Магія
української зими:
від давніх страв до сучасного свята
15
січня 2026
Спецпроєкт
Зимові свята в українській традиції – довгий ланцюжок подій, сповнений див, ритуалів і справжньої магії. Починається від Дня Андрія Первозваного наприкінці листопада, проходить через передріздвяні вечорниці, Святвечір і Різдво, Маланку й Василя, Новий рік і аж до Водохреща. Зима в народному календарі завершує великий обрядовий цикл й починає Новий рік. Тому зимові свята давали змогу пережити холодну пору року разом – у колі близьких, із розмовами, для яких не вистачає простору в щоденній метушні, телефонних дзвінках чи сімейних чатах.
Водночас зимові звичаї ніколи не були однаковими для всієї території України. На Поліссі з його лісами й рибою важливе місце займали інші страви й напої, ніж на Поділлі чи в степових регіонах. У Карпатах святкові обряди були тісніше пов’язані з пастушою культурою, на Слобожанщині – з ярмарковою традицією та міським укладом.
Частина звичаїв змінювалася разом зі зміною способу життя. Наприклад, вечорниці втрачали свою функцію, коли молодь перестала збиратися в одному селі, а трудова міграція розірвала сталі громади. Інші традиції змінювали форму: колядування, попри заборони в радянський час, переходило з обов’язкового обходу усіх сусідів у радше символічний жест або сімейну традицію. Деякі елементи повертаються сьогодні як наш усвідомлений вибір – відтворити смак, переданий нам у спадок, та перетворити зустрічі з близькими на свідомий ритуал, що єднає минуле з майбутнім.
Ми переосмислюємо традиції через конкретні дії – що ми готуємо, що наливаємо, про що говоримо за столом. Так поступово формується сучасне відчуття української ідентичності, засноване на знанні власної спадщини й досвіді, який ми проживаємо зараз.
Калейдоскоп столу українців: що їли й пили взимку
Святковий стіл був одним із головних елементів зимових свят, але він ніколи не мав єдиного зразка. Те, що готували у різних регіонах України, залежало від місцевих продуктів, способу господарювання й уміння зберігати їжу взимку. Саме тому зимові застілля на Поліссі, Поділлі чи Слобожанщині могли суттєво відрізнятися.
Навіть кутя – страва, яку сьогодні часто сприймають як основний елемент Різдва, – мала багато варіантів. У селах Тернопільщини та на Сумщині її готували з пшениці, рідку, з маком, горіхами й родзинками, залитими окропом. На Полтавщині з XVIII століття поширилася рисова кутя. Рис тоді був дорогим і привізним, його називали "сарацинським пшоном", і така кутя свідчила про міщанський статус родини. На сході, зокрема на Донеччині, кутю готували з халвою – змішували, щоб додати солодкості страві.
Інші страви також напряму залежали від регіону. У лісистих місцевостях варили борщ із грибами, готували грибну юшку, капусняк із пшоном, борщ із вушками чи карасями. На Поліссі й Слобожанщині ліпили вареники з квашеною капустою, вишнями, сливами або грушами. У Карпатах і на заході України пекли пампухи, калачі, пляцки, робили деруни й галамбці. На Франківщині до пісного борщу готували "креплики" – особливі вареники. На Бойківщині пекли "василі" або "василяники" – різновид святкового хліба, а на Слобожанщині печиво "рожеві панянки".
Напої також були різними. Зокрема, узвар варили з сушених яблук, груш і ягід, які заготовляли ще з літа. У деяких регіонах готували медові напої, настої на травах або ферментовані напої з зерна. Їхній склад і спосіб приготування залежали від локальних знань і того, що мали господарі. Напої на святковому столі виконували не лише роль доповнення до страв. Вони були частиною ритуалу гостинності. Напоєм пригощали тих, хто заходив до хати колядувати, сусідів, родичів і мандрівників. Традиційним зимовим напоєм з давніх часів було й пиво.
Пиво в українській зимовій традиції
Серед напоїв, які супроводжували зимові свята, пиво мало особливий статус. На українських землях його варили здавна – і в селянських господарствах, і в містах. Архівні згадки та описи побуту показують, що пиво сприймали не як розвагу, а як поживний ферментований напій, доречний у холодну пору року.
Однією з найважливіших сторінок в історії пива на заході України стала поява першої промислової броварні 1715 року, яка досі варить пиво. З легкої руки галицького старости Станіслава Потоцького, що надав монахам єзуїтам, які оселилися на його землі, право побудувати у Краківському передмісті Львівську пивоварню.
Минали століття, а пивоварня розвивалась й з часом перейшла до Львівської акціонерної спілки броварів. Історія підприємства пов’язана з культурою Львова. У місті з’явилася навіть приказка: "Хто Львівське пиво п’є – сто літ жиє".
