Мороз поклав Ющенку козир на стіл

Опівночі Верховна Рада для Віктора Ющенка знову перетворилася із законодавчого органу в клуб путчистів під керівництвом Олександра Мороза.

План, про який тріумфально доповідав президент під співи ранкових птахів у неділю, провалився. Зламався годинниковий механізм.

Передбачалося, що всі закони, необхідні для проведення виборів, будуть ухвалені протягом 29-30 травня. Саме на цей час Ющенко зупинив свій указ про розпуск парламенту. Термін сплив, але пакет необхідних рішень залишився майже непочатим.

Оскільки Ющенко вже зрозумів комічність свого кожного нового указу, яким то розпускає, то знову реанімує парламент, він був налаштований завершити все вчасно. Але допомогти довести ситуацію до абсурду вирішила коаліція. Підбурювачем виступив Олександр Мороз, що в силу можливостей і під гаслом боротьби за чистоту рішень ламав домовленості президента і прем’єра.

Перед тим, як парламент запоров реалізацію домовленостей, мало що віщувало провал. У середу ввечері після чергових переговорів на Банковій було знайдено майже остаточну формулу виходу з кризи.

Питання генпрокурора була розв'язано компромісно. За домовленістю Ющенка і Януковича, відомство мав очолити Олександр Медведько, який більш-менш влаштовує коаліцію, а його першим заступником повинен був стати Віктор Шемчук, що зараз перебуває в статусі улюбленця президента.

При цьому передбачалося, що Шемчук мав отримати у підпорядкування головний напрямок у прокуратурі – питання слідства, які зараз тримає донецький Ренат Кузьмін.

Про прокурорські домовленості на засіданні фракції БЮТ у середу вночі особисто повідомила сама Юлія Тимошенко, яка була третім учасником переговорів у верхах.

За кілька годин до цього сторона Януковича на Банковій стала докоряти Ющенку питанням прокурора, вказуючи президенту, що в.о. він призначав тільки на час відновлення дієздатності парламенту. А оскільки указ про розпуск Верховної Ради зупинено, то настав час вносити кандидатуру керівника скандального відомства.

Паралельно коаліція ухвалила у парламенті постанову, якою спровокувала конфлікт у залі – про підтримку Піскуна та невизнання призначення в.о. Шемчука. Оскільки Ющенко погоджувався розблокувати Верховну Раду тільки для рішень стосовно виборів, це виглядало як відверте знущання над ним.

Окрім теми Піскуна, разом з заходом сонця стали прояснюватися компромісні формули у деяких інших питаннях.

Так, залишилася непохитною вимога комуністів встановити поріг явки на дільницях у 50 відсотків.

Оскільки опозиція не погодилася на це, вирішили, що суперечливу норму буде виведено за рамки головного законопроекту про вибори, а для неї напишуть окремий законопроект. І тоді Ющенко зможе на нього накласти вето, але це не зачіпатиме всіх інших пунктів закону, які так довго узгоджувала робоча група.

В суперечках про Реєстр виборців, який також вимагала коаліція, було запропоновано наблизити момент вступу в дії певних статей цього закону – з 1 серпня замість 1 жовтня 2007 року.

Ще опозиція погодилася, що в парламенті можуть існувати позафракційні депутати, хоча, за логікою, за вихід з-під партійного даху має наступати анулювання мандату.

У підсумку коаліцію майже вдалося вмовити зняти вимогу, щоб прикордонна служба за три дні до виборів інформувала виборчкоми, хто виїхав за межі України з закордонними паспортами та не має права голосу.

Опозиція вважала це нечесним, бо було очевидно, що удар спрямовано проти заробітчан, які з Західної України поїхали до Європи. Тоді як цей механізм не зачіпав гастарбайтерів зі Східної України, які за внутрішніми паспортами виїхали до Росії та в разі виборів складали би резерв для біло-блакитних.

Більше того, кажуть, між Ющенком і Януковичем було досягнуто зближення по ще одному складному питанню – хто має очолити Центральну виборчу комісію. Після відмови коаліції підтримати кандидатуру Володимира Радченка на місце топ-претендента перемістилася Марина Ставнійчук, яка зараз є першою заступницею керівника Центрвиборчкому.

Однак близька ідилія, яка вже відчувалася в повітрі, виявилася обманом. Спочатку парламент під керівництвом Мороза максимально затягнув розгляд питання. І коли табло в сесійній залі показало час 00:00, що означало вступ у дію указу президента про розпуск парламенту, "Наша Україна" демонстративно вийшла із сесійної зали.

