Як народні депутати вушні палички з життєво важливими ліками переплутали
Минулого тижня комітет з питань податкової та митної політики фактично кастрував можливість закупівлі ліків міжнародними організаціями для смертельно хворих українців.
Так, комітет завалив проект закону №2151. Він є невід'ємною частиною пакету законопроектів щодо передачі державних закупівель ліків ВООЗ, ЮНІСЕФ та іншим міжнародним неприбутковим організаціям, які закуповують ліки та вакцини для урядів більш ніж 100 країн світу.
Суть законопроекту полягає у звільненні ліків та вакцин від нещодавно накладеного 7%-го ПДВ та 5%-го фіскального імпортного збору. Ці препарати будуть закуповуватися міжнародними неприбутковими організаціями за кошти держбюджету України.
Очевидно, побачивши законопроект №2151 на засіданні комітету вперше та не встигнувши ознайомитися з ідеєю і текстом, його деякі представники висловили свої спонтанні страхи та побоювання.
Наприклад, що законопроект №2151 зніме 7% ПДВ не лише на життєво важливі ліки, а й, наприклад... на вушні палички. Аргумент, що ці предмети гігієни не включено до державних програм для лікування таких страшних хвороб як туберкульоз, СНІД, гепатит, і на підставі яких буде формуватися перелік лікарських засобів, що закуповуватимуться МОЗ, – успішно проігноровано.
Нажаль, на сайті профільного комітету досі немає інформації щодо розгляду цього законопроекту. Власне, як немає його і в переліку законопроектів, з підготовки яких комітет визнано головним.
Також профільний комітет називає цей законопроект не лише корупційним – і неважливо, що він отримав позитивний висновок профільного Комітету з протидії корупції – але й "податково дискримінаційним".
Втім, вони напевно не в курсі, що прецеденти подібних норм вже працюють в Україні і були затверджені ними самими трохи раніше.
Так, наприклад, відповідно до 26-го пункту підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, від оподаткування ПДВ звільняються операції з ввезення на митну територію України товарів в рамках виконання програм Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні.
Порядок ввезення та порядок постачання зазначених вище товарів і послуг затверджено постановою кабміну №284 від 17 квітня 2013 року.
Проігноровано було і ще один важливий аргумент: міжнародні неприбуткові організації не є платниками податків апріорі.
Тобто тепер незрозуміло: хто буде платити ці податки замість них. І – якщо це МОЗ, то навіщо це перекладання грошей з однієї кишеню до іншої?
Виходить, що держава сама собі виділяє кошти (в зовсім недостатній кількості) і сама себе ще додатково оподатковує, забираючи при цьому крихти коштів на ліки у важко хворих пацієнтів. Де логіка?
Можливим є й інший сценарій: Податковий комітет на чолі з депутатом Насіровим навмисне робить все, щоби завалити передачу закупівель "міжнародникам". Адже оплата ПДВ та інших податків значно ускладнить цю можливість. І потрібно буде все одне шукати, хто зможе сплачувати податки за неприбуткові міжнародні організації – чи то МОЗ, чи то хтось інший, – і шукати нові варіанти врегулювання цієї норми.
Якщо не знайдуть вчасно, то цього року можуть фізично не встигнути закупити ліки.
Цікаво й те, що Державна фіскальна служба зовсім не в курсі, що в нашій країні діє Державний реєстр лікарських засобів, на підставі якого формується міжвідомча база ліків. Саме нею користується митниця під час проведення митного контролю при ввезенні лікарських засобів та медичних виробів до України.
Саме цей реєстр, згідно із законопроектом, стане тим інструментом, який допоможе митниці визначити, які товари обкладати ПДВ, а які – ні, бо це важливий соціальний вантаж. Прикро, але навіть МОЗу, який клявся, що такий список є в державі, і що вони ним користуються, представниця ДФС не повірила.
Проте, найважливіший аргумент ці розумні та освічені чоловіки і жінки так і не зрозуміли.
Вони насправді не розуміють, що кожній цивілізованій європейській державі жадібність на медичну допомогу виливається в сотні разів дорожчою ніж якісна медицина з самого початку. Адже, за дуже простою арифметикою, державі завжди дешевше пролікувати хворих людей – ніж, через брак коштів, зробити цих людей інвалідами, не даючи їм такі необхідні ліки, і потім утримуючи їх державним коштом все життя в якості інвалідів.
Дешевше виділити 6.000 гривень на рік, щоб пролікувати одного ВІЛ-інфікованого українця, ніж потім, на додачу до цих шести тисяч, платити йому ще пільг в якості пенсії для інваліда.
Набагато дешевше цього року пролікувати туберкульоз одному пацієнту, ніж, позбавивши його ліків, мати епідемію мультирезистентного туберкульозу наступного року – адже лікування одного пацієнта з мультирезистентною формою туберкульозу обійдеться в 100 (!!) разів дорожче, ніж лікування одного хворого на звичайний туберкульоз.
Проте, по риториці та результатах роботи комітету і Мінфіну можна буде таки порадити МОЗ цього року лікувати СНІД вушними паличками. Тому що з існуючим бюджетом – внаслідок девальвації гривні його було урізано майже втричі, та додаткового ПДВ на ліки – на закупівлю життєво важливих ліків МОЗ мабуть що лише вушні палички зможе собі дозволити.
Адже забезпеченість ліками для онкохворих цього року складає лише 9,6%, для ВІЛ-інфікованих – 12,1%, для хворих на гепатит – 13,5%!
І замість того, щоб хоч якось знизити вартість препаратів, яка цього року підскочила втричі внаслідок девальвації гривні, Мінфін і компанія навіть не збираються полегшити долю наших пацієнтів, скасувавши принаймні 12% податків та зборів, а відтак – врятувавши тисячі життів важко хворим.
Замість цього радить нам, представникам пацієнтів – шукати альтернативні шляхи забезпечення ліками громадян.
Фактично, посилаючи людей на вірну смерть...
Олександра Устінова, громадський активіст, БФ "Пацієнти України", "Центр протидії корупції", спеціально для УП
