Війна за Ощадбанк – війна за президентство

Прем’єр почала здобувати лаври людини, яка вперше за сімнадцять років взялася розв’язувати це питання. Водночас очевидно, що спосіб погашення заборгованості було обрано економічно ризикований, а процедурно – принизливий для громадян похилого віку, які складають основну масу учасників черг у Ощадбанках.

Юлія Тимошенко має бути безмежно вдячна політтехнологу, який порадив їй виголосити передвиборчу обіцянку та повернути внески "Ощадбанку". Цікаво, що на старті виборчої кампанії БЮТ не було жодних згадок про це. Немає такого зобов’язання і в офіційній виборчій програмі блоку, яка подавалася до Центрвиборчкому.

Замість цього Тимошенко підписувала угоди з бізнесменами, лікарями, вчителями і навіть футболістами, намагаючись пропагувати складний для сприйняття пересічним виборцем продукт "Український прорив".

Однак 8 вересня в Херсоні Тимошенко заявила, що бере "сенсаційне" зобов’язання – протягом двох років після приходу до влади повернути всі заморожені вклади Ощадбанку.

Тут же Тимошенко, очевидно, для більшої значущості додала, що, виявляється, розрахунки цієї операції команда БЮТ проводила протягом останніх півроку.

Якби це справді було так, то виборча обіцянка отримала би статус офіційної.

За словами джерел в оточенні Тимошенко, її потужні політичні інстинкти зіграли їй добру службу. Бо приблизно в цей же час уряд Януковича готував рішення про збільшення компенсаційних виплат, однак не наважився ухвалити постанову.

Тому цілком вірогідно, що Тимошенко, дізнавшись про існування такої ініціативи, взяла її на озброєння.

Після призначення прем’єр-міністром Тимошенко зробила компенсацію заощаджень головною програмою своєї діяльності. Так, в перший робочий день нового року Кабмін ухвалив постанову №1, якою було розпочато конвеєр виплат.

Неповного місяця було досить, щоб зрозуміти, що Ощадбанк не готовий до такої роботи. Але цього часу також вистачило, щоб люди оцінили вчинок Тимошенко. Її рейтинг, за внутрішніми даними БЮТ, почав рухатися вгору. А, враховуючи спільну електоральну базу Тимошенко і Ющенка, у показників президента почався період стагнації.

Це й стало політичним підґрунтям до рішення Ющенка взяти під свій контроль ситуацію з Ощадбанком.

Крім того, частина експертів виступила з критикою прямих виплат, оскільки вони:

Перше – розхитують інфляцію.

Світовий банк змінив прогноз рівня інфляції в Україні за підсумками 2008 року з 9,6 до 13,8%. Прем’єр у свою чергу відповіла, що "всі прогнози завжди мають певну політичну складову" і нагадала, Світовий банк помилився у своїх коментарях напередодні глобальної фінансової кризи.

Друге – виплати компенсацій блокують роботу Ощадбанку за іншими напрямками, які створюють дохід цієї все-таки комерційної, а не благодійної установи.

Так, з 10 по 20 січня збір комунальних платежів знизився на 34% - порівняно з другою декадою грудня. Сплата штрафів, податків та різноманітних державних мит за цей період впала на 45%, приріст депозитного портфелю знизився на 62%.

Нинішній менеджмент Ощадбанку пояснив це традиційними сезонними коливаннями, оскільки кінець грудня та початок січня країна проводить у режимі свят. Однак цей аргумент якщо і діє, то не повністю: в статистичних даних використані показники тих декад, коли новорічні канікули ще не почалися або вже закінчилося.

Третє – неорганізовані виплати знецінених заощаджень викликають психоз населення. Мав місце навіть летальний випадок у черзі за "своєю тисячею гривень", яка вже не знадобиться цьому вкладнику.

Четверте – в Ощадбанку спостерігаються звільнення працівників у зв’язку з понаднормовою працею. А, враховуючи нижчий рівень зарплат, порівняно з іншими банками, набирати новий штат з достатньою фаховою підготовкою буде непросто.

П’яте – пропозиція уряду зарахувати знецінені заощадження як взаємозалік за комунальні платежі призвела до зниження зборів квартплати та сплати за спожиту електроенергію та воду.

***

Таких причин можна назбирати на окрему публікацію. Однак і відповідь Тимошенко має логіку: "Можна, хоч з усіма недоліками, але робити цю справу. А можна шукати причини не робити".

Зрештою, минулого понеділка Тимошенко відбула до Брюсселю, а її найближчий соратник Олександр Турчинов – на Банкову. Він представляв прем'єрку на щотижневому обіді з президентом Ющенком і спікером Яценюком.