Частина фракції, хоч і підкорилася, але не підтримала таку команду свого керівника В’ячеслава Кириленка. На їхню думку, цей демарш не був санкціонований Банковою, а виявився самодіяльністю молодого політика.

– Це помилка, допущена на нервах! – взявся пояснювати ситуацію Олександр Третьяков. Сміючись над Кириленком, вийшов у кулуари Петро Порошенко.

Але нашоукраїнці до зали не повернулися, а через п’ятнадцять хвилин сесія взагалі закінчилася. Прогноз Кириленка, що іде цілеспрямоване саботування з боку коаліції, справдився – соратники Януковича не підтримали зміни до закону про статус народного депутата ні в редакції "Нашої України" та БЮТ, ні у власному варіанті.

Затягування часу грає на руку коаліції. Крім того, щоб вчергове принизити Ющенка, вони намагаються виграти додаткові дні, яких не вистачає для оголошення вердикту Конституційного суду.

Як стало відомо "Українській правді", у КС найближчим часом може відновитися кворум. Так, з лікарняного збираються вийти судді Мачужак та Дідківський.

Хоча вони займають обережну позицію, але їм зовсім не обов’язково голосувати за визнання указу Ющенка незаконними. Достатньо просто прийти на роботу – тому що для відновлення роботи КС потрібно 12 суддів, а для позитивного вердикту – лише десять.

А проект рішення судді-доповідачки Марії Маркуш, який визнає розпуск парламенту нелегітимним, існує уже кілька тижнів.

Хоча залишається незрозумілим статус звільнених Ющенком суддів Станік, Пшеничного та Іващенка. Як відомо, ухвала Кам'янобродського суду Луганська, яка зупинила укази про їхню відставку, була зупинена силами Банкової. Однак не можна виключати, що в будь-який момент з'явиться ще одна ухвала, яка слугуватиме вхідним квитком для цієї трійці на засідання КС.

У контексті юридичної війни парламент дуже вчасно ухвалив постанову, якою передав від президента до рук коаліції один істотний фактор впливу – порядок призначення суддів на адміністративні посади.

Раніше право на це мав Ющенко, і тому голови судів часто прислухалися до думки Банкової. Тепер Верховна Рада вирішила тимчасово наділити цією функцією Вищу раду юстиції, яка перебуває під контролем "регіоналів" взагалі та Сергія Ківалова зокрема.

За старою традицією української кризи, уже мало кого хвилювало, що ця постанова суперечить Конституції, де наведено вичерпний перелік повноважень Вищої ради юстиції. Розуміючи, що Ющенко ніколи не підписав би закон про такий перерозподіл, Мороз пішов на те, щоб проголосувати постанову, яка не потребує автографу глави держави.

Це було черговим за день відходом від домовленостей, тому що Ющенко повертав Верховній Раді легітимність зовсім не для того, щоб вона урізала його права.

В тому, що взяття під контроль судової влади є надзавданням і для коаліції, і для Банкової, можна переконатися по тому, які судові рішення вони організовують у процесі боротьби.

У розпорядження "Української правди" потрапив до певної міри унікальний документ – текст постанови Солом’янського райсуду Києва, якою звільнення Піскуна з посади генпрокурора було визнано незаконним.

Оскаржувати рішення президента про зміну прокурора, а також про перепідпорядкування внутрішніх військ взявся депутат від Партії регіонів Владислав Забарський.

Оскільки він не має жодного стосунку до Піскуна чи командування воєнізованими формуваннями, було цікаво, як буде виписано мотивувальну частину позову. Досі всі ці нюанси були невідомі.

Виявляється, Забарський пояснив, що в результаті указів було порушено право депутата... голосувати за генпрокурора в залі парламенту, а також право здійснювати контроль за діяльністю Кабінету міністрів, у тому числі за роботою МВС.

Крім купи незаконних нюансів навколо цього вердикту, яке винесли ненадійним судом і без запрошення представника Ющенка, є один характерний момент: одним рішенням суддя визнав незаконним відразу три (!) укази президента – про звільнення Піскуна, про в.о. Шемчука та... про перепідпорядкування внутрішніх військ.

Можливо, у цього кроку є просте пояснення: оптовий розгляд таких різних судових позовів передбачає надання знижки.