"Наша Україна": інфляція стосунків

- Вано, мені наснився страшний еротичний сон!
- Що, ти і Гогі?
- Ні. Я і я…
З анекдоту

Раніше ніколи не доводилося брати участь у начебто б і розумно проведеному, але зовсім безнадійному заході. Тотальна ненависть одне до одного втілилася в конкретний результат – 20% з бажаних 40% для БЮТу, 3,5 % замість 8% у "Регіонів". НУ і ми побили рекорд – з 10% у 2%...

Зате за українською традицією усі пораділи за поразку конкурентів. Пригадуються слова одного футбольного коментатора, який у репортажі про поразку збірної України, сказав, що "є і хороша новина – Росія теж програла".

Більше за все радіють за результат НУНС і президент, і його секретаріат, і "Регіони", і мер, і БЮТ, і навіть сама "Наша Україна". Підтекст у кожного різний, але радість одна на всіх.

Взаємні обвинувачення всередині НУНС безглузді – це спільний "результат", і спроби приклеїти його винятково Луценку можуть втішити хіба що окремих "шанувальників" Юрія Віталійовича в секретаріаті...

Частина відповідальності за поразку лежить і на мені, тому я подав у відставку з Київської політради партії.

НУНСу не допомогла навіть єдина серед усіх політичних сил презентація системної концепції розвитку міста. Не концепції сьогодні цікавлять виборців... Хоча ситуація в Києві така, що без комплексної зміни системи управління, на місто вже в найближчий час очікує колапс.

Колись, у 2002-му, у перші дні роботи в парламенті, я почув цинічну історію перемоги одного з депутатів, який вирішив поділитися зі мною "позитивним" досвідом.

"На всіх зустрічах з виборцями я обіцяв, що буду переходити з фракції до фракції, зраджувати прем'єрів і президентів стільки, скільки буде потрібно для того, щоб ви, мої любі, одержали максимум благ – зарплат, доріг, лікарень і т.д.".

Людина, яка говорила це, і зараз залишається депутатом і особою, близькою до діючого прем'єра.

І навіть якщо особисто він, можливо, й змінив свої політичні методи, та справа його вже точно не вмерла – вона давно підхоплена іншими, живе і процвітає.

Чому ж тоді виборці не повинні бути менш цинічними і прагматичними, ніж політики, за яких вони голосують? Якщо політики беруть гроші за входження до списків, чому не можуть брати гроші ті, хто за ці списки голосує?..

Чи варто дивуватися тому, що на минулих виборах купівля голосів виборців досягла просто рекордних масштабів і стала найефективнішою політичною технологією. Виборці хочуть, щоб з ними ділися награбованим, а в іншому випадку – масово абстрагуються від ринку голосів.

Думаю, що наступним кроком партій-покупців голосів стане легалізація цього процесу. Члени партії будуть внески не платити, а одержувати. Відзвітувався за голосування – отримай членський внесок. Привів друга – отримай бонус. Усе в межах статуту! І закону не суперечить, хоча для підстраховки можна прикупити відповідне рішення суду.

Виборець далекий від тих сенсів та політичних аргументів, які масово повторюють добре проплачені політтехнологи. Ці аргументи цікавлять хіба що інших таких же політтехнологів, причому теж не безкоштовно.

"Карасьовщина" стає усе більш цинічною, і при "заданій" необхідності знаходить правильне обґрунтування для будь-якого політичного процесу, навіть найаморальнішого.

"Дружити з ворогом, щоб друг боявся" - головний принцип існуючої влади. І це стосується, на жаль, усіх ключових політиків.

Іноді складається враження, що на обрії ось-ось з'явиться новий Батько Махно з закликом "Грабуй награбоване!". І дуже великі шанси того, що цей заклик буде почутий...

Країна зависла, як заражений численними вірусами комп'ютер.

Президент, як і в перший раз, не хоче йти в президенти, але сподівається, що його вмовлять. Тимошенко перестала обіцяти підтримку, зате на захист президента стали Регіони.

Найвеселіше в НУНС. 77 векторів на 76 депутатів, плюс ще півтора вектора на Банковій. Це і є Демократія?..

Нагадує анекдот, у якому бабка, пояснюючи діду, що таке стриптиз, вирішила його показати. На що дід прореагував – "Огидне видовище...".

Хоча, як не дивно, усе це безглуздя може вселяти оптимізм. Хоча б тому, що чим безглуздіше, тим скоріше має закінчитися.

Автор Олександр Морозов