Уразити танк – це велика удача, а ми знищили "Буратіно" – авіатор "Балу" з донецької тероборони
У 1990-х роках студія Disney показала анімаційний серіал "Дива на обертасах". Цей мультфільм отримав шалену популярність і серед українських дітей. Головним героєм серіалу був ведмідь Балу. Автори описували його як чудового пілота, який здатен на сміливі маневри в повітрі.
Одним із тих, хто дивився мультфільм, був хлопчик Михайло. Хлопчик виріс, почав займатися власним бізнесом у Дніпрі. Аж раптом – широкомасштабне вторгнення росіян.
"Якого х*я?" – згадує свої думки 24 лютого 2022 року Михайло Лужецький. З роздумами над цим питанням він долучився до місцевої тероборони. І вже невдовзі потрапив у вир бойових дій.
Далі перевівся до донецької бригади Сил ТрО ЗСУ. Там шукали людину, яка б могла розвивати підрозділ БпЛА. З часом Михайло сформував і розширив довірений йому взвод.
Нині він – начальник групи безпілотних систем бригади, позивний – "Балу". І тепер вже бійці Балу влаштовують "дива на обертасах" – знищують ворога.
У своїй розповіді лейтенант Михайло "Балу" Лужецький розповідає, як перетворився з бізнесмена на тероборонівця, як його підрозділ понад рік воює на Донбасі та за яких умов почнеться "війна роботів".
Авіація Балу
У липні 2022-го Лужецький потрапив у донецьку бригаду ТрО. "109-а мене "купила"", – висловлюється він військовим жаргоном про своє переведення.
Нових командирів Балу зацікавив тим, що мав досвід керування Mavic Pro. Михайло самостійно опанував дрон, вчився по відео з Youtube. Донеччани довірили йому керувати підрозділом БПЛА.
Перше знайомство із взводом залишило в Балу мало приємних спогадів. Підрозділ був сформований на половину. І лише один боєць з усіх мав бажання "літати".
Більше того, взвод не мав БпЛА. Перший Mavic-3 з'явився лише через два місяці – у вересні. Тоді ж вдалося знайти 6 штук Autel.
"Я почав шукати БпЛА по всіх фондах. Першим почав допомагати Притула. Вони дали дрон з нічною камерою, два "Мавіки", батареї та "Екофлоу". "Мавік" – це добре, але хотілося мати "крила".
Завдяки контактам у Дніпрі я вийшов на виробника "Довбуша". І десь у листопаді у нас з'явилося "велике крило" – 4 метри", – розповідає Балу, як формувався його перший авіапарк.
А втім, допомоги від волонтерів Михайлу все ж повною мірою не вистачало. Суміжні підрозділи вже отримували від держави кращі БпЛА – "Лелеки" та "Nemesis".
З певним сумом Балу каже, що це дозволило тим підрозділам ефективніше виконувати бойові завдання, мати більше успішно уражених цілей. Тож офіцер продовжив пошуки можливостей. Він знайшов телефон людини, яка могла в цьому допомогти.
"Минуло 3–4 дні, і мені прийшли папери на розподіл дев'яти великих дронів по пів мільйона гривень кожен. І після цього потроху пішло забезпечення БпЛА. Зараз вже і командування Сил територіальної оборони дуже добре допомагає дронами", – каже Лужецький.
Водночас із пошуками дронів командир взводу формував підрозділ. Балу не дивився на вік чи стать людини. Головним критерієм відбору була відсутність пофігізму: щоб бійцю не було байдуже до результатів польотів.
Так йому вдалося сформувати два екіпажі, які почали гарно літати. І вже інші пілоти заходилися включатися по повній.
"Навички бійця на початку неважливі. Коли він потрапляє в середовище, в якому літають зацікавлені в цьому люди, то починає сам втягуватися. Це доведено не на одному прикладі.
У мене зараз є боєць, який чергує на КСП (командний пункт спостереження – УП). Він хоче стати пілотом, їб*шити ворога. То я йому кажу: займайся, включайся, підтягуйся, потім відправлю тебе літати", – пояснює командир свій підхід до формування підрозділу БпЛА.
Для новобранців Балу організував навчання в підрозділі. Для цього знайшли симулятор, записали бойовий досвід. Так один із бійців зняв на камеру GoPro увесь процес роботи екіпажів: як збирають БпЛА, як виходять, як розбирають станцію тощо. Тепер це навчальне відео для нових пілотів.
