Демократія в Сполучених Штатах сягнула таких меж, що останній раз там обирали президента між Жінкою і Темношкірим. В Україні вона побила навіть цей рекорд: ми обирали між Жінкою і бувшим ZEK. Міністр внутрішніх справ з цього приводу, навіть дорожній знак новий розвісив на автошляхах: "STOP, ZEK!".
Не допомогло, демократію інспектору ДАІ не спинити.
Що ж стосується гендерної політики, то вона в Україні ще за часів Леоніда Кучми сягнула ледве не космічних висот. На одному із світових жіночих форумів делегацію нашої держави очолював один з керівників інституту історії компартії Курас (нині, на жаль, покійний).
Він виявився єдиним представником чоловічої статі на жіночому зібранні, так що шановна прекрасна половина людства по достоїнству могли оцінити український гумор.
Зауважимо, що з того часу багато що змінилося на краще, та не сприйняття жінки пихатими можновладцями. Я не тільки про Ю.В., якій В.Ф. чітко й недвозначно вказав місце, публічно пославши на кухню.
Такий собі "відвертий домострой" давно вже утвердився у ставленні чоловіків-політиків до своїх колежанок. А ті, як часто трапляється у житті, відверто тушуються й капітулюють перед "сильною" статтю.
Одначе це не стосується Ю.В., яка звикла командувати чоловіками-політиками з таким завзяттям, що ті, вгледівши її характерну статуру, ладні під чиновницький стіл залізти і там сховатися, аби не показуватися зайвий раз на очі.
Утім, коли вона заходила до зали, набитої дебелими чоловіками, і вони змушені були аплодувати стоячи, почув поруч: "Як вони її ненавидять!".
Сама Ю.В. "в курсе дєла", бо недавно, що для неї взагалі-то не характерно, публічно пожалілася. "Пригадайте, за що критикують: то сукня моя не подобається, то підбори, то рядок у декларації, який, вони самі не знають, як трактується. Максимум, що вони могли знайти - сукня, яка їм не подобається". Утім, вона могла б згадати і намисто, і косу, і сумочку, до яких було прикуто стільки уваги чоловіків.
А ще - зачіски, стиль, інтриги.
В схильності до плетіння останніх її підозрюють найбільше, в усьому вишукуючи другий, а то й подвійний смисл. "Кажуть, вона на цьому щось-таки для себе виторгувала" - пошепки промовляють заздрісні вуста їй услід. І не важливо про що йдеться - про газові угоди з Москвою, чи про відшкодовані "тисячі".
Зате здоровенному мужикові з зовнішністю радянського завгару - вірять на слово. Така вона, ментальність українських виборців.
Чоловіки з політичного бомонду наразі її теж ненавидять, у той час, як жінки - з'їдають чисто українською, щоб не сказати хохляцькими, чорноротими прокльонами.
Що поробиш, коли вгодованим домогосподаркам більше до душі, як сказав колега, мачо середніх років штибу Тігіпка і Яценюка, в яких вони вбачають молодого Януковича.
Власне, а чому тільки "хохляцькими"? Ірина Хакамада, відома в Держдумі Росії на прізвисько "япона-мать", охоче розповідає про чоловічий шовінізм, котрий панує на всіх поверхах кремлівської політики.
"Чи не кожен роздягає тебе очима, і кожен третій намагається розірвати блузку, залишаючись в офісі тет-а-тет, упевнений, що запросто візьме тебе прямо тут, на столі, а ти ще й дякуватимеш".
"Жінка і влада, - пише у своєму блозі Тетяна Дяченко, донька президента Єльцина, - вони, звичайно, протипоказані одна одній... Тому, дівчата, тримайтесь подалі від політики. І від чоловіків, які знаходяться в ній. Адже доводиться залишати осторонь все, що пов'язане з особистим життям, родиною.
Звичайно, можна з цими якостями жінці жити, та мені здається, що чоловік цієї жінки-політика надто швидко знайде собі щось більш ніжне й тепліше.
І далі: "Чи буде колись в Росії жінка-президент? Як на мене, в найближчі років п'ятдесят - ні за що. Ментальність наших людей ніколи не дозволить жінці виграти вибори. Щоправда, може це й на краще. Щоб у нас Тетчер народилася, треба перед цим 500 років парламентаризму навчатися. Подивіться на наших жінок-депутатів. Красиві, славні, активні. А ви б їм країну довірили? Я - ні...".
Так і В.Ф. - про це саме. Він, щоправда, не дуже сильний оратор, тож і від дебатів сховався, як бегемот у відомому мультику тікає від щеплення. Та й "проффесорських" перлів типу "український поет Чехов" було вже вдосталь.
Щоправда, в Інтернеті пішла гуляти чуйка, що замість себе на дебати В.Ф. пошле Ганну Герман чи Інну Богословську, ораторські здібності котрих змушують вихованих людей перемикати телевізор.
На жаль, це заборонено відомим сьогодні кожному законом про вибори. Якби ж то БЮТ вчасно підсуєтився та й вніс відповідні поправки щодо обов'язкової явки та участі в дебатах, нас, будьте певні, чекало б видовище не для слабкодухих: красива жінка і здоровий мужик.
Або хоча б дві агресивно налаштованих жінки - кому як до вподоби. А так...
Коли в середині листопада 2004-го відбувалися теледебати двох Вікторів, їх дивися майже кожен другий українець. Тоді - і це швидко забулося - кандидатові від опозиції випадала щаслива можливість і нагода донести свою позицію безпосередньо до виборців.
Нині все вирішується куди простіше: не бажаєш дебатувати з кандидатом від влади - йди собі на приватний канал свого друга, де прикормлений ведучий і журналісти, що їдять з рук - і всі проблеми вирішені!
Така собі "тепла ванна" для кандидата від опозиції (!).
Звичайно, всім хотілося, щоб обраний нами президент був завжди на висоті - і говорив красиво, і одягався, і тримався по-царському, і господарник, і не крав, і в світі щоб поважали. Коротше: щоб не було соромно за державу.
Вітаю, Україно, з твоїм вибором!
Підтвердилася одна сучасна політична аксіома: українці за своєю ментальністю завжди обирають ту владу, яку потім легше й зручніше критикувати.
Ну а що ж жінки? А жінки - як завжди, на десерт. Через кілька десятиліть хіба що дійде до них черга, ну, може, швидше трохи, ніж у Росії. І вже - легше. Та навіть за столом - їхній тост - четвертий.
Володимир Кулеба, для УП
