Євро-2012 і мовне питання
"Славетний" кемпінг на Трухановому острові заселили. Що могли – підмарафетили. Що не могли – теж, власне, нічого страшного. Шведські фани й не розраховували на умови п'ятизіркового готелю та на каву в постіль щопівгодини.
Зрештою, для активних, звиклих до мандрівок різними країнами, здебільшого молодих людей недостатньо комфортні умови проживання навряд чи стануть головним враженням від відвідин України. Такий собі легкий екстрім, привід посміхнутися з розряду "буде, що згадати" – і не більше.
Позитивних вражень від нашої країни це, звісно ж, не додасть, але й негативні, імовірно, будуть не такими вже тяжкими. Принаймні, не надто ввічливе або ж, навпаки, запопадливе на межі самоприниження – "іноземці!.." – обслуговування в магазинах залишить незрівнянно негативніший осад.
Здивувати шведських гостей у кемпінгу має зовсім інша річ.
Перегляньмо фотографії табору. Його територія рясніє оголошеннями, вивісками, вітальними білбордами та іншою інформацією. "Reception", "Drinking water is not recommended", "Beach Administration", "First Aid", "Football Broadcast Area", "Event Zone"... І, звісно ж, "Welcome", що зустрічає на вході.
Чудово постаралися, наче про все подбали.
От тільки якою мовою все це написано? – Англійською. А якою мовою розмовляють шведи? – Шведською. Кемпінг, нагадаю, будували саме для шведських фанів. Спеціально для них і ані для кого іншого.
Так, Швеція належить до тих європейських країн, де майже всі знають англійську. Ключове слово в даному разі – оте саме "майже". І що тепер робити тим шведам, які приїхали до призначеного спеціально для них кемпінгу, але виявилися в ньому немов непроханими чужоземцями, глухими й німими?
Що вони гадатимуть про Україну? Що той кемпінг насправді облаштовували не спеціально для них, а аби для кого, і потім "втюхали" довірливим шведам? Розвели їх, мов лохів, продали залежалий товар?
А чи шведські гості залишаться впевненими, що в Україні з-поміж усіх майже 47 мільйонів її громадян так і не змогли знайти жодної людини, яка вміла б скласти найелементарніші оголошення шведською мовою? А чи просто не схотіли, бо "й так потягне"?
Що це, як не демонстрування шведським гостям зневаги до них? Що це, як не демонстрування звичних для України стосунків влади й суспільства, коли саме влада диктує умови тих стосунків: "Беріть, що дають"? Державна влада чи місцева – шведських фанів такі подробиці навряд чи цікавитимуть.
І тепер, почувши чергове повідомлення про те, як Україна прагне до Європи, гості кемпінгу, а разом із ними їхні друзі й знайомі – усі, з ким вони поділяться враженнями, – будуть щиро здивовані: "Прагне до Європи? А чи знають у тій Україні, що воно взагалі таке – Європа? Чи знають, що Європа складається з багатьох країн, і в кожній живе свій народ зі своєю мовою?"
І, до речі, таке враження повезуть додому всі, хто побуває цими днями в Києві. Бо гостинним господарям чемпіонату просто на думку не спало, що в Європі існують ще якісь мови, окрім англійської.
Задовго до чемпіонату було достеменно відомо: у групових турнірах у Києві гратимуть команди Англії, Франції та Швеції. Саме із цих країн здебільшого приїдуть до столиці й уболівальники. Не ісландці, не албанці, не мальтійці, не носії ще якихось екзотичних мов. Але жодного натяку на хоч би найосновнішу інформацію тією ж таки французькою ви в Києві не побачите.
Ну, не станеш же пояснювати гостям Києва, що наша влада й досі бачить світ чорно-білим? Що для неї існують лише "Велика Православна Слов'янщина", яка розмовляє російською, і "Клятий Ворожий Захід", який розмовляє піндосів… даруйте, англійською?
Шведська та французька мови для нашої влади виявилися так само зайвими, як і українська. Бо всі три не вкладаються в її широчезний світогляд.
Борис Бахтєєв, спеціально для УП
