Здесь снова будет степь. Зачем защитник природы из Донецкой области отдал свой земельный пай дикой природе

Кілька років тому природоохоронець Олексій Бурковський розпочав небачений і, на перший погляд, дивний експеримент. Він вирішив, що на його земельному паї у Покровському районі на Донеччині віднині має рости не пшениця, кукурудза чи соняшник, а звичайнісінькі степові трави. Серед іншого це означає, що він вже не буде отримувати щороку плату від фермера, який орендував цю землю. А натомість допомагатиме колишньому полю зарости дикими травами і займатиметься нескінченною тяганиною з паперами. Бо подібні експерименти просто не передбачені законом. Але вони дуже потрібні.

Причина дуже проста − в Україні майже не лишилося диких степів. За найбільш оптимістичними оцінками − лише 4% від тих, що були в нашому історичному минулому. Це "Асканія-Нова" та ще кілька заповідників чи заказників, а також схили балок, куди не дісталася сільськогосподарська техніка.

Втрата степів − це зворотній бік нашого "великого аграрного успіху". Так, Україна справді є одним із найбільших у світі постачальників сільськогосподарської продукції. Але проблема в тому, що корови, які дають рекордні надої, ніколи не живуть довго. Багато наших чорноземів виснажені, відбуваються процеси опустелювання, а про дику природу вже майже ніхто не згадує.

В цьому епізоді "Головної обсерваторії" ми поговорили з Олексієм Бурковським про те,

• чи може "повернення степу" нашкодити нашому аграрному сектору та продовольчій безпеці;
• як рухається його експеримент неподалік від лінії бойових дій;
• хто фінансує його діяльність;
• кого він очікує побачити головним послідовником своєї роботи;

а також про багато іншого.

Прочитати додатково про Олексія Бурковського та його діяльність можна в матеріалі Олени Струк "Десь під Донецьком. Навіщо в 60 км від війни людина вирощує дике поле".