У "справі Александрова" з'являються "мертві душі"

Субота, 13 квітня 2002, 15:28
"Бомжу" Юрію Вередюку, який звинувачується прокуратурою у вбивстві слов'янського тележурналіста Ігоря Александрова, не щастить з адвокатами. Перший його захисник, пані Зима, відзначилася тим, що не була присутньою на жодному із слідчих заходів, чим дала привід до свого відводу і затягування судового процесу. Другий адвокат – пан Коваленко – ще своєрідніший: він – один з небагатьох учасників "справи", хто упевнений у винуватості... свого підзахисного. Принаймні, так він стверджує.

12 квітня, з метою прояснити обставини оформлення генеральної довіреності на автомобіль ВАЗ-2108 (саме цей транспортний засіб фігурує в справі як плата Вередюку за вбивство – щоправда, "бомж" чомусь побажав оформити його не на себе, а на "кума"), адвокат Коваленко заявив в суді клопотання: мовляв, запросіть свідка – краматорського нотаріуса Світлану Фрідріхсон.

Доблесна прокуратура, розслідуючи вбивство Александрова майже півроку, саме цю жінку назвала людиною, яка зареєструвала 21 серпня 2001 року згаданий автомобіль. Принаймні, так записано в справі. Оскільки інші "автомобільні" свідки – громадяни Шевченко А., Шишкевич М., Савмиков П. (господарі машини) і сам Вередюк до непристойності заплуталися в датах і обставинах операції, виклик пані Фрідріхсон в суд дійсно виглядав би логічно.

Якби не одне "але". Світлана Дмитрівна жодним чином не могла оформляти операцію. По-перше, вона не була нотаріусом першої міської Державної нотаріальної контори (як це сказано у справі), а працювала приватним нотаріусом.

По-друге, пані Фрідріхсон раптово померла 25 травня 2001 року. Про це повідомила, зокрема, краматорська газета "Східний проект", опублікувавши некролог. Іншими словами, нотаріус, якому слідчі приписали оформлення операції, під час самої операції вже три місяці лежала в могилі.

Чесно, після того, як громадськість познайомилася з дикою фальсифікацією розслідування "справи Гонгадзе", проведеною Генеральною прокуратурою, було важко уявити собі щось більш дике.

Однак історія з мертвим нотаріусом загрожує побити колишні "досягнення". Питається, які ще потрібні докази того, що вбивство Александрова не розслідувалося, а цинічно фабрикувалося? Хто ще не переконаний в тому, що прокуратура займалася не з'ясуванням істини, а тримала всіх українців "за баранів" і замітала сліди справжніх вбивць?