Те, що там відбулося, громадськості відомо у викладі газети "Комерсант".

"Как рассказали высокопоставленные представители коалиции, Виктор Ющенко потребовал уволить председателя правления Ощадбанка Анатолия Гулея. Господин Ющенко в качестве аргумента сослался на результаты проверки Ощадбанка Национальным банком Украины. Якобы НБУ обнаружил "многочисленные нарушения", о которых не мог не знать господин Гулей. Кроме того, президент заявил, что располагает информацией о "нецелевом использовании средств Ощадбанка" во время избирательной кампании. "Деньги направлялись на финансирование политической силы, представителей которой нет в этом зале", – заявил президент, дав понять, что речь идет о Партии регионов".

Жодних спростувань цієї інформації не сталося, а сама Тимошенко наступного ранку в Брюсселі фактично підтвердила вимогу президента про звільнення керівника Ощадбанку.

Прем’єр розуміла, до чого призведе відставка банкіра, який тримає на оперативному контролі процес виплат знецінених заощаджень. Це автоматично загальмує виконання урядової програми номер один.

Тому Тимошенко тут же в Брюсселі заявила, що переконуватиме президента змінити гнів на милість відносно Анатолія Гулея.

Ще через день Тимошенко сказала, що факти порушень виявлені не були.

"Сьогодні я ознайомилась зранку з актами перевірки Ощадбанку Контрольно-ревізійним управлінням, Рахунковою палатою, Нацбанком. Я уважно вивчила всі висновки, і там жодного порушення Ощадбанку. І мені це дуже приємно", - заявила Тимошенко.

Ці слова прем’єр-міністра мали б викликати захоплення її діловими якостями. Наприклад, тільки перевірка НБУ нараховує 11 довідок, які складають собою папку завтовшки 4-5 сантиметрів, прочитання якої вимагатиме кількох годин.

"Українській правді" вдалося довідатися про суть документів, якими оперував Ющенко, і припустити, які саме пункти могли викликати президентський гнів і натяк на Партію регіонів.

Так, Служба безпеки України спрямувала на Банкову довідку стосовно персони Гулея. Основний акцент там було зроблено на його діяльності в першій половині 2000-х років. Тоді Ощадбанк перебував під проводом покійного олігарха Ігоря Плужнікова, а Гулей був одним із його топ-менеджерів.

Спочатку в 1999 році Гулей очолив філію Ощадбанку в рідній для Плужнікова Чернівецькій області, потім його перевели на заступника голови правління всього банку, ще пізніше - підвищили до посади першого заступника.

Однак тут на банківському небосхилі зійшла зірка Арсенія Яценюка, який увійшов до керівництва Нацбанку. Він підтягнув і свого друга дитинства Андрія Пишного, який також робив кар’єру в Ощадбанку під променями зірки їх земляка Ігоря Плужнікова.

Яценюк вже тоді зарекомендував себе майстром інтриги. Він домігся зміни фаворитів. Пишний з кабінету директора департаменту відразу став першим заступником голови правління Ощадбанку. А його попередника Гулея відправили керівником Ощадбанку по місту Києву і області.

У довідці, яку СБУ підготувала для Ющенка, згадувалася діяльність Гулея в Ощадбанку саме в ті роки.

Єдиним суттєвим фактом з нинішнього періоду, на який СБУ звернула увагу, є оклад Гулея як голови правління Ощадбанку. Президент Ющенко мав підстави обурюватися – він як керівник всієї держави має офіційну зарплату в чотири рази меншу, ніж керівник державного банку.

Крім того, СБУ повідомила і про премію з шістьма нулями, яку Гулей нарахував собі за 2007 рік.

Сам нинішній керівник Ощадбанку в інтерв’ю "Українській правді" запевнив, що розмір його доходу відповідає всім нормативам цієї фінансової установи.

Хоча Анатолій Гулей назвав конкретні суми своєї зарплати "банківською таємницею" та попередив про судову відповідальність, ми вважаємо, що існує також і право суспільства знати цю інформацію. Крім того, і президент Ющенко, і прем’єр Тимошенко також неодноразово декларували, що доходи людей, причетних до державної діяльності, не повинні триматися в секреті.

Складно сказати, що мав на увазі глава держави, коли заявив на зустрічі з Турчиновим і Яценюком, що гроші Ощадбанку "направлялись на финансирование политической силы, представителей которой нет в этом зале".

