Італійська мафія: чи можна подолати неподолане?
30 років тому, 17 лютого 1992 року, почалися перші арешти в рамках операції "Чисті руки" проти італійської мафії.
Кожна країна проходить свій шлях боротьби з організованою злочинністю. Світова історія знає чимало прикладів, коли злочинні угрупування настільки сильно вкорінювалися в буденне життя та суспільну свідомість громадян, що боротьба з ними здавалася заздалегідь програшною та безперспективною.
Але навіть за таких умов знаходилися люди, які вірили в правосуддя та на практиці доводили, що не існує нічого неможливого.
Одним з найбільш цікавих прикладів боротьби зі злочинністю, безумовно, є Італія. Адже італійська мафія – це бренд, з яким асоціюється ціла країна, а саме явище поширилося далеко за її межі.
На цю тему написано десятки книг, знято безліч культових фільмів і серіалів, через що образ мафіозі романтизований і розтиражований у масовій культурі.
Насправді ж, історія італійської мафії – це довгі роки кривавої боротьби за владу та гроші з тисячами жертв, розповсюдженням зброї, наркотиків і работоргівлі.
Феномен, який ми зараз називаємо мафією, сформувався на півдні Італії у ХІХ столітті.
Вперше в офіційному документі слово "мафія" з’явилося у 1865 році, коли префект Палермо Філіппо Гвалтеріо вжив його у значенні місцевих злочинних угрупувань.
Як соціальне явище, мафія виникла в патріархальній, аграрній і зубожілій південній Італії. За умов слабкості впливу державних органів, вона стала своєрідним проявом самоорганізації місцевого населення зі своєю мораллю, звичаєвим правом (омертою) та ієрархією.
Мафія здійснювала максимальний спротив державній владі. Однак по мірі зростання впливу мафіозних структур, мафіозі почали не лише впливати на владу, а й інтегрувалися в неї.
Незважаючи на схожі методи діяльності, мафія є неоднорідною та складається з декількох організацій, які різняться за територіальним принципом т, поділяються на клани (сім’ї). Так, на Сицилії діють "Коза Ностра" і "Стадда", в Неаполі – "Каморра", в Калабрії – "Ндрангета", а в Апулії – "Сакра Корона Уніта".
Звісно, тоталітарний режим з сильною державною вертикаллю не міг допустити існування неконтрольованих угрупувань. Тому боротьба з мафією стала одним з пріоритетів правлячого режиму.
Методи були обрані радикально-силові: допити з катуваннями, викрадання родичів, вбивства. Однак, коли держава користується репресивним апаратом і діє неправовими методами, вона не досягає мети та позбавляється підтримки населення.
Другий період пов’язаний з іменами двох магістратів, які прославилися безкомпромісною боротьбою з мафією – Джованні Фальконе та Паоло Борселліно.
В кінці 70-х - на початку 80-х років ХХ століття Італію сколихнули масові кланові війни. Замовні вбивства та терористичні атаки примушували людей жити в страху. Внаслідок цього сформувався соціальний запит на припинення хвилі насилля.
У 1982 році за ініціативи депутата парламенту Піо ла Торре були прийняті зміни до Кримінального кодексу Італії, що передбачали відповідальність осіб за участь у мафіозних організаціях і конфіскацію майна у разі доведення факту членства.
Тобто сама приналежність до мафіозного клану вже визнавалася злочином. Ця реформа коштувала автору життя, його застрелили у власній автівці. Однак механізм був запущений.
Невдовзі була створена суддівська група боротьби з мафією, в яку ввійшли Рокко Кіннічі (а після його вбивства у 1983 році – Антоніно Капоннетто), Джованні Фальконе, Паоло Борселліно, Джузеппе Ді Лелло, Леонардо Гуарнотта.
Дж. Фальконе і П. Борселліно змогли переконати впливового мафіозі Томмазо Бушетту, який у міжусобних війнах втратив родину, порушити омерту та стати пентіто – інформатором слідства. Внаслідок його свідчень було доведено, що "Коза Ностра" – єдина структура зі своєю ієрархією та сферами впливу.
У правознавстві ця інформація відома під назвою "теорема Бушетти". Його свідчення стали основою звинувачення на першому великому судовому процесі над мафією – так званому "максипроцесі", де винними визнали більше 340 осіб.
Пізніше завдяки цьому процесу й отрамним свідченням вдалося затримати боса сицилійського клану Сальваторе Ріїну.
Через два місяці після смерті Дж.Фальконе вбили його друга і колегу П. Борселліно. Він та п’ять охоронців загинули від вибуху в автівці, що була припаркована біля дому його матері.
Дж.Фальконе та П.Борселліоно стали національними героями Італії та символами незламності. І їхня справа жила далі.
Наступним відомим процесом проти мафії стала операція "Чисті руки". Саме в її ході вдалося переконливо довести зв’язки мафії з вищими політичними колами Італії.
У лютому 1992 року директора міланського будинку для літніх людей Маріо К’єзу, що планував балотуватися на посаду мера Мілана, звинуватили в отриманні хабаря за будівельний підряд. Справою займався прокурор Антоніо ді П’єтро. І саме він виявив на рахунках К’єзи мільярди лір.
Розкручуючи цю справу, ді П’єтро встановив зв’язок між "брудними" корупційними коштами та фінансуванням провідних політичних партій Італії.
Зрештою, під час операції "Чисті руки" заарештували майже 1500 державних чиновників, політичних діячів і бізнесменів.
До слідства залучили, серед інших, 251 члена парламенту та чотирьох колишніх прем’єр-міністрів. Процес завершився повною перебудовою політичної системи. Зокрема, припинили існування Італійська соціалістична партія (а їй на той час вже було 102 роки) та Християнсько-демократична партія.
При Міністерстві внутрішніх справ і прокуратурах створена система органів, що спеціалізуються виключно на боротьбі з мафією.
Крім того, італійський парламент продовжує вдосконалювати національне законодавство в питаннях боротьби з мафією. І як результат їхньої роботи на лаві підсудних регулярно опиняються мафіозі та корупціонери. Так, у 2019 році розпочалася чергова гучна справа – затримання та суд над 355 мафіозі синдикату "Ндрангета" та пов’язаних з ними чиновників і бізнесменів.
Тож італійський приклад демонструє, що принциповість, безкомпромісність і віра в справедливість окремих людей можуть змінити і суспільну свідомість, і політико-правову систему цілої держави.
Гюндуз Мамедов
