Від Ермітажу до "Любе". Як працює велика сітка російської пропаганди, яка змушує полюбити війну проти України

Російські останні виставки за кордоном – це просто потужний культурний наступ. Якщо хочете, свого роду "спецоперація". Яка багатьом не подобається. Але ми наступаємо. І нікому не можна дати завадити нашому наступу. 

Приблизно так нещодавно висловився багаторічний директор російського Ермітажу Михайло Піотровський в інтерв'ю "Русской газете". 

Російська пропаганда ніколи не обмежувалася виключно роботою політиків, медійників та політтехнологів, аби досягати цілей, що їх поставив Кремль. 

Вона залучає рупори з різних сфер, які одночасно та контрольовано говорять те, що треба. Кожен використовує акценти й аргументи, потрібні його аудиторії.

Так антиукраїнські та антизахідні меседжі поширюють письменники та військові, спортсмени та науковці, астрологи та священники. Усі вони причетні до геноциду українського народу, який відбувається внаслідок масованої пропаганди. 

Волонтерська ініціатива "Як не стати овочем" сформувала базу з 1800 російських пропагандистів і публічних осіб, які підтримують війну в Україні. 

Окрім відомих імен, на кшталт Маргарити Симоньян, до неї увійшли представники 15 сфер, які залучені до інформаційної війни проти України та Заходу. 

Крім безпосередньо співробітників пропагандистських медіа (629 осіб в базі) у ній зібрані письменники, співаки, актори, експерти прокремлівських ток-шоу, блогери, воєнкори, політики, спортсмени, представники Російської православної церкви та інші. 

У цій версії бази зосередилися на тих, хто формує інформаційне поле російської пропаганди. 

У наступних версіях будуть додані категорії "ідеологи руского міра" та "езотерики", які активно допомагають російській пропаганді. 

Як працює сітка російської пропаганди

Сила російської пропаганди – гібрид телебачення з соціальними медіа. Це забезпечує своєрідне "одомашнення" війни: держава намагається зробити її частиною повсякденного життя громадян. Про це у своїх працях розповідав дослідник Грегорі Асмолов з Королівського коледжу Лондона. 

Саме залучення відомих людей із різних сфер, які своїм прикладом показують, "как нужно родину любить", є ключовим інструментом "одомашнення".

Для цього російська пропаганда використовує широкий перелік інформаційних каналів – від федеральних медіа до приватних сторінок лідерів громадської думки в соціальних мережах та месенджерах. 

Важливу роль починає відігравати telegram, у який після блокування Роскомнадзором facebook та instagram перемістила свою активність значна частина росіян.

Телебачення теж розвивається, і поряд з класичними пропагандистськими шоу Володимира Соловйова та Ольги Скабєєвої з'явилася широка лінійка інших форматів. Зараз багато сюжетів для пропагандистських програм беруться саме з соцмереж. 

Наприклад, розмовне шоу "Прекрасная Россия бу-бу-бу". У ньому обговорюються злободенні питання та останні новини, проте у неформальній подачі. 

Наприклад, рубрику "Бісить" веде російський дизайнер Артемій Лебедєв. Вона стала продовженням його традиційних дописів у соцмережах, які починаються словами "більше за все на світі мене бісить…".

Не залишає без уваги російська пропаганда й молоду аудиторію, яка ще не залежна від телебачення та споживає неінформаційний контент у соцмережах. 

Їх зомбують із самого дитинства. Дитячі свята, випускні в садочках та відповідні альбоми робляться тематичними – військовими. Вихователі проводять виховні години з поясненням, чому почалася "спецоперація", а вчителі в школах – відповідні уроки. А після повномасштабного вторгнення Росії з'явився мультфільм, що пояснював дітям, чому Росія "мусила" напасти на Україну, яка "не хотіла дружити" та "ображала інших". 

Таким чином росіян заганяють у інформаційний кокон. 

Мистецтво, музика, світські плітки, гумор, спорт – всюди росіян переслідує однаковий інформаційний фон.

Результат – затягування все більшої кількості росіян у війну з Україною. І часто йдеться не про безпосередньо бойові дії, а про війну на інформаційному фронті. 

Оксана Мороз для УП