Спецпроєкт: "Формування культури безпеки"

"Відчуваю, що зараз це мій обов'язок".

Історії педагогинь, які навчають дітей правил мінної безпеки
УП, ЮНІСЕФ в Україні та ГО "Культурна платформа Закарпаття"
СПЕЦПРОЄКТ
31 травня 2024
За час повномасштабного вторгнення Україна стала однією з найбільш замінованих країн світу: приблизно 26% території країни нині потенційно забруднені мінами та іншими вибухонебезпечними предметами.
За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, з початку великої війни від вибухонебезпечних предметів в Україні станом на кінець травня 2024 року загинули понад 297 осіб, з них 15 – діти. Було поранено 673 людини, зокрема 80 дітей. Знання правил мінної безпеки за час війни стали необхідністю, бо в буквальному сенсі рятують найцінніше – життя та здоров’я.
"Українська правда" разом із Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та громадським об’єднанням "Культурна платформа Закарпаття" розповідає історії сміливих вчителів, які самі пережили непростий період через війну, опанували ефективне викладання правил мінної безпеки дітям і підліткам за допомогою онлайн-навчання від ЮНІСЕФ.
історії героїнь

Вікторія Паук, учителька Балаклійської спеціальної школи

Людмила Борсук, вихователька дошкільного закладу "Джерельце"

Галина Журавель, викладачка Костянтинівського індустріального фахового коледжу

Досвід вчительки з Балаклії
Працювати попри виклики. Як дітям розповідають про мінну безпеку
Колони техніки і мінна небезпека: історія педагогині з Чернігівщини
"Думаю про дім щодня". Коледж з Костянтинівки переїхав до Луцька
Не тільки на лінії фронту. Небезпека від мін може бути будь-де
Чому про мінну безпеку треба знати кожному
Заняття з мінної безпеки у закладі дошкільної освіти "Джерельце", проводить Людмила Борсук

Досвід вчительки з Балаклії

Від бойових дій у рідній Балаклії Харківської області вчителька природознавства Вікторія Паук досі оговтується… Минав час, залишатися там було все небезпечніше.
"Те, що ми пережили, було просто жахливо, – з сумом згадує жінка, – Такого не побажаєш нікому. Не було їжі, не було води – просто нічого. Коли ходили вулицями, то бачили предмети, схожі на вибухонебезпечні", – ділиться пані Вікторія. 
Разом із донькою вони вирішили евакуюватися. Це також виявилося непростим завданням. Спершу їх просто не випускали, та все ж евакуюватися вдалося – вони вирушили в Київ. До столиці також перебралися й батьки пані Вікторії. Її батько – вчитель фізкультури, і зараз викладає уроки для дітей онлайн.
Вікторія Павук, учителька Балаклійської спеціальної школи
Балаклійська громада й досі залишається однією з найбільш забруднених боєприпасами територій області. За інформацією ДСНС, з 10.09.2022 року на території Балаклійської громади виявили та знищили 14267 вибухонебезпечних предметів, обстежили 534,33 га території.
У Балаклії Вікторія жила в багатоквартирному будинку й прямо з вікна бачила, що війська протягом тривалого часу дислокувалися біля річки. "Невідомо, що там зараз, і які предмети там можуть залишатися", – зауважує педагогиня.
Місто повернулося під контроль України, але трагічні випадки з вибухонебезпечними предметами трапляються дотепер.
Фото: ЮНІСЕФ Україна
"Якось жінка з Балаклії зайшла на територію, де росла висока трава. Натрапила там на міну, яку неможливо було розгледіти. На жаль, їй відірвало частину ноги. Також був випадок, коли хтось їздив на рибалку та натрапив на такий предмет у водоймі. Тому я завжди всіх попереджаю, що в такому регіоні треба ходити виключно асфальтованими доріжками, і в жодному разі не йти туди, де бачите знак "Обережно, міни". Або ж коли натрапляєте на територію, яка закрита стрічками, – не заходьте туди", – наголошує співрозмовниця.
місто Балаклія (Харківська область) після деокупації

Працювати попри виклики. Як дітям розповідають про мінну безпеку

У спеціалізованому закладі в Балаклії пані Вікторія пропрацювала двадцять років. Сам заклад досі залишається в місті, але всі школи Харківської області через небезпеку обстрілів ведуть навчальний процес дистанційно.
"Наші діти роз’їхалися хто куди. Частина залишилася в Балаклії. Перебралися в різні регіони й самі вчителі. Однак навчальний процес ми не припиняємо", – розповідає педагогиня.
Отримання освіти під час війни – процес непростий, й усім доводиться пристосовуватися до нових реалій. Коли звучать повітряні тривоги, а вмикатися в кожному регіоні вони можуть у різний час, – всі обов'язково мають спускатися в укриття. Але Вікторія запевняє, що діти до цього вже звикли та розуміють, що саме треба робити.
Так само діти усвідомлюють, що під час війни треба дбати про власну безпеку. Щоб вдосконалити ці знання та передати їх під час уроків, Вікторія Паук вирішила пройти онлайн-навчання від ЮНІСЕФ.
"Зацікавило найперше те, що це був саме профільний курс для вчителів – для тих, хто нестиме ці знання діткам. А взаємодія з учнями – це моя щоденна робота, тому вирішила використати цю можливість, щоб розповідати їм про те, що може зберегти життя. Також мені було важливо побачити, що матеріали можна передивитися та перечитати, повертатися до них у разі потреби", – пояснює свою мотивацію вчителька.
Повернення людей додому напряму залежить від безпекових моментів. Де залишаються міни – там зберігається загроза для життя.
"Поблизу Балаклії вибухонебезпечних предметів дуже багато, і вони можуть бути фактично будь-де. Через це дітям важливо знати, як себе поводити та як правильно реагувати на такі ситуації. "Не підходь! Не чіпай! Телефонуй 101!" – ці основні правила мають запам'ятати усі", – зауважує вчителька.
Молодшим за віком дітям навіть про такі серйозні речі, як-от мінна безпека, треба розповідати в ігровій формі. Це сприятиме тому, щоб інформація добре запам'яталася. Героями розповідей можуть бути вигадані персонажі. Також – легендарний пес Патрон, якого діти вже встигли полюбити. Вікторія веде уроки для школярів різного віку. Деякі матеріали надсилає учням у загальний чат: вони можуть ознайомитись з ними й пізніше, повторити засвоєне.
Фото: ЮНІСЕФ Україна
"Це важливо також в умовах, коли в когось вимикають світло. Я надсилаю матеріали ще й для того, щоб діти мали можливість у разі відключення електрики прочитати те, що не встигли почути на уроках. А далі ми з ними обговорюємо ці теми детальніше. Коли я подаю інформацію про мінну безпеку онлайн, а поруч з дітьми в цей момент перебувають батьки, вони теж засвоюють ці знання. А якщо лунає сигнал повітряної тривоги, я щоразу всім нагадую, що правилами безпеки не треба нехтувати", – підкреслює вчителька.
Проведення занять та воркшопів з мінної просвіти під час креативно-творчої програми "Спільно Різдво", ЮНІСЕФ Україна