У матеріалах перевірки, проведеної НБУ, президенту могли кинутися в око прізвища двох людей з оточення Віктора Януковича – Прутнік і Борулько.

Їх родичі отримали величезні кредити в Ощадбанку, які, на думку НБУ, не завжди ретельно обслуговувалися Ощадбанком на предмет перевірки застави або формування резерву.

Як відомо, Едуард Прутнік є людиною з найближчого кола лідера Партії регіонів, а Павло Борулько працював помічником прем’єра Януковича. І, за деякою інформацією, ця людина є племінником генпрокурора Олександра Медведька.

Цікаво також, що, наприклад, дружина Прутніка взяла кредит у той період, коли Едуард Прутнік очолював наглядову раду цього банку. А Борулько на момент призначення до Януковича був радником Гулея в Ощадбанку.

Однак навіть у разі прискіпливого вивчення історій Прутніка і Борулька очевидно, що порушення носили нормативний, а не кримінальний характер. І ці люди є достатньо заможними, щоб дозволити собі кредити такого розміру.

В одній з довідок Нацбанку також згадується, що потенційні ризики ліквідності для Ощадбанку створюють наявні в його кредитному портфелі "концентрації".

І серед інших прикладів тут згадується "кредитна заборгованість найбільшої групи позичальників, які несуть спільний кредитний ризик – підприємств корпорації "СКМ" (Дніпроенерго, ДТЕК, Східенерго), що складає 380 мільйонів гривень".

Утім, керівник Ощадбанку Гулей назвав ці підприємства сумлінними клієнтами, за право обслуговувати яких іде боротьба на ринку.

В принципі, крім перерахованого вище, в довідках немає інформації, яка мала би свідчити про особливі стосунки керівництва Ощадбанку і Партії регіонів.

Інші порушення в поточній діяльності Ощадбанку, перераховані в перевірках НБУ, не є чимось політично забарвленим чи екстраординарним.

Якби ревізори вважали роботу правління Ощадбанку непрофесійною або такою, що несе загрозу цій фінустанові, НБУ міг би відразу запровадити тимчасову адміністрацію в Ощадбанку. Але таким правом НБУ не скористався, що може свідчити і про реальну оцінку знайдених порушень.

***

Справжні причини для відставки Анатолія Гулея у Банкової інші.

По-перше, у банківському середовищі давно вважається, що амбіцією Андрія Пишного є керівництво Ощадного банку.

До приходу Богатирьової Пишний був першим заступником секретаря Радбезу, зараз його понизили до рангу просто заступника.

Саме Пишний у другій половині 2007 року виступив з ініціативою перевірки Ощадбанку з боку НБУ.

По-друге, Гулей є чужим для секретаріату президента. Нинішній голова правління Ощадбанку прийшов на цю посаду завдяки активності братів Клюєвих в 2006-2007 роках.

Попередник Гулея Олександр Морозов, намагаючись запобігти цьому сценарію, навіть оголошував день боротьби з пацюками в центральному офісі Ощадбанку – щоб не дати провести засідання наглядової ради.

Закінчилося це безрезультатно. Гулей, який до затвердження на новому місці очолював клюєвський "Актив-банк", став головою правління Ощадбанку.

Морозов не знайшов однодумців на Банковій у своїй боротьбі – більше того, тодішній заступник Віктора Балоги Арсеній Яценюк підіграв Клюєвим.

В обмін на це, за деякою інформацією, Клюєви начебто обіцяли Яценюку влаштувати Андрія Пишного головою "Укрексімбанку". Однак вони змогли домогтися його призначення тільки першим заступником у цій, також державній, фінансовій установі.

Відставка Януковича наприкінці 2007 року не призвела до зняття керівника Ощадбанку, оскільки ця процедура проходить через наглядову раду, яка не змогла би ухвалити такого рішення.

Хоча серед членів БЮТ були претенденти на Ощадбанк, однак Тимошенко вирішила залишити старого голову правління.

За деякою інформацією, сталося це внаслідок домовленостей Тимошенко з Клюєвими. Прем’єр-міністр, зрозумівши, що Балога тісно грає з Колесніковим, шукала альтернативні контакти в Партії регіонів. Тим більше що Клюєва і Тимошенко об’єднує нелюбов не тільки до Колеснікова, але і до Юрія Бойка і його компаньйона Дмитра Фірташа.

Так чи інакше, однак Гулей після приходу уряду Тимошенко взяв до виконання її програму з повернення заощаджень.

А на Банковій, зрозумівши рейтингові наслідки цих дій прем'єрки, почали боротьбу з метою усунення голови Ощадбанку. Того самого, якого вони спільними зусиллями і привели на посаду.

За свідченнями джерел в секретаріаті президента, Віктор Балога особисто займається організацією месіджів у медіа про те, що Гулей є ставлеником Клюєвих.

Крім того, в інтересах Балоги послабити базу донецьких братів, зробивши таким чином корисну послугу своєму другу Борису Колеснікову – конкуренту Клюєвих всередині Партії регіонів.

По дорозі з Брюсселю до Києва на питання, чи бачить вона в спробах відставки Гулея ревнощі Банкової за лаври, які дісталися їй, Тимошенко відповіла у фірмовому стилі, хоча її справжні думки були зрозумілі.

"Ви від мене не почуєте радикальних заяв. Я буду виконувати всі зауваження секретаріату президента, його помічників, радників, помічників радників, але щоб уряд міг ефективно працювати і наводити лад в країні", - сказала Тимошенко.

Прийняти рішення про звільнення голови правління Ощадбанку може наглядова рада фінустанови. До її складу по п’ять осіб призначає президент, Кабінет міністрів і Верховна Рада.

Після призначення прем’єром Тимошенко вже змінила урядову п’ятірку, поставивши туди лояльних до себе людей. Ющенко, в свою чергу, спирається на п’ятірку зі своєї квоти.

Завершити формування нового складу наглядової ради має парламент, де вже зареєстровано проект постанови. До цього органу від Верховної Ради дві особи пропонує НУНС, дві – БЮТ, а за квотою комуністів рекомендований Анатолій Головко – соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина, який давно морально підтримує КПУ.

Однак очевидно, що Тимошенко важливо якнайдовше залишити старий склад наглядової ради, який робить Гулея захищеним від спроб звільнення.

Тому в інтересах прем’єр-міністра і розблокувати парламент, і водночас тримати його заблокованим. Бо якщо парламентська п’ятірка не буде проголосована, це створить резерв часу, виграний прем’єр-міністром.

Хоча, за понятійною домовленістю між Тимошенко і Ющенком, голова Ощадбанку належить до квоти БЮТ, тоді як керівник наглядової ради – це прерогатива президента.

Як заявив попередник Анатолія Гулея Олександр Морозов, йому запропоновано очолити нову наглядову раду.

У розпорядження "Української правди" потрапив текст доповідної Морозова, де він пропонує варіанти для Ощадбанку. Серед іншого, там містяться ідеї відійти від виплати заощаджень у способи, які несуть інфляційні ризики.

Так, Морозов рекомендує продовжити ланцюжок, щоб кожна нова тисяча гривень не потрапляла відразу на споживчий ринок. Бюджетні кошти, передбачені на компенсацію, він радить влити в статутний фонд Ощадбанку, а потім акціями банку здійснювати погашення радянських боргів. Створивши на місці Ощадбанку "Народний банк" з контрольним пакетом за державою.

"Громадяни, таким чином, отримають довгостроковий актив з реальною вартістю, що постійно зростає, а зі споживчого ринку буде знято інфляційне навантаження. В свою чергу кошти, отримані від капіталізації, Ощадбанк може спрямувати на фінансування реформ житлово-комунального господарства або забезпечення громадян доступним житлом", - сказано в доповідній записці Морозова.

У свою чергу, нинішній керівник Ощадбанку Анатолій Гулей в інтерв’ю "Українській правді" категорично відкинув таку пропозицію.

"Мені добре знайома логіка громадян, які стоять у черзі в Ощадбанку, а вона така: "Я в радянські часи приніс у цей банк "живі" гроші і хочу тепер також отримати "живі" гроші", - зазначив Гулей.

Очевидно, що не в захваті від ідеї зупинити конвеєр виплат буде і Тимошенко, яка має до Морозова давні рахунки. Відтоді, як у січні 2005 року він написав статтю "Чотири запитання до Ющенка. П'ять запитань до Тимошенко". Морозов був єдиним депутатом від "Нашої України", який не підтримав обрання лідерки БЮТ прем’єр-міністром в постреволюційній Верховній Раді.

Окрім різних підходів до розвитку банку, у стосунках Морозова і Гулея домінуватимуть спогади. Рік тому Морозова замінили на Гулея в ім'я виконання тіньових домовленостей. Сьогодні так само чинять вже відносно самого Гулея. Політичний бумеранг повернувся з інтервалом у рік.

Але навіть без цього Ощадбанк приречений стати місцем сходження конфліктних інтересів Ющенка і Тимошенко. Бо ціна цьому питанню – наступне президентство.