Конфлікт уповільненої дії. Чи піде у відставку глава АП Ігор Райнін
У Петра Порошенка є одна риса, яка часом доводить його оточення ледь не до нервового зриву.
Соратники президента скаржаться, що він не приймає однозначних рішень, а відкладає розв'язання проблем настільки довго, наскільки це можливо.
Навіть коли Порошенку доводиться розбиратися з якимись приземленими речами, він знаходить тимчасове рішення, відкладаючи проблему "на потім".
Аж поки у його "довгій шухлядці" не лишається місця, і відкладені проблемки не починають вибухати всі разом, переростаючи у велику проблему.
Саме у цей момент на Банковій відбувається щось подібне.
Впродовж останніх тижнів на різних сумнівних сайтах з'явилися "інсайти з адміністрації президента", суть яких зводилася до того, що глава АП Ігор Райнін чи то "уже пішов", чи то "планує піти" у відставку.
На подібного роду "сенсації" можна було б не зважати, якби не подиву гідна регулярність їхньої появи. Та ще й акурат перед повторним висуванням Петра Порошенка у президенти.
Після Ложкіна: половинчасте рішення Порошенка
На орбіті чинного президента обертається багато політичних тіл: і давні супутники, і нові потужні "зірки", є і свої "чорні діри".
А є Ігор Райнін. Рівний, спокійний, непримітний чиновник, який не був помічений у темних історіях, але й зірок з неба не хапав. Класичний апаратник, гвинтик системи, який планомірно і без метушні дістався вершини чиновницького світу.
Коли навесні 2016-го тодішній глава АП, бізнес-партнер Порошенка Борис Ложкін обдумував свою відставку, у списку його намісників було багато прізвищ. Та до останнього моменту прізвища Райніна там не значилося.
Його призначення главою АП було досить несподіваним кроком Порошенка. Дивувало не так призначення Райніна, як його призначення саме на таку посаду.
Місце глави АП завжди було одним із найбільш демонізованих в українській політиці. Ця посада породила свого часу всемогутніх Литвина-Медведчука-Балогу-Льовочкіна та й майже всюдисущого Ложкіна. Глава АП був фактично другим президентом. І тут – Райнін.
У Порошенка тоді непублічно пояснювали, що після "казусу Гройсмана" Петра Олексійовича дістали всі ці "амбітні" і "креативні". Він захотів того, хто може "делать, а не выделываться".
Зрозуміле пояснення, але неповне. Бо була у працевлаштування Райніна й інша, не менш цікава складова – призначити Райніна означало не призначити Віталія Ковальчука.
Останній був головним кандидатом на місце глави АП. У нього були відповідні зв'язки, вміння, досвід величезних кампаній і головне – амбіції. Крім того, він був таким собі "губернатором губернаторів" в АП і фактично керував президентською вертикаллю по країні.
Але його переваги зіграли проти нього. В очах найближчого оточення Порошенка Ковальчук був потенційною загрозою: мав забагато зв'язків, забагато вмів і був занадто амбітним. Тому майже вся президентська частина так званої "стратегічної дев'ятки" запротестувала.
З одного боку, президенту треба було не втратити Ковальчука, з іншого – не пересваритись із Кононенком, Березенком та рештою, які боялись надмірного посилення нового глави АП.
І Порошенко вчинив так, як чинив завжди – прийняв половинчасте рішення.
Президент призначив Райніна, залишивши Ковальчука його першим заступником. Замість того, щоб зняти напругу, Порошенко навпаки сконцентрував її. На Ігореві Львовичу.
Рано чи пізно цей коктейль з підозр, інтриг і міжусобиць мусив таки вибухнути.
Кожному по Порошенку
Від самого початку роботи між новим главою АП і його заступниками спалахували невеликі конфлікти, але їх вдавалося гасити, не виходячи з адміністрації. Як жартував один із членів керівництва АП через рік після призначення Райніна, "новий глава всіх задовольняє, бо нікому не заважає".
Хиткий баланс тримався, поки до виборів президента залишався час.
