Тут знову буде степ. Навіщо природоохоронець з Донеччини віддав свій земельний пай дикій природі
Кілька років тому природоохоронець Олексій Бурковський розпочав небачений і, на перший погляд, дивний експеримент. Він вирішив, що на його земельному паї у Покровському районі на Донеччині віднині має рости не пшениця, кукурудза чи соняшник, а звичайнісінькі степові трави. Серед іншого це означає, що він вже не буде отримувати щороку плату від фермера, який орендував цю землю. А натомість допомагатиме колишньому полю зарости дикими травами і займатиметься нескінченною тяганиною з паперами. Бо подібні експерименти просто не передбачені законом. Але вони дуже потрібні.
Причина дуже проста − в Україні майже не лишилося диких степів. За найбільш оптимістичними оцінками − лише 4% від тих, що були в нашому історичному минулому. Це "Асканія-Нова" та ще кілька заповідників чи заказників, а також схили балок, куди не дісталася сільськогосподарська техніка.
Втрата степів − це зворотній бік нашого "великого аграрного успіху". Так, Україна справді є одним із найбільших у світі постачальників сільськогосподарської продукції. Але проблема в тому, що корови, які дають рекордні надої, ніколи не живуть довго. Багато наших чорноземів виснажені, відбуваються процеси опустелювання, а про дику природу вже майже ніхто не згадує.
В цьому епізоді "Головної обсерваторії" ми поговорили з Олексієм Бурковським про те,
- чи може "повернення степу" нашкодити нашому аграрному сектору та продовольчій безпеці;
- як рухається його експеримент неподалік від лінії бойових дій;
- хто фінансує його діяльність;
- кого він очікує побачити головним послідовником своєї роботи;
а також про багато іншого.
Прочитати додатково про Олексія Бурковського та його діяльність можна в матеріалі Олени Струк "Десь під Донецьком. Навіщо в 60 км від війни людина вирощує дике поле".
Головна обсерваторія
"Головна обсерваторія" – це науково-популярний подкаст.
В ньому ми говоримо, про те, як влаштований наш світ: жива природа, зорі, матерія, давні суспільства тощо.
Розповідаємо про те, яким чином люди дізнаються про те, як влаштований світ. Такі люди – астрономи, генетики, екологи, археологи та інші є гостями нашої "обсерваторії" і нашими провідниками у світ науки.
Ми також говоримо про те, навіщо нам знати, як влаштований світ.
Чесна відповідь на це питання полягає в тому, що це неймовірно цікаво – розбиратися, як "все це працює". Але іноді ще й дуже корисно, адже наука – це не лише пригода, але й велика сила.
Автор та ведучий подкасту – Дмитро Сімонов. Він не біолог, не фізики, не хімік і не астроном. Він науковий журналіст, який разом із вами дуже хоче розібратися в тому, як же все це навкруги влаштовано, як його можна змінити або "полагодити", а коли краще просто спостерігати, але не чіпати руками.
