Рік тому, перед парламентськими виборами 2014 року, VoxUkraine проаналізував програми політичних партій, що висували своїх кандидатів до парламенту.

З дев’яти партій, які мали найвищий передвиборчий рейтинг, до парламенту пройшло лише шість.

На найближчі місцеві вибори своїх кандидатів запропонували всі парламентські партії, окрім Народного Фронту – політичного проекту нинішнього керівника уряду Арсенія Яценюка. Причина – низький рейтинг НФ, який коливається в межах статистичної похибки – 2-3%.

Політичні сили вже мали змогу проявити себе за 11 місяців роботи. VoxUkraine перевірили, як парламентські партії втілювали (чи принаймні намагались втілювати) свої передвиборчі програми та ідеї, проголошені в них.

Для цього ми проаналізували законотворчу діяльність народних обранців, їхні голосування (за винятком групи «Відродження» та групи «Воля народу», які утворились після формування Верховної Ради), та виконання конкретних обіцянок, які були в програмах партій.

Деталі та методологію Ви зможете знайти на сайті VoxUkraine.

Ми дослідили такі основні теми: політична система, боротьба з корупцією, державне управління, судова реформа, безпека та армія, економічна політика, соціальний захист, освіта й наука, охорона здоров’я, мова, суспільне телебачення та членство ЄС.

Критерії їх оцінки наступні: ініціювання законопроектів; голосування за законопроекти; виконання обіцянок (програми партії); виконання, того, що не обіцяли у програмі; порушення обіцянок.

- Ініціювання: лідерами у цій категорії є партії, які змогли ініціювати і довести до прийняття найбільшу кількість законопроектів у певних темах (незалежно від того, чи було це обіцяно їхніми програмами, чи ні);

- Голосування більшістю: лідерами у цій категорії є партії, що проголосували більшістю за найбільшу кількість законопроектів певної теми (незалежно від ініціювання);

- Виконання обіцянок: категорія показує, які партії змогли виконати положення партійної програми, ініціювавши та довівши до прийняття відповідні законопроекти;

- Виконання, того, що не обіцяли: категорія показує, які партії, хоча й не обіцяли в передвиборчій програмі, проте ініціювали і довели до прийняття законопроекти в певних темах;

- Порушення обіцянок: категорія показує, які партії, пообіцявши в передвиборчій програмі, згодом не змогли довести до прийняття законопроекти, які б виконували ці обіцянки (якщо законопроект було розроблено, але ВРУ його не прийняла, обіцянка все одно вважається невиконаною).

Загальна таблиця з результатами

ЯК НАРАХОВУВАЛИСЬ БАЛИ: (-0.5) обіцяли в програмі, яле не ініціювали (+0.5) не обіцяли в програмі, але ініціювали (+1) обіцяли в програмі та ініціювали

Загальний висновок: партії досить мляво підійшли до виконання своїх програм – жодна з партій не виконала і п’ятої частини програми. Хтось може заперечити, що під час парламентської роботи партії керувалися не власними програмами, а Коаліційною угодою, проте аналіз виконання цієї угоди також невтішний – станом на липень 2015 року угода виконувалась приблизно на 30%, і, за останньою інформацією, на сьогодні ситуація не покращилася. Також може здатись несправедливим, що лише одна партія отримувала бали за ініціювання коаліційних законів, хоча робота була колективною, або навпаки – партія отримувала бали за ініціювання законів, що були підготовлені, наприклад, профільним міністерством, яке не змогло провести законопроект через процедури Кабінету Міністрів. Звісно, кожен рейтинг є певним спрощенням, але якщо подивитись глибше, то саме ті партії, для яких певна тема є найбільш важливою ідеологічно, і будуть обрані міністерством чи колегами по Коаліції (чи навіть лобістами) для подання законопроектів із певним набором ідей.

Тим не менш, не варто звинувачувати парламентарів у бездіяльності – за перші дві сесії Верховна Рада прийняла 651 законодавчий акт. Лише 16 законів прямо виконують обіцянки, записані у програмах партій. Проте 196 законів загалом стосувались ідей, озвучених у партійних програмах– їх і розглянуто в наведеному аналізі. Отже, 180 законів - це або кроки до виконання ідей, закладених у програмах, або інші законопроекти, спрямовані на ту саму мету (наприклад, парламентом було ініційовано і проголосовано ряд законів, спрямованих на боротьбу з корупцією, про які партії не згадували у своїх програмах).

Очевидно, програми партій пишуться у стилі «за все добре та проти всього поганого», щоб «сподобатися» максимальній кількості виборців та щоб складніше було перевірити їхнє виконання, а під час парламентської роботи представники партій керуються іншими мотивами, аніж партійна програма. Проте навіть у виконанні таких програм є варіація між партіями. Зокрема, згідно з результатами аналізу, БПП та НФ є лідерами в ініціюванні та голосуванні за закони, які відповідають ідеям їхніх програм, а фракція Самопомочі, хоча й не змогла провести до прийняття закони, які б відповідали її програмі, проте старанно голосувала за всі такі закони, ініційовані іншими. Батьківщина і БПП виконали найбільше своїх обіцянок, але БПП і НФ загалом сильно відхилялись від програм і працювали в напрямках, які не згадували у своїх програмах. Загальний рейтинг за сумою балів очолили НФ та БПП.