«За життя»:

Політична партія ВО «Центр» (яку тепер називають «За Життя») створена у 1999 році. Уперше взяла участь у виборах 2002 року. Увійшла до складу Виборчого блоку «Народний Рух України». За результатами виборів, блок отримав лише 0,16% голосів. До ВРУ блок не пройшов. З того часу ВО «Центр» активно висувалася на парламентські вибори у складі різних політичних блоків.

Презентуючи «оновлену» партію в ефірі 112 (Люди. Hard Talk) у 2016 році, голова політради партії, екс-депутат Харківської облради двох скликань, Євген Мураєв пояснив, що партія «За Життя» відрізняється від «політичних проектів, створених на гроші фінансово-промислових груп, які обслуговують владу («Відродження», «Опозиційний блок», «Наш край»)», та що має чітку ідеологію (наближену до лівоцентристської). Зазначимо, що доволі дивно чути такі заяви від нардепа екс-опоблоківця Євгена Мураєва.

Політичний філософ і дослідник пострадянських політичних культур Михайло Мінаков вважає, що партія «За Життя» є короткотерміновим, популістським за тактикою проектом зі своїм медіа-ресурсом:

Також експерт зауважує, що в суспільстві є попит на лівоцентристську ідеологію, і партія «За Життя» намагається зайняти саме цю нішу:

Нагадаємо, що Вадим Рабінович досі представляє цю фракцію у парламенті. Рабінович не збирається самостійно виходити з фракції «Опоблок», адже він пройшов за списком, а отже, якщо він це зробить, то втратить мандат. Разом з тим Мураєв як мажоритарник зміг вийти з «Опозиційного блоку» без втрати мандату.

Ймовірно, тому за останній час з його боку спостерігається багато критики в адресу власної фракції.

Громадський рух ЧЕСНО намагався отримати коментар у представників фракції «Опоблоку» у Верховній Раді щодо відносин з Вадимом Рабіновичем. На прохання прес-служби підготовлено й направлено листа із запитаннями, проте протягом тижня ніхто з «Опоблоку» так і не відреагував.

На запитання про те, якою має бути децентралізація на його думку, Вадим Рабінович пропонує провести референдум, на який винести питання скасування посади Президента, про нову Конституцію і в тому числі децентралізацію, яку не хоче називати федералізацією, щоб не нервувати співгромадян.

На думку парламентского аналітика ЧЕСНО Павла Миронова, це досить нетипово для «опоблоківців» та свідчить про те, Рабінович ніколи не робив великої ставки на цю політичну силу.

Рабінович активно голосував за арешт народного депутата Олександра Онищенка та за квоти для української музики. Разом з тим, нардеп ніколи не голосує за бюджети, за антимонопольну реформу, відкритість та прозорість роботи парламенту, волонтерство, декомунізацію, прозорість власності на ЗМІ, публічні закупівлі, підтримку фрілансу та електронне декларування тощо.

Нагадаємо, Рабінович запам'ятався законодавчою ініціативою скасувати трансляцію засідань Верховної Ради... у четвер. Як сказано у пояснювальній записці, політики зловживають прямою трансляцією пленарних засідань, що «заважає законодавчому процесу у Верховній Раді». Утім, чому у немилість народного депутата випав саме четвер — залишається під питанням. Загалом Рабінович за 8 скликання подав 45 законопроектів, однак прийнятий був лише один.

Заступник Рабіновича по роботі зі ЗМІ у партії «За життя» значиться Володимир Кацман. Він також значиться помічником нардепа й отримує зарплатню.

Як писав Громадський рух ЧЕСНО, напередодні виборів 2012 року Мураєв (який висувався від «Партії регіонів») проводив заходи з наданням подарунків, допомоги, розвитку інфраструктури «на замовлення» виборців, що дозволило зробити висновок про його причетність до непрямого підкупу виборців.

Політичний філософ Михайло Мінаков додає, що, попри певний мобілізаційний потенціал, партія «За Життя» не пропонує реальних розв'язань проблем дискомфорту в українському суспільстві:

Ще цікавіше, що всі офіси компаній, які перебувають у власності Рабіновича, знаходяться саме за цією адресою. Там само знаходяться офіси підприємств та організацій у власності найближчих партнерів Рабіновича. Зокрема, Андрія Альошина (керівника Київського осередку), Володимира Кацмана (заступник голови партії по роботі зі ЗМІ) та Марка Тальянського.

Таку невеличку суму у фінансовому звіті голова партії Вадим Рабінович спочатку пояснює тим, що партія нічого не робить, а потім узагалі дивується, навіщо партії великі гроші.

Аналітик партійних фінансів Громадського руху ЧЕСНО Остап Кучма зауважує, що партії, створені як виборчі проекти, зазвичай і перебувають у напівзамороженому стані — аж до виборів.

За словами експерта, така ситуація — не є нормальною, оскільки саме у міжвиборчий період партія має налагоджувати ефективний діалог з виборцем, розбудовує свою структуру. При цьому, наголошує Остап Кучма, навіть для існування дрібних партій потрібні значні кошти, а тому відсутність коштів у звітах — це не що інше, як неготовність показати реальних донорів.

Вадим Рабінович каже, що на сьогодні партія налічує 12 обласних регіональних відділень і, за його словами, ще не всі зареєстровані до офіційної реєстрації самої партії — щоб не створювати осередки зі старою назвою.

Високі тарифи, знищення медицини, еміграція молоді в пошуках кращої долі, війна на Донбасі, — ті больові точки, які сьогодні найбільше хвилюють українське суспільство. Саме їх транслюють Рабінович та Мураєв на своєму NewsOne. Вони як досвідчені політики знають, на що тиснути, щоб отримати прихильність виборців. Але питання в тому, що і Рабінович, і Мураєв вирішення проблем зводять до нереальних популістичних гасел. Це та пастка, в якій Україна перебуває 25 останніх років — голосувати за обличчя, які сканують суспільний настрій і говорять те, що хочеться чути. А коли приходять до влади — підтримують ту ж саму корупційну систему закритого олігархічного доступу.

Таким чином, «За Життя» займає нішу, яка з'явилася після розпаду «Партії регіонів», та не була достатньо охоплена іншими проектами, такими як
«Опозиційний блок», «Відродження», «Наш край». Такі проекти як «За Життя» дійсно мають короткотерміновий характер, та активно себе виявляють протягом декількох виборчих періодів. Для того, щоб отримати голоси, такі партії запускають потужні медіа-кампанії, особливо — телебачення, адже це основний вихід на виборців. Саме тому керівництво партії «За Життя» має кишеньковий канал, через який транслюють свої політичні гасла. Фінансування таких політичних проектів непрозоре, та здійснюється окремими спонсорами, яким вони вигідні. В даному випадку — Рабіновичем.