Україна шукає нові ринки в Ірані
Серед українських експортерів на іранському ринку виділяються підприємства, контрольовані донецькою фінансово-промисловою групою. Іран посідає друге місце у світі за запасами природного газу. У той же час, асортимент продукції, що її пропонує Індустріальний союз Донбасу, може задовольнити потреби іранського ПЕК.
Охолодження відносин із Заходом Київ компенсує потеплінням на Сході
На тлі конфронтації України із західними країнами політичні і – у першу чергу – економічні відносини з Іраном виглядають досить оптимістично. Наявність спільних інтересів і відсутність протиріч сприяють зближенню двох країн. Втім, на шляху до іранських ринків Україні доведеться зіштовхнутися не стільки із Сполученими Штатами, скільки з Євросоюзом.
У вівторок із дводенним офіційним візитом до України прибув президент Ірану Сайєд Мохаммад Хатамі – лідер країни, офіційно названої Вашингтоном у числі складових "вісі зла". Погіршення відносин Києва із Сполученими Штатами з приводу скандалу з радіолокаційними станціями "Кольчуга" не може не впливати на дії української влади. Проте на тлі відносин з Європою і США, що стали більш ніж прохолодними, Україні гостро необхідні нові ринки збуту продукції. Як відзначив експерт з економічних питань Міжнародного інституту порівняльного аналізу Сергій Кисельов, "базові промислові галузі України – металургія, текстильна, хімічна промисловість – останнім часом почали втрачати свої ринки збуту у США і в Росії. Виходячи з цього, з'явилась необхідність пошуку нових ринків. Такими можуть бути країни арабського світу".
Таким чином, погляди української влади і підприємницьких кіл закономірно звернулися на Близький Схід, зокрема на Іран. Широко відомо, що саме в іранському місті Ісфахан було розпочате ліцензійне виробництво наших АН-140, а у травні поточного року Україна задекларувала намір створити з іранцями спільне підприємство по збору газових турбін потужністю 16 Мвт. Україна та Іран не мають будь-яких розбіжностей, здатних серйозно затьмарити двосторонні політичні чи економічні відносини.
Єдиним проблемним моментом був зрив постачання українських турбін на Бушерську АЕС, у чому, як відомо, вагому роль зіграли США. Т.зв. "Бушерський контракт" передбачав участь харківського "Турбоатому" в ірано-російському договорі на постачання до Ірану устаткування для атомної електростанції у цьому місті. Проте у 1998 році Україна відмовилася від участі у цьому проекті в обмін на ініціативу США з поглиблення україно-американської співпраці, у тому числі, у сфері високих технологій.
У березні поточного року прем'єр-міністр України Анатолій Кінах фактично визнав, що США не виконали своїх обіцянок перед Україною. У результаті "бушерський контракт" виконується сьогодні російськими виробниками, які змогли, на відміну від вітчизняних, відстояти пріоритетність своїх інтересів.
Предметом перемовин під час нинішнього візиту Хатамі в Україну було кілька тем:
- Авіація. Зокрема, перспективи ліцензійного виробництва українського літака АН-70 на території Ірану. Крім того, президент Хатамі має намір відвідати харківський авіазавод, на якому випускаються АН-140.
- ПЕК. Розглядається питання участі України в розробці нафтогазових родовищ на території азіатської країни. Іран, у свою чергу, зацікавлений у транзиті свого газу в Європу через територію України.
Зараз на рівні урядів обговорюється будівництво газопроводу з Ірану через Закавказзя, по дну Чорного моря в Україну, і далі – на європейський ринок. ДО 2005 року Іран розраховує щорічно постачати в країни Євросоюзу газ в обсязі не менше 7-10 млрд. куб. м.
Втім, експерти мають сумнів щодо можливості реалізації цього проекту. На його здійснення необхідно близько $2,5 млрд., а таких грошей не мають ні Іран, ні Україна. Залучення іноземних інвесторів пов'язане з певними проблемами: США "не рекомендують" своїм компаніям працювати з Іраном, і ситуація може змінитися лише після перегляду Вашингтоном своєї політики у відношенні цієї країни.
До речі, спостерігачі не виключають можливості змін у зовнішній політиці Штатів у відношенні Ірану, оскільки нинішній президент Хатамі представляє демократичне крило іранської еліти (зрозуміло, демократичне в іранському розумінні). Хатамі переміг на виборах з гаслами економічних і політичних реформ, його підтримує молодь, що складає більше 60% населення країни.