Колони техніки та мінна небезпека: історія педагогині з Чернігівщини

Навесні 2022 року за 10 кілометрів від селища на Чернігівщині, де мешкає Людмила Борсук, проходили колони військової техніки. Північ регіону страждала від постійних ракетних ударів, там точилися активні бойові дії. Були періоди, коли повітряна тривога в усій області звучала майже безперервно. Селище Варва, на щастя, обстріли не зачепили. Однак небезпека від вибухонебезпечних предметів може чекати на будь-якому кроці, розповідає вихователька.
Пані Людмила – педагогиня з великим досвідом. 10 років вона працювала в дитячому навчальному закладі Києва. Сама родом із Житомирщини, а у Варву переїхала до батьків чоловіка. Зараз працює в закладі дошкільної освіти "Джерельце".
Людмила Борсук, вихователька дошкільного закладу "Джерельце"
Все було б добре, якби не почалася війна, зізнається вихователька. Ракетні загрози та повітряні тривоги нагадують про себе буквально щодня. З регіону та з самого селища Варва виїхали деякі вихованці з родинами, але й приїхало багато вимушених переселенців з південних та східних регіонів. До груп стали брати ще менших за віком діток, розширюючи можливості для занять. Зараз приблизно 40% дітей у групі складають внутрішньо переміщені.
Про випадки, коли загроза від вибухонебезпечних предметів була за крок від людини, педагогиня за період війни чула не раз.
З трагічним випадком стикнулася й колега Людмили. Батьки її невістки підірвалися на міні під Черніговом, коли їхали по гриби. Про це писали в усіх ЗМІ. Згодом новина про такий самий випадок дійшла й з її рідної Житомирщини: неподалік від міста Олевськ автомобіль подружжя через сильний дощ знесло з дороги на узбіччя. Родина підірвалася на міні – без батьків залишилося семеро дітей. У такій самій небезпеці у будь-який момент можуть опинитися і діти, і підлітки.
"Якби діти та дорослі знали, що ці території небезпечні, вони могли б зберегти свої життя. Також важливо знати, що мінна небезпека може бути й там, де не було прямих бойових дій. Та сама Житомирщина – ближче до кордону там усе заміновано. Знання про це підвищить шанси на збереження життя", – зауважує вона.
Людмила Борсук каже, що пройшла онлайн-навчання для вчителів від ЮНІСЕФ про мінну безпеку насамперед тому, що сьогодні це є необхідністю. Такі знання потрібні дорослим, аби ми потім їх переказали дітям.
"Раніше ми не знали навіть банальних речей. На банальне питання: «За яким номером телефонувати, якщо побачили міну?» відповідали не всі. А зараз ми вже знаємо, що це 101. Зараз це знають і дошкільнята", – додає вчителька.
Навчальні матеріали на тему мінної безпеки, ЮНІСЕФ Україна

"Думаю про дім щодня". Коледж з Костянтинівки переїхав до Луцька

Військові дії в Україні кардинально змінили звичне життя педагогині Галини Журавель. Їй довелося тимчасово покинути рідну Костянтинівку на Донеччині та переїхати на Волинь. Війна триває, і зараз жінка дуже сумує за домом. За цей час їй вдалося побувати в місті лише раз: через постійні обстріли небезпека нікуди не зникла, кожна така поїздка – це великий ризик.
Переїхав до Луцька й навчальний заклад, де вона працювала. У Костянтинівському індустріальному фаховому коледжі вчаться студенти після закінчення дев'ятого класу: там вони й далі отримують повну загальну середню освіту. Також у коледжі вчаться й старші діти.
Галина Журавель, викладачка Костянтинівського індустріального фахового коледжу
Навчальний заклад вдалося евакуювати у 2022 році, коли в Костянтинівці було дещо спокійніше. Це виявилося вчасним рішенням: згодом обстріли ставали все інтенсивнішими.
"Минуло понад два роки, як ми виїхали. Зачинили квартири й усе. Дуже шкода, що ми не в себе вдома, – ділиться емоціями вчителька, – Але ми маємо піклуватися за безпеку – це зараз найголовніше. Звісно, хочеться побачити рідний дім. Думаю про нього щодня. Це психологічно важко. Кожної хвилини переживаю за родичів і за близьких, які там залишилися. На жаль, часто туди не можу їздити, бо в регіоні дуже небезпечно".
Немало студентів коледжу виїхали в різні регіони України та за кордон. Усі вони приєднуються до занять дистанційно. Водночас багато учнів коледжу залишилися в рідному місті.
"Є й ті, хто виїздив, але через певні обставини повертається. Тому що ситуація в кожного складається по-різному. І таким дітям, звісно, необхідно знати базові правила мінної безпеки передусім. Адже Донеччина через бойові дії є одним із найбільш замінованих регіонів України", – нагадує Галина.
Костянтинівський індустріальний коледж до війни

