Ще один оксюморон. Чому в Україні небезпечно розмовляти українською?

59 переглядів
108
Понеділок, 12 березня 2012, 14:39
Володимир Шелухін
Центр інформації про права людини

Півтора роки тому Ленінський районний суд Миколаєва визнав пенсіонера Анатолія Ільченка винним у хуліганстві. Ільченко "провинився", бо вимагав у службовця Ощадбанку звертатися до нього українською.

Чоловік не просто вислухав погрози й приниження від співробітника державної (!) фінансової установи, а й став жертвою міліцейського свавілля. На допиті він почув брудну лайку та звинувачення на свою адресу, мовляв, "фашист", а коли літньому чоловіку стало зле – міліціонери відмовилися викликати швидку.

За своїм змістом ця історія приголомшлива, але, на жаль, не поодинока. Про це свідчать дані звіту щодо дискримінації україномовних громадян в Україні, нещодавно презентованого громадським рухом "Не будь байдужим".

Виявляється, зазнати образ чи принижень через українську мову в Україні – це чи не найбільш м'який варіант розвитку подій.

Дискримінація україномовних громадян відбувається на всіх рівнях по владній вертикалі та в побуті. Описаний Шевченком механізм "удару в пузо", виявляється, дієвий і сьогодні.

Українська влада за останні два роки неодноразово приймала законодавчі ініціативи, спрямовані на витіснення української мови з різних сфер суспільного життя – їхніми ініціаторами були члени КПУ та Партії регіонів.

Багато внутрішніх відомчих розпоряджень за духом нагадують мало не "валуєвський циркуляр", як-то скасування обов’язкового державного іспиту при вступі до аспірантури, "концепція літературної освіти" та форсована міністром освіти, науки молоді та спорту Дмитром Табачником "концепція мовної освіти".

За спостереженням юриста Юрія Фартушного, ініціативи центральної влади не лишають бездіяльними місцевих керівників. Продовжуючи тему освіти, можна згадати Одесу, де у 2011 році школи з українською мовою викладання недоодержали підручники, тоді як дефіциту російськомовних книг не спостерігалося.

При цьому україномовних підручників на замовлення міністерства видано на 83,4% менше.

У Донецькій та Луганській областях відбувається масове закриття україномовних шкіл. Показовим є те, що за рішенням Краснолуцької міськради у 2010 році була ліквідована єдина україномовна школа в місті, а за короткий час в її відремонтованому приміщенні розмістився офіс "Молодих Регіонів".

Батькам, які виступають проти закриття шкіл, погрожують, як це сталося в Донецьку з Іриною Кругловою, за ініціативи якої припинена ліквідація місцевої україномовної школи №111. Погрози на адресу жінки лунають і досі.

Проте досить часто одними лише погрозами конфлікти не вичерпуються. Випадки побиття громадян саме як реакція на те, що вони розмовляють українською чи захищають українську мову, стають усе поширенішими.

Наприклад, у Броварах власник ресторану напав на відвідувача Андрія Качора, який захотів перевірити, чи є в цьому закладі меню українською.

Перелік подібних фактів можна наводити надалі. Це й відмови в працевлаштуванні через україномовність, особливо багато таких фактів зафіксовано у Києві, закриття україномовних ЗМІ паралельно із загальною тенденцією до русифікації мас-медіа (Севастополь, Запоріжжя), дискримінація тих церковних організацій, що ведуть свої відправи українською (Маріуполь, Одеса).

Фактично україномовні громадяни поступово перетворюються на "меншину", що зазнає утисків у власній країні, хоча, за даними останнього перепису населення, біля 70% українців вважають українську рідною.

Парадокс подібних утисків помічають й іноземці, причому мова йде не лише про офіційні структури Євросоюзу, які роблять оцінку законодавчої діяльності української влади у мовній сфері.

Німецький студент, що завершив навчання в НаУКМА, Йонатан Віддер у статті "Дві України" зазначив: "Що я недооцінив, так це складність у київських буднях взагалі говорити українською".