Окрім того, є ще один момент, який варто враховувати, розглядаючи перспективи газотранспортного проекту. Як відомо, недавно в Кишиневі Україна і Росія підписали чергові угоди щодо створення газотранспортного консорціуму. Якщо Київ не отримає контрольний пакет в управлінні ГТК, то прибутки від транзиту іранського газу, на думку експертів, можуть надходити не до бюджету України, а поповнювати бюджет консорціуму, який керуватиметься (якщо вимоги Києва не будуть задоволені російською стороною) ззовні.
Окремий інтерес викликає регіональна співпраця з Іраном. Серед українських експортерів на іранському ринку виділяються підприємства, контрольовані донецькою фінансово-промисловою групою. Інтерес дончан до південної держави обґрунтований. Іран посідає друге місце у світі за запасами природного газу, відстаючи тільки від Росії, а також є одним з найбільших власників запасів нафти. У той же час, асортимент продукції, що робить Індустріальний союз Донбасу, – труби, устаткування для нафтогазової галузі – може задовольнити потреби іранського ПЕК.
На користь України говорить і те, що США заборонили своїм бізнес-структурам роботу на ринку Ірану, а іноземні компанії, що вкладають в іранську економіку більше ніж $ 40 млн., ризикують зіштовхнутися з економічними санкціями з боку Вашингтону. Останнє вже не раз було приводом для скандалів між Євросоюзом і США. Тому, враховуючи ємкість іранського ринку й унікальність наявних у цій державі умов, робота на цьому ринку може принести і приносить непогані прибутки: товарообіг між Україною та Іраном за перше півріччя 2002 року склав більше $0,5 млрд.
Проте, як відзначалося, політика США стосовно Ірану викликає побоювання, що активна співпраця України з близькосхідною країною може стати джерелом додаткових проблем у зовнішній політиці України. Втім, на думку експерта Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, гнів Вашингтону як наслідок поліпшення відносин Києва та Тегерану малоймовірний. "Відносини з Іраном не підпадають під обмеження ООН, і кожна країна може розвивати їх у тій мірі, у якій зацікавлена це робити", - відзначив експерт у коментарі "Контексту".
Можна припустити, що наслідком візиту президента Хатамі буде продовження обережного проникнення українських виробників на ринок Ірану. Диверсифікація експортної діяльності – важливе завдання вітчизняних виробників. Так чому б не Іран?
На тлі конфронтації України із західними країнами політичні і – у першу чергу – економічні відносини з Іраном виглядають досить оптимістично. Наявність спільних інтересів і відсутність протиріч сприяють зближенню двох країн. Втім, на шляху до іранських ринків Україні доведеться зіштовхнутися не стільки із Сполученими Штатами, скільки з Євросоюзом.
У вівторок із дводенним офіційним візитом до України прибув президент Ірану Сайєд Мохаммад Хатамі – лідер країни, офіційно названої Вашингтоном у числі складових "вісі зла". Погіршення відносин Києва із Сполученими Штатами з приводу скандалу з радіолокаційними станціями "Кольчуга" не може не впливати на дії української влади. Проте на тлі відносин з Європою і США, що стали більш ніж прохолодними, Україні гостро необхідні нові ринки збуту продукції. Як відзначив експерт з економічних питань Міжнародного інституту порівняльного аналізу Сергій Кисельов, "базові промислові галузі України – металургія, текстильна, хімічна промисловість – останнім часом почали втрачати свої ринки збуту у США і в Росії. Виходячи з цього, з'явилась необхідність пошуку нових ринків. Такими можуть бути країни арабського світу".
Таким чином, погляди української влади і підприємницьких кіл закономірно звернулися на Близький Схід, зокрема на Іран. Широко відомо, що саме в іранському місті Ісфахан було розпочате ліцензійне виробництво наших АН-140, а у травні поточного року Україна задекларувала намір створити з іранцями спільне підприємство по збору газових турбін потужністю 16 Мвт. Україна та Іран не мають будь-яких розбіжностей, здатних серйозно затьмарити двосторонні політичні чи економічні відносини.
Єдиним проблемним моментом був зрив постачання українських турбін на Бушерську АЕС, у чому, як відомо, вагому роль зіграли США. Т.зв. "Бушерський контракт" передбачав участь харківського "Турбоатому" в ірано-російському договорі на постачання до Ірану устаткування для атомної електростанції у цьому місті. Проте у 1998 році Україна відмовилася від участі у цьому проекті в обмін на ініціативу США з поглиблення україно-американської співпраці, у тому числі, у сфері високих технологій.