Не тільки на лінії фронту. Небезпека від мін може бути будь-де

У соцмережах і на сайтах Галині регулярно трапляються новини про те, що люди в різних регіонах України підриваються на мінах – у полі, на узбіччі дороги або в лісі.
"Про це постійно чую я, і чують наші студенти. Вони в будь-який момент можуть натрапити на снаряди, які не розірвались. Ці предмети або їх складові можуть лежати будь-де. Основне наше завдання – навчити їх адекватно реагувати: не підходити й нічого не робити самостійно, а далі повідомляти служби, які візьмуть на себе розв’язання цього питання. Але міни можуть бути не тільки на лінії фронту. Їх можуть закладати й на інших, прилеглих територіях", – підкреслює викладачка.
Зараз вкрай необхідно, щоб усі учні, студенти та їхні батьки розуміли спричинені війною небезпеки, підкреслює вчителька. Молодим людям треба усвідомлювати, де вони перебувають і як можуть себе вберегти в потенційно небезпечних ситуаціях.
"Війна напряму торкається нашого регіону та всіх нас. Тому навчання всіх моментів мінної безпеки вкрай важливе й актуальне. Мені самій хочеться бути в цьому питанні більш обізнаною", – каже Галина Журавель.
Вона вирішила пройти онлайн-навчання від ЮНІСЕФ, яке дало їй знання з мінної безпеки та розуміння, як подавати таку інформацію дітям. Пройшовши курс, вона радіє, що тепер має гарну можливість – поширювати ці знання серед дітей та їхніх батьків.
"Коли проходила онлайн-навчання, то відразу собі думала і планувала, який підхід я шукатиму до дітей, коли буду про це їм розповідати. Як з ними спілкуватись, які слова підбирати. Тобто важливий був ще й психологічний аспект. А говорити на цю тему треба делікатно: залежно від віку та навіть від психологічного типу учня. Хтось сприймає все краще, коли бачить ілюстрації, а хтось намагається все занотувати в текстовому форматі й потім перечитати. Знову-таки небезпека від мін – це велика проблема, і кожен переживає це по-своєму", – згадує вчителька навчальний процес.
Галина Журавель дуже полюбляє курси, які дають можливість отримати дійсно цікаві знання, аби потім застосовувати їх у житті.
"Сподобалося, що онлайн-навчання можна проходити в будь-який зручний час, і в разі потреби знайти відповіді на додаткові питання", – зауважує вона.
Попри те, що всі заняття ведуть онлайн, такий формат зовсім не заважає розповідати про мінну безпеку учням, запевняє вчителька. Педагоги вже навчилися проводити онлайн-заходи найрізноманітніших форматів: від класичних уроків до занять із залученням експертів з громадських організацій.
Кожне заняття вчителі починають з того, що питають в учнів: "Як ви?", "Ви в безпеці?".
"Також ми кажемо: «Не забувайте, що треба йти в укриття, не нехтувати ситуацією, коли звучить сигнал повітряної тривоги». Я часто нагадую учням правила поведінки, коли побачили вибухонебезпечний предмет. Ми постійно їм пояснюємо, що передусім треба берегти себе, а вже потім щось матеріальне. Тому що життя – понад усе", – підкреслює вчителька.

Чому про мінну безпеку треба знати кожному

Кімнати безпеки в школах створюють у всій Україні. Завдяки креативному підходу директорки ЗДО "Джерельце" Дарини Галушки та педагогічному колективу така кімната з’явилася і в дошкільному закладі селища Варва. Пані Людмила з великим інтересом пройшла онлайн-навчання з мінної безпеки від ЮНІСЕФ, бо розуміла, як важливо знати ці правила під час війни.
Від ЮНІСЕФ педагоги отримали також цікаві брошури та матеріали, якими користуються під час занять із дітьми про мінну безпеку. Сама вихователька створила для дітей коректурні таблиці на основі кадрів із мультфільму.
"Наймолодшим діткам все потрібно розповідати в легкій формі. Ми навчаємось, граючись. Нам важливо використовувати картинки, таблички. Ілюстрації можуть розповісти багато. На картинках пояснюємо, де може ховатися вибухонебезпечний предмет: на одній зображений подарунковий пакет, на другій – пуста коробка з-під цукерок. Це те, що дозволяє діткам все добре запам’ятати", – розповідає вихователька про методику подачі матеріалу дітям.
Батькам знати про мінну безпеку теж важливо. Вони дізнаються про це з роздаткових матеріалів, поки чекають дітей із занять. У коридорі з інтересом гортають роздруковані тексти та таблиці. Зараз батьки сучасні й усім цікавляться. Ця тема теж не пройшла осторонь, запевняє педагогиня.
Прослухавши онлайн-курс, Людмила стала розповідати про правила мінної безпеки не лише дітям. Її чоловік – поліцейський в їхній громаді. Вона запропонувала пройти курс і йому, він відразу погодився. Пані Людмила переконана, що курс має охопити якомога більше людей, які самі взаємодіють із людьми на місцях і будуть готові ці знання поширювати.
"Я так і намагаюся робити. Я працюю з дітьми та поширюю цю інформацію, чоловік теж працює з людьми й розповідає їм те саме вже зі свого боку. Я зацікавила ще десять людей, чоловік теж когось зацікавив. Так намагаємося працювати й надалі", – ділиться пані Людмила.
Людмила Борсук, вихователька дошкільного закладу "Джерельце"
Трохи згодом додає: "Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна. Але в будь-якому разі на подолання наслідків мінної небезпеки підуть роки. Хорватський досвід нам говорить, що на це в країні пішло приблизно 30 років, і вибухонебезпечні предмети знаходять там і досі. І наше з вами завдання зараз – робити все, що від нас залежить, аби наблизити завершення війни. Тому я відчуваю, що поширювати такі знання дітям – це зараз мій обов’язок", – переконана вчителька.
Онлайн-курс від ЮНІСЕФ пропонує слухачам комплексний план занять із дітьми та підлітками щодо поводження з вибухонебезпечними предметами й базується на міжнародних стандартах. Він надає викладачам практичні інструменти, які можна використати як під час очних уроків, так і на онлайн-заняттях для формування безпечної поведінки на територіях, потенційно забруднених мінами та іншими вибухонебезпечними предметами.
Програма курсу складається з трьох модулів, які фокусуються на такому:
що дитина має знати про мінну безпеку
як налагодити взаємозв’язок із дитиною та знайти до неї підхід
як навчати так, щоб вас почули діти і шести, і 16 років
як використовувати відповідні ігрові форми для викладання мінної безпеки
ЮНІСЕФ залучив до співпраці фахівців у сфері дитячої та вікової психології, педагогіки, інклюзивної освіти, мінної просвіти й поведінкових змін. Курс доступний на сайті bezpeka.info. Курс розробили ЮНІСЕФ спільно з ГО "Культурна платформа Закарпаття" у співпраці з Міністерством освіти і науки України, МВС та Державною службою України з надзвичайних ситуацій.
Онлайн-курс безоплатний і доступний у будь-який час усім охочим освітянам і представникам служб, які працюють з дітьми. За понад п’ять місяців з моменту запуску на навчання зареєструвалося 5712 освітян і 5154 представники ДСНС і Національної поліції.
Додатково доступний ресурс «Спільнотека» від ЮНІСЕФ, що містить посібники й навчальні матеріали для уроків, зокрема для групової та індивідуальної роботи з дітьми.
Читайте також попередній матеріал спецпроєкту: "НА ВАРТІ МІННОЇ ПРОСВІТИ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ. ЯК В УКРАЇНІ ФОРМУЮТЬ КУЛЬТУРУ БЕЗПЕКИ".
©2000-2024, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах.

Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.

ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.