За такої мовної політики перспектива відчути "культурний шок" скоро може охопити левову частку українців. Під крилом державного апарату продовжує жити гідра совка та маргінальності: нетерпимість, агресія, культурна глухота та хаос ідентичності.

Хоча, можливо, в останньому я й помиляюся. Принаймні один із нападників на україномовного активіста 60-річного Анатолія Декіна з Севастополя чітко окреслив свою позицію: "Севастополь – русский город. Мы всех вас истребим".

Моніторинг мовної ситуації, очевидно, не просто статистична звітність, це цілком "якісний", у соціологічному сенсі, діагноз української дійсності. Прикро, але лишається лікуватися.

Володимир Шелухін, Центр інформації про права людини, для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 82.67.100.---ükr..
а ещё страшнее в Украине разговаривать на Английском, Немецком или Французком, сразу стырят кошелек и доккументы... а менты после этого любезно попросят написать заявление: "у меня украли кошелек и доккументы, никого не подозреваю и претензий не имею" шайсе, вуаля
IP: 82.67.100.---ükr..
автор чи знатоки УКР-МОВЫ обьясните мне будь ласка про ОКСюМОРОН. шо то воно таке? (як я це понимаю УКР-МОВа зьявилась у 2004 роцi) ---- а ще в мене предложение: в УКР-МОВу треба терминово добавить слово ВУАЛЯ - означаэ "отож", i ШАЙСЕ - означаэ "гiвно" европейци йих дуже люблять и добре понимають
IP: 194.44.142.---Башкир..
...Якщо мені не подобається в якомусь закладі мовний режим, просто звертаюся до іншого... Подібні речі регулюються законом, а не бажаннями. Право на функціонування української мови у всіх сферах гарантовано Коституцією та іншими законами. І вимоги щодо меню тощо є цілком законні. Це якби я прийшов у квартиру до власника ресторану з такими вимогами, то він міг би з повним право послати мене на йух. А поза сферою приватних стосунків пора вже виконувати закони. Так само, наприклад, кожна службова (підкреслюю службова, тобто та, яка знаходиться на роботі: в держустанові, в ресторані, у банку, в бані і борделі))) зобов"язана говорити українською, якщо до неї звертаються українською. Це незвично для наших узькоязичних землячків, але так має бути і так буде.
IP: 82.207.122.---Volodymyr Parkhomenko..
Дивно. Я, де б не був в Україні, завжди спілкуюся українською. І в Донецьку. І в Криму. Спроби мене принизити були тільки в роки СССР. Тепер такого зі мною не відбувалося. Може тому, що я інших не намагаюся примушувати говорити моєю мовою? І в ресторані цікавився українським меню, і ніхто на мене там не нападав. Якщо мені не подобається в якомусь закладі мовний режим, просто звертаюся до іншого. Слава Богу, у нас ринок і багато хто зацікавлений у клієнті. Думаю, причиною тих негараздів з українізаторами (а я б у цьому випадку взяв це слово в лапки) була їхня власна провокуюча поведінка.
IP: 82.67.100.---ükr..
Volodymyr Parkhomenko: ...Думаю, причиною тих негараздів з українізаторами (а я б у цьому випадку взяв це слово в лапки) була їхня власна провокуюча поведінка.
ВУАЛЯ
Усі коментарі
Корупція, некомпетентність і байдужість нашої медицини вбили мого батька
Мама завжди сідала їхати з батьком, аби проконтролювати місцевих лікарів. Того разу не поїхала...
Землею повинні розпоряджатися громади
Мінрегіон підготував проект закону, який дозволить громадам розпоряджатися землями за межами своїх населених пунктів. Це стимулюватиме утворення об'єднаних територіальних громад.
Чому я ніколи не забуду цю війну
Вона взяла наші документи. Але накричала на мене так, ніби це я почала російсько-українську війну, і тепер вона через мене мусить заводити новий стос папок на своєму стелажі.
"Реформа державної служби". Про вітрину
Чим ближче до верхівки управлінського дерева державної служби, тим більш плачевний вигляд мають сайти державних установ. Очі муляє і встид бере.