У березні поточного року прем'єр-міністр України Анатолій Кінах фактично визнав, що США не виконали своїх обіцянок перед Україною. У результаті "бушерський контракт" виконується сьогодні російськими виробниками, які змогли, на відміну від вітчизняних, відстояти пріоритетність своїх інтересів.
Предметом перемовин під час нинішнього візиту Хатамі в Україну було кілька тем:
- Авіація. Зокрема, перспективи ліцензійного виробництва українського літака АН-70 на території Ірану. Крім того, президент Хатамі має намір відвідати харківський авіазавод, на якому випускаються АН-140.
- ПЕК. Розглядається питання участі України в розробці нафтогазових родовищ на території азіатської країни. Іран, у свою чергу, зацікавлений у транзиті свого газу в Європу через територію України.
Зараз на рівні урядів обговорюється будівництво газопроводу з Ірану через Закавказзя, по дну Чорного моря в Україну, і далі – на європейський ринок. ДО 2005 року Іран розраховує щорічно постачати в країни Євросоюзу газ в обсязі не менше 7-10 млрд. куб. м.
Втім, експерти мають сумнів щодо можливості реалізації цього проекту. На його здійснення необхідно близько $2,5 млрд., а таких грошей не мають ні Іран, ні Україна. Залучення іноземних інвесторів пов'язане з певними проблемами: США "не рекомендують" своїм компаніям працювати з Іраном, і ситуація може змінитися лише після перегляду Вашингтоном своєї політики у відношенні цієї країни.
До речі, спостерігачі не виключають можливості змін у зовнішній політиці Штатів у відношенні Ірану, оскільки нинішній президент Хатамі представляє демократичне крило іранської еліти (зрозуміло, демократичне в іранському розумінні). Хатамі переміг на виборах з гаслами економічних і політичних реформ, його підтримує молодь, що складає більше 60% населення країни.
Окрім того, є ще один момент, який варто враховувати, розглядаючи перспективи газотранспортного проекту. Як відомо, недавно в Кишиневі Україна і Росія підписали чергові угоди щодо створення газотранспортного консорціуму. Якщо Київ не отримає контрольний пакет в управлінні ГТК, то прибутки від транзиту іранського газу, на думку експертів, можуть надходити не до бюджету України, а поповнювати бюджет консорціуму, який керуватиметься (якщо вимоги Києва не будуть задоволені російською стороною) ззовні.
Окремий інтерес викликає регіональна співпраця з Іраном. Серед українських експортерів на іранському ринку виділяються підприємства, контрольовані донецькою фінансово-промисловою групою. Інтерес дончан до південної держави обґрунтований. Іран посідає друге місце у світі за запасами природного газу, відстаючи тільки від Росії, а також є одним з найбільших власників запасів нафти. У той же час, асортимент продукції, що робить Індустріальний союз Донбасу, – труби, устаткування для нафтогазової галузі – може задовольнити потреби іранського ПЕК.
На користь України говорить і те, що США заборонили своїм бізнес-структурам роботу на ринку Ірану, а іноземні компанії, що вкладають в іранську економіку більше ніж $ 40 млн., ризикують зіштовхнутися з економічними санкціями з боку Вашингтону. Останнє вже не раз було приводом для скандалів між Євросоюзом і США. Тому, враховуючи ємкість іранського ринку й унікальність наявних у цій державі умов, робота на цьому ринку може принести і приносить непогані прибутки: товарообіг між Україною та Іраном за перше півріччя 2002 року склав більше $0,5 млрд.
Проте, як відзначалося, політика США стосовно Ірану викликає побоювання, що активна співпраця України з близькосхідною країною може стати джерелом додаткових проблем у зовнішній політиці України. Втім, на думку експерта Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, гнів Вашингтону як наслідок поліпшення відносин Києва та Тегерану малоймовірний. "Відносини з Іраном не підпадають під обмеження ООН, і кожна країна може розвивати їх у тій мірі, у якій зацікавлена це робити", - відзначив експерт у коментарі "Контексту".
Можна припустити, що наслідком візиту президента Хатамі буде продовження обережного проникнення українських виробників на ринок Ірану. Диверсифікація експортної діяльності – важливе завдання вітчизняних виробників. Так чому б не Іран?
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування