Ганна Голубовська-Онісімова, для УП
Україна вже давно живе за рахунок майбутніх поколінь. Ідеться не тільки і не стільки про карколомні темпи зростання зовнішнього боргу. Насамперед ми заборгували нашим дітям і онукам чисту воду, плодючі землі, повітря, яким можна дихати без остраху, багатство тваринного і рослинного світу, яке зникає з нашого щоденного життя.
Визнаючи відповідальність перед прийдешніми поколіннями, Верховна Рада прийняла Конституцію, яка визначає права і свободи людини й громадянина. Зокрема Стаття 16 вказує, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.
Екологічні права українців окреслює Стаття 50, згідно з якою "кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди". Гарантом дотримання цих прав є президент.
Але наскільки конституційною є екологічна ситуація в Україні сьогодні? І що обіцяють робити з екологічною кризою нинішні кандидати в Гаранти Конституції?
Українець живе найкоротше життя, у порівнянні з європейцями, - у середньому близько 66 років (у Швеції - 80, у Польщі - 74 роки). Значною мірою це зумовлено забрудненням повітря, землі й води підприємствами гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетичного сектору, викидами автомобільного транспорту.
В Україні найвищий в Європі рівень розораності земель, споживання води, вирубування лісів. Надексплуатація природних ресурсів та їхнє нераціональне використання виступає однією з першопричин низької конкурентоспроможності національної економіки, економічної та екологічної кризи та зниження рівня соціальних гарантій.
Значна частина водних об'єктів втратила природну чистоту, порушена їх здатність до самоочищення.
Обсяги неочищених стоків, що скидаються у ріки, сягають 25% від загальної кількості, зношені та застарілі очисні споруди майже не оновлюються. Витрати свіжої води на одиницю випущеної в Україні продукції перевищують аналогічні показники у країнах Європи від 2,5 до 5 разів І це на фоні того факту, що Україна належить до малозабезпечених водними ресурсами країн (за класифікацією ООН).
На сьогоднішній день у державі накопичено понад 35 млрд. тонн відходів, 17 відсотків її території зазнає підтоплення та понад 18 відсотків вражено інтенсивною ерозією.
Сільське господарство радянських часів суттєво вплинуло на біорізноманіття країни. За роки незалежності площа земель природно-заповідного фонду збільшилася вдвічі, але займає тільки 4,95% території країни, що значно менше за середній показник для Європи (15%).
І біорізноманіттю, і здоров'ю українців загрожують генетично модифіковані (ГМ) рослини та їхнє безконтрольне використання у продуктах харчування. Зокрема відомо про значні площі, зайняті під вирощування різних видів ГМ рослин в Україні, але жодна з них, всупереч законодавству, все ще не зареєстрована в Державному реєстрі.
Фундаментальну загрозу безпеці створює глобальна зміна клімату, яка прискорюється. І хоча наслідки потепління можуть кардинально змінити умови вітчизняного господарювання, Україна дуже повільно усвідомлює важливість цього ризику для майбутнього розвитку, з одного боку, і неґрунтовно ставиться до міжнародних зобов'язань щодо скорочення викидів з іншого.
Впровадження в Україні Конвенції ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуської конвенції) залишається незадовільною, що значною мірою сприяє зростанню суспільної напруги і виникненню конфліктних ситуацій.
Складність і всепроникненість екологічних проблем України вимагають системного підходу до їх вирішення. Майбутній глава держави повинен розуміти свою відповідальність перед нащадками за нечищені землі, води і повітря.
Дійсний президент не виправдав надій екологічних громадських організацій, проігнорувавши всі наші звернення, виступи, акції, проекти указів, інші пропозиції щодо встановлення рівноваги між економічними, соціальними та екологічними пріоритетами в політиці держави.
Чи дають нам надію нинішні кандидати у президенти? Наразі, виходячи з аналізу передвиборчих програм, ми не бачимо жодного шансу отримати Гаранта, який би збирався гарантувати дотримання екологічних прав.
Лідери перегонів, схоже, взагалі не чули про сталий розвиток та наскрізну екологічну політику, як то заведено в ЄС. А ті декілька кандидатів, які декларують бодай натяк на системне бачення добробуту власного народу, натомість не визнають ролі громадянського суспільства в успішному розвитку країни.
Отже, кого б не обрали українці президентом, потрібно вже у перші 100 днів щоденно від нього/ неї вимагати системних екологічних рішень (звісно, в межах компетенції). І тоді наші діти й онуки зможуть побачити і дику косулю, і лісовий дзвоник, і снігура не лише на сторінках підручників.
За це право ми і боремося в рамках кампанії Новий Громадянин.
Ганна Голубовська-Онісімова