Рік на бойових
З вересня 2022 року підрозділ Балу на постійній основі в зоні бойових дій. Він перераховує населені пункти, де довелося літати його екіпажам – від Донецької до Харківської області. Усі вони постійно потрапляли у зведення з фронту.
За цей час кількість військовослужбовців у підрозділах БпЛА збільшилася в рази.
Командир зазначає, що за рік із гаком на бойових бійці почали більше жартувати. "Жарти стали більш цинічні, типу "купіть собі кульки 300". Люди стібуться над собою", – каже Балу. Також він зауважує, що підлеглі значно виросли в професійному плані.
Сам Лужецький почав узагальнювати бойовий досвід використання безпілотників, щоб ділитися цією інформацією з іншими групами.
"Вразити FPV гарну ціль, наприклад, танк – це велика удача. В інтернеті ми бачимо тільки історії успіху. Реальної статистики ми не бачимо. Я вважаю, що на такі цілі, як беха (бойова машина піхоти – УП) чи мотолига (легкий бронетранспортер – УП) йде 3–5 дронів.
Або от, наприклад, пішов русак в туалет, мочиться там, його FPVішка – бах. Ну, класно, контент смішний, усе весело. А результативність – така собі", – озвучує свої роздуми Михайло.
Для свого підрозділу Балу ввів правило не розмінювати дрони на піхоту. Краще поцілити по міномету або кулемету. В основному ж тероборонівці б'ють по логістиці – вантажівки, "буханки", інший транспорт. Навіть одна виведена з ладу машина може ускладнити або й повністю поламати ворогу реалізацію планів.
А от найефективніші FPV-дрони, на думку Лужецького, коли використовуються у зв'язці з мінометами.
"Ось поставиш 6 мінометів 82-х чи 120-х у лінію, надаш їм цілі з дрона – і вони нормально настріляють. Тому я кажу, що найкращий FPV-дрон – це нормальна зв'язка між "Мавіком" і мінометником", – вважає Михайло.
За останні два місяці на рахунку підрозділу БпЛА Балу два танки та ціла низка менших цілей. "Найжирнішим" здобутком командир вважає ТОР "Буратіно", який тероборонівці спалили під Авдіївкою.
Слова про цей успіх він одразу підкріплює демонстрацією відео ураження. Єдине, бідкається, що в момент виявлення та знищення ворожа техніка була вже порожньою.
"Хлопці пізно його помітили. Якби в'їб*ли повний ТОР, то був би красивий вибух і мільйон переглядів. А з порожнім – ефекту нема. Але головне – у росіян цього "Буратіно" вже нема", – розповідає Лужецький.
З досвіду боїв за Авдіївку Балу ділиться ще двома спостереженнями.
По-перше, він знову побачив стару тактику росіян. До цього певний час вони діяли маленькими групами з кількома одиницями. А на штурм Авдіївки знову пішли великі колони.
По-друге, окремо по дронах сформувався паритет.
"Ця нагонка в ЗМІ, що в них дох*я всього… ти не можеш (перевагу в кількості дронів, – УП) втілити в реаліях 5 кілометрів фронту. От є в тебе сьогодні 200 дронів, це дох*я, це – 200 кілограмових снарядів.
На 5 кілометрів ти поставиш три екіпажі – це стеля. Від вильоту до ураження цілі йде 8–10 хвилин. Один екіпаж – це максимум 10–15 вильотів. І от просто рахуєш і отримуєш, що всі ці 200 дронів ти за день не "викинеш", – пояснює Балу. І знову нагадує, що пару батарей мінометів можуть зробити значно більше пострілів за той самий час.
Збільшення використання дронів та початок етапу "війни роботів" Лужецький пов'язує з якістю камер, які використовують в БпЛА. Уже нині використовуються різні програми дешифровки відео штучним інтелектом. Але через низьку якість відео ШІ може плутати зруйнований будинок без даху з вантажівкою, а підбитий стовп – з гарматою.
Коли дрони зможуть отримувати значно якіснішу картинку, то ШІ почне краще визначати цілі в потоковому відео. Ось тоді вже війну зможуть вести роботи з мінімальним втручанням людини.
Бізнесмен переріс на війні діда
Свій довоєнний бізнес Лужецький називає "маленька контора", яка займалася маркетингом, зокрема й політичним.
Але про тих, кому з політиків допомагав у виборчих кампаніях, він говорить неохоче. Вважає цей досвід чорною смугою своєї біографії, бо розчарувався в багатьох з тих, хто потрапив до влади.
Щоправда, після останніх виборів "його депутати", каже, проявили себе з гарного боку.
Як і багато добровольців зразка 2022-го, Михайло не мав військового досвіду. Чесно каже, що свого часу пішов вчитися на військову кафедру, щоб відкосити від армії. Але в день широкомасштабного вторгнення вступив до лав тероборони. Свою мотивацію пояснює не патріотичними гаслами чи ідеями, а так:
"Було все просто: якого біса ви вирішили на нас з цими танками нападати? Це тупо не по-пацанськи".
На війну Михайло пішов разом із друзями. До того чоловіки мали спільну традицію – ходити до лазні. В компанії були ще один маркетолог, логіст, продавець машин.
"Люди, які народилися для війни, саме створені воювати", – жартує Лужецький.
Станом на 24 лютого 2022 року Михайло був уже офіцером – молодшим лейтенантом. Але тоді не наважився взяти в командування взвод, бо не мав достатніх знань, щоб керувати у бою. Оформився водієм.
Уже в перші дні його підрозділ поставили чергувати на блокпостах у Дніпропетровській області. Але невдовзі відправили на межу з Донецькою областю.
"Від моменту отримання зброї до першого бойового контакту минуло 2–3 тижні. Взвод у нас був "бойовий": один із найкращих архітекторів України, інший – екскурсовод історичного музею, бізнесмени, я – маркетолог. І от ми сидимо в окопі, і навколо починає щось свистіти. У мене був кулемет, то я нормально у відповідь насипав", – розповідає про свій перший бій Лужецький.
Трохи пізніше – 1 квітня 2022 року дніпровські тероборонівці вперше потрапили під обстріли "Градів", які тривали годинами. Тоді українці зазнали перших втрат, а до Михайла прийшло усвідомлення, що і він може загинути від цих обстрілів. При цьому Балу розповідав рідним, що він на навчаннях.
У наступні дні підрозділ перекинули на стик трьох областей – Дніпропетровської, Донецької та Запорізької. Там обстріли стали ще інтенсивнішими. Лише тоді чоловік вирішив розповісти рідним, де воює.
"У нас були важкі поранення. І тоді мене зламало, що я брешу своїм про навчання. Якось нас вивели в тил – у забите село на Дніпропетровщині. Воно було по дорозі на фронт, тому там зупинялося багато підрозділів. Через наплив військових село ледь не на казино перетворилося, труси там продавали по 600 гривень, піцу – за 350. Там я вже і розповів рідним, де був. І одразу заспокоїв, що вже вийшов з того п*здорізу",– розповідає Балу.
Після цього першого для лейтенанта етапу війни почалося інше життя. Він потрапив у донецьку бригаду та почав літати.
Тепер Михайло своєю метою в подальшій кар'єрі у війську називає – дослужити до майора. "У мене дід генерал-майор, а мені достатньо майора?" – жартує Балу.
Дід для тероборонівця є взірцем. Той був бойовим льотчиком, нині – почесний громадянин Дніпра. В місті є діорама з подвигом діда Лужецького. З ним минуло дитинство Михайла, той був на присязі Балу в 2009-му, а невдовзі помер.
"Мені мама каже, що дідусь просто літав, а я тепер командир. Генералом він став згодом за рахунок віку. Тобто я типу ще дідуся перешагнув в очах мами", – каже Балу.
Нині він старший лейтенант. Плетінка на погоні може з'явитися вже за рік–два. І з часом Лужецький думає дорости до комбата чи заступника командира батальйону. Але разом із цим у нього існує дилема: чи продовжувати військову кар'єру, чи демобілізуватися за першої нагоди.
"Дружина без мене не вивозить родинні справи. Вона рік прожила з дитиною за кордоном. Повернулася, каже, не хоче там залишатися, хоче бути вдома. А вдома їй самій складно. З іншого боку, я все налагодив у підрозділі, все працює. Тому з'явилася амбіція рости далі. Плюс я розумію, що демобілізації для офіцерів не буде", – ділиться роздумами Балу.
Разом із цим Михайло вже скучив за своєю цивільною роботою. Мріє, що після повернення з війни його бізнес нарешті дозволить родині розбагатіти.
Раніше його періодично спіткали різні невдачі. Тепер, каже, досвід служби може допомогти. Військо навчило командира швидко ухвалювати рішення та значно розширило коло контактів. Тепер у нього по всій країні є знайомі, які завжди радо зустрінуть та допоможуть.
Олексій Братущак, для УП
Матеріал підготовлений у співпраці зі службою зв'язків із громадськістю командування Сил територіальної оборони в рамках програми рекрутингу та підготовки екіпажів безпілотних літальних апаратів (БпЛА) "Крилатий ескадрон".
