency response) дедалі актуальнішими стають питання довгострокової стійкості організацій та інтеграції напрацьованого ГО досвіду в державну систему.
Задля посилення спроможностей українських організацій громадянського суспільства вже третій рік в Україні за підтримки уряду Німеччини та гуманітарної допомоги Європейського Союзу працює проєкт EMPOWER. Наразі мережа проєкту об’єднує понад 55 партнерських організацій, які працюють в 11 областях України з вразливими групами населення в постраждалих від війни регіонах. Через підтримку місцевих ініціатив проєкт сприяє розширенню доступу до соціальних послуг, посиленню стійкості громад та розвитку партнерства між громадами, державними інституціями та громадянським суспільством.
"Під час війни громадянське суспільство взяло на себе функції, без яких система підтримки людей у багатьох громадах просто не могла б працювати. Наступний виклик полягає в тому, щоб цей досвід не залишився тимчасовим рішенням воєнного часу, а став частиною довгострокової архітектури відновлення України", – зазначив керівник проєкту EMPOWER Айке Фатер.
Питання, які, на думку Айке Фатера, ми маємо поставити вже зараз, звучать так: яке майбутнє очікує на громадянське суспільство після завершення гуманітарної фази реагування? І чи залишаться громадські організації інструментом кризової підтримки, чи стануть повноцінною складовою системи соціальних послуг поряд із державними та муніципальними інституціями?
На фото: Айке Фатер, керівник проєкту EMPOWER
Важливість гнучкості та тісної взаємодії українських НГО з громадами підкреслюють і представники місцевого самоврядування.
Зокрема, міський голова Фастова Михайло Нетяжук наголошує, що така співпраця – це можливість швидких рішень тоді, коли проблему потрібно розв’язувати тут і зараз, без втрати часу на зміну нормативних документів, які дозволяють використовувати бюджетні кошти.
Так, наприклад, міський голова підкреслив, що саме представники громадянського суспільства стали плечем підтримки жителям Фастова взимку. Коли ситуація була критична й виявилось, що в громаді проживає майже 500 осіб, які потребують догляду вдома.
Органи місцевого самоврядування усвідомлюють проблему й розуміють, що спектр соціальних послуг треба розвивати. Водночас міський голова впевнений, що кризове реагування залишається важливим, адже війна триває. Ворог підступний і щоб його перемогти, важливо бути гнучкими, мати можливість швидкого реагування – і саме цю гнучкість забезпечують НГО.
Представник ООН Матіас Шмале говорить про інший виклик: на п’ятому році повномасштабної війни громадянське суспільство стикається з ризиком перебрати на себе функції держави. Експерт наголошує, що майбутня роль громадянського суспільства має полягати не в заміні держави, а в тому, щоб доповнювати її там, де існують реальні прогалини, і діяти на зміцнення держави там, де її власна спроможність надавати послуги вичерпується.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
Водночас він також підкреслює важливість співпраці організацій з громадами. Неурядові громадські організації мають відігравати набагато більшу роль, ніж просто надання послуг. Зокрема, завдяки інтеграції у відповідні громади вони можуть забезпечувати цінне розуміння системних прогалин і конкретних місцевих потреб. Крім цього, враховуючи існування корупції, громадянське суспільство має брати участь у моніторингу якості та справедливості надання державних послуг. Тобто НГО мають аналізувати й контролювати те, що робить влада на всіх рівнях.
І, нарешті, ще одна роль громадянського суспільства, про яку каже Матіас Шмале та інші експерти, зокрема Директор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко, – це адвокація інтересів найуразливіших членів громад і тих, хто отримує недостатньо допомоги. Адже саме представники НГО часто справді мають високий рівень довіри з боку людей, з якими працюють. І саме з їхньою допомогою органи місцевого самоврядування можуть краще оцінювати поточні потреби громадян для подальшого розвитку системи соціальних послуг.
Пошук нових ресурсів
Міжнародна допомога скорочується. За словами виконавчого директора української громадської організації "ІСАР Єднання" Володимира Шейгуса, скорочення фінансування – це не тимчасові труднощі, а реальність, з якою зіткнувся весь світ. Для українських організацій це сигнал, що треба шукати нові шляхи для виживання, об’єднуватися і ставати самостійними.
На думку експерта, скорочення видатків на гуманітарні та громадські проєкти фіксують і на рівні ООН, і в програмах Євросоюзу чи ОЕСР. Цей дефіцит фінансування напряму б’є по неурядовому сектору. За таких умов способом утриматись для українських організацій він бачить об’єднання зусиль та вихід на принципово новий рівень фінансової незалежності, який дозволить не залежати від рішень окремих донорів.
Завдяки стійкій міжнародній підтримці згортання фінансування в Україні поки не таке катастрофічне, як в Африці чи Сирії, запевняє Шейгус. Проте загальний тренд у світі очевидний – скорочення є, і для всього сектору це виклик.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
Щоб не закритися після згортання міжнародних донорських програм, громадському сектору треба шукати різні шляхи, як підтримати самих себе: від приватних пожертв до системної співпраці з великим бізнесом і владою – центральною чи місцевою.
Адже якщо держава чи місцеві громади й надалі вирішуватимуть лише термінові виклики, виникає логічне питання розподілу внутрішніх бюджетів. Якщо громади не будуть допомагати громадським організаціям, деякі з них можуть залишитися й зовсім без підтримки.
Керівниця українського форуму Chatham House Орися Луцевич прямо каже, що нинішня фінансова модель хитка, бо близько половини бюджетів українських НГО досі складають іноземні кошти.
"Якщо уявити, що великі міжнародні донори з часом підуть з України, то які ресурси фінансуватимуть громадський сектор і звідки вони взагалі візьмуться? Саме тому нам потрібно вже зараз розвивати культуру внутрішньої благодійності, шукати підтримку в українського бізнесу та звичайних громадян. Проте сьогодні міжнародна допомога все ще складає близько половини всіх бюджетів наших організацій, і цей баланс необхідно терміново змінювати", – зазначає Орися Луцевич.
Якщо закордонні гранти почнуть вичерпуватися більше, Україні доведеться шукати внутрішні фінансові джерела для підтримки громадського руху. На думку експертів, одним із варіантів є зміна законодавства.
Посол Великої угоди Міхаель Кьолер наводить приклад Німеччини, де держава налагодила грошові потоки на користь НГО через судову систему: коли судді призначають порушникам штрафи, ці гроші за законом часто йдуть не в бюджет, а напряму благодійним організаціям чи національному товариству Червоного Хреста.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
На думку експерта, українському уряду, міжнародним донорам та активістам вже зараз потрібно сідати за стіл переговорів, щоб вибудувати схожу модель та залучити до фінансування ще й приватний бізнес.
Заступниця міністра соціальної політики, сім'ї та єдності України Інна Солодка підкреслює важливість синергії держави та громадянського суспільства. За її словами, всі розуміють, що донорські кошти мають кінцеву дію, і тому важливо, щоб держава підхоплювала ті ситуативні рішення, які показують позитивний результат, і робила їх довгостроковими. А для того щоб в бюджет закладались кошти, необхідно чітко визначити й розуміти, скільки саме коштів потрібно для певної послуги, що треба зробити, щоб ця послуга була стандартизована. І саме зворотний зв’язок з громадянським суспільством допоможе впровадити стандарти, які будуть працювати.
Зокрема, наразі в державі вже пропрацьовується питання продовження експерименту з надання такої послуги як підтримане проживання (комплекс заходів, спрямованих на створення соціально-побутових умов для самостійного проживання людини, захисту її прав та інтересів. – Ред.). Ця послуга вже сьогодні працює за моделлю "гроші ходять за людиною" і це дає свої результати. Водночас вона також потребує допрацювання, і держава залучає громадськість до обговорення цього питання.
Спільна відповідальність в євроінтеграції та відновленні України
Міхаель Кьолер відзначає унікальну особливість українських неурядових організацій: "Україна має дуже живе громадянське суспільство. Вона має національні організації громадянського суспільства, суто локальні організації, які базуються, скажімо, лише в одній області, і дуже добре її знають. Це дуже жива мережа. Добре й те, що громадянське суспільство присутнє практично в кожній сфері соціальних послуг, а також в інших сферах, наприклад, екологічній. Вони є фактично всюди, яку галузь не взяти".
Водночас він підкреслює, що громадянському сектору час переходити від "гасіння щоденних пожеж" до довгострокових рішень. Потрібно вже зараз створювати такі правила й сервіси, які працюватимуть і після війни – коли Україні доведеться адаптувати всю соціальну сферу під жорсткі стандарти Євросоюзу. За словами експерта, має відбутися і трансформація ментальності, і способу дій, і джерел фінансування. І дуже важливо, щоб громадянське суспільство організувало цей процес саме, а не чекало, поки держава чи іноземні партнери зроблять це за нього.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
На думку експертів, справді гармонійний баланс не "на папері" між владою та громадськістю можливий лише тоді, коли в центрі уваги держави опиниться людина та її добробут – і не лише економічний, а й ментальний. Проте для цього державі, громадам, бізнесу та волонтерам потрібен новий суспільний контракт із чітким розподілом ролей.
Перспектива вступу України до Європейського Союзу відкриває нові можливості для розвитку громадянського суспільства, водночас висуваючи до нього нові вимоги. Євроінтеграція передбачає не лише адаптацію законодавства та державних інституцій до європейських стандартів, а й активну участь громадських організацій у моніторингу реформ, адвокації та формуванні публічної політики.
На фото: Міхаель Кьолер, посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador)
Вже сьогодні Україна працює над виконанням вимог, визначених у межах переговорного процесу щодо вступу до ЄС. Для громадських організацій це створює можливість долучатися до оцінки прогресу реформ, пропонувати експертні рішення та здійснювати громадський контроль за виконанням взятих державою зобов'язань. Водночас така роль потребує високої експертизи, інституційної спроможності та глибокого розуміння європейських політик і процедур.
Розвитку цих компетенцій сприяють програми Європейського Союзу та міжнародних партнерів. Зокрема, вони надають можливості для навчання, професійного обміну, проведення досліджень і розвитку організаційної спроможності. Серед таких інструментів – програми Erasmus+, Horizon Europe, а також ініціативи, що реалізуються за фінансової підтримки ЄС через міжнародні та українські організації.
На фото: Катерина Осадча, очільниця фундації Катерини Осадчої
Як зазначає Міхаель Кьолер, попри відкритість європейських інституцій до співпраці з громадянським суспільством, їхнім основним партнером у процесі євроінтеграції залишається держава. Саме тому громадським організаціям важливо посилювати свою експертність, щоб бути повноцінними учасниками цього діалогу та робити змістовний внесок у процес реформ. Громадськість має взяти на себе відповідальність не просто говорити, що уряд недопрацьовує, а й ініціювати допомогу там, де бачить проблему. Вчитись взаємодіяти з державою.
Висновки
Неурядові організації в Україні стали справжнім прикладом того, як система має реагувати на запити суспільства. Однак найефективніше країна буде функціонувати тоді, коли державні інституції, громади, громадські організації, бізнес і міжнародні партнери працюватимуть в синергії, доповнюючи та підсилюючи одне одного.
Для того щоб громадянське суспільство й надалі залишалося надійним партнером держави, потрібна стійка модель його розвитку. Вона передбачає розширення джерел фінансування, розвиток інституційної спроможності громадських організацій, інтеграцію успішних практик у державну систему соціальних послуг та чіткий розподіл відповідальності між державою, громадами та громадським сектором.
Стійкі інституції, активні громади та довіра між державою, громадянським суспільством, бізнесом і міжнародними партнерами створюють основу для розвитку якісних соціальних послуг, успішного впровадження реформ, відновлення країни та її європейської інтеграції. Така співпраця є запорукою побудови сучасної європейської України, у центрі якої – людина, її права та добробут.
Заходи реалізуються за підтримки Уряду Німеччини та Європейського Союзу в межах проєктів, що фінансуються Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) та впроваджуються Deutsche Gesellsсhaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у партнерстві із місцевими та міжнародними організаціями.
©2000-2026, Українська правда.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.
ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.
ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.