"Ковальчук спершу спробував Райніна з'їсти, але передумав. Віталік відійшов і віддав Ігорю стільки повноважень, щоб той просто перестав тягнути. Спочатку Порошенко на це не зважав. Але тоді почалися вибори, і Ковальчук поступово все у Райніна забрав назад", – розповідає УП один з підлеглих обох керівників АП.
"Тепер на традиційну ранкову нараду у президента, де раніше були тільки Турчинов і Райнін, почали кликати і Ковальчука. І йому не треба тепер Райніна навіть чіпати. Львовича "заганяють" ті ж, хто просував у 2016-му. Вибори близько, робота горить, і треба, щоб її хтось робив. Не тягнеш, то давай щось думати", – додає інший співрозмовник на Банковій.
Читайте також:
Один-єдиний. Як Порошенко пішов на другий термін
Як писала УП, на Банковій нині кипить виборча робота, але чинний глава президентської канцелярії до неї майже не залучений.
Реальна влада у поки неофіційному штабі поділена між Ковальчуком, головним орговиком та нардепом Сергієм Березенком, який відповідає за роботу "в полі", мережі, агітаторів тощо.
У цій ситуації Райніну не залишилось нічого, як взяти на себе забезпечення поточної роботи президента.
"Фактично, зараз є два Порошенки: президент і кандидат у президенти. Райнін і Турчинов забезпечують ту частину, яка стосується чинного президента. Ковальчук і решта займаються "кандидатом", – пояснює УП один із співрозмовників в оточенні Райніна.
Але і в цій частині усе, що може потенційно стосуватися виборів (заходи в Києві чи поїздки по регіонах), так само більше не є клопотом Ігоря Львовича.
"Це часом викликає сум. У приймальні Райніна майже нікого немає. Сходіть, гляньте – там порожньо. Він проводить якісь наради, але про що – ніхто не знає", – разводить руками один із найближчих підлеглих глави АП.
Чи вірить Райнін у Порошенка і навпаки
На такому тлі в різних сумнівних виданнях почали з'являтися "зливи" з Банкової, начебто Ігор Львович то "написав заяву", то "планує іти у відставку", а то "сумнівається у перемозі Порошенка".
З огляду на напругу в АП, могла б з'явитись спокуса повірити цим чуткам. Якби не кілька деталей.
По-перше, той, хто хоч трохи знає Райніна, не може уявити, щоб той скликав нараду, бив кулаком по столі та кричав, що не вірить у Порошенка. Це занадто навіть для фантастів від журналістики.
По-друге, Райнін нікуди не піде, бо куди, власне, йому йти? Він класичний чиновник, для якого державна служба – все життя. Та і як би він пояснив суспільству свою відставку в розпал президентської кампанії?
Ну, і, по-третє, чому саме Райніну слід іти? За даними УП, сам глава АП не вірить у те, що більше не потрібен Порошенку.
"У Райніна пряма і робоча комунікація з президентом. Райнін слухає президента і тільки його. Так, Райнін не залучений в організацію виборів, це правда. Але це не заважає йому доносити президенту свою позицію, що кампанія ведеться не зовсім правильно", – розповідає співрозмовник в оточенні глави АП.
"Де побудована партія Порошенка? Де нормальна кадрова політика на місцях? Де Південь і Схід у нашій кампанії, що ми їм пропонуємо? І це все питання до людей, які тепер так активно займаються виборами. Якби вони на ці питання раніше відповіли, то рейтинги Порошенка були б зараз набагато більші", – додає він.
***
Якщо довго спостерігати за роботою президента і його команди, то інколи починає здаватись, що там усе організовано за принципом "якщо маєш багато проблем – створи собі ще".
На вході у велику виборчу битву, коли треба зібрати всі сили і ресурси, команда Порошенка гиркається між собою і ніяк не може поділити повноваження.
Ніби футбольна команда, гравці якої в ході вирішального матчу не можуть вирішити, кому бути форвардом, починають сваритися, а тоді й бити один одного по ногах.
Фактично, відклавши у 2016 році вирішення питання щодо балансу сил у своїй адміністрації, Порошенко опинився перед ним у 2019-му.
Але якщо раніше це була історія про амбіції і страхи оточення, то тепер від неї може залежати доля переобрання.
Роман Романюк, УП