Важливий період для пивоварні розпочався після приєднання Галичини до Австрійської імперії, котра з часом перетворилась на Австро-Угорську. Справжню технологічну революцію підприємства розпочав після 1861 року німецький підприємець Роберт Домс. Сюди почали завозити сучасне обладнання. Для цього Домс ретельно обстежив, які нові технології та методи панували в тогочасній Європі.
Варіння пива було прив’язане до сезону. Узимку це робити було простіше: холод допомагав контролювати бродіння, а зерно після осінніх жнив було під рукою. Основою слугували ячмінь або жито, а з XVI–XVII століть дедалі частіше використовували хміль. Згадується й спеціальне різдвяне пиво, яке варили до Миколая, як підготовку до зимового святкового циклу.
В українських селах пиво готували до конкретних нагод: великих церковних свят, весіль, толок, громадських зібрань. Узимку таких подій було найбільше – Різдво, Маланка, Водохреща, храмові празники. У містах пиво стало частиною корчемної культури. Корчми виконували функцію місць зустрічей і домовленостей. Узимку туди заходили після ярмарків і богослужінь, щоб зігрітися, поїсти й випити. Для міщан пиво було зрозумілішим і доступнішим, і ставало альтернативою складним у приготуванні медовим напоям.
До речі, у Північній Європі, зокрема в Данії, традицію сезонного різдвяного пива, або Julebryg, популяризувала Carlsberg Group завдяки легендарному Tuborg Julebryg. Це пиво стало настільки відомим, що день його виходу – J-dag – перетворився на справжнє національне свято.
Tuborg Julebryg зазвичай темніше й насиченіше за класичні лагери. Воно виходить обмеженим релізом і символізує початок зимових свят. Смак пива має глибший солодовий профіль з нотами карамелі та різдвяних спецій, м’яку гіркоту й трохи вищу міцність, що створює ефект "зігріваючого" напою. Водночас бренд іде в ногу з часом і пропонує безалкогольну версію – Tuborg Julebryg 0.0, щоб до святкової традиції могли долучитися всі.
Ця традиція давно вийшла за межі Данії й адаптувалася до локальних смаків на інших ринках Carlsberg. У Норвегії популярним є Ringnes Juleøl – насичене напівтемне пиво, яке добре поєднується з традиційними м’ясними стравами. У Польщі бренд Okocim випускає Okocim Świąteczne з виразними нотами гвоздики та кориці. А у Франції 1664 Blanc представляє своє "Bière de Noël" з делікатними фруктовими відтінками та золотавим кольором. Саме тому в різних країнах ці лімітовані серії сприймають як щорічний ритуал, що символізує наближення Різдва.
З 2012 року особливе темне пиво Львівської пивоварні стало незмінним атрибутом зимових свят і для українців. З настанням холодів лімітований сорт з карамельним ароматом "Львівське Різдвяне" з’являється на полицях українських магазинів. Таке пиво смакує охолодженим, але й може стати основою для гарячого напою. Варто його лише розігріти, додати апельсин, мандарин, лимон та різдвяні спеції – простий рецепт для затишних зимових вечорів.
Як ми святкуємо зимові свята сьогодні
Сучасні зимові свята в Україні дедалі більше об’єднують давні традиції з сучасними стравами та непересічними поєднаннями смаків. Багато родин свідомо звертаються до регіональних традицій – хтось пригадує страви з дитинства, хтось відкриває для себе кухню регіону, з якого походить родина, хтось поєднує кілька традицій за одним столом.
Поруч із родинними вечорами з’явилися зустрічі з друзями, сусідами, спільнотами. Різдво, Маланка чи Водохреща стають популярнішими навіть у великих містах і столиці, де вертеп заходить ледь не до кожної кав’ярні привітати відвідувачів.
Святковий стіл відображає цю відкритість. У ньому можуть поєднуватися пампухи й пляцки з галицької традиції, кутя за родинним рецептом і рибні страви, характерні для Луганщини чи інших регіонів сходу України. Класичні страви до сучасного способу життя: замінюють рибу на тофу, додають кокосове молоко до куті, готують пісні салати з насінням чіа чи іншими новими інгредієнтами. Пісний характер при цьому зберігається, змінюється лише форма.
Пиво також залишається частиною свята. Його обирають для довгих розмов, неквапливих зустрічей, де важлива якість смаку та цінність часу.
Цінність спадщини не в одному святковому вечорі, а в самому процесі. Від пошуку старовинного рецепта до накриття столу. Їжа та напої в цьому контексті – це своєрідний "код доступу" до наших коренів.
Розшифровуючи його, ми усвідомлюємо: традиції існують доти, доки ми їх практикуємо. Справжня автентичність не зберігається в музейних експонатах, вона живе у парі над гарячою тарілкою та в ароматі спецій, що наповнюють напій. Обираючи сьогодні рецепт зі своєю історією, ми обираємо пам’ятати, хто ми є.
©2000-2026, Українська правда.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.
ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.
ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.