Проект изменений Конституции как зеркало фальшивой модели демократии

Немає нічого дивного в тому, що президент Порошенко так поспішає внести і реалізувати зміни до Конституції, які дуже нервують ортодоксів сучасної моделі демократії.

Він вимушений якнайшвидше змінити Конституцію, жертвою якої став Віктор Ющенко і припинити будівництво Вавилонської вежі у парламенті, щоб зробити державу мобільно керованою і здатною оперативно реагувати на виклики світу.

Сучасний момент вимагає саме такого типу держави, адже світові процеси відбуваються дуже швидко. Оперативність і відповідальна персоніфікація державного управління та захист самоврядування від зовнішніх впливів є головною безпековою проблемою держави.

Польові випробування на наших теренах нового типу війни наочно підтвердили тезу про вразливість виборних органів до зовнішніх впливів.

Після проголошення незалежності Росія так і не вийшла з України. І перше, чого вона домоглася завдяки впливу на наш парламент, – завадила створенню механізму захисту демократії від втручання ззовні.

Виборні органи неможливо захистити від перетворення їх у знаряддя дивної сучасної війни проти нас. Ми побачили це давно, це до вибуху сепаратизму на сході.

Практично миттєве створення республік, потім союз народних республік Новоросії – це гротескно-саркастична демонстрація світові того кінця, до якого прямує уніфікація процесу демократії.

Незахищені демократії піддаються зовнішньому впливові. В найгіршому випадку, виборні органи стають сліпою зброєю новітніх парадоксальних воєн, які оплачує сама жертва.

Так вийшло, що Україна стала показовим полігоном для випробування комплексу неприємностей, які реально підстерігають будь-яку державу у ХХІ столітті.

Уніфікація прав людини і стандартизація демократії – це дві речі, якими можна маніпулювати і наслідки вже коштують людських страждань.

Самі по собі це прогресивні речі для ідеального людства, але сучасний світ не ідеальний бо вільне поширення інформації та глобальна влада капіталу змушують людей переконано думати і діяти не по своїй волі собі на шкоду.

В українській Конституції досі механізму захисту демократії не існує, а поширюване заклинання про незалежні три гілки влади – це спосіб відволікання від цієї проблеми.

Ми почали думати про це лише під тиском біди і в нас є нагода позбутися фальшивих моментів демократії, які ще вчора здавались ідеальним взірцем від кращого світу.

Час подумати про державу і владу як єдине ціле, що не ділиться на гілки і не грається делегуванням повноважень.

Раз народ є єдиним джерелом влади, влада не може стікати кількома гілками чи струмками тільки на догоду теоретикам світового демократичного процесу. Президент в сучасній ситуації покликаний дбати саме про безпеку демократії.

Саме тому пропонований інститут представників президента і головне – президентське право розпускати органи самоврядування і є згаданим конституційним механізмом захисту демократії від зовнішньої агресії.

Всі інші пропоновані зміни є лише доповненням цього принципу самозахисту народовладдя в Україні.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, для УП