Кому потрібна безполітна зона над Україною?
Російська агресія проти України спричиняє все більш відчутні наслідки за межами Східної Європи – політичні, економічні, соціальні, правові та гуманітарні.
На цьому тлі варто повернутися до найбільш раннього від початку великої війни і найбільш наполегливого прохання України про те, щоб Захід надав їй пряму військову підтримку.
Невдовзі після масованого вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Київ розпочав міжнародну кампанію та попросив надати Україні безполітну зону.
Розуміючи побоювання України, НАТО та країни-члени альянсу швидко та повністю відкинули пропозицію Києва як надто ризикований крок. Мовляв, навіть якщо частково задовольнити українську вимогу, наприклад, оголосити деякі райони західної частини України безполітними зонами, це не відповідатиме національним інтересам країн-членів НАТО.
Схематичний підхід у аргументації Заходу був вразливим уже 2022-го року. У 2023-му він став цілком сумнівним.
Якби західні та інші зацікавлені країни розгорнули активні військові дії над тиловими територіями України із застосуванням винищувачів та зенітних засобів, це не лише задовольнило б українське прохання про допомогу.
Війна Росії проти української держави, економіки та населення торкається і корінних інтересів низки країн поза межами Східної Європи.
Національні інтереси України та багатьох інших держав світу збігаються принаймні за чотирма напрямками. Ось чому так потрібне пряме втручання партнерів на території України.
По-перше, йдеться про збереження здатності України збирати, переробляти та експортувати продовольство й особливо зерно. Адже це не лише важливе гуманітарне та економічне питання. Це також умова, необхідна для збереження стабільності та порядку в світі.
Дефіцит та нове зростання цін на основні продукти харчування, такі як борошно та хліб, призведе до серйозних трансконтинентальних соціальних та політичних наслідків. Серед них – нестабільність урядів, народні повстання, міграційні потоки, зростання ксенофобії та навіть громадянські чи міждержавні війни.
Таким чином, використовувати західну і не лише авіацію та зенітні засоби для того, щоб забезпечити виробництво та експорт українського продовольства – це не лише питання співчуття чи благодійності щодо українців.
Запобігання голоду та його руйнівним наслідкам для світопорядку саме по собі є достатньою підставою для того, щоб розглядати питання про створення безполітних зон над Україною та навколо неї.
Такі заходи можуть бути виправдані, виходячи вже виключно з неукраїнських національних та транснаціональних інтересів. І це вже не кажучи про те, що Україна просила їй допомогти.
По-друге, атомні електростанції України з початку широкомасштабного вторгнення неодноразово ставали об'єктами, театрами, мішенями та інструментами російської військової діяльності. Зокрема й Чорнобильська АЕС, яка не працює.
Очевидно, які ризики для здоров'я не лише мільйонів українців, а й громадян низки країн-членів НАТО має така поведінка росіян.
Коли Україна звернулася з проханням створити безполітну зону 2022 року, було дивно, що високий національний інтерес європейських країн до безпеки українських радіоактивних матеріалів лишився за кадром.
Настав час, щоб НАТО та уряди цих країн взяли безпосередню участь та захистили своїх громадян від повторення наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року.
Причому зацікавленість України в захисті своїх АЕС можна розглядати як вторинну. Як і у разі, коли йдеться про забезпечення стабільного виробництва та транспортування українських продуктів харчування.
І не обов'язково згадувати прохання Києва створити безполітну зону, щоб обґрунтувати військову присутність НАТО та інших союзників у повітряному просторі України.
По-третє, з жовтня 2022 року місто Київ стало улюбленою метою російських ракетних атак і прильотів безпілотників (чому я неодноразово був свідком).
Байдуже, навмисно чи ні, але російські ракети та БПЛА неодноразово вражали суто цивільну інфраструктуру та вбивали некомбатантів. Нерідко внаслідок падіння уламків перехоплених російських ракет та безпілотників кияни зазнають поранень, а будинки – пошкоджень.
У Києві розташовані десятки іноземних посольств та консульств, а також офіси численних західних та незахідних урядових і неурядових організацій.
Дивно, але безпека сотень, якщо не тисяч, громадян країн НАТО та інших держав у Києві повністю залежить від українського "Залізного купола" над столицею.
Численні дипломати та інші держслужбовці, які постійно чи тимчасово перебувають у Києві, представляють країни з розвиненими авіаціями та зенітними військами. Однак ці відряджені чиновники, а також інші іноземні платники податків поки що не можуть ані дорогою до Києва, ані в самому місті розраховувати на захист з боку збройних сил своїх країн. І це незважаючи на те, що від українського уряду надходило прохання надати такий захист.
Зрештою, сьогодні вже розпочинається кампанія з відновлення та модернізації України за допомогою зарубіжних держав та міжнародних організацій. Вона включатиме все більше західних і незахідних іноземних інвестицій на території країни.
Мільярди євро та доларів платників податків спрямують на розмінування, ремонт та відновлення України. Це підвищить національну зацікавленість багатьох західних та деяких незахідних країн у тому, щоб забезпечити базову безпеку в Україні.
Читайте також: Україна – не Ізраїль. Чи можливо відкрити українське небо до кінця війни?
Якщо російська терористична кампанія з використанням ракет далекого радіусу дії та безпілотників в Україні триватиме, питання захисту від цих атак та його фінансування з міжнародних джерел цивільної інфраструктури стане ще більш актуальним.
Уряди та громадяни західних країн можуть поставити запитання: що чекає на проєкти, які вони фінансують? Чи будуть вони ефективні, а чи рано чи пізно стануть мішенями російських атак?
Приватні іноземні інвестиції також сприятимуть пожвавленню економіки України. Попри складнощі в питаннях страхування, багато західних чиновників розглядають їх як основний чинник, який визначатиме майбутнє відновлення української економіки.
Особливо якщо йдеться про великі офісні або заводські будівлі, збудовані або реконструйовані іноземними компаніями або з їхньою допомогою. Постає питання про те, щоб захистити їх від російських авіанальотів.
Уряди різних країн, де розташовані штаб-квартири компаній, що інвестують в Україну, та їхні страховики, опиняться під тиском. Адже треба допомогти українському уряду зробити ці інвестиції безпечними.
Багато спостерігачів розглядають запровадження безполітних зон навіть над тиловими районами України як пряму дорогу до Третьої світової війни. Проте така ескалація навряд чи відбудеться, доки західні війська не будуть залучені до бойових дій на фронті.
Росія не використовує пілотовані літальні апарати, щоб бомбардувати український тил. Російські терористичні атаки на міста та невеликі населені пункти в українській глибинці здійснюються виключно за допомогою ракет та безпілотників.
2015-го року турецькі Військово-повітряні сили збили над Сирією російський винищувач. Пілот загинув. Росія відповіла на цю дію однієї з країн НАТО тимчасовими економічними санкціями проти Туреччини. Втім, незабаром Путін відновив повноцінні дружні стосунки з Ердоганом – ніби й нічого не сталося.
Сьогодні на міжнародній дипломатичній, військово-експертній, національній парламентській та медійній арені необхідно знову порушити обговорення давнього прохання України про те, щоб запровадити безполітну зону над її територією.
Під час внутрішньодержавних та багатосторонніх дискусій країнам міжнародного співтовариства необхідно зважити витрати, вигоди та ризики, пов'язані з реалізацією тих чи інших варіантів, як втілити в життя первісну ідею Києва.
Необхідно визначити українські об'єкти та території, які мають велике значення як для країн НАТО та ЄС, так і для інших держав.
Повна раціональна та беземоційна оцінка нової ситуації у 2023 році має прояснити, які ключові національні інтереси західних та інших країн поставлено на карту; хто що виграє та що програє від створення безполітних зон.
І вже виходячи з цієї оцінки, чи то організації на кшталт ООН, НАТО або ЄС, чи то коаліція окремих країн мають перейти до дії.
Андреас Умланд – аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) при Шведському інституті міжнародних відносин